Рішення

від 23.08.2017 по справі 916/411/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2017 р.Справа № 916/411/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 22.01.2017р.;

Від відповідачів: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 15.02.2017р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський коровай» та товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Булкін» про стягнення 488 891,70 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський коровай» до товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» про стягнення 941 699,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» (далі по тексту - ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський коровай» (далі по тексту - ТОВ „Одеський коровай» ) та товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Булкін» (далі по тексту - ТОВ „Торговий дім „Булкін» ) про стягнення у солідарному порядку заборгованості у загальному розмірі 488 891,70 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 465 080 грн., пені у розмірі 21 486,70 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 325 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами прийнятих на себе зобов'язань за договором №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. та договором поруки №10/16-П від 03.10.2016р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих охоронних послуг.

У судових засіданнях по даній справі ТОВ „Одеський коровай» та ТОВ „Торговий дім „Булкін» було визнано факт заборгованості зі сплати вартості наданих послуг за договором №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. у розмірі 465 080 грн., проте відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» в частині стягнення пені та трьох відсотків річних.

Ухвалою від 06.03.2016р. господарським судом було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ „Одеський коровай» до ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» про стягнення грошових коштів у розмірі 941 699,84 грн. до розгляду та об'єднано позовні вимоги ТОВ „Одеський коровай» в одне провадження зі справою №916/411/17.

ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» заперечувало проти задоволення зустрічних позовних вимог з підстав їх незаконності та необґрунтованості, у зв'язку з чим позивач просив суд відмовити у задоволення позовних вимог ТОВ „Одеський коровай» у повному обсязі.

10.08.2017р. ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» звернулось до суду із клопотанням про призначення по даній справі судової товарознавчої та бухгалтерської експертиз, на вирішення якої позивачем були запропоновані питання щодо фактичної вартості пластмасової тари, яка використовується ТОВ „Одеський коровай» у своїй діяльності, та фактичної кількості тари, якої невистачає.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Положеннями абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При вирішення питання щодо наявності підстав для призначення по даній справі експертизи, господарським судом було враховано підстави зустрічних позовних вимог ТОВ „Одеський коровай» , заявлених у межах даної справи, які ґрунтуються на порушенні з боку позивача зобов'язань, прийнятих на себе за договором №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р., та докази, надані сторонами на підтвердження своїх правових позицій, оцінка яких може бути надана судом без призначення по справі судової експертизи. З огляду на викладене, судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової товарознавчої та бухгалтерської експертиз.

Крім того, судом було відмовлено ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» у задоволенні клопотання про призначення справи до колегіального розгляду, оскільки дана справа за своєю категорією не відноситься до складних, а, отже, її колегіальний розгляд матиме наслідком розгляд даної справи спочатку та, відповідно, призведе до порушення принципу розумності строку розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13.09.2016р. між ТОВ „Одеський коровай» (Замовник) та ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» (Виконавець) було укладено договір №10/16 про надання охоронних послуг, відповідно до п. п. 1.1, 1.4 якого Виконавцем були прийняті на себе зобов'язання зі здійснення фізичної охорони об'єктів та матеріальних цінностей, які розташовані на території таких об'єктів, шляхом організації цілодобової охорони, а Замовником були прийняті на себе зобов'язання зі своєчасного здійснення оплати послуг Виконавця на умовах та в порядку, визначених даним договором. На початковий момент надання послуг за даним договором Замовник за участю представника Виконавця здійснює інвентаризацію тари та передає наявну в обігу тару Виконавцю на підставі акта приймання-передачі майна, який підписується представниками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.1.2., 2.1.4, 2.1.11 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. Виконавець зобов'язується здійснювати охорону об'єкта та не допускати проникнення на територію об'єкта сторонніх осіб; забезпечити схоронність матеріальних цінностей, які знаходяться на території об'єкта нерухомості, за умови дотримання Замовником та підрядними організаціями правил їх збереження. Крім того, Виконавець зобов'язується нести матеріальну відповідальність, передбачену даним договором та чинним законодавством України, у випадку встановлення недостачі тари за умови надання Замовником інвентаризаційного опису.

Умовами п. 2.1.15 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. визначено, що Виконавець зобов'язаний за результатами роботи за звітний місяць не пізніше 30 числа поточного місяця надати Замовнику підписані та скріплені печаткою Виконавця наступні документи: акт наданих послуг; інвентаризаційного опису; рахунок на оплату послуг. Замовник після отримання документів зобов'язаний підписати акт наданих послуг за звітний місяць та направити його протягом 3-х робочих днів за адресою: АДРЕСА_1 або направити умотивовану відмову від підписання акта. У випадку не підписання Замовником акта наданих послуг та не надсилання умотивованої відмови від його підписання, послуга за договором вважається прийнятою Замовником у повному обсязі.

Згідно з п. 2.2.3 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги Виконавця.

Відповідно до положень п. п. 4.3, 4.4 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. Замовник зобов'язаний щомісяця у повному обсязі оплачувати послуги Виконавця. Оплата здійснюється не пізніше 07 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаного між сторонами акта наданих послуг та наданого Виконавцем рахунку на оплату. У випадку виявлення за результатами інвентаризації недостачі тари Замовник має право утримати із суми, яка підлягає сплаті на користь Виконавця, вартість такої тари виключно на підставі інвентаризаційного опису. Вказаний інвентаризаційний опис підписується при обов'язковій участі представників сторін за результатами проведеної інвентаризації кожну останню робочу п'ятницю місяця з 14:00 год. У випадку відсутності представника Виконавця при складанні інвентаризаційного опису, які і відмова від його підписання, результати проведеної інвентаризації вважатимуться автоматично прийнятими Виконавцем, а опис - підписаний.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2016р. між ТОВ „Одеський коровай» та ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» було складено акт приймання-передачі №1 та №2 хлібних пластмасових лотків та хлібних контейнерів за наступними адресами: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 та вул. Прохорівська 47; м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 28; м. Подільськ, проспект Перемоги, 14.

03.10.2016р. між ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» (Кредитор), ТОВ „Торговий дім „Булкін» (Поручитель) та ТОВ „Одеський коровай» (Боржник) було укладено договір поруки №10/16-П, відповідно до п. 1 якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника, а саме щодо оплати грошових коштів за надані послуги за договором надання охоронних послуг №10/16 від 13.09.2016р., який був укладений між Кредитором та Боржником.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Умовами п. п. 3.1, 4 договору поруки №10/16-П від 03.10.2016р. передбачено, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. В будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, вказаного у п. 4 цього договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання Боржника згідно основного договору (договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р.).

Згідно з п. 5.4.1 договору поруки №10/16-П від 03.10.2016р. у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором, Кредитор має право у десятиденний строк звернутись до Поручителя із вимогою про виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» та ТОВ „Одеський коровай» на виконання умов договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. було складено та підписано наступні акти наданих послуг: №92160049 від 30.09.2016р. на суму 239 184,00 грн. за період з 13.09.2016р. по 30.09.2016р.; №1020160048 від 31.10.2016р. на суму 398 640,00 грн. за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р.; №1120160049 від 30.11.2016р. нас суму 265 760,00 грн. за період з 01.11.2016р. по 20.11.2016р. Вказані акти були підписані з боку ТОВ „Одеський коровай» без будь-яких зауважень щодо обсягу, якості та строків наданих послуг.

Вартість наданих ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» охоронних послуг ТОВ „Одеський коровай» була частково оплачена з боку ТОВ „Торговий дім „Булкін» , що підтверджується платіжним дорученням №3947 від 07.10.2016р. на суму 239 184,00 грн. та платіжним дорученням №4848 від 04.11.2016р. на суму 199 320,00 грн.

Листом №22 від 11.11.2016р. ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» було повідомлено ТОВ „Одеський коровай» про необхідність оплати заборгованості за договором №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. При цьому, позивачем було повідомлено відповідача, що у випадку відмови здійснити оплату вартості наданих послуг, такий лист повинен бути розцінений ТОВ „Одеський коровай» у якості попередження про розірвання договірних відносин з 21.11.2016р.

