Рішення

від 17.08.2017 по справі 906/507/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" серпня 2017 р. Справа № 906/507/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - служб. посв. №023362 від 04.12.2013;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1:не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність №1537 від 25.01.2017;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малинської районної ради

до 1. Відділу освіти Малинської районної державної адміністрації (м. Малин, Житомирська область);

2. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Слобідської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів Малинського району (с. Слобідка, Малинський район)

про визнання недійсним договору оренди від 05.12.2007 №69/1/07, зобов'язати звільнити та повернути приміщення загальною площею 30,7 кв.м.

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малинської районної ради звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди №69/1/07 від 05.12.2007, який укладений між відділом освіти Малинської районної державної адміністрації та ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", а також про зобов'язання звільнити та повернути орендоване приміщення.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Також зазначила, що строк позовної давності не може бути застосовано при вирішенні даного спору, оскільки Малинській районній раді Житомирської області стало відомо про укладання спірного договору оренди №69/1/07 з листа Коростишівської місцевої прокуратури від 02.06.2017.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнала, посилаючись на те, що при укладанні договору оренди сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов, передбачених Цивільним кодексом України, отже вказаний договір за своїм змістом відповідає вимогам законодавства. Вказує, що орендоване приміщення не може використовуватись для забезпечення навчально-виховного процесу, оскільки за своїм проектом не має вікон, має окремий вхід і знаходиться у місці, до якого вихованці навчального закладу вільного доступу не мають. Також вважає, що строк позовної давності повинен обчислюватись з моменту укладання договору оренди, тобто з 05.12.2007 року.

Від Малинської районної ради надійшло пояснення щодо застосування строків позовної давності, в якому вказано, що позивачу стало відомо про укладання спірного правочину 09.06.2017 з листа Коростишівської місцевої прокуратури.

Відділ освіти Малинської районної державної адміністрації просив здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги визнають (заява від 19.07.2017).

Представник Слобідської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів Малинського району не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 між відділом освіти Малинської районної державної адміністрації та відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" укладено договір оренди №69/1/07 (а.с. 33-34), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду кімнату площею 30,7 кв.м, що знаходиться в приміщенні Слобідської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 приміщення надається орендарю для розміщення автоматизованої телефонної станції.

Приміщення передаються орендодавцем і приймаються орендарем протягом 14-ти днів з моменту підписання цього договору. Про що складається акт приймання -передачі (п.3.1. договору).

За п.4.1. даний договір укладено на невизначений строк.

Як визначено у п. 5.1 розмір орендної плати розраховуються згідно з методикою розрахунку, затвердженого рішенням районної ради від 14.04.2004. Плата вноситься щомісячно згідно з виставленими рахунками.

Додатковою угодою від 05.12.2007 сторони погодили (а.с. 189): прийняти за основу при розрахунку орендної плати Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, затверджену 21.03.2007 рішенням Малинської районної ради.

Розмір річної орендної плати за нерухоме майно визначається за формулою відповідно до п.2.1. угоди, а розрахунок місячної орендної плати за перший місяць після укладення договору чи перегляду розміру плати, наведений у п.2.3. додаткової угоди.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що даний договір оренди укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки під час його укладання не дотримано вимог статей 793,794,795 ЦК, вимог щодо нотаріального посвідчення договору і державної реєстрації права користування, а також положень ст.10,11 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна". При цьому не проведена оцінка майна, що передається в оренду та не здійснено страхування майна. Крім того, акт приймання-передачі майна сторонами не укладався. Передача в оренду майна, що є об'єктом освіти, здійснена без урахування його призначення - для навчально-виховного процесу, освітньої діяльності. На підставі викладеного вказаний договір оренди повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 вказаної постанови судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п.1.1 Положення про відділ освіти Малинської районної державної адміністрації (далі - Положення), затвердженого розпорядженням від 27.02.2013 № 66, Відділ освіти Малинської районної державної адміністрації (далі - відділ освіти) є структурним підрозділом районної державної адміністрації та є підзвітним і підконтрольним держадміністрації, що його утворила, і підпорядковується голові РДА та його заступнику згідно розподілу обов'язків, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольний управлінню освіти і науки Житомирської облдержадміністрації.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України, розпорядженнями обласної державної адміністрації, наказами управління освіти і науки обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради, міського виконавчого комітету та розпорядженнями міського голови, а також цим Положенням (п.3 Положення). Завдання, покладені на відділ освіти, викладені у п. 5 Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, додатком №1 до рішенням Малинської районної ради "Про затвердження положень з питань управління спільною власністю територіальних громад району" №104 від 21.03.2007 визначено перелік установ, організацій та підприємств, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району, серед яких Слобідська ЗОШ І-ІІ ступенів (а.с.38).

