Постанова

від 18.10.2017 по справі 916/411/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р.Справа № 916/411/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м.Одеса - ОСОБА_2 - за довіреністю від 22.01.2017 року;

від відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса - ОСОБА_3 - за довіреністю від 15.02.2017 року;

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса - ОСОБА_3 - за довіреністю від 01.06.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року

у справі № 916/411/17

за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса

до відповідача 1 - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса

до відповідача 2 - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м.Одеса

про стягнення 488 891 грн. 70 коп.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м.Одеса

до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса

про стягнення 941 699 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса, в якій просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса основний борг - заборгованість за надані послуги у сумі 465 080 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса пеню, згідно договору у сумі - 21 486 грн. 70 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса 3% річних - 2 325 грн.; взагалі стягнути з відповідачів згідно розрахунку - 488 891 грн. 70 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати.

2 березня 2017 року від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса надійшла зустрічна позовна заява про стягнення суми коштів, в якій ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса просило суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса суму коштів в розмірі 941 699 грн. 84 коп., а судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі №916/411/17 (суддя Желєзна С.П.) первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м.Одеса до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса про стягнення 488 891 грн. 70 коп. задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса суму основного боргу в розмірі 465 080 грн., пеню у розмірі 19 573 грн. 81 коп., три відсотки річних у розмірі 2 099 грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 7 301 грн. 30 коп.; в решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса - відмовлено.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса з рішенням суду не погодилося, тому звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі № 916/411/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса про стягнення суми грошових коштів і прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю; а також скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі № 916/411/17 за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м.Одеса до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса про стягнення суми грошових коштів та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса усно заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/411/17 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі № 916/411/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса (Замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса (Виконавець) було укладено договір № 10/16 про надання охоронних послуг, відповідно до пунктів 1.1, 1.4 якого Виконавцем були прийняті на себе зобов'язання зі здійснення фізичної охорони об'єктів та матеріальних цінностей, які розташовані на території охоронюваного об'єкта, згідно Дислокації (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору) шляхом організації цілодобових постів Виконавця, а Замовником були прийняті на себе зобов'язання зі своєчасного здійснення оплати послуг Виконавця на умовах та в порядку, визначених договором. На момент початку надання послуг за даним договором Замовник за участю представника Виконавця здійснює інвентаризацію тари, яка передається та передає Виконавцю наявну в обігу тару на підставі Акта приймання-передачі майна, який підписується представниками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1.2., 2.1.4, 2.1.10, 2.1.11 вищезазначеного договору Виконавець зобов'язується забезпечувати охорону об'єкта та не допускати проникнення сторонніх осіб на територію об'єкта; забезпечити схоронність матеріальних цінностей, які знаходяться на території об'єкта нерухомості та прийняті під охорону, за умови дотримання Замовником та підрядними організаціями всіх правил їх збереження; забезпечити схоронність оборотної тари, яка прийнята під облік і контроль згідно договору. Крім того, Виконавець зобов'язується нести матеріальну відповідальність, передбачену даним договором та чинним законодавством України, у випадку виникнення в період дії договору недостачі тари за умови надання Замовником інвентаризаційного опису.

Умовами пункту 2.1.15 Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний за результатами роботи за звітний місяць, не пізніше 30 числа поточного місяця, надавати Замовнику підписані та скріплені печаткою Виконавця наступні документи: акт наданих послуг за звітний місяць у двох екземплярах; інвентаризаційний опис; рахунок на оплату послуг. Замовник після отримання документів зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць та направити його протягом 3-х робочих днів за адресою: 65007, АДРЕСА_1 або направити умотивовану відмову від підписання акта. У випадку не підписання Замовником акта приймання-передачі наданих послуг та відсутності письмової мотивованої відмови, послуга згідно договору вважається прийнятою Замовником у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2.2.4 договору Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги Виконавця.

Пунктами 4.3, 4.4 договору сторони врегулювали умови оплати договору, а саме Замовник зобов'язаний щомісяця у повному обсязі оплачувати послуги Виконавця. Оплата здійснюється не пізніше 07 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалася послуга, на підставі підписаного між сторонами акта приймання передачі виконаних послуг за звітний місяць та отриманого від Виконавця рахунку на оплату. Датою сплати за договором вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника. Неотримання та/або несвоєчасне отримання від Виконавця документів, передбачених пунктом 2.1.15 договору, звільняє Замовника від відповідальності за прострочку здійснення оплати наданих Виконавцем послуг за звітний період.

У випадку виявлення за результатами інвентаризації недостачі оборотної тари Замовник має право утримати із суми, яка підлягає сплаті на користь Виконавця, вартість такої тари виключно на підставі інвентаризаційного опису. Вказаний інвентаризаційний опис підписується при обов'язковій участі представників обох сторін за результатами проведеної інвентаризації майна, яка проводиться кожну останню робочу п'ятницю місяця з 14:00 годин. У випадку відсутності представника Виконавця при складанні інвентаризаційного опису, які і відмова від його підписання (без надання мотивованих заперечень протягом одного робочого дня після дати проведення інвентаризації), результати проведеної інвентаризації вважатимуться автоматично прийнятими Виконавцем, а інвентаризаційний опис підписаним.

Згідно з пунктами 6.2, 6.3 договору у випадку невиконання Замовником пункту 4.3 договору Замовник зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Крім того, у випадку порушення Замовником строків оплати за договором, передбачені пунктом 4.3 договору Виконавець вправі пред'явити Замовнику вимогу про отримання компенсації (плати) за користування засобами, які належить оплатити Виконавцю у розмірі 3 % річних від суми простроченого платежу, а також вимогу про відшкодування матеріальних втрат Виконавця від знецінення засобів в результаті інфляційних процесів за весь час прострочки по їх сплаті.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що Виконавець несе майнову відповідальність за збитки, заподіяні Замовнику внаслідок доведеного неналежного виконання своїх обов'язків за договором (в тому числі за збиток, завданий приміщенню, в якому розташовані пости охорони, а також майну Замовника, розташованому в ньому, за недостачу оборотної тари з вини Виконавця) згідно з Додатками № 4, № 5, № 6 до договору.

13.09.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса було складено акт приймання-передачі № 1 та № 2 хлібних пластмасових лотків та хлібних контейнерів загально кількістю 24 441 шт. загальною вартістю 3 648 359 грн. 33 коп. за наступними адресами: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 та вул. Прохорівська 47; м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 28; м. Подільськ, проспект Перемоги, 14. Крім того, разом з актами в матеріалах справи містяться заперечення від 13.09.2016 року до вищезазначених актів, в яких вказано, що передача тари здійснюється без її перерахунку, в присутності представника Виконавця.

03.10.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса (Кредитор), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса (Боржник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін", м. Одеса (Поручитель) було укладено договір поруки № 10/16-П, відповідно до пункту 1 якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" (Боржник), а саме щодо оплати грошових коштів за надані послуги, що виникли з Договору надання охоронних послуг від 13.09.2016 року №10/16 (Основний договір), який був укладений між Кредитором та Боржником.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 4 договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, вказаного у пункті 4 цього Договору. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання по оплаті грошових коштів за Основним договором в повному обсязі. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання Боржника згідно основного договору (договору про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року № 10/16).

Умовами пункту 5.1.1 Договору поруки встановлено обов'язок Поручителя, при порушенні Боржником зобов'язання перед Кредитором за Основним договором, виконати за Боржника зобов'язання у десятиденний строк з дня настання граничного виконання грошового зобов'язання за Основним договором. А пунктом 5.4.1 Договору поруки встановлено, що у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором, Кредитор має право у десятиденний строк звернутись до Поручителя із вимогою про виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса на виконання умов договору про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року № 10/16 було складено та підписано наступні акти наданих послуг: від 30.09.2016 року №920160049 на суму 239 184 грн. за період з 13.09.2016 року по 30.09.2016 року; від 31.10.2016 року № НОМЕР_1 на суму 398 640 грн. за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року; від 30.11.2016 року №1120160049 на суму 265 760 грн. за період з 01.11.2016 року по 20.11.2016 року. Вказані акти були підписані з боку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса без будь-яких зауважень щодо обсягу, якості та строків наданих послуг.

Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату послуг з охорони за Договором від 13.09.2017 року № 10/16, а саме: рахунок від 13.09.2016 року №920160049 на загальну суму 239 184 грн., рахунок від 01.10.2016 року № НОМЕР_1 на загальну суму 398 640 грн., рахунок від 01.11.2016 року № НОМЕР_2 на загальну суму 265 760 грн.

Вартість наданих ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса послуг було частково оплачено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса, що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2016 року № 3947 на суму 239 184 грн. та платіжним дорученням від 04.11.2016 року № 4848 на суму 199 320 грн.

Листом від 11.11.2016 року № 22 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса було повідомлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса про необхідність оплати заборгованості за договором про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року № 10/16. При цьому, позивачем було повідомлено відповідача, що у випадку відмови здійснити оплату вартості наданих послуг, такий лист повинен бути розцінений ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" у якості попередження про розірвання договірних відносин з 21.11.2016 року.

Листом від 18.11.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса було підтверджено отримання листа про намір ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса розірвати договірні відносини з 21.11.2016 року, у зв'язку з чим відповідач повідомив позивача про те, що 29.11.2016 року буде проведена інвентаризація оборотної тари за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, у випадку неявки уповноваженого представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер" на зазначену дату для проведення інвентаризації, підписання інвентаризаційного опису, результат проведеної інвентаризації буде вважатися автоматично прийнятим ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", а інвентаризаційний опис - підписаним, згідно пункту 4.4. Договору. Отримання зазначеного листа підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення 28.11.2016 року, наявним в матеріалах справи.

29.11.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м.Одеса було проведено інвентаризацію тари на заводі № 2 та заводі № 4, за результатами якої було складено інвентаризаційні описи та виявлено недостачу лотків та контейнерів, загальна вартість яких склала 941 699 грн. 84 коп.

Листом від 02.12.2016 року № 26 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса направило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса (отримання даного листа та оригіналів інвентаризаційних описів підтверджено поштовим повідомленням з відміткою про вручення 08.12.2016 року та описом вкладення, наявними в матеріалах справи) оригінали інвентаризаційного опису по х/з від 29.11.2016 року № 2 та оригінал інвентаризаційного опису по х/з № 4 від 29.11.2016 року.

Крім того, у листі від 02.12.2016 року № 26, відповідач зазначив, що 01.12.2016 року їм було отримано лист від 30.11.2016 року № 24 про вмотивовану відмову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса від підписання опису інвентаризації, проте зі змісту листа від 02.12.2016 року № 26 вбачається, що відповідач вважає відмову виконавця невмотивованою, а зобов'язання за Договором невиконаними.

Листом від 16.12.2016 року № 24 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса було направлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса акт наданих послуг від 30.11.2016 року разом із рахунком та актом звірки.

30.12.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м.Одеса звернулось до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса із претензією, відповідно до якої вимагало у позивача повернути в 10-ти денний термін з дня одержання претензії майно, а саме: оборотну тару - хлібні лотки пластмасові в кількості 4 344 шт. та хлібні контейнери в кількості 46 шт., або сплатити суму грошових коштів у розмірі 319 626 грн. 18 коп., яка була розрахована відповідачем шляхом зарахуванням вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса з оплати послуг у розмірі 465 080 грн. 00 коп. у вартість тари, якої не вистачає за результатами інвентаризації, проведеної 29.11.2016 року, в сумі 784 706 грн. 18 коп.

Таким чином, підставою звернення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса із позовними вимогами до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін", м. Одеса стала заборгованість у зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості наданих охоронних послуг за Договором від 13.09.2016 року № 10/16, яка становить 465 08 грн., а також нараховані на суму заборгованості 3 % річних та пеня.

У зустрічній позовній заяві про стягнення суми коштів за Договором про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року №10/16 у розмірі 941 699 грн. 84 коп., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса наголошувало на порушеннях з боку позивача зобов'язань, прийнятих на себе за Договором, а саме: неповернення оборотної тари, переданої на виконання умов договору про надання охоронних послуг.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 978 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно з пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 554 Цивільного Кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статей 541, 543 Цивільного Кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач довів суду належними засобами доказування факт надання ним послуг з охорони об'єктів та матеріальних цінностей, визначених Договором про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року № 10/16, у повному обсязі, про що свідчать підписані сторонами в добровільному порядку та належним чином оформлені акти наданих послуг: від 30.09.2016 року № 920160049 на суму 239 184 грн. 00 коп. за період з 13.09.2016 року по 30.09.2016 року; від 31.10.2016 року № НОМЕР_1 на суму 398 640 грн. 00 коп. за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року; від 30.11.2016 року № НОМЕР_2 на суму 265 760 грн. 00 коп. за період з 01.11.2016 року по 20.11.2016 року. Вказані акти були підписані з боку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса без будь-яких заперечень і зауважень щодо обсягу, якості та строків наданих послуг.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса за надані послуги виставило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса рахунки на оплату послуг з охорони за договором від 13.09.2017 року №10/16, а саме рахунок від 13.09.2016 року № 920160049 на загальну суму 239 184 грн. 00 коп., рахунок від 01.10.2016 року № НОМЕР_1 на загальну суму 398 640 грн. 00 коп., рахунок від 01.11.2016 року № НОМЕР_2 на загальну суму 265 760 грн. 00 коп.

Вартість наданих ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса послуг було частково оплачено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса, яке є поручителем за Договором поруки від 03.10.2016 року № 10/16-П, що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2016 року № 3947 на суму 239 184 грн. 00 коп. та платіжним дорученням від 04.11.2016 року №4848 на суму 199 320 грн. 00 коп.

Таким чином, на момент звернення із позовом загальна сума заборгованості перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м.Одеса складає 465 080 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу за фактично надані послуги за договором - підставою позову, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 465 080 грн. 00 коп., оскільки вони є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, через неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам чинного законодавства України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором.

В позовній заяві ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса просило суд про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса 3 % річних за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року у сумі 2 325 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року, судова колегія дійшла висновку про правомірність часткового задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 2 099 грн. 91 коп. та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 225 грн. 09 коп., у зв'язку з помилковістю розрахунку позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року у сумі 21 486 грн. 70 коп., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.2 Договору про надання охоронних послуг від 13.09.2017 року №10/16 у випадку невиконання Замовником зобов'язань, визначених пунктом 4.3 Договору, останній зобов'язаний сплатити на користь Виконавця штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Водночас у відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.12.2016 року по 31.01.2017 року, оскільки умовами договору сторони передбачили, що оплата вартості наданих послуг повинна здійснюватися не пізніше 07 числа місяця, наступного за звітним, а, отже, прострочення грошового зобов'язання повинно було розраховуватись з 08.12.2016 року.

Перерахувавши належний до стягнення розмір пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що пеня за період прострочки виконання відповідачем його грошового договірного зобов'язання фактично складає 19 573 грн. 81 коп., тому висновок місцевого господарського суду про стягнення пені в цьому розмірі з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1 912 грн. 89 коп. є правильним.

Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необхідності часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса шляхом стягнення солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса суми основного боргу у розмірі 465 080 грн. 00 коп, пені у розмірі 19 573 грн. 81 коп. та 3% річних у розмірі 2099 грн. 91 коп.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оплата Замовником за надані Виконавцем послуги повинна проводитись за наявності двох підстав, а саме: акту приймання-передачі та оригіналу рахунку для оплати, проте ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса нібито не отримувало жодних оригіналів рахунків на оплату послуг, а отже, відсутні підстави для сплати суми боргу, штрафних санкцій та компенсаційних витрат, оскільки момент виконання зобов'язання не настав, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Матеріалами справи доведено суду, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Булкін", м. Одеса, відповідно до норм статті 642 Цивільного кодексу України, своїми конклюдентними діями зі здійснення оплати рахунку за вересень 2016 року та часткової оплати рахунку за жовтень 2016 року за надані послуги, підтвердили факт наявності господарського договірного грошового зобов'язання перед позивачем саме за умовами договору, що визначений в якості підстави позову, тобто підтвердили факт отримання вищевказаних рахунків, як і було передбачено умовами договору, тому посилання на нібито їх неотримання є безпідставними. Будь-яких заперечень в частині ненадання позивачем у спірний період послуг або відсутності у відповідачів в бухгалтерському та податковому обліку підприємств наявності з позивачем договірних правовідносин, з яких виникла спірна сума боргу, матеріали справи не містять.

Щодо зустрічних позовних вимог по цій справі, судова колегія зазначає наступне. Згідно зі статтею 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса просило суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса суму грошових коштів в розмірі 941 699 грн. 84 коп., як збитки за недостачу оборотної тари, виявлену в ході інвентаризації, проведеної 29.11.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як унормовано у статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Крім того, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 зі справи № 3-72гс12).

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно недоведеності належними засобами доказування за нормами статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України факту спричинення збитків у визначеному позивачем за зустрічним позовом розмірі та причинно-наслідкового зв'язку, як обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність суб'єктивної та об'єктивної сторони і має наслідком відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Так, 13.09.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса було складено акт приймання-передачі № 1 та № 2 хлібних пластмасових лотків та хлібних контейнерів загально кількістю 24 441 шт. загальною вартістю 3 648 359 грн. 33 коп. за наступними адресами: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 та вул. Прохорівська 47; м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 28; м. Подільськ, проспект Перемоги, 14. Проте, разом з актами в матеріалах справи містяться заперечення від 13.09.2016 року до вищезазначених актів, в яких вказано, що передача тари здійснюється без її перерахунку, в присутності представника Виконавця, що свідчить про те, що фактична кількість оборотної тари, яка передавалася за цими актами не перераховувалась.

Крім того, листом від 11.11.2016 року № 22 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса повідомило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса про те, що у випадку відмови здійснити оплату вартості наданих послуг, цей лист повинен бути розцінений ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" у якості попередження про розірвання договірних відносин з 21.11.2016 року. В свою чергу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса листом від 18.11.2016 року підтвердило отримання листа про намір розірвати договірні відносини з 21.11.2016 року, у зв'язку з чим повідомило позивача про те, що 29.11.2016 року буде проведена інвентаризація оборотної тари за адресою: м. Одеса , вул.. Генерала Петрова, 14. З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, про те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса своїм листом від 18.11.2016 року фактично погодились на розірвання договору з 21.11.2016 року, з огляду на що, договір про надання послуг від 13.09.2016 року № 10/16 можна вважати розірваним за взаємною згодою сторін від 21.11.2016 року.

Відповідно до частини 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд вірно зазначив, що правовим наслідком розірвання Договору про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року № 10/16 є припинення зобов'язання сторін за таким договором, які вважаються припиненими з моменту розірвання договору, тобто, в даному випадку, момент розірвання договору та припинення зобов'язання співпадають у часі, а отже, починаючи з 21.11.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м.Одеса не відповідало за збереження тари.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вже після розірвання Договору, 29.11.2016 року позивачем за зустрічним позовом було проведено інвентаризацію тари на хлібозаводі №2 та № 4 за адресами: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14 (завод № 4); м. Одеса, вул. Прохорівська, 47 (завод № 2), хоча в листі від 18.11.2016 року відповідач повідомив позивача про проведення інвентаризації лише за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, тобто тільки на хлібозаводі № 4.

За результатами проведеної ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса інвентаризації було складено інвентаризаційні описи та виявлено недостачу лотків та контейнерів, загальна вартість яких склала 941 699 грн. 84 коп.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, в доказах, наданих на підтвердження понесення відповідачем збитків у розмірі 941 699 грн.84 коп., є суттєві розбіжності в кількості оборотної тари, яка була передана за актами від 13.09.2016 року № 1 та № 2 на виконання умов договору про надання охоронних послуг від 13.09.2016 року № 10/16, кількості оборотної тари за даними бухгалтерського обліку та фактичної кількості оборотної тари, яка зазначена в інвентаризаційних описах від 29.11.2016 року, що свідчить про суперечливість доказів, наданих на підтвердження понесення відповідачем збитків у розмірі 941 699 грн. 84 коп. та позбавляє суд достеменно встановити як дійсний розмір вартості тари, якої не вистачає, так і взагалі факт понесення останнім будь-яких збитків.

Судова колегія зазначає, що для підтвердження недостачі недостатньо інвентаризаційних описів і даних бухгалтерського обліку, так як інша сторона не була присутня при проведенні інвентаризації та не засвідчувала відповідні описи, а з клопотанням про проведення експертизи для визначення розміру недостачі сторони також не звертались.

Крім того, з огляду на те, що протягом періоду з моменту розірвання договору 21.11.2016 року по 29.11.2016 року включно (день проведення інвентаризації), у зв'язку з припиненням зобов'язань по розірваному договору, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса не відповідало за збереження тари, що в свою чергу, виключає можливість встановлення причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса та можливими збитками.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного суд зазначає, що відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність наявності шкоди та причинно-наслідкового зв'язку як обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, що має наслідком звільнення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса від відповідальності за заявленими ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м. Одеса позовними вимогами.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заявлених первісних вимог шляхом солідарного стягнення із відповідачів на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса заборгованості у загальному розмірі 486 753 грн. 72 коп., яка складається із суми основного боргу в розмірі 465 080 грн., пені у розмірі 19 573 грн. 81коп.. та 3% річних у розмірі 2 099 грн. 91 коп. та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків в зв'язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що нібито судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки копіям накладних на переміщення тари (наданих в якості доказів суду першої інстанції), в яких відображається рух оборотної тари за весь період дії договору, оскільки наявність даних доказів не спростовує висновку щодо неможливості встановлення причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса стосовно невиконання ним своїх зобов'язань за договором та можливими збитками, протягом періоду з моменту розірвання договору 21.11.2016 року по 29.11.2016 року включно (день проведення інвентаризації), у зв'язку з припиненням зобов'язань по розірваному договору, так як ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Карабінер", м. Одеса не відповідало за збереження тари у визначений період. А як зазначалося вище, відсутність встановленого причинно-наслідкового зв'язку звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі № 916/411/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай", м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі №916/411/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2017 року у справі № 916/411/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6