Постанова

від 22.08.2017 по справі 922/1895/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 922/1895/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Федорова О.В.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (вх. № 2264Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. у справі № 922/1895/16

за позовом приватно-орендного малого підприємства "Лиман СІЧ", м. Вовчанськ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Тавільжанка, Дворічанського району про стягнення 139700,00 грн. ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 р. приватно-орендне мале підприємство "Лиман СІЧ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 139700,00 грн. матеріальних збитків, завданих внаслідок пожежі. Також, позивач просив покласти на відповідача 25000,00 грн. витрат за надання адвокатом правової допомоги та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3695,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20 липня 2014 року сталася пожежа на полі з озимою пшеницею, що належить позивачу. Ймовірною причиною виникнення пожежі, стало виникнення горіння у результаті розігріву тіл від третя вузлів та агрегатів комбайну, що підтверджує певну халатність водія відповідача та не дотримання правил пожежної безпеки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь приватно-орендного малого підприємства "Лиман СІЧ" 139700,00 грн. матеріальних збитків, 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 3695,50 грн. судового збору.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судові витрати просить покласти на позивача.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовну заяву, виходив із того, що вина відповідача в скоєнні пожежі та спричиненні збитків є повністю доведеною. Разом з тим, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги неналежні та недопустимі докази вини відповідача, що є порушенням ст.34 ГПК України (акт про пожежу від 20 липня 2014 року складений головним інспектором Вовчанського РВ ГУ ДСНС України в Харківській області). Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до п.5 висновку судової пожежної-технічної експертизи № 8109 від 27 квітня 2017, зазначено що висновок викладений в ймовірній формі, тобто він не містить достеменного підтвердження того, що саме відповідач або його працівники є винними в пожежі яка склалася.

Так, відповідач, зазначає, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину відповідача по зазначеній справі в матеріалах судової справи відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2017 р.

Позивач 17.08.2017 р. надав за вх. № 8652 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 17 липня 2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем) та приватно-орендним малим підприємством "Лиман СІЧ" (позивачем) був укладений договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт.

Відповідно до пункту 1 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання виконати сільськогосподарські роботи по уборці та обмолоту сільськогосподарських культур. В свою чергу, приватно-орендне мале підприємство "Лиман СІЧ" зобов'язалося прийняти та оплатити роботу виконану відповідачем.

Згідно пункту 6.1 договору відповідач повинен був виконати обумовленні роботи якісно та в установленні строки. Відповідно до пункту 9 договору відповідач несе відповідальність за не якісне виконання обумовлених в договорі робіт.

Приймання виконаних відповідачем робіт, за умовами пункту 7 договору, проводиться позивачем в день фактичного закінчення обумовлених за договором робіт по кожному полю та підтверджується актом, складеним повноважними представниками сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що 25 липня 2014 року сторонами був підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт № 25/7 на загальну суму 36 750 грн.

Разом з тим, 20 липня 2014 року, сталася пожежа на полі з озимою пшеницею, що належить позивачу, за адресою: Вовчанський район, смт. Білий Колодязь. Дана обставина підтверджується актом про пожежу та звітом по пожежі.

У зв'язку з тим, що на полі приватно-орендного малого підприємства "Лиман СІЧ" сталася пожежа, виплата за актом приймання - передачі виконаних робіт № 25/7 від 25 липня 2014 року не здійснювалася, наступні акти приймання - передачі виконаних робіт представником позивача не підписувалися до з'ясування всіх обставин пожежі.

Не беручи до уваги ту обставину, що причина пожежі та вині особи не були встановленні, а досудове розслідування тільки проводилось відповідач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення заборгованості.

22 червня 2015 року рішенням господарського суду Харківської області позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 було задоволено та стягнуто з приватно-орендного малого підприємства "Лиман СІЧ" 101850,00 грн. основного боргу, 12528,07 грн. збитків від інфляції, 783,51 грн. 3 % річних, 4869, 93 грн. пені та 2400, 63 грн. судового збору.

02 вересня 2015 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2015 року було залишено без змін.

Позивач вказує, що в той же час незважаючи на прийняті судові рішення продовжувалося як службове розслідування обставин пожежі, так і досудове розслідування в рамках кримінального провадження.

З відповіді Головного управління ДСНС України у Харківській області від 02 червня 2015 року за № 300/1127 встановлено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, стало виникнення горіння у результаті розігріву тіл від тертя вузлів та агрегатів комбайну. Дану причину виникнення пожежі підтверджує осередкова зона пожежі, яка знаходилася на правій боковій частині комбайну де було виявлено закопченя. В цьому ж місці знаходяться вузли та агрегати, які під час роботи комбайну знаходяться в постійному терті. Відтак, ДСНС зробило висновок, що до вузлів та агрегатів комбайну скоріш за все попали пожнивні залишки, що в свою чергу підтверджує певну халатність водія відповідача та не дотримання правил пожежної безпеки.