Відповідно до п.1.1 статуту Слобідської ЗОШ І-ІІ ступенів, вказаний навчальний заклад знаходиться у комунальній власності. Засновником закладу освіти є Малинська районна рада (п.1.3. статуту). Засновник здійснює фінансування закладу освіти, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, обладнання, встановлює їх статус та мікрорайон обов'язкового обслуговування, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування дітей. Управління навчальним закладом здійснюється Малинським районним відділом освіти (п.4.1. статуту).

Додатком №2 до рішенням Малинської районної ради "Про затвердження положень з питань управління спільною власністю територіальних громад району" №104 від 21.03.2007 затверджено Положення про порядок управляння об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, яким визначено, що здійснюючи управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ району районна рада в порядку і межах, визначених законодавством надає дозвіл на оренду цілісних майнових комплексів, структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 кв.м та незалежно від площі нерухомого майна, якщо термін оренди більше трьох років (а.с.39-44).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належать АРК або перебувають у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначено майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з п.2.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням приписів частини п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарські суди, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, мають виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди (ст. 11 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2005 №629 затверджено Методику оцінки об'єктів оренди. Відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду (п.1 Методики). Як передбачено абзацом 2 п. 2 Методики оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Судом встановлено, що Малинською районною радою будь-яких рішень щодо укладання відділом освіти з ПАТ "Укртелеком" договору оренди нерухомого майна площею 30,7 кв. м в будівлі Слобідської ЗОШ І-ІІ ступенів не приймалося.

За таких обставин, працівники відділу освіти Малинської РДА, укладаючи договір про передачу в оренду майна комунальної власності, вийшли за межі наданих їм повноважень.

Також як підставу для визнання недійсним договору оренди №69/1/07 від 05.12.2007 прокурор посилається на ст. 63 Закону України "Про освіту" та норми Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, так як приміщення, яке передане в оренду, є частиною будівлі навчального корпусу. А тому може передаватися в оренду виключно для діяльності, пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Представник відповідача зазначала, що приміщення площею 30,7 кв.м, яке розташоване на першому поверсі школи не перешкоджає освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності навчального закладу, оскільки має окремий вхід і знаходиться у місці, до якого учні навчального закладу вільного доступу не мають. Спірний об'єкт оренди на момент укладення договору не використовувався у навчальному процесі. Крім того, автоматичну телефонну станцію (АТС типу АТСК-50/200 на 50) запроектовано та побудовано в 2000 році з усіма погодженнями, що відповідає вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил.

Згідно із ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту", навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" визначено, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до п.2 статті 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 796, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

За приписами ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про приватизацію державного майна .

Як зазначено п.б ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, об'єкти освіти, засновані на державній власності, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто з метою іншою ніж здійснення навчального чи наукового процесу, суперечить закону.

Частиною 1 ст.63 Закону України "Про освіту" закріплено, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.

З наведеного вбачається, що до об'єктів освіти належать не лише навчальні заклади, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

А невикористання певного приміщення навчальним закладом безпосередньо у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності не свідчить, що таке приміщення не належить до об'єкта освіти.

Разом з тим, відповідно до листа відділу освіти Малинської РДА у зв'язку з збільшенням чисельності дітей в Слобідській ЗОШ І-ІІ ступенів виникла потреба в приміщенні, яке орендується ПАТ "Укртелеком", для створення внутрішнього санітарного вузла (а.с116).

За договором оренди нежитлового приміщення №69/1/07 від 05.12.2007 частина приміщення школи передана ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" з метою розміщення обладнання стаціонарного телефонного зв'язку (АТС - автоматична телефонна станція).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що мета використання спірного приміщення не пов'язана з освітньою діяльністю, а тому прокурором доведено факт того, що договір оренди №69/1/07 від 05.12.2007 суперечить нормам Закону України "Про освіту", а тому є правові підстави для визнання його недійсним, оскільки таке приміщення загальноосвітнього навчального закладу не може бути об'єктом оренди для використання його у комерційній діяльності.

При цьому вимога прокурора про зобов'язання ПАТ "Укртелеком" повернути орендовану частину нежитлового приміщення площею 30,7 кв.м балансовою вартістю 11232,79 грн, розташованого в приміщенні Слобідської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Малинського району Житомирської області шляхом звільнення є похідною від вимоги про визнання договору оренди №69/1/07 від 05.12.2007 недійсним, а тому також підлягає задоволенню.

Щодо заявленого клопотання про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача вказувала, що днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину. Про наявність договору оренди №69/1/07 від 05.12.2007 знала дирекція навчального закладу, а також мала бути обізнана Малинська районна рада як власник майна. Крім того, спірні правовідносини ґрунтуються на акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14.03.2000 про введення в дію АТС в с. Слобідка Малинського району.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення Малинської районної ради, в яких зазначено, що районній раді стало відомо про укладання спірного правочину лише 09.06.2017 з листа Коростишівської місцевої прокуратури (а.с.167).

У позовній заяві керівник Коростишівської місцевої прокуратури зазначав, що про порушення вимог чинного законодавства під час управління об'єктами освіти комунальної форми власності, які розташовані на території Малинського району, а також про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди №69/1/07 від 05.12.2007, стало відомо з матеріалів, наданих Малинською РДА від 24.05.2017 та листа Малинської районної ради від 23.05.2017. Малинська районна рада як уповноважений орган відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" в інтересах громади управляти та розпоряджатися майном комунальної власності, дозволу на укладання спірного договору не надавала. Єдиними даними про дату, коли позивач довідався про укладання договору є повідомлення Коростишівської місцевої прокуратури від 02.06.2017 про виявлений факт укладання спірного договору.

Враховуючи те, що відділ освіти Малинської РДА як балансоутримувач, без погодження з районною радою уклав договір про передачу в оренду майно комунальної власності, тим самим вийшов за межі наданих повноважень. Крім того, рахунки про сплату орендної плати підписувалися начальником відділу освіти та головним бухгалтером, а платежі за оренду надходили на розрахунковий рахунок відділу освіти. Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14.03.2000 про введення в дію АТС в с. Слобідка Малинського району не міститься резолюції представника Малинської районної ради. А тому власник майна не був обізнаний про наявність спірного договору.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що відділ освіти повідомляв Малинську районну раду про укладення спірного договору, за таких обставин, суд враховує, що районна рада дізналася про наявність спірного договору з запиту про надання інформації Коростишівській місцевій прокуратурі від 19.05.2017 вих.№06-37/3643 вих-17, про що районна рада повідомила про відсутність звернень та рішення про надання дозволу на укладання договору оренди приміщення в будівлі Слобідської ЗОШ І-ІІ ступенів (а.с.68).

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви представника ПАТ "Укртелеком" про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурором обґрунтовані та доведені, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Прокурором заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру (про визнання недійсним договору) та 1 вимогу майнового характеру (про зобов'язання повернути майно вартістю 11232,79 грн), за подання яких підлягає сплаті 3200,00 грн судового збору (1600,00 грн судового збору за пред'явлення вимоги немайнового характеру та 1600,00 грн судового збору за пред'явлення майнової вимоги).

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відшкодування судових витрат, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди частини нежитлового приміщення №69/1/07 від 05.12.2007, укладеного між Відділом освіти Малинської районної державної адміністрації (11601, Житомирська обл., м. Малин, пл. Соборна, 6а код ЄДРПОУ 02143092) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул.ОСОБА_3, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул.Київська, 20, код ЄДРПОУ 01184114), загальною площею 30,7 кв.м, розташованого в приміщенні Слобідської ЗОШ І-ІІ ступенів Малинського району Житомирської області, вартість якого становить 11232,79 грн та припинити зобов'язання за договором оренди №69/1/07 від 05.12.2007 на майбутнє.

3. Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул.ОСОБА_3, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул.Київська, 20, код ЄДРПОУ 01184114) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 30,7 кв.м, вартістю 11232,79 грн, розташоване в приміщенні Слобідської ЗОШ І-ІІ ступенів за адресою: Житомирська область, Малинський район, с. Слобідка, вул. Центральна, 58-а та повернути Відділу освіти Малинської районної державної адміністрації (11601, Житомирська обл., м. Малин, пл. Соборна,6 а код ЄДРПОУ 02143092).

4. Стягнути з Відділу освіти Малинської районної державної адміністрації (11601, Житомирська обл., м. Малин, пл. Соборна, 6а код ЄДРПОУ 02143092) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул.Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу - повернення судового збору (судових витрат)) 1600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул.ОСОБА_3, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул.Київська, 20, код ЄДРПОУ 01184114) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу - повернення судового збору (судових витрат)) 1600,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.08.17

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3- прокуратурі;

4- позивачу;

5,6- відповідачам;

7- третій особі.