Постанова

від 25.10.2017 по справі 905/1284/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.10.2017 р. справа № 905/1284/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення Господарського суду від Донецької області 21.08.2017р. по справі№ 905/1284/17 (суддя Кротінова О. В.) за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 , м. Донецьк простягнення 36' 900' 789,71 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ (далі - Позивач ) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 , м. Донецьк (далі - Відповідач ) суми основного боргу в розмірі 25' 418' 750,55 грн, суми пені в розмірі 7' 380' 802,06 грн, суми 3% річних у розмірі 449' 562,75 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 3' 651' 674,35 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.08.2017р. по справі № 905/1284/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтопереробка - 2013 на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 25' 418' 750,55 грн суми основного боргу, 503' 716,34 грн пені, 449' 428,39 грн 3% річних та 3' 651' 674,35 грн інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 224' 756,27 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення, в частині відмови у стягненні 6' 642' 721,85 грн пені - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що судом першої інстанції невірно зроблені висновки стосовно зменшення пені, надавши перевагу тільки аргументам відповідача та не врахувавши ступінь виконання зобов'язання й майновий інтерес позивача, що суперечить вимогам ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді - Радіонова О. О., Марченко О. А.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась без застосування засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник сторін у судове засідання не з'явилися, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопереробка-2013» (Покупець) укладено договір поставки №17/10-Н.

Згідно із п.1.1 вказаного договору постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти й оплатити паливо альтернативне моторне автомобільне « Innovative E-92» та « Innovative E-95» , на умовах EXW-резервуари, що знаходяться за адресою: Донецька обл., Тельманівський р-н, смт Андріївка, вул.Гоголя, 1.

За умовами п.2.2 договору поставка постачальником товару в рамках цього договору здійснюється в таких обсягах:

-паливо альтернативне моторне автомобільне « Innovative E-92» , виготовлене відповідно до ТУ У 24.6-30661021-004:2010 2000,00 тонн;

-паливо альтернативне моторне автомобільне « Innovative E-95» , виготовлене відповідно до ТУ У 24.6-30661021-004:2010 3000,00 тонн.

За змістом п.3.1 укладеного сторонами правочину постачальник зобовязався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 50837501,00 грн без ПДВ (61005001,20 грн з ПДВ), а саме:

-паливо альтернативне моторне автомобільне « Innovative E-92» 2000,00 тонн за ціною 10105,00 грн. за тонну без ПДВ, що складає 20210000,00 грн без ПДВ;

-паливо альтернативне моторне автомобільне « Innovative E-95» 3000,00 тонн за ціною 10209,167 грн. за тонну без ПДВ, що складає 30627501,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.4, 4.6 договору товар має бути поставлений покупцю в строк до 18.10.2013р. Кількість поставленого товару відображається в акті приймання-передачі товару. За результатами поставки товару сторони підписують акт приймання-передачі товару. Акт приймання-передачі товару складається та підписується сторонами в день фактичної передачі товару. Факт підписання покупцем акту приймання-передачі товару свідчить про те, що покупець не має претензій щодо кількості та якості товару.

За змістом п.5.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару грошовими коштами на поточний рахунок постачальника відповідно до графіка:

-до 30.10.2013р.-1694583,37 грн.,

-до 30.11.2013р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.12.2013р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.01.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 28.02.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.03.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.04.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.05.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.06.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.07.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.08.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.09.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.10.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.11.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.12.2014р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.01.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 28.02.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.03.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.04.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.05.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.06.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.07.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.08.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.09.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.10.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.11.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.12.2015р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.01.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 28.02.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.03.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.04.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.05.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.06.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.07.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.08.2016р. - 1694583,37 грн.,

-до 30.09.2016р. - 1694583,25 грн.

Оплата товару здійснюється на підставі графіка, зазначеного в п.5.1 даного договору (п.5.2 договору).

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.5.3 договору).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 5.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2013р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі товару, згідно із яким постачальник передав, а покупець прийняв паливо альтернативне моторне автомобільне « Innovative E-92» та « Innovative E-95» на загальну суму 61' 005' 001,20 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 25' 418' 750,55 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими, що підлягають стягненню у повному обсязі.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 202 ГК України, яка кореспондується зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту операцій по підприємству відповідача з 17.10.2013р. по 31.01.2016р., за останнім рахується 25.10.2013р., 27.11.2013р., 30.12.2013р., 28.01.2014р., 03.03.2014р., 01.04.2014р. здійснення на користь позивача 10167500,22 грн. Тобто, здійснено щомісячні платежі, які мали надійти в строк до 30.10.2013р., до 30.11.2013р., до 30.12.2013р., до 30.01.2014р., до 28.02.2014р., до 30.03.2014р.

При цьому, як вказує позивач, передбачені графіком розрахунків платежі, які мали бути здійсненні в строк до 30.12.2014р., до 30.01.2015р., до 28.02.2015р., до 30.03.2015р., до 30.04.2015р., до 30.05.2015р., до 30.06.2015р., до 30.07.2015р., до 30.08.2015р., до 30.09.2015р., до 30.10.2015р., до 30.11.2015р., до 30.12.2015р., до 30.01.2016р., до 28.02.2016р., відповідачем не виконані, заборгованість в сумі 25418750,55 грн не погашена.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 25' 418' 750,55 грн, як такої, що доведена та обґрунтована належними доказами по справі.

Оскільки відповідачем свої зобов'язання з оплати поставленого протягом спірного періоду товару не виконано, позивач звернувся до Господарського суду Донецького області, зокрема, з вимогою про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7' 380' 802,06 грн, суми 3% річних у розмірі 449' 562,75 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 3' 651' 674,35 грн.

Так, суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційного збільшення заборгованості в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, окрім того, господарський суд, також дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені на 90%, яка підлягає стягненню, тобто до 503' 716,34 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних, інфляційних та пені щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми 449' 428,39 грн 3% річних, суми 3' 651' 674,35 грн інфляційних витрат та суми 503' 716,34 грн пені з огляду на наступне.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, відповідальність за невиконання яких регулюються, у тому числі, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання .

Згідно з ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3, ст. 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Одночасно, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність заборгованості перед позивачем, складна економічна ситуація в державі - є тим винятковим випадком, за яким суд має право, з урахуванням інтересів обох сторін, їх фінансового стану у сукупності з усіма наданими доказами, застосувавши п. 3, ч. 1, ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90%, до суми 503' 716,34 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів, який наводиться в судовому рішенні, полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2017р. по справі № 905/1284/17 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. О. Радіонова

ОСОБА_3