Відповідно до звіту про пожежу (а.с. 21 т.1), загоряння сталося на ділянках поля, по яким рухався комбайн, в безпосередній близькості від останнього, що підтверджено поясненнями очевидців події, опитаних в ході розслідування.

Факт цивільної вини відповідача також підтверджується і актом відомчого розслідування пожежі на полі озимої пшениці позивача, яка сталася 20 липня 2014 року. Відповідно до цього акту пожежа знищила пшеницю на площі 12,7 га., що нанесло прямі матеріальні збитки позивачу при врожайності, яка існувала на той час (підтверджено державним статистичним спостереженням) на цьому полі зерна 55ц/га та ціні 2000 грн. за тону в розмірі 139700 грн.

Крім того, зазначені вище обставини підтвердженні постановою про закриття кримінального провадження від 18 грудня 2015 року. Відповідно до якої складу злочину в діях відповідача не було виявлено, разом з тим слідчий вказує, що порядок відшкодування збитків здійснюється відповідно до вимог цивільного та господарського законодавства.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. було задоволено клопотання позивача про призначення судової пожежно-технічної експертизи (вх. №22367) та призначено по справі №922/1895/16 судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

15 травня 2017 року до господарського суду Харківської області з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок (вхідний № 403 від 15 травня 2017 року) судової пожежно-технічної експертизи № 8109.

Так, у висновку судової пожежно-технічної експертизи № 8109 від 27 квітня 2017 року, проведеною Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл проф. М.С. Бокаріуса зазначено, що осередкова зона пожежі була сформована у правій верхній частині зони горіння, в місці де знаходився комбайн "Case 2188", який належить ФОП ОСОБА_3. Поширення полум'я відбувалося по кутовій формі розвитку горіння у північно-східному напрямку від осередковій зони пожежі. Досліджувальна пожежа не могла виникнути в результаті самозаймання пшеничної соломи та інших пожнивних залишків. Джерело запалювання у досліджуваному випадку найбільш ймовірно відноситься до групи "теплові прояви механічної енергії", яке пов'язане з виділенням теплоти при терті в обертальних деталях та вузлах комбайну "Case 2188", який належить ФОП ОСОБА_3. Загорання пшеничної соломи та інших пожнивних залишків від джерела запалювання, яке відноситься до групи "теплові прояви механічної енергії", яке пов'язане з виділенням теплоти при терті в обертальних деталях та вузлах комбайну "Case 2188", який належить ФОП ОСОБА_3 можливе. Найбільш ймовірною технічною причиною пожежі є загоряння пшеничної соломи та інших пожнивних залишків в просторі між корпусом та захисною панеллю, в задній правій частині комбайну "Case 2188", який належить ФОП ОСОБА_3, при контакті з деталями та вузлами, нагрітими при терті вище температури самозаймання горючої речовини, з її подальшим випаданням з даного простору, що призвело до загоряння озимої пшениці на полі, яке орендує приватно-орендного малого підприємства "Лиман СІЧ" та знаходиться за адресою: Вовчанський район, смт. Білий Колодязь.

Висновок судової пожежно-технічної експертизи № 8109 від 27 квітня 2017 року, проведеною Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл проф. М.С. Бокаріуса викладено в ймовірній формі в зв'язку з неможливістю проведення експертного огляду самого комбайну та не наданням на дослідження технічної документації на комбайн "Case 2188", який належить ФОП ОСОБА_3.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, відповідно до приписів закону, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини.

Таким чином, заперечення відповідача, які ґрунтуються на твердженнях про недоведеність його вини в спричиненні шкоди, є юридично нікчемними.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Опираючись на викладене, колегія суддів зазначає що як факт загоряння внаслідок діяльності комбайну відповідача, так і наявність причинного зв'язку між загорянням та спричиненою шкодою доведена сукупністю наявних у справі доказів і не викликає у суду сумнівів.

Заперечення відповідача щодо застосування у висновках, звітах про пожежу та висновку експерта слів можливо та імовірно для опису причини виникнення загоряння не є підставою для відмови у позові з огляду на наступне.

Встановлення спеціалістами, експертами і судом істини є процесом відновлення подій минулого шляхом вивчення відомих фактів. Очевидно, що в силу законів природи висновки щодо подій минулого не можуть носити абсолютно категоричного характеру. В даній справі, оцінюючи достовірність висновків спеціалістів і експертів у сукупності із іншими доказами у справі, колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту виникнення пожежі внаслідок діяльності комбайну відповідача і звертає увагу, що відповідачем не надано достатніх доказів для спростування такого висновку.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016 року по справі № 922/1895/16 було призначено проведення судової пожежно-технічної експертизи.

На розгляд та вирішення експерта (експертів) було поставлено наступні питання:

1) Яка причина виникнення пожежі, що мала місце 20 липня 2014 року на полі, що належить Приватно-орендному малому підприємству "Лиман Січ"?

2) Де був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?

3) Яке джерело запалювання зумовило займання наявного горючого середовища (матеріалу, речовини) у місці формування осередку пожежі?

4) Чи можливе загорання даної речовини (матеріалу) від даного джерела запалювання?

5) Чи можливе самозаймання даних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку?

6) Чи відповідав стан об'єкта вимогам Правил пожежної безпеки?

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса було виконано призначену судово пожежну - технічну експертизу № 8109 та виготовлено висновок експертів за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи від 20.07.2016 року № 8109.

Експертом було зазначено, що, беручи до уваги свідчення водіїв комбайну та трактора, можливо припустити, що в процесі експлуатації комбайну від розігрітих частин та механізмів могло виникнути загоряння стерні та інших пожнивних залишків, які випавши з комбайну, спричинили загорання стерні або розповсюдження вогню на поле із пшеницею, причетність комбайну до виникнення пожежі також свідчить те. що в слід за комбайном на відстані орієнтовано 50 м від першого осередку пожежі виник другий осередок пожежі площею орієнтовано 50 м. кв., в цей час окрім комбайну в даному місці поля нікого не було.

Крім того експертом було встановлено, що імовірною причиною пожежі с виникнення горіння у результаті розігріву тіл від тертя, від чого виникло загоряння стерні або інших поживних залишків, які випавши з комбайну спричинили загорання стерні на полі, що й призвело до виникнення пожежі.

Також, експертом зазначено, що на корпусі комбайна відповідача, а саме у задній правій частинні, під захисною панеллю сліди термічного впливу проявилися у вигляді нашарування кіптяви.

На підставі досліджуваних обставин справи експертом по першому питанню було зроблено висновок про те, що сукупність підстав дає можливість зробити висновок про те, що осередкована зона пожежі була сформована у праній верхній частині зони горіння, в місці де знаходився комбайн "Саsе 2188", який належить ФОП ОСОБА_3

Таким чином із висновку експерта можливо встановити, що вірною причиною пожежі є виникнення горіння у результаті розігріву тіл від тертя, а оскільки комбайн "Саsе 2188" знаходився в місці де виникла пожежа с всі підстави стверджувати, що саме відповідач, як власник засобу підвищеної небезпеки повинен, повинен відповідати за шкоду заподіяну майну позивача.

Крім того, експертом було зазначено, що опираючись на проведених дослідженнях та беручи до уваги обставини виникнення пожежі, можна зробити висновок про те, що джерело запалювання на досліджуваній пожежі найбільш ймовірно відноситься до групи "теплові прояви механічної енергії", яке пов'язане з виділенням теплоти при терті в обертальних деталях та вузлах комбайну " Саsе 2188", який належить ФОП ОСОБА_3

Оцінюючи заперечення відповідача щодо наявності вини позивача, яка полягає у відсутності на полі техніки та засобів пожежогасіння, колегія суддів зазначає, що такі твердження не доведені належними і допустимими доказами.

Так, відповідно до договору від 17.07.14 р. (а.с. 11 т.1) обов'язок комплексного виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю покладена на відповідача. За таких умов є неочевидним, який саме суб'єкт, позивач чи відповідач, повинний забезпечувати безпеку цих робіт. Відповідач не подав суду жодного доказу щодо характеру та приписів забезпечення безпеки сільгоспробіт, не послався на жодну норму права, яка покладає обов'язок такого забезпечення на позивача. Аналогічно матеріали справи не містять жодного доказу чи норми, з яких можна зробити висновок, що обов'язок забезпечення безпеки сільгоспробіт покладена на позивача.

В частині заперечень відповідача про те, що розрахунок шкоди складений позивачем і відповідач з ним не згодний, колегія суддів зазначає, що надання розрахунку шкоди є обов'язком позивача при поданні позову, а відповідач, в разі незгоди із цим розрахунком, може надати контр розрахунок, або спростувати розрахунок позивача іншим чином.

В даному спорі відповідач не надав суду ані контр розрахунку, ані доказів, які б спростовували розрахунок позивача.

Тому колегія суддів, оцінюючи як дане заперечення відповідача, так і заперечення щодо незабезпечення безпеки сільгоспробіт, виходить з принципу змагальності.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 139700,00 грн. матеріальних збитків, завданих внаслідок пожежі, є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просив покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивачем надані такі документи: адвокатська угода про надання правової допомоги від 10 травня 2016 року, укладена між адвокатом Федоровим Олегом Володимировичем та приватно-орендним малим підприємством "Лиман СІЧ", за умовами якої адвокат зобов'язався надати адвокатські юридичні послуги за дорученням позивача; акт від 02 червня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до угоди про надання правової допомоги від 10 травня 2016 року, згідно з яким позивач надав згоду на оплату послуг у сумі 250000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1477 адвоката Федорова Олега Володимировича та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; виписка за особовим рахунком № НОМЕР_1 з (вкл) 25 травня 2017 року по (вкл) 08 червня 2017 року на суму 25351,92 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем сума не є співрозмірною щодо наданих послуг, оскільки спір, що виник між сторонами не є складним та не потребує вивчення великої кількості документів та судової практики. Таким чином, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 10000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів покладає на відповідача витрати позивача на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. у справі № 922/1895/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. у справі № 922/1895/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.