Постанова

від 23.08.2017 по справі 914/3044/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 914/3044/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М. за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 15" на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 02 лютого 2017 року Львівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року у справі№ 914/3044/16 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр" дооб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 15" простягнення 117 496, 93 грн та за зустрічним позовомоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 15" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Новояворівська міська рада провизнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 117 496, 93 грн, з яких 107 482,34 грн - основний борг, 7 450, 54 грн - інфляційні втрати, 2 264,05 грн - 3 % річних.

У грудні 2016 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 15" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору № 15-15 від 27.05.2015 про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії (компенсація теплових втрат в мережах (балансоутримувача) недійсним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2017 (суддя - Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий - Матущак О.І., судді - Дубник О.П., Зварич О.В.), первісні позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСББ "Шевченка 15" на користь ТОВ "Інженерно-виробничий центр" 107 482,34 грн основного боргу, 7 450,54 грн інфляційних втрат, 2 264,05 3% річних, а всього 117 196,93 грн заборгованості та судовий збір.

В задоволені решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволені зустрічного позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 27.05.2015 між ТОВ "Інженерно - виробничий центр" (постачальник) в особі директора Шараневича Я.В. та ОСББ "Шевченка 15" (споживач) в особі голови правління Кохан Л.В. укладено договір про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії (компенсація теплових втрат в мережах (балансоутримувача) № 15-15, за умовами якого постачальник зобов'язувався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання теплової енергії для системи опалення та гарячого водопостачання, а споживач - своєчасно оплатити надані послуги (різниця в показах між загально будинковими та поквартирними засобами обліку, тобто компенсувати вартість теплових втрат у внутрішньобудинкових мережах, місцях загального користування та інших втрат, що відносяться до сфери обслуговування споживача), за встановленими тарифами і на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 1.3. договору постачальник не несе відповідальності за внутрішньобудинкові інженерні мережі та комунікації, якщо вони знаходяться не на його балансі.

На момент укладення договору тариф становить 627,46 грн за 1 Г кал. Тариф може змінюватись при зміні вартості енергоносіїв, а також при зміні нормативних актів (п. п. 1.6., 1.5. договору).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються мешканцями будинку (за даними по квартирного обліку), а споживачем (ОСББ "Шевченка 15") по різниці показань загально будинкових комерційних засобів обліку і сумарними даними квартирних засобів обліку та інших споживачів (встановлених згідно Правил і зареєстрованих виконавцем), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За п. 3.2.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

У п. 8.1. договору сторони погодили, що він укладається на термін з 01.10.2015 до 31.12.2016 і набуває чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим якщо за 3 місяці, до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Як встановлено судами, позивач надав відповідачу послуги з централізованого постачання теплової енергії для системи опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 107 482,34 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000318 від 31.10.2015, № ОУ-000347 від 30.11.2015; № ОУ-000369 від 31.12.2015, № ОУ-0000006 від 29.01.2016, № ОУ-0000030 від 29.02.2016, № ОУ-0000054 від 31.03.2016, № ОУ-0000071 від 30.04.2016.

Вказані акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача, про що свідчать супровідні листи та рекомендовані повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У лютому 2016 року позивач звернувся до відповідача із вимогою виконати зобов'язання перед ТОВ "ІВЦ" та повернути акти здачі-приймання робіт (наданих послуг).

07.10.2016 ТОВ "ІВЦ" направило на адресу відповідача претензію від 05.10.2016 про сплату заборгованості, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2016, які були отриманні відповідачем 18.10.2016.

Однак, відповідач вказані акти не підписав, оплату за надані послуги не здійснив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач просить сягнути з відповідача 107 482,34 грн основного боргу, 7 450, 54 грн інфляційних втрат, 2 264,05 грн 3 % річних, що виникли у зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язання за договором.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач отримані послуги за договором у сумі 107 482,34 грн не оплатив, чим порушив його умови і вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди врахувавши те, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання, період такого прострочення та здійснивши перерахунок 3 % річних і інфляційний втрат, правомірно стягнули з відповідача 2 264,05 грн 3% річних та 7 450,54 грн інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що позивач не мав права в односторонньому порядку встановлювати покази загальнобудинкового лічильника, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який прийшов до правильного висновку, що договором не передбачено, що знімання показів приладів обліку відбувається в присутності споживачів, голови ОСББ "Шевченка 15". При цьому, як встановлено судом, позивач повідомляв відповідача про знімання показів приладів обліку, про що свідчить, зокрема, акт від 01.10.2015, який підписаний головою правління; а інші акти були складені за наявності представників позивача у зв'язку з тим, що на повідомлення представників позивача голова правління не реагувала, як і не зверталась до позивача з вимогою про здійснення повторної перевірки показників обліку теплової енергії.

Щодо витрат позивача, пов'язаних з оплатою ним послуг адвоката ОСОБА_5, то суди відмовили у їх стягненні з відповідача у зв'язку із відсутності доказів, що підтверджували б те, що ці кошти були сплачені позивачем за отримання послуг саме адвоката, оскільки позивач за платіжним дорученням № 50 від 08.12.2016 сплатив 5 000,00 грн на користь ОСОБА_5, як фізичної особи-підприємця, а не як адвоката і правильність висновків судів ніким в цій частині не оскаржується.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач посилався на те, що спірний договір було укладено головою ОСББ - Кохан Л.В. з перевищенням повноважень на вчинення такого правочину та під впливом помилки, а тому він є недійсним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

При цьому, закон вимагає, щоб в даному випадку голова правління ОСББ діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами об'єднання, а не власними.

За п. 4.5 Статуту ОСББ "Шевченка 15" правління об'єднання зі свого складу обирає голову правління і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об'єднання та рішень правління, діє без доручення від імені об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису.

Господарські суди, здійснивши аналіз статуту та, встановивши, що останній не містить будь-яких обмежень чи застережень щодо укладення головою правління договорів, як і не містить вимог щодо обов'язкового прийняття правлінням рішень про схвалення такого договору, прийшли до правильного висновку, що відповідачем не було доведено, що такий договір був укладений головою ОСББ - Кохан Л.В. з перевищенням свої повноважень.

За змістом ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як було встановлено судами, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з п.п. 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, нарахування плати за централізоване опалення споживачам, які мають встановлені засоби обліку (теплові лічильники) здійснюється на підставі їх показників, як це визначено договорами та вимогами діючого законодавства України; до встановленого тарифу на централізоване опалення не входять витрати на транспортування теплової енергії по внутрішньо будинкових мережах (опалення місць загального користування), що підтверджується калькуляцією розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат, пов'язаних з виробництвом теплової енергії, її транспортування та постачання (до діючого тарифу).

Крім того, всі внутрішньо будинкові мережі житлового будинку Шевченка, 15 перебувають на балансі ОСББ "Шевченка 15", що підтверджується актом розмежування балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Врахувавши вказане, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку, що станом на момент укладення спірного договору всі вказані обставини були відомі сторонам, а тому безпідставними є посилання відповідача на те, що спірний договір був укладений під впливом помилки.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на ч. 3 п. 10 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" № 04-5/367 від 28.03.2002 (зі змінами та доповненнями) є безпідставними, адже вказане роз'яснення на момент виникнення спірних правовідносин втратило чинність згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, вони були вже предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, де їм була дана належна правова оцінка, а вимоги касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених у справі доказів та з'ясування додаткових обставин справи в силу вимог ст. 111 7 ГПК України не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 15" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 02 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року у справі за № 914/3044/16 - без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2017 року.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя В. Карабань Суддя Н. Нєсвєтова