Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/9924/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/9924/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9924/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані ;

до товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄА ;

про стягнення 70 000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гостишев Д.А., довіреність б/н від 20.10.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЄА звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані про стягнення 19 028,11 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Крона-Компані звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄА про стягнення 70000,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за Договором оренди № А104/Х-1 від 07.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017р. вказаний зустрічний позов було повернуто без розгляду на підставі п.п. 1, 3 ст. 63 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2017р., повний текст підписаний 15.08.2017р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄА 17 441 грн. 78 коп. заборгованості, 3% річних - 278 грн. 11 коп., 1308 грн. 13 коп. - інфляційних втрат та 2179 грн. 24 коп. - судових витрат.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017р., товариство з обмеженою відповідальністю Крона-Компані 15.08.2017р. звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017р..

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані задоволено повністю. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017р. скасовано та передано справу на розгляд до Господарського суду міста Києва в окремому провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017р. подану у справі №910/9924/17 зустрічну позовну товариства з обмеженою відповідальністю Крона-Компані до товариства з обмеженою відповідальністю ЛЄА про стягнення 70000,00 грн. прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2017р. При цьому, суд визнав явку сторін у судове засідання обов'язковою та зобов'язав надати документи, необхідні до розгляду справи по суті.

Присутній у судовому засіданні 28.11.2017р. представник позивача лише надав суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору, інші витребувані судом докази не подав.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив та витребувані судом докази не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. відкладено розгляд справи на 14.12.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 14.12.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на вимогу ухвали суду, а саме: копію договору оренди №А104/Х-1 від 07.09.2015р., копію акту-приймання-передачі приміщення від 01.10.2015р., копію статуту ТВО Крона-Компані , витяг із ЄДР щодо ТОВ Крона-Компані та підтвердження від 14.12.2017р.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.11.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 23.10.2017р. та ухвалу від 28.11.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015 р. між позивачем (за договором - Орендодавець) та відповідачем (за договором - Орендар) було укладено договір оренди №А104/Х-1 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а орендар зобов'язується прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п.3.1. - 3.4. Договору, приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на 1 (першому) поверсі Торгового центру, - секція № А98. Місцезнаходження Приміщення визначається згідно витягу з плану Торгового центру (додаток А до цього Договору) та відмічене кольором або штрихуванням. Площа приміщення, яке передається в оренду, складає: 147,14 кв.м.

Орендодавець свої зобов'язання за договором виконав, передавши приміщення загальною площею 147,14 кв.м. орендарю, що підтверджується Актом прийому-передачі приміщення від 01.10.2015р.

Згідно з п.8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його укладання та закінчується в останній день Строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення Строку дії Договору не звільняє Сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.

14.09.2016р. сторонами було укладено Угоду про розірвання Договору оренди, за якою позивач та відповідач домовились розірвати Договір 30.09.2016р.

30.09.2016р. відповідачем було повернуто позивачу орендоване приміщення, про що сторонами підписано акт повернення приміщення від 30.09.2016р.

Позивач вказує, що за умовами п.10.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування приміщення у визначені договором розміри і строки. Орендна плата відповідно до п.10.3 договору сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. Також умовами п.12.1 договору встановлено обов'язок відповідача сплачувати вартість витрат на експлуатацію торгового центру та утримання площ загального користування ТЦ.

Проте, позивач зазначає, що орендар належним чином не виконував свої зобов'язання з оплати, на підтвердження чого позивач посилається на наведену у позові таблицю та угоду про розірвання договору від 14.09.2016р., в пункті 2 якої сторони встановили, що частина оплаченого відповідачем по Договору гарантійного платежу зараховується в рахунок оплати орендної плати за серпень 2016 року в розмірі 3800 грн., 29 778,74 грн. - в рахунок оплати експлуатаційних витрат з серпень 2016 року, 11 540,45 грн. - в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг за серпень, 66 000 грн. зараховується в рахунок оплати експлуатаційних витрат з вересень 2016 року, 29 778,74 грн. - в рахунок оплати експлуатаційних витрат з вересень 2016 року, 8834,51 грн. - в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг за вересень 2016.

Таким чином, посилаючись на наведений у позові розрахунок ціни позову, позивач стверджує про допущене відповідачем прострочення оплати орендної плати за серпень-вересень 2016 року, внаслідок чого останній зобов'язаний, на думку позивача, сплатити штраф у сумі 70 000 грн. на підставі положень п.29.2 договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за серпень 2016 року та експлуатаційних витрат за липень 2016 року (платіжні доручення з відміткою банку, виписку з особового рахунку тощо).

Наведена позивачем таблиця № 1 у позові із розрахунком ціни позову та визначення суми штрафу не є належним доказом прострочення сплати відповідачем орендної плати та експлуатаційних витрат, як і угода про розірвання договору від 14.09.2016р. не доводить такого прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, за допомогою яких можна встановити обставини справи, та не підтверджено факт існування простроченних оплат відповідачем.

При цьому, судом не приймається в якості належного доказу несвоєчасної сплати відповідачем угода про розірвання договору від 14.09.2016р., оскільки з неї неможливо встановити ані факт прострочення сплати, ані розмір простроченої суми сплати.

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу в сумі 70 000 грн. та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов