Рішення

від 21.08.2017 по справі 915/309/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року Справа № 915/309/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми торгівельний дім «Наташа-М» (54000, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 50/3; ідентифікаційний код 20911896),

2) Приватного підприємства «НІАНАТ» (54000, м. Миколаїв, вул. Радянська, буд. 5В; ідентифікаційний код 23088010),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 40-А; ІПН НОМЕР_1),

про: стягнення 7928718,39 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача 1: ОСОБА_3, за договором;

від відповідача 2: ОСОБА_3, за договором;

від 3-ої особи: не з'явився.

Суть спору:

10 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 26800-11-б/б від 06.04.2017, в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми торгівельний дім Наташа-М як солідарного боржника з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SME0003613-2 від 10.11.2011 7928718,39 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства НІАНАТ як солідарного боржника з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SME0003613-2 від 10.11.2011 7928718,39 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2017 по справі № 915/309/17 визначено головуючого суддю - Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 13.04.2017 було повернуто позовну заяву (№ 26800-11-б/б від 06.04.2017 з додатками на 73-х арк.) без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк , м. Київ на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017 у справі № 915/309/17 - задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017 у справі № 915/309/17- скасовано, справу № 915/309/17 передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 96 від 06.06.2017, у зв'язку із прийняттям Одеським апеляційним господарським судом постанови від 24.05.2017 про скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2017 з переданням зазначеної справи до Господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/309/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2017 по справі № 915/309/17 призначено головуючого суддю - Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 07.06.2017 суддею Смородіновою О.Г. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 915/309/17, розгляд справи призначено на 29 червня 2017 року.

29.06.2017 суд, враховуючи відсутність обмежень для початку розгляду справи по суті (зміна предмету або підстави позову, подання зустрічного позову), розпочав розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 29.06.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів (до 21 серпня 2017 року включно ) та відкладено розгляд справи на 21 серпня 2017 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пункту 1.1 рамкової угоди № SМЕRS00056 від 12.09.2007; пунктів 3.1, 5.5.7, 3.6 договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011; пунктів 1.1 договорів поруки № SМЕRS00056/10 від 10.11.2011 та № SМЕRS00056/11 від 10.11.2011; письмової вимоги банку № 22360-11-б/б від 20.03.2014 до учасників про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання траншу; акту про реалізацію майна від 16.03.2019; розрахунку заборгованості; виписки по рахунку позичальника; норм статей 520, 553, 554, 541, 543 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, позичальником було прострочено сплату чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом у строк не пізніше 11 лютого 2014 року. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання виникла прострочена заборгованість у вигляді заборгованості за тілом кредиту по договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 станом на 13.03.2017 в розмірі 7928718,39 грн., яка (із врахуванням її часткового погашення в розмірі 971992,66 грн. внаслідок проведення виконавчих дій) залишилась не погашена, а вимоги банку - не виконані. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобов'язань стосовно дострокового повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2 як солідарних боржників з ОСОБА_1

Відповідач-1, ТОВ ФТД Наташа-М , у відзиві на позовну заяву (вх. № 11938/17 від 21.08.2017) просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що правовідносини поручительства за договором поруки № SМЕRS00056/10 від 10.11.2011 припинилися з 12.08.2014.

Відповідач-2, ПП НІАНАТ , у відзиві на позовну заяву (вх. № 11993/17 від 21.08.2017) просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що правовідносини поручительства за договором поруки № SМЕRS00056/11 від 10.11.2011 припинилися з 12.08.2014.

Третя особа, ОСОБА_1, в судові засідання жодного разу не з'явилася, письмових пояснень по суті позову не надала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (Т. 2, а. с. 5, 27).

21.08.2017 від відповідача-1 - ТОВ ФТД Наташа-М до суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. № 11937/17), у якому товариство просить суд призначити по справі судово-економічну експертизу на предмет з'ясування правильності обчислення заборгованості за рамковою угодою № SМЕRS00056 від 12.09.2007 за весь час користування кредитом, а також визначити правильність розрахунків за тілом, відсотками та штрафними санкціями станом на день подання позову; у випадку відхилення сум, навести правильний розрахунок.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України Про судову експертизу . Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду, а згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У відповідності до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд вважає, що підстав для призначення та проведення судової експертизи з зазначених відповідачем-1 мотивів не вбачається, оскільки заявлене клопотання є недоведеним та необґрунтованим. Зокрема, у відзиві на позов відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову саме з причин припинення договору поруки, а не з підстав невірних розрахунків заборгованості чи взагалі її відсутності.

Крім цього, до наведеного клопотання відповідач-1 додає розрахунок заборгованості за кредитним договором № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1, який по-перше, взагалі не містить доказів (первинної документації), які б підтвердили суми, в ньому вказані, по-друге, цей розрахунок по суті не можна вважати контррозрахунком по спірним відносинам.

Отже, суд вважає, що питання щодо з'ясування правильності обчислення заборгованості згідно рамкової угоди № SМЕRS00056 від 12.09.2007 за весь час користування кредитом, а також визначення правильності розрахунку за тілом, відсотками та штрафними санкціями станом на день подання позову, з огляду на обставини справи, правові позиції сторін щодо заявлених позовних вимог, умов рамкової угоди № SМЕRS00056 від 12.09.2007 та договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, роз'яснень експерта не вимагають, оскільки заявлена відповідачем-1 у клопотанні вимога щодо предмету доказування виходить за межі позовних вимог .

Таким чином, суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи у справі № 915/309/17, тому відхиляє клопотання відповідача-1 про призначення судово-економічної експертизи.

21.08.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми торгівельний дім Наташа-М (відповідача-1 по справі) надійшла заява про відвід судді Смородінової О.Г. (вх. № 11908/17).

Розглянувши вищевказану заяву про відвід, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення та ухвалою від 21.08.2017 відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми торгівельний дім Наташа-М про відвід судді Смородінової О.Г. по справі № 915/309/17.

21.08.2017 цим же учасником було подано другу заяву про відвід судді Смородінової О.Г. (вх. № 11992/17), в розгляді якої було відмовлено судом з причин зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами.

Як зазначено в підпункті 1.2.5 підпункту 1.2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

21.08.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

1) 12.09.2007 між Закритим акціонерним товариством Альфа-Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено рамкову угоду № SМЕRS00056, відповідно до умов якої (з урахуванням додаткової угоди від 10.11.2011) банк зобов'язався надати ОСОБА_1 строком на 180 (сто вісімдесят) місяців кредитні продукти за договорами (угодами), розмір яких не повинен перевищувати суму, еквівалентну 2400000 доларів США, а починаючи з 11.11.2011 - суму, еквівалентну 1200000 доларів США.

2) 27.08.2009 між Закритим акціонерним товариством Альфа-Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк , і Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма торгівельний дім Наташа-М , як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір № SMЕRS00056/5, за умовами якого належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення кафе, загальною площею 109,1 кв.м. в літері А-4, що знаходяться в м. Миколаєві по вул. Спаська (вул. Свердлова), 50/3, були передані в іпотеку для забезпечення зобов'язань за рамковою угодою № SMЕRS00056 від 12.09.2007, включаючи всі додаткові угоди до неї, що укладені та будуть укладені у майбутньому.

3) 10.11.2011 , на підставі рамкової угоди, між Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання траншу № SМЕ0003613-2, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 9397000 грн. , про що свідчить меморіальний ордер № 29610 від 10.11.2011, зі строком його повернення до 11.09.2022 та погашенням кредиту і процентів відповідно до умов договору та Графіку повернення кредиту і процентів із врахуванням змін, внесених Додатковою угодою до договору про надання траншу, укладеною сторонами 21.10.2013.

4) 10.11.2011 , в забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_1 зобов'язань за рамковою угодою № SМЕRS00056 від 12.09.2007, між Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк та відповідачами, як поручителями, були укладені наступні договори поруки:

- № SМЕRS00056/10 з ТОВ ФТД Наташа-М ;

- № SМЕRS00056/11 з ПП НІАНАТ .

За умовами п. 1.1 наведених договорів поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 (надалі - позичальник), які виникають з умов рамкової угоди № SMЕRS00056 від 12.09.2007, договору про надання траншу № SМЕ0003613 від 12.09.2007, договору про надання траншу № SМЕ0003623 від 14.09.2007, договору про надання траншу № SМЕ0005150 від 31.10.2007, договору про надання траншу № SМЕ0003613-1 від 27.08.2009, договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 (надалі - кредитний договір), в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору.

Згідно з п. 2.1 цих договорів поруки вимога кредитора про погашення кредиту (надалі - вимога) здійснюється у письмовій формі та направляється поручителю у порядку, встановленому п. 4.2 цього договору.

5) З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_1, як позичальником, передбачених договором строків повернення кредиту, банк 20.03.2014 звернувся як до позичальника, так і до поручителів з письмовою вимогою № 22360-11-б/б про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 зі строком погашення вказаної заборгованості протягом 30 (тридцяти) денного строку.

Відповідно до цієї вимоги банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту направлення даної вимоги погасити заборгованість:

- за тілом кредиту - 8900711,05 грн.;

- проценти за фактичне користування кредитом, які будуть нараховані, відповідно до умов кредитного договору, станом на дату їх погашення;

- сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 27447,03 грн.;

- сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань, яка буде розрахована станом на дату її сплати відповідно до умов договору про надання траншу (у випадку, якщо така буде мати місце).

Крім цього, 28.04.2014 на адресу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма торговий дім Наташа-М (на підставі договору іпотеки) банком було направлено повідомлення за вих. № 36694-10-6/6 з вимогою оплатити заборгованість за договором про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, у не менш ніж тридцятиденний строк, в розмірі 9116852,37 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 8900711,05 грн.; заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 196910,09 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань - 19231,23 грн. Вказана вимога також містила попередження про можливість звернення стягнення на іпотечне майно і була направлена поштою в цей же день рекомендованим листом на адресу відповідача-1 та ОСОБА_1

За даними позивача, вищевказана вимога в добровільному порядку не була виконана.

Суд також взяв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів, які вказують на належне реагування (відповіді із запереченнями або погодженням) з боку як позичальника, так і поручителів, які виступають учасниками в даній судовій справі, на наведені вимоги банківської установи.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги банку про стягнення з поручителів (як солідарних боржників з позичальником) заборгованості за тілом кредиту в сумі 7928718,39 грн., яка виникла у позичальника за договором про надання траншу з умов рамкової угоди.

Підставою в обґрунтування заявлених вимог виступили вищенаведені обставини, виходячи з розрахунку часткового погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 971992,66 грн. у зв'язку з процедурою реалізації 16 березня 2016 року іпотечного майна за виконавчим провадженням, відкритим на виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 03 червня 2014 року за № 1808.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов'язання.

Так, за приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, позичальником було прострочено сплату чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом у строк не пізніше 11.02.2014. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 5.5.7 договору про надання траншу позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати усі інші зобов'язання за цим договором протягом 30 календарних днів з дня відправлення банком відповідної письмової вимоги, зокрема, у разі наявності у позичальника протягом більш як одного календарного місяця простроченої заборгованості чи несплаченої неустойки (пені, штрафів) за цим договором та у разі істотного порушення умов цього договору.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки № SМЕRS00056/10 від 10.11.2011 та № SМЕRS00056/11 від 10.11.2011, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.

20.03.2014 відповідачам та позичальнику була направлена вимога про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 за вих. № 22360-11-6/6, відповідно до якої банк вимагав протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення цієї вимоги погасити заборгованість:

- за тілом кредиту - 8900711,05 грн.;

- проценти за фактичне користування кредитом, які будуть нараховані, відповідно до умов кредитного договору, станом на дату їх погашення;

- сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 27447,03 грн.;

- сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань, яка буде розрахована станом на дату її сплати відповідно до умов договору про надання траншу (у випадку, якщо така буде мати місце).

Водночас ані позичальником, ані поручителями вищевказана вимога в добровільному порядку виконана не була.

Проте, з наданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачами та третьою особою, вбачається, що в зв'язку із проведеним виконавчим провадженням, відкритим на виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно договору іпотеки, укладеного 27.08.2009 між банком та ТОВ ФТД Наташа-М , заборгованість за тілом кредиту та відсотками частково була погашена.

Так, відповідно до акту про реалізацію майна від 16 березня 2016 року, на виконання ст. 49 Закону України Про іпотеку та згідно із заявою ПАТ Альфа-Банк № 269/10-11 від 02.03.2016, нерухоме майно - нежитлові приміщення кафе, загальною площею 176,5 кв.м. літ. А, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 50/3 (предмет іпотеки), було передано ПАТ Альфа-Банк шляхом заліку його забезпечених вимог в рахунок ціни майна , що складає 3201400 грн.

16.05.2016 внаслідок прийняття на баланс ПАТ Альфа-Банку майна, що слугувало предметом іпотеки, була погашена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 971992,66 грн. та часткового погашена заборгованість за нарахованими відсотками. Даний факт підтверджуються виписками по рахунку та відображений в розрахунку заборгованості, наявних у матеріалах справи.

Водночас, як вбачається із позовної заяви, оскільки банк просить стягнути заборгованість лише за тілом кредиту, погашення та суми заборгованості за нарахованими відсотками ані в розрахунку заборгованості, ані у виписках по рахунку не відображені.

Отже, із врахуванням часткового погашення заборгованості внаслідок проведення виконавчих дій, станом на 13.03.2017 заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 перед ПАТ Альфа-Банк , яка складає 7928718,39 грн., залишилась непогашеною, а вимоги - невиконаними.

Таким чином, зважаючи на невиконання третьою особою та відповідачами зобов'язань стосовно дострокового повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості з відповідачів як солідарних боржників із ОСОБА_1

Відповідачі, як у відзивах, так і в судовому засіданні, стверджують, що договори поруки № SМЕRS00056/10 від 10.11.2011 та № SМЕRS00056/11 від 10.11.2011 припинилися з 12.08.2014.

Позивач усно заперечив на цю обставину, вважаючи зазначені договори діючими та такими, що підлягають виконанню з боку поручителів.

Суд дослідив вказану підставу відповідачів і не знайшов її обґрунтованою та такою, що тягне за собою відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних причин:

Згідно із частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Як вище було зазначено, строк повернення позичальником кредиту був встановлений умовами договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, а саме - до 11.09.2022.

Пред'явивши 20.03.2014 вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користуванням та пені, кредитор (позивач по даній справі) відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання , зобов'язавшись пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя - протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

У вимозі № 22360-11-б/б від 20.03.2014 про дострокове виконання зобов'язань за договором про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 позивач (кредитор) вимагав дострокового виконання ОСОБА_1 всіх своїх зобов'язань за договором про надання траншу в термін, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення цієї вимоги , а саме наступних зобов'язань:

- дострокового повернення наданого кредиту в розмірі 8900711,05 грн.;

- сплатити проценти за фактичне користування кредитом, нараховані станом на 18.03.2014, в розмірі 98101,00 грн.;

- сплатити проценти за фактичне користуванням кредитом, які будуть нараховані, відповідно до умов договору про надання траншу, станом на дату їх погашення;

- сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 27447,03 грн.;

- сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язань, яка буде розрахована станом на дату її сплати відповідно до умов договору про надання траншу (у випадку, якщо таке буде мати місце).

Вказана вимога одночасно виступила вимогою і до поручителів: зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма торговий дім Наташа-М , Приватного підприємства НІАНАТ .

Дата направлення цієї вимоги - 20 березня 2014 року , що підтверджується доказами поштового зв'язку (описи вкладення, фіскальні чеки).

Відповідно до змісту п. 3.1 договорів поруки № SМЕRS00056/10 від 10.11.2011 та № SМЕRS00056/11 від 10.11.2011, сторони дійшли згоди що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Порука за ним договором припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор не пред'явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

Строк виконання зобов'язання наступив 19 квітня 2014 року (30 календарних днів з 20.03.2014).

Позов від кредитора надійшов до суду 10 квітня 2017 року - в межах трирічного строку (дата оформлення та направлення - 06 квітня 2017 року), що вказує на існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителів на час пред'явлення позову позивачем.

За розрахунком позивача, який підтверджується належними доказами (зокрема, випискою по особовим рахункам з 10.11.2011 по 14.03.2017), станом на 13.03.2017 розмір заборгованості за тілом кредиту по договору про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011 становить 7928718,39 грн.

При цьому, у разі незгоди з розрахунком кредитора боржник в силу норм процесуального права має довести певними первинними документами, що він має іншу заборгованість перед кредитором (зокрема, надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний рахунок належних до сплати сум), чого відповідачами не було зроблено. Тобто, належними доказами не доведено що розмір заборгованості за договором про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, не відповідає реальним обставинам справи . Розрахунок заборгованості позичальника, наданий банком, відповідачами не спростований, оскільки останні не довели суду шляхом подання належних доказів обставин відсутності заборгованості за кредитним договором, не надали суду доказів погашення цієї заборгованості. Відповідач-1, зробивши власний (не обґрунтований та не підтверджений) розрахунок, надав його суду в якості додатку до клопотання щодо проведення експертизи, а не в якості контррозрахунку на розрахунок банку.

Враховуючи вищенаведене, суд не взяв до уваги цей розрахунок як контррозрахунок, а розцінив його як додаток до клопотання про призначення експертизи без належних до нього доказів.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачами належними та допустимими доказами не підтверджено, а отже не доведено суду відсутність або інший, відмінний від зазначеного позивачем, розмір заборгованості за договором про надання траншу № SМЕ0003613-2 від 10.11.2011, не вказано та не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції в якості спростування тверджень позивача.

Таким чином, за вищенаведеними висновками суду, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми торгівельний дім Наташа-М » (54000, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 50/3; ідентифікаційний код 20911896), як солідарного боржника з ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714; рахунок № 37395003 в ПАТ Альфа-Банк , МФО 300346) заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SME0003613-2 від 10.11.2011 7928718,39 грн. та 59465,39 грн. судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства НІАНАТ (54000, м. Миколаїв, вул. Радянська, буд. 5В; ідентифікаційний код 23088010), як солідарного боржника з ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714; рахунок № 37395003 в ПАТ Альфа-Банк , МФО 300346) заборгованість за тілом кредиту по договору про надання траншу № SME0003613-2 від 10.11.2011 7928718,39 грн. та 59465,39 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 28 серпня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова