Постанова

від 27.11.2017 по справі 922/1895/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Справа № 922/1895/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця Дзюби Андрія Ярославовича на рішеннягосподарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. (суддя Хотенець П.В.) та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 р. (судді: Слободін М.М., Терещенко О.І., Сіверін В.І.) у справі№922/1895/16 господарського суду Харківської області за позовомПриватно-орендного малого підприємства "Лиман СІЧ" доФізичної особи-підприємця Дзюби Андрія Ярославовича простягнення 139 700 грн. 00 коп. за участю представників: від позивачаФедоров О.В., довіреність б/н від 01.01.2016 р. від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Приватно-орендне мале підприємство "Лиман СІЧ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дзюби Андрія Ярославовича (далі - відповідач) 139 700 грн. 00 коп. матеріальних збитків.

За твердженнями позивача вказані збитки ним було понесено внаслідок пожежі, що сталась на орендованому позивачем полі з озимою пшеницею з вини відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. у справі №922/1895/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 р., позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 139 700 грн. 00 коп. матеріальних збитків, а також покладено на відповідача 10 000 грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката та 3 695 грн. 50 коп. судового збору.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, і висновком судової експертизи, підтверджено, що ймовірною технічною причиною пожежі є загоряння пшеничної соломи та інших пожнивних залишків в просторі між корпусом та захисною панеллю, в задній правій частині комбайну, який належить відповідачу.

Крім того, попередні судові інстанції в своїх рішеннях відзначили, що в силу приписів ст. 1187 Цивільного кодексу України в даному випадку вина відповідача, як заподіювача шкоди, якому належить джерело підвищеної небезпеки, презюмується.

Не погодившись із прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Подана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказує на невірне встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, оскільки наявні докази вказують лише на ймовірні причини пожежі, а не на достеменно відомі.

Поряд з цим, заявник касаційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, на підтвердження того, що саме відповідачу належав комбайн, внаслідок роботи якого, за твердженнями позивача, сталась пожежа.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.11.2017 р.

Скаржником в касаційній скарзі заявлено (а в подальшому окремо подано до суду) клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення та постанови до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 1 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Крім того, до початку судового розгляду відповідачем подані додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 27.11.2017 р. з'явились представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.07.2014 р. позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати сільськогосподарські роботи із збирання та обмолоту сільськогосподарських культур, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником.

Однак, 20.07.2014 р. на полі з озимою пшеницею, що належить позивачу та розташоване за адресою: Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, сталася пожежа. Дана обставина підтверджується актом та звітом про пожежу.

Так, у звіті про пожежу зазначено, що загоряння сталося на ділянках поля, якими рухався комбайн, в безпосередній близькості від останнього. Вказане підтверджено поясненнями очевидців події, опитаних в ході розслідування.

В свою чергу, актом відомчого розслідування пожежі підтверджено, що пожежа знищила пшеницю на площі 12,7 га., що нанесло прямі матеріальні збитки позивачу при врожайності, яка за даними державних статистичних спостережень існувала на той час на цьому полі зерна 55ц/га вартістю 2000 грн. 00 коп. за тону, тобто в розмірі 139 700 грн. 00 коп.

Крім того, з відповіді Головного управління ДСНС України у Харківській області №300/1127 від 02.06.2015 р. вбачається, що ймовірною причиною виникнення пожежі, стало виникнення горіння у результаті розігріву тіл від тертя вузлів та агрегатів комбайну. Дану причину виникнення пожежі підтверджує осередкова зона пожежі, яка знаходилася на правій боковій частині комбайну, де було виявлено закопченя. В цьому ж місці знаходяться вузли та агрегати, які під час роботи комбайну знаходяться в постійному терті. Відтак, ДСНС зробило висновок, що до вузлів та агрегатів комбайну скоріш за все потрапили пожнивні залишки, що, в свою чергу, підтверджує певну халатність водія відповідача та не дотримання правил пожежної безпеки.

З огляду на викладене, позивач вважає, що збитки у вищевказаному розмір, завдані йому в наслідок пожежі, мають бути відшкодовані відповідачем, як заподіювачем шкоди.

Під час судового розгляду справи №922/1895/16 місцевим господарським судом було призначено проведення судової пожежно-технічної експертизи.

У висновку судової пожежно-технічної експертизи №8109 від 27.04.2017 р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл проф. М.С. Бокаріуса, зазначено, що осередкова зона пожежі була сформована у правій верхній частині зони горіння, в місці де знаходився комбайн "Case 2188", який належить відповідачу. Поширення полум'я відбувалося по кутовій формі розвитку горіння у північно-східному напрямку від осередкової зони пожежі. Досліджувана пожежа не могла виникнути в результаті самозаймання пшеничної соломи та інших пожнивних залишків. Джерело запалювання у досліджуваному випадку найбільш ймовірно відноситься до групи "теплові прояви механічної енергії", яке пов'язане з виділенням теплоти при терті в обертальних деталях та вузлах комбайну "Case 2188", який належить відповідачу. Загорання пшеничної соломи та інших пожнивних залишків від джерела запалювання, яке відноситься до групи "теплові прояви механічної енергії", що пов'язано з виділенням теплоти при терті в обертальних деталях та вузлах комбайну "Case 2188", який належить відповідачу можливе. Найбільш ймовірною технічною причиною пожежі є загоряння пшеничної соломи та інших пожнивних залишків в просторі між корпусом та захисною панеллю, в задній правій частині комбайну "Case 2188", який належить відповідачу, при контакті з деталями та вузлами, нагрітими при терті вище температури самозаймання горючої речовини, з її подальшим випаданням з даного простору, що призвело до загоряння озимої пшениці на полі, яке орендує позивач.

При цьому, висновок судової пожежно-технічної експертизи №8109 від 27.04.2017 р. викладено в ймовірній формі в зв'язку з неможливістю проведення експертного огляду самого комбайну та ненаданням на дослідження технічної документації на комбайн "Case 2188", який належить відповідачу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, попередні судові інстанції прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи вищевикладене, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та ступеня вини.

Отже, позивачем у справі має бути доведено наявність складу правопорушення у діях відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у даному випадку шкода завдана позивачу джерелом підвищеної небезпеки в процесі його експлуатації відповідачем.

За таких обставин та з огляду на приписи ст. 1187 Цивільного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до вірного висновку, що позивачем доведено (а відповідачем не спростовано) наявності в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності висновків попередніх судових інстанцій.

Так, твердження відповідача про ймовірний характер встановленої судами причини пожежі спростовуються тим, що господарськими судами було досліджено всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності. При цьому, такі докази не суперечать один одному та вказують на єдину ймовірну причину пожежі.

В свою чергу, твердження відповідача про відсутність доказів належності йому комбайну "Case 2188" не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на п.п. 1, 17.1 укладеного між сторонами договору на виконання сільськогосподарських робіт, відповідно до яких відповідач був зобов'язаний виконувати такі роботи власною технікою.

Отже, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзюби Андрія Ярославовича залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 р. та рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2017 р. у справі №922/1895/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

І.Д. Кондратова