Рішення

від 21.08.2017 по справі 905/1284/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2017 Справа №905/1284/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 , м.Донецьк, ЄДРПОУ 37677661,

про стягнення 36900789,71 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4 - 185 від 05.04.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 , м.Донецьк, про стягнення 36900789,71 грн., у тому числі: основного боргу у розмірі 25418750,55 грн., пені у розмірі 7380802,06 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 3651674,35 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 449562,75 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1284/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1284/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №17/10-Н від 17.10.2013р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості переданого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовинх вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 17.10.2013р. по 31.01.2016р., а також у копіях: договір поставки №17/10-Н від 17.10.2013р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства відповідача, акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р., акт приймання-передачі товару №б/н від 17.10.2013р., платіжні доручення №337 від 28.03.2014р., №253 від 26.02.2014р., №100 від 28.01.2014р., листи Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України №41-2205/1.9-14 від 26.05.2014р., №41-2266/1.8-14 від 29.05.2014р., №41-5753/1.10-14 від 04.09.2014р., №41-1338/1.3-14 від 03.04.2014р. із додатками, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, датовані 03.06.2014р., лист Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 №10/25 від 03.10.2014р. із сертифікатом Торгово-промислової палати України №646 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№3406/05-4 від 29.09.2014р., правоустановчі документи позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.22, 173, 174, 175, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1284/17 на 15 днів по 22.08.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

21.08.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 21.08.2017р., яким додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.08.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

17.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка-2013 (Покупець) укладено договір поставки №17/10-Н.

Згідно із п.1.1 вказаного договору постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти й оплатити паливо альтернативне моторне автомобільне Innovative E-92 та Innovative E-95 , на умовах EXW-резервуари, що знаходяться за адресою: Донецька обл., Тельманівський р-н, смт Андріївка, вул.Гоголя, 1.

За умовами п.2.2 договору поставка постачальником товару в рамках цього договору здійснюється в таких обсягах:

-паливо альтернативне моторне автомобільне Innovative E-92 , виготовлене відповідно до ТУ У 24.6-30661021-004:2010 2000,00 тонн;

-паливо альтернативне моторне автомобільне Innovative E-95 , виготовлене відповідно до ТУ У 24.6-30661021-004:2010 3000,00 тонн.

За змістом п.3.1 укладеного сторонами правочину постачальник зобовязався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 50837501,00 грн без ПДВ (61005001,20 грн з ПДВ), а саме:

-паливо альтернативне моторне автомобільне Innovative E-92 2000,00 тонн за ціною 10105,00 грн. за тонну без ПДВ, що складає 20210000,00 грн без ПДВ;

-паливо альтернативне моторне автомобільне Innovative E-95 3000,00 тонн за ціною 10209,167 грн. за тонну без ПДВ, що складає 30627501,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.4, 4.6 договору товар має бути поставлений покупцю в строк до 18.10.2013р. Кількість поставленого товару відображається в акті приймання-передачі товару. За результатами поставки товару сторони підписують акт приймання-передачі товару. Акт приймання-передачі товару складається та підписується сторонами в день фактичної передачі товару. Факт підписання покупцем акту приймання-передачі товару свідчить про те, що покупець не має претензій щодо кількості та якості товару.

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2013р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі товару, згідно із яким постачальник передав, а покупець прийняв паливо альтернативне моторне автомобільне Innovative E-92 та Innovative E-95 на загальну суму 61005001,20 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

За твердженнями позивача, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 25418750,55 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

За змістом п.5.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару грошовими коштами на поточний рахунок постачальника відповідно до графіка:

-до 30.10.2013р.-1694583,37 грн.,

-до 30.11.2013р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.12.2013р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.01.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 28.02.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.03.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.04.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.05.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.06.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.07.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.08.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.09.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.10.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.11.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.12.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.01.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 28.02.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.03.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.04.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.05.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.06.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.07.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.08.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.09.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.10.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.11.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.12.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.01.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 28.02.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.03.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.04.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.05.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.06.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.07.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.08.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.09.2016р. - 1694583,25 грн.

Оплата товару здійснюється на підставі графіка, зазначеного в п.5.1 даного договору (п.5.2 договору).

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.5.3 договору).

Виходячи зі змісту операцій по підприємству відповідача з 17.10.2013р. по 31.01.2016р., за останнім рахується 25.10.2013р., 27.11.2013р., 30.12.2013р., 28.01.2014р., 03.03.2014р., 01.04.2014р. здійснення на користь позивача 10167500,22 грн. Тобто, здійснено щомісячні платежі, які мали надійти в строк до 30.10.2013р., до 30.11.2013р., до 30.12.2013р., до 30.01.2014р., до 28.02.2014р., до 30.03.2014р.

При цьому, як вказує позивач, передбачені графіком розрахунків платежі, які мали бути здійсненні в строк до 30.12.2014р., до 30.01.2015р., до 28.02.2015р., до 30.03.2015р., до 30.04.2015р., до 30.05.2015р., до 30.06.2015р., до 30.07.2015р., до 30.08.2015р., до 30.09.2015р., до 30.10.2015р., до 30.11.2015р., до 30.12.2015р., до 30.01.2016р., до 28.02.2016р., відповідачем не виконані, заборгованість в сумі 25418750,55 грн не погашена.

Доказів протилежного суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Як слідує з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у загальній сумі 25418750,55 грн. у встановлені договором строки не виконано.

З огляду на наведене, позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими, що підлягають стягненню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 3651674,35 грн. (нарахування здійснено загалом у період з 12.2014р. по 01.2016р. за невиконання грошових зобов'язань, які повинні бути виконанні до 30.11.2014р.-до 30.12.2015р., виходячи з суми боргу (за кожним зобов'язанням місяця), що існувала на перший день місяця, наступного за місяцем, в якому платіж мав бути здійснений і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція/дефляція).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат є правомірним і тому приймається для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в сумі 3651674,36 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми - 449562,75 грн. (фактично нараховано за зобов'язаннями, які повинні бути виконанні: до 30.11.2014р. на суму 1694583,37 грн. за період з 16.12.2014р. по 29.12.2014р., до 30.12.2014р. на суму 1694583,37 грн. за період з 30.12.2014р. по 29.02.2016р., до 30.01.2015р. на суму 1694583,37 грн. за період з 30.01.2015р. по 29.02.2016р., до 28.02.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 28.02.2015р. по 29.02.2016р., до 30.03.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.03.2015р. по 29.02.2016р., до 30.04.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.04.2015р. по 29.02.2016р., до 30.05.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.05.2015р. по 29.02.2016р., до 30.06.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.06.2015р. по 29.02.2016р., до 30.07.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.07.2015р. по 29.02.2016р., до 30.08.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.08.2015р. по 29.02.2016р., до 30.09.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.09.2015р. по 29.02.2016р., до 30.10.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.10.2015р. по 29.02.2016р., до 30.11.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.11.2015р. по 29.02.2016р., до 30.12.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.12.2015р. по 29.02.2016р., до 30.01.2016р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.01.2016р. по 29.02.2016р., до 28.02.2016р. на суму 1694583,37грн. за період з 28.02.2016р. по 29.02.2016р.).

Разом з тим, за змістом рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015р. по справі №905/96/15, текст якого містить Єдиний державний реєстр судових рішень, предметом розгляду по даній справі є стягнення 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором №17/10-Н від 17.10.2013р., які повинні бути виконані, у тому числі до 30.11.2014р.

За результатами розгляду справи, зокрема, стягнуто 3% річних за період по 16.12.2014р.

З огляду на таке, суд не приймає початок періоду, визначеного як донарахування за стягнутими рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2015р. по справі №905/96/15 сум 3% річних, з 16.12.2014р. та перераховано починаючи з 17.12.2014р.

Отже, здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в сумі 449428,39 грн.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 5.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 7380802,06 грн. (фактично нараховано за зобов'язаннями, які повинні бути виконанні: до 30.11.2014р. на суму 1694583,37 грн. за період з 16.12.2014р. по 29.12.2014р., до 30.12.2014р. на суму 1694583,37 грн. за період з 30.12.2014р. по 29.02.2016р., до 30.01.2015р. на суму 1694583,37 грн. за період з 30.01.2015р. по 29.02.2016р., до 28.02.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 28.02.2015р. по 29.02.2016р., до 30.03.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.03.2015р. по 29.02.2016р., до 30.04.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.04.2015р. по 29.02.2016р., до 30.05.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.05.2015р. по 29.02.2016р., до 30.06.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.06.2015р. по 29.02.2016р., до 30.07.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.07.2015р. по 29.02.2016р., до 30.08.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.08.2015р. по 29.02.2016р., до 30.09.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.09.2015р. по 29.02.2016р., до 30.10.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.10.2015р. по 29.02.2016р., до 30.11.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.11.2015р. по 29.02.2016р., до 30.12.2015р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.12.2015р. по 29.02.2016р., до 30.01.2016р. на суму 1694583,37грн. за період з 30.01.2016р. по 29.02.2016р., до 28.02.2016р. на суму 1694583,37грн. за період з 28.02.2016р. по 29.02.2016р.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснив перерахунок пені за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , з дотриманням п.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про дійсний її розмір у сумі 5037163,35 грн.

Одночасно матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 №10/25 від 03.10.2014р. із сертифікатом Торгово-промислової палати України №646 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№3406/05-4 від 29.09.2014р.

За змістом представленого відповідачем сертифікату підтверджено настання обставин непереборної сили, що спричинили невиконання обов'язків за договором №17/10-Н від 17.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» . Початок дії обставин непереборної сили - 07.04.2014р. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

Проте, останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов'язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» , передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснено постачання паливо-мастильних матеріалів у жовтні 2013р. відповідачу, а останнім таке прийнято.

Кореспондуючим обов'язком Покупця, за приписами спірного правочину, є своєчасна оплата отриманого палива згідно графіка погашення, який належним чином відповідач не виконав.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено.

Відповідач не повідомив про настання для нього обставин у розумінні приведених норм чинного законодавства, доказів повернення товару не надано.

На не однократні звернення позивача надана лише одна відповідь листом №10/25 від 03.10.2014р.

Відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання до дати складання листа №10/25 від 03.10.2014р.

Відтак, з урахуванням викладеного, за висновками суду, не можна стверджувати, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, чи перебувають у причинному зв'язку із несплатою грошей за договором поставки, у межах цих спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного, враховуючи наявні матеріали справи, строк прострочення грошового зобов'язання, яке виникло, зокрема у 2014-2016рр. суд не вбачає підстав, з якими п.9.1 договору пов'язує повне звільнення від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов'язань за договором №17/10-Н від 17.10.2013р. у цьому випадку.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 , м.Донецьк, підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі визначеній позивачем щодо стягнення інфляційних витрат та щодо 3% річних частково у сумі встановленій судом.

Разом з цим, ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 5037163,35 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» «вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо» .

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, за висновками суду, оцінивши надані докази у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (грудня 2014р.-лютого 2016р.), загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а саме від розміру встановленого судом на 90%, тобто до 503716,34 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 , м.Донецьк, про стягнення 36900789,71 грн., у тому числі: основного боргу у розмірі 25418750,55 грн., пені у розмірі 7380802,06 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 3651674,35 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 449562,75 грн., задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 503716,34 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 (83062, Донецька область, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Аксакова, б.21, каб.7, ЄДРПОУ 37677661, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 АТ «Ощадбанк» , МФО 300465) 30023569,63 грн., у тому числі 25418750,55грн. суми основного боргу, 503716,34 грн. пені, 449428,39 грн. 3% річних та 3651674,35 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 224756,27 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 21.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2017р.

Суддя О.В. Кротінова