Постанова

від 22.08.2017 по справі 912/58/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017 року Справа № 912/58/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В. (Зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 21.08.2017 р. № 1488/17 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017 р.)

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від позивача: Свердлік О.М., довіреність №5333/15/1 від 10.08.2017 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2017 р. у справі

за позовом Державної іпотечної установи

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс"

про спонукання до виконання мирової угоди

за скаргою Державної іпотечної установи на дії державного виконавця

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2017 р. у даній справі (суддя Шевчук О.Б.) скаргу Державної іпотечної установи на дії державного виконавця у справі №912/58/16 задоволено; скасовано Повідомлення Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2017 р.; зобов'язано Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Кіровоградської області № 912/58/16 від 21.03.2016 р., яким передбачено спонукати ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" виконати пункт 4.7. мирової угоди, затвердженої господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 24.04.2014 у справі № 5013/2314/11, укладеної між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" та комітетом кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс", шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку, визначеному ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначена ухвала мотивована посиланням на те, що повідомлення старшого державного виконавця Олександрійського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2017 р., було прийнято на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому в повідомленні зазначено, що виконавчий документ повертається, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, хоча про таку підставу йдеться в пункті 7 частини 4 статті 4 цього Закону.

Посилаючись на положення пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу повернення наказу господарського суду у даній справі від 21.03.2016 р., державний виконавець не зазначив, яким саме вимогам цієї статті не відповідає даний наказ чи стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Олександрійський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, залишити повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2017 р. за наказом № 912/58/16 від 21.03.2016 р. без змін.

Скаржник зазначає, що в резолютивній частині виконавчого документа відсутні заходи, що передбачають примусове виконання рішення, у зв'язку з чим 05.05.2017 р. державним виконавцем на підставі п.7 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В повідомленні державним виконавцем було помилково зазначено "п.6".

На думку скаржника, спонукання не являється заходом примусового виконання рішень, а тому не підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна іпотечна установа просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що положення ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" не містить вичерпного переліку заходів примусового виконання рішення суду.

Отже, державний виконавець сам на власний розсуд вчиняє відповідні дії, які передбачені Законом з метою виконання рішення суду, тобто він не обмежений у їх виборі та кількості.

Відповідач та скаржник не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Скаржник у поданому клопотанні просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2016 р. у даній справі позов Державної іпотечної установи задоволено повністю; вирішено спонукати товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" виконати пункт 4.7. мирової угоди, затвердженої господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 24.04.2014 р. у справі №5013/2314/11, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" та комітетом кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс"; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" на користь Державної іпотечної установи судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

21.03.2016 р. судом першої інстанції на виконання зазначеного вище рішення видано відповідні накази.

31.05.2017 р. до господарського суду надійшла скарга № 3472/87 від 24.05.2017р. Державної іпотечної установи на дії державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, в якій заявник просив скасувати повідомлення Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2017 р.; зобов'язати Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Кіровоградської області № 912/58/16 від 21.03.2016, яким передбачено спонукати ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" виконати пункт 4.7. мирової угоди, затвердженої господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 24.04.2014 р. у справі №5013/2314/11, укладеної між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" та комітетом кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Шанс", шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зазначена скарга обґрунтована посиланням на те, що наказ господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2016 р. у даній справі про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" виконати пункт 4.7. мирової угоди, затвердженої господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 24.04.2014 у справі №5013/2314/11, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" та комітетом кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс", неодноразово пред'являвся до виконання до Олександрійського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області для примусового виконання, але виконавча служба такий наказ повертала.

Так, 18.05.2017 р. наказ від 21.03.2016 р. повернуто на адресу стягувача на підставі повідомлення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2017 р. (вихідний реєстраційний номер повідомлення 16796 від 13.05.2017 р.) на підставі пункту 6 частини 4 Закону України "Про виконавче провадження", в якому зазначено про те, що в резолютивній частині виконавчого документу відсутні заходи, що передбачають примусове виконання рішення.

Позивач вважає, що вказані дії по поверненню виконавчого документу з підстав вказаних в оскаржуваному повідомленні порушують права останнього щодо можливості виконати рішення господарського суду у даній справі, а також суперечать нормам Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги Державної іпотечної установи на дії державного виконавця, колегія суддів враховує таке.

Статтею 121 2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно статті 129-1 Конституції України cудове рішення є обов'язковим до виконання.

За ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі Горнсбі проти Греції Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно п.п.6,7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Повідомлення старшого державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2017 р. було прийнято на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, у даному повідомленні зазначено, що виконавчий документ повертається, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Проте, наведена підстава повернення виконавчого документу передбачена п.7 ч.4 ст.4 цього Закону.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік заходів примусового виконання рішень, зокрема, такими заходами є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Таким чином, положення наведеної правової норми не містять вичерпного переліку заходів примусового виконання рішень.

Зміст резолютивної частини рішення у даній справі та наказу від 21.03.2016 р. свідчить про те, що в ньому міститься вимога зобов'язального характеру про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" виконати пункт 4.7. мирової угоди, затвердженої господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 24.04.2014 р. у справі №5013/2314/11, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" та комітетом кредиторів у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс".

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому, чинним законодавством України, у тому числі і приписами ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" не визначено будь-яких вимог до зазначення (формулювання) заходів примусового виконання рішення у виконавчому документі, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Крім того, державний виконавець, посилаючись на положення п. 6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу повернення спірного наказу, не зазначив, яким саме вимогам цієї статті не відповідає даний наказ чи стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшовши висновку про те, що державним виконавцем було неправомірно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання саме з підстав відсутності в резолютивній частині виконавчого документа заходів, що передбачають примусове виконання рішення, або ж з підстав, передбачених п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", обґрунтовано визнав незаконними дії органу ДВС, які полягають у поверненні виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а повідомлення від 05.05.2017 таким, що підлягає скасуванню.

Згідно статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Отже, вимоги скаржника скарги про зобов'язання виконавчу службу відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Кіровоградської області №912/58/16 від 21.03.2016 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, прийнятої з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105,106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відмовити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2017 р. у справі №912/58/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 28.08.2018 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

О.В.Чус