Листом від 18.11.2016р. ТОВ „Одеський коровай» було підтверджено отримання повідомлення про розірвання договірних відносин з 21.11.2016р., у зв'язку з чим відповідач повідомив позивача про необхідність прибуття 29.11.2016р. представника ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, з метою проведення інвентаризації тари, яка була передана ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» за актами приймання-передачі №1 та №2 від 13.09.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2016р. ТОВ „Одеський коровай» було проведено інвентаризацію тари на заводі №2 (м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14) та заводі №4 (м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14), за результатами якої було складено інвентаризаційні описи та виявлено недостачу лотків та контейнерів, загальна вартість яких склала 941 699,84 грн.

30.12.2016р. ТОВ „Одеський коровай» звернулось до ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» із претензією, відповідно до якої вимагало у позивача повернути в 10-ти денний термін з дня одержання претензії майно, а саме оборотну тару - лотки та контейнери, або сплатити суму грошових коштів у розмірі 319 626,18 грн., яка була розрахована відповідачем шляхом зарахуванням вимог ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» з оплати послуг у розмірі 465 080,00 грн. та вартості тари, якої не вистачає за результатами інвентаризації, проведеної 29.11.2016р.

При зверненні до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Торговий дім „Булкін» та ТОВ „Одеський коровай» позивач зазначав, що відповідачами у порушення умов договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. та договору поруки №10/16-П від 03.10.2016р. не було здійснено своєчасної оплати вартості наданих охоронних послуг, у зв'язку з чим, за відповідачами рахується прострочена заборгованість у загальному розмірі 488 891,7 грн.

У зустрічній позовній заяві про стягнення заборгованості за договором №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. у розмірі 941 699,84 грн., ТОВ „Одеський коровай» наголошувало на порушеннях з боку позивача зобов'язань, прийнятих на себе за договором, які укладаються у неповерненні оборотної тари, переданої на виконання умов договору про надання охоронних послуг.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд вважає за необхідне надати, першочергово, правову оцінку позовним вимогам ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» , оскільки задоволення або відмова у задоволенні таких вимог не впливатиме на результати вирішення зустрічних позовних вимог ТОВ „Одеський коровай» .

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 936, 942 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно ст. 8 Закону України „Про охоронну діяльність» від 22.03.2012р. №4616-VI (з наступними змінами і доповненнями) суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем існували договірні правовідносини з надання послуг охорони, до яких підлягають застосуванню положення вищезазначеного законодавства.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання з охорони за договором №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. були виконані належним чином, що підтверджується підписаними з боку ТОВ „Одеський коровай» актами наданих послуг без будь-яких зауважень. Проте, відповідачами остаточного розрахунку за надані позивачем послуги за вказаним договором здійснено не було..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами було оплачено вартість наданих позивачем протягом періоду з 13.09.2016р. по 20.11.2016р. послуг у загальному розмірі 438 504,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В результаті викладеного, станом на момент розгляду даної справи, за ТОВ „Одеський коровай» та ТОВ „Торговий дім „Булкін» рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 465 080,00 грн., яка підлягає стягненню на користь ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» , що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ „Одеський коровай» та ТОВ „Торговий дім „Булкін» до сплати 3% річних в сумі 2 325,00 грн. за період з 01.12.2016р. по 31.01.2017р..

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає, що позивачем було допущено помилку, яка укладається у помилковому визначенні 01.12.2016р. як початкового моменту прострочення, оскільки ТОВ „Одеський коровай» відповідно до умов п. 4.3 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. зобов'язано оплачувати вартість наданих послуг не пізніше 07 числа, наступного за звітним, а, отже, прострочення грошового зобов'язання повинного розраховуватись з 08.12.2016р. За таких обставин, правильним розміром 3% річних за період з 08.12.2016р. по 31.01.2017р. є сума у розмірі 2 099,91 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, та має наслідком часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» у названій частині.

Відповідно до п. 6.2 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. у випадку невиконання Замовником зобов'язань, визначених п. 4.3 договору, останній зобов'язаний сплатити на користь Виконавця штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на умови договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано відповідачам до сплати пеню за порушення строків оплати вартості наданих послуг у розмірі 21 486,70 грн. за період з 01.12.2016р. по 31.01.2017р..

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, а також приймаючи до уваги висновку суду щодо початкового моменту простроченого грошового зобов'язання, господарський суд зазначає, що правильним розміром пені є сума у розмірі 19 573,81 грн., яка підлягає стягненню на користь ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» .

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» шляхом солідарного присудження до стягнення із ТОВ „Одеський коровай» та ТОВ „Торговий дім „Булкін» суми основного боргу у розмірі 465 080,00 грн., пені у розмірі 19 573,81 грн. та 3% річних у розмірі 2 099,91 грн. Доказів, спростовуючих викладене відповідачами суду надано не було.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених ТОВ „Одеський коровай» у межах даної справи зустрічних позовних вимог до ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» , господарський суд виходить з наступного.

Звертаючись із зустрічною позовною вимогою про стягнення 941 699,84 грн., ТОВ „Одеський коровай» не було взагалі визначено правову природу заявленої до стягнення суми, у зв'язку з чим, господарський суд вважає за необхідне звернутися до приписі діючого законодавства, якими врегульоване спірне питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Підсумовуючи вище наведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що вартість тари, недостача якої була встановлена ТОВ „Одеський коровай» за результатами проведеної 29.11.2016р. інвентаризації, за своєю правовою природою є збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, тобто, у даному випадку, за рахунок ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» , якому було передано тару на зберігання за актами приймання передачі №1 та №2 від 13.09.2016р.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що для притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У зв'язку із викладеними обставинами, суд вважає за необхідне дослідити наявність або відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного/господарського порушення для вирішення питання про притягнення до відповідальності ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» у вигляді стягнення збитків.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 13.09.2016р. між ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» та ТОВ „Одеський коровай» було складено та підписано, зокрема, акт приймання передачі №1, відповідно до якого позивачеві за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, було передано лотки у загальній кількості 11 647 штук та контейнери у кількості 1 270 штук, а за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, було передано 6 363 лотки та 718 контейнерів.

Умовами п. п. 4.4 договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» та ТОВ „Одеський коровай» було встановлено необхідність проведення інвентаризації за обов'язковою участю представників обох сторін кожну останню робочу п'ятницю місяця з 14:00 год. Господарський суд зазначає, що сторони у порушення вказаної умови договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. не проводили інвентаризації оборотної тари, переданої ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» на виконання положень договору.

В свою чергу, листом від 18.11.2016р. ТОВ „Одеський коровай» було повідомлено позивача про необхідність проведення 29.11.2016р. інвентаризації тари за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 (завод №4). Про проведенні інвентаризації за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 47 (завод №2) позивач взагалі повідомлений не був.

За результатами проведеної ТОВ „Одеський коровай» 29.11.2016р. інвентаризації за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 (завод №4) було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку кількість лотків складає 14 702 штук, фактична кількість - 11 056 штук, а, отже недостача складає 3646 лотків; за даними бухгалтерського обліку кількість контейнерів складає 1289 штук, фактична кількість - 1250 штук, недостача - 39 лотків. За адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 47 (завод №2) відповідачем було встановлено: за даними бухгалтерського обліку кількість лотків складає 6318 штук, фактична кількість - 5620 штук, а, отже недостача складає 689 лотків; за даними бухгалтерського обліку кількість контейнерів складає 725 штук, фактична кількість - 718 штук, недостача - 7 лотків. Вказані результати інвентаризації були враховані ТОВ „Одеський коровай» при розрахунку заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 941 699,84 грн.

Розглянувши надані відповідачем документи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з інвентаризаційного опису від 29.11.2016р. за результатами проведеної інвентаризації на території хлібозаводу №2 кількість лотків за даними бухгалтерського обліку складає 6318 штук, в той час як позивачу було передано згідно акту приймання-передачі від 13.09.2016р. 6363 лотка. Суд звертає увагу відповідача, що передача тари в момент підписання договору у розмірі більшому, ніж рахується за даними бухгалтерського обліку підприємства дозволяє зробити висновок або про надання суду даних бухгалтерського обліку, які не відповідають дійсності або про невірно вказані відомості у акті приймання-передачі від 13.09.2016р..

Крім того, як вбачається з акту приймання-передачі від 13.09.2016р. позивачеві було передано на території хлібозаводу №4 лотків у кількості 11 647 штук, в той час як ТОВ „Одеський коровай» вказує на недостачу лотків у кількості 3646 лотків виходячи із даних бухгалтерського обліку, згідно яких кількість лотків складає 14 702 штук.

Все наведене дозволяє суду зробити висновок про суперечливість доказів, наданих на підтвердження понесення відповідачем збитків у розмірі 941 699,84 грн. та позбавляє суд достеменно встановити як дійсний розмір вартості тари, якої не вистачає, так і взагалі факт понесення останнім будь-яких збитків.

Статтями 905, 907 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на вище викладене господарський суд зазначає, що правовим наслідком розірвання договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р. в односторонньому порядку, право на розірвання якого було передбачено сторонами умовами п. 3.3 договору, є припинення зобов'язання сторін за таким договором, які вважаються припиненими з моменту розірвання договору, тобто, в даному випадку, момент розірвання договору та припинення зобов'язання співпадають у часі. При цьому, господарський суд зауважує, що сторони договору після його розірвання, не звільняються від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, які мали місце під час дії такого договору.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що інвентаризація тари була проведена 29.11.2016р., тобто після розірвання договору №10/16 про надання охоронних послуг від 13.09.2016р., який, як було встановлено судом, було розірвано з 21.11.2016р. за ініціативою ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» .

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» не відповідало за збереження тари протягом періоду з 21.11.2016р. по 29.11.2016р. включно, що в свою чергу, виключає можливість встановлення причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» та можливими збитками.

Як зазначалося по тексту рішення вище, відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Підсумовуючи все наведене, господарський суд доходить висновку про недоведеність наявності шкоди та причинно-наслідкового зв'язку як обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення та має наслідком звільнення ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» від відповідальності за заявленими ТОВ „Одеський коровай» позовними вимогами.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги ТОВ „Одеський коровай» до ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» про стягнення 941 699,84 грн. задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених первісних вимог шляхом присудження до солідарного стягнення із відповідачів на користь ТОВ „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» заборгованості у загальному розмірі 486 753,72 грн. , яка складається із суми основного боргу в розмірі 465 080,00 грн., пені у розмірі 19 573,81 грн. та 3% річних у розмірі 2 099,91 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546-549, 541, 543, 554, 598, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 631, 901, 903, 905, 907, 978 ЦК України, ст. ст. 179, 193, 217, 218, 224, 225, 231 ГК України, ст. 8 Закону України „Про охоронну діяльність» , ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В іншій частині первісного позову та заявлених ТОВ „Одеський коровай» зустрічних позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства обмеженою відповідальністю „Одеський коровай» /65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, ідентифікаційний код 39300003/ та товариства обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Булкін» /65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, ідентифікаційний код 39299962/ на користь товариства обмеженою відповідальністю „Охоронно-юридична фірма „Карабінер» /65007, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 24539175/ суму основного боргу в розмірі 465 080,00 грн. /чотириста шістдесят п'ять тисяч вісімдесят грн. 00 коп./, пеню у розмірі 19 573,81 грн. /дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят три грн. 81 коп./, три відсотки річних у розмірі 2 099,91 грн. /дві тисячі дев'яносто дев'ять грн. 91 коп./, судовий збір у розмірі 7 301,30 грн. /сім тисяч триста одна грн. 30 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28 серпня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна