Постанова

від 17.04.2018 по справі 916/411/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/411/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін",

представник відповідача - не з'явився,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай",

представник відповідача - Лазарева Л.Л. (ордер №116322 від 17.04.2018),

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай"

на рішення господарського суду Одеської області

від 23.08.2017

у складі судді Желєзної С.П.

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 18.10.2017

у складі суддів: Діброви Г.І. (головуючий), Принцевської Н.М., Бендерук Є.О.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай",

про стягнення 488 891,70 грн.,

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер",

про стягнення 941 699,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною завою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" про стягнення солідарно з відповідачів 488 891,70 грн., з яких: 465 080,00 грн. - основний борг за надані послуги, 21 486,70 - пеня, 2 325,00 грн. - 3 % річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" до початку розгляду справи по суті подало зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" про стягнення 941 699,48 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області 23.08.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №916/411/17, первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" 465 080,00 грн. основного боргу, 19 573,81 грн. пені та 2 099,91 грн. 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині первісних позовних вимог та у задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що відповідачі (за первісним позовом) відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) своїми конклюдентними діями зі здійснення оплати рахунку за надані послуги за вересень 2016 року та часткової оплати рахунку за жовтень 2016 року, підтвердили факт наявності господарського договірного грошового зобов'язання перед позивачем саме за умовами договору, який визначений в якості підстави позову, тобто підтвердили факт отримання вищезазначених рахунків, як і було передбачено умовами договору, будь-яких заперечень в частині ненадання позивачем у спірний період послуг або відсутності у відповідачів в бухгалтерському та податковому обліку підприємств наявності з позивачем договірних правовідносин, з яких виникла спірна заборгованість, матеріали справи не містять. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди посилались на відсутність належних та допустимих доказів факту спричинення збитків у встановленому позивачем за зустрічним позовом розмірі та причинно-наслідкового зв'язку, як обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області 23.08.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №916/411/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без встановлення та дослідження всіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду даної справи, без дослідження та оцінки належних та допустимих доказів. Також скаржник зауважує на тому, що сам факт закінчення дії договору, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього договору та не звільняє його сторону від відповідальності за невиконання нею свого зобов'язання.

Також скаржником разом з касаційною скаргою подано заяву про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2017, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 916/411/17, до закінчення його перегляду в порядку касації.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04.01.2018 на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 923/1323/16 господарського суду Одеської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 916/411/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В. Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 05.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. від 15.03.2018 прийнято справу № 916/411/17 господарського суду Одеської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 916/411/17 господарського суду Одеської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" на рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 17.04.2018. Відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2017 у справі № 916/411/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційні скарги до 10.04.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" у письмових запереченнях на касаційну скаргу просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 17.04.2018 з'явився уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" і надав пояснення у справі. Інші учасники справи своїх представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" (виконавець) укладений договір № 10/16 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого виконавцем були прийняті на себе зобов'язання зі здійснення фізичної охорони об'єктів та матеріальних цінностей, які розташовані на території охоронюваного об'єкта, згідно Дислокації (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору) шляхом організації цілодобових постів виконавця, а замовником були прийняті на себе зобов'язання зі своєчасного здійснення оплати послуг виконавця на умовах та в порядку, визначених договором.

03.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін" (поручитель) укладений договір поруки № 10/16-П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань щодо оплати грошових коштів за надані послуги, що виникли з основного договору (договору про надання охоронних послуг від 13.09.2016 № 10/16).

Між замовником та виконавцем складені та підписані акти без будь-яких зауважень щодо обсягу, якості та строків наданих послуг № 920160049 від 30.09.2016 на суму 239184грн. за період з 13.09.2016 по 30.09.2016, № 1020160048 від 31.10.2016 на суму 398640грн. за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, № 1120160049 від 30.11.2016 на суму 265760грн. за період з 01.11.2016 по 20.11.2016, проте вартість наданих охоронних послуг за зазначений період, сплачена частково поручителем (що підтверджується платіжними дорученнями № 3947 від 07.10.2016 на суму 239 184 грн. та № 4848 від 04.11.2016 на суму 199 320 грн.).

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що між сторонами велось листування щодо оплати заборгованості, розірвання договірних відносин з 21.11.2016 та проведення інвентаризації.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 901 та 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій, або здійснення певної діяльності.

За змістом ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Прийнявши до уваги наведені обставини та надавши оцінку доказам, які ці обставини підтверджують, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розрахунки заявлених до стягнення відповідних сум пені та 3% річних, були перевірені судами попередніх інстанцій, визнані частково правильними та арифметично вірними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступних підстав.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено, а статтею 22 ЦК України збитки визначені як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, як факту заподіяння йому збитків, так і наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв'язку, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії"), у справі "Нєлюбін проти Росії", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" та залишення рішення господарського суду Одеської області 23.08.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 916/411/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області 23.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 916/411/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков