Рішення

від 10.08.2017 по справі 910/9924/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017Справа №910/9924/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9924/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄА ;

до товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані ;

про стягнення 19 028,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатенко О.В., довіреність № 10 від 28.03.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ЛЄА (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані (надалі - відповідач) про стягнення 19 028,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/9924/17, розгляд справи призначений на 27.07.2017р.

У судовому засіданні 27.07.2017р. було оголошено перерву до 10.08.2017р.

10.08.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат.

Присутнім у судовому засіданні 10.08.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому від представника ТОВ Крона-Компані через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прийняти участь представника в судовому засіданні 10.08.2017р.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наступних підстав.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують відсутність у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 10.08.2017р.

Крім того, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015 р. між позивачем (за договором - Орендар) та відповідачем (за договором - Орендодавець) було укладено договір оренди №А104/Х-1 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а орендар зобов'язується прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п.3.1. - 3.4. Договору, приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на 1 (першому) поверсі Торгового центру, - секція № А98. Місцезнаходження Приміщення визначається згідно витягу з плану Торгового центру (додаток А до цього Договору) та відмічене кольором або штрихуванням. Площа приміщення, яке передається в оренду, складає: 147,14 кв.м.

Згідно з п.8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його укладання та закінчується в останній день Строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення Строку дії Договору не звільняє Сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.

У відповідності до розділу 14 Договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором позивач сплатив відповідачу гарантійний платіж в розмірі 176 562,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 01 від 10.09.2015р. та № 03 від 11.09.2015р.

14.09.2016р. сторонами було укладено Угоду про розірвання Договору оренди, за якою позивач та відповідач домовились розірвати Договір 30.09.2016р.

В пункті 2 Угоди сторони встановили, що частина оплаченого позивачем по Договору гарантійного платежу в розмірі 159 120,92 грн. зараховується в рахунок платежів по Договору.

Залишок оплаченого позивачем Гарантійного платежу у розмірі 17 441,78 грн. з ПДВ повертається позивачу протягом 20 банківських днів з дати розірвання договору, вказаної в п.1 цієї Угоди (п.3. Угоди про розірвання Договору).

Таким чином, кінцевий строк повернення відповідачем позивачу залишку оплаченого позивачем Гарантійного платежу в сумі 17 441,78 грн. настав 28.10.2016р., з урахуванням положень п.3 Угоди про розірвання Договору.

Згідно з п. 4 Угоди, підписанням цієї Угоди Орендар підтверджує відсутність фінансових або будь-яких інших майнових претензій до Орендодавця у зв'язку з розірванням Договору.

30.09.2016р. сторони підписали Акт повернення приміщення, за яким позивач передав, а відповідач прийняв з тимчасового платного користування приміщення площею 147,14 кв.м., розташоване в будівлі ТРЦ Караван Megastore за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.

Оскільки залишок отриманого Гарантійного платежу відповідач не повернув у повному обсязі, позивач 13.03.2017р. цінним листом з повідомленням про вручення направив відповідачу лист за вих. № 11 від 28.02.2017р. з вимогою про сплату боргу в сумі 17 441,78 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати залишку Гарантійного платежу в сумі 17 441,78 грн.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати залишку Гарантійного платежу у строки та в розмірі, передбачені умовами Угоди про розірвання Договору, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по щодо повернення залишку оплаченого гарантійного платежу в сумі 17 441,78 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 278,20 грн., нараховані за період з 29.10.2016р. по 10.05.2017р. та інфляційні втрати в розмірі 1308,13 грн., розраховані за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунком позивача, який викладений у позовній заяві та який є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє останні за уточненим розрахунком суду в сумі 278,11 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат у розмірі 579,25 грн., що становить вартість залізничних квитків, придбаних для забезпечення явки представника у судові засідання 27.07.2017р. та 10.08.2017р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дослідивши надані позивачем докази понесення судових витрат у розмірі 579,25 грн. (витрат на відрядження представника), суд дійшов висновку про задоволення вимог про покладення зазначених витрат на відповідача.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код ЄДРПОУ 32759456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄА (49100, м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 11-Л; адреса для листування: 29000, м. Хмельницький, пр. Миру, 59, оф. 614; код ЄДРПОУ 39962584) 17 441 грн. 78 коп. заборгованості, 3% річних - 278 грн. 11 коп., 1308 грн. 13 коп. - інфляційних втрат та 2179 грн. 24 коп. - судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.08.2017р.

Суддя А.І. Привалов