Постанова

від 22.03.2018 по справі 905/1284/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1284/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017 (головуючий суддя - Татенко В. М., судді: Радіонова О. О., Марченко О. А.)

та на рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2017 (суддя Кротінова О. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопереробка - 2013"

про стягнення 36 900 789,71 грн.,

за участю:

позивача: Лисенко В.О. (довіреність від 11.12.2017),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопереробка - 2013" (далі - відповідач) суми основного боргу в розмірі 25' 418' 750,55 грн., суми пені в розмірі 7' 380' 802,06 грн., суми 3% річних у розмірі 449' 562,75 грн. та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 3' 651' 674,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх вимог за договором поставки №17/10-Н від 17.10.2013 в частині повноти та своєчасності розрахунків за поставлений товар.

Оскарженим у касаційному порядку рішенням Господарського суду Донецької області від 21.08.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 418' 750,55 грн. суми основного боргу, 503 716,34 грн. пені, 449 428,39 грн. 3% річних та 3 651' 674,35 грн. інфляційних витрат, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні пені і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення пені у розмірі 6642 721,85 грн., у стягненні яких було відмовлено, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

Скарга мотивована порушення судами в оскаржуваній частині приписів статей 219, 233 Господарського кодексу України, статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 42, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

З матеріалів справи слідує, що предметом даного судового розгляду є належне виконання відповідачем в частині розрахунків, умов, укладеного з позивачем договору поставки №17/10-Н від 17.10.2013, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) прийняти й оплатити паливо альтернативне моторне автомобільне "Innovative E-92" та "Innovative E-95", на умовах EXW-резервуари, що знаходяться за адресою: Донецька обл., Тельманівський р-н, смт Андріївка, вул.Гоголя, 1.

Приймаючи рішення в частині зменшення пені місцевий господарський суд виходив із того, що сертифікатом Торгово-промислової палати України №646 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№3406/05-4 від 29.09.2014 підтверджено настання обставин непереборної сили, що спричинили невиконання обов'язків за договором №17/10-Н від 17.10.2013, укладеним між сторонами у справі.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Судами за наслідками розгляду даного спору встановлено, що відповідач встановлений договором обов'язок з оплати поставленого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 25 418 750,55 грн. що присуджена судами до стягнення.

Також судами перевірено нараховані на вказану суму основної заборгованості суми 3% річних та інфляційних втрат і визнано їх обґрунтованими у розмірі 449 428,39 грн та 3 651' 674,35 грн. відповідно.

Поряд з цим, суди в оскаржуваних судових актах дійшли висновку про зменшення на 90% заявленої до стягнення пені і, як наслідок, задовольнили позовні вимоги в цій частині на суму 503 716,34 грн. пені.

Зазначене зменшення пені на 90% і є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини першої статті 4 7 , частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла під час прийняття судами рішень, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів статті 84 ч.1 п.3, статті 105 ч.2 п.7 цього Кодексу у тій же редакції, судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже суд з урахування конкретних обставин справи та на підставі наведених норм права вирішує питання про зменшення розміру неустойки, однак такі повноваження суду не є необмеженими, а суд у своєму рішенні повинен навести відповідні мотиви.

Місцевим господарським судом встановлено, що сертифікатом Торгово-промислової палати України №646 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№3406/05-4 від 29.09.2014 підтверджено настання обставин непереборної сили, що спричинили невиконання обов'язків за договором №17/10-Н від 17.10.2013, укладеним між сторонами у справі. Початок дії обставин непереборної сили 07.04.2014. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

За вказаних обставин суди обох інстанцій на підставі досліджених доказів дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Доводи касаційної скарги про те, важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки такий аргумент не був єдиним мотивом для зменшення неустойки, а оцінений судами в сукупності з іншими обставинами.

Безпідставним є посилання позивача у касаційній скарзі на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалось зменшення пені, чим порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, оскільки судами перевірено співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно скористались наданим правом щодо зменшення розміру пені на 90 %, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі № 905/1284/17 Господарського суду Донецької області, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов