Постанова

від 25.10.2010 по справі 2-1228/2010

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1228/2010

Провадження № 2-1228/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2010 р. Пологівський районний суд

Запорізької області

у складі: головуючого судді Богданенка І.Ю.

при секретарі Кузнєцовій О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Пологи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Пологівському районі про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни ,

встановив:

13.07.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Пологівському районі про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно ст. б Закону України Про соціальний захист дітей війни з 2007 по 2010 включно.

Позивач вказав, що народився у 1935 році і відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року є дитиною війни, згідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але зазначена допомога йому не виплачувалась, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач звернувся з заявою, відповідно до якої просить розглянути справу без його участі та поновити строк звернення до суду. Представник відповідача, належним чином повідомлений про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. За таких обставин, відповідно д о ст.ст. 122, 128 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, в зв'язку з наступним.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2009 роках підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України Про соціальний захист дітей війни № 2195-IV від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-IV від 18.11.2004 р.) пільг.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статую дитини війни , що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом № 2195-IV від 18.11.2004 р., у тому числі і ст.6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи не заперечується відповідачем - позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, яким позивачу, як особі зі статусом дитини війни у 2007-2009 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р., яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків па оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення Про Пенсійний фонд України , Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно с т . 2 1 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 БК України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) т а інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України - суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено дію чим и нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення у 2007-2010 р. до Пенсійного Фонду України з пропозиціям и щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, том у відповідач по справі заперечуючи проти позову, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано.

Доводи представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - суд вважає безпідставними, бо ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до ст. б Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

У Прикінцевих положеннях Закону України Про соціальний захист дітей війни Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно - правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органам и виконавчої влади своїх нормативно - правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2008 року, текст ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було викладено у наступній редакції : Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів .

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним ) положення п. 41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України , та таким чином, дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було відновлено в попередній редакції.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усім а судами України при вирішенні спорів.

Такі висновки узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положеннями ч.2 ст.70 Закону України Про Конституційний Суд України щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суд за захистом прав, свобод т а інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 102 КАС України питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує ухвалою. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. На підставі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вищим адміністративним судом України надане роз'яснення, що звернення особи до 09.09.2010 року в місцевий загальний суд з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 09.09.2010 року, є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Тобто, оскільки позивач звернувся в суд до 09.09.2010 року, ухвалою суду йому поновлено строк звернення до адміністративного суду в межах трирічного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов'язку здійснити за періоди 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по день розгляду справи в суді, тобто 19.10.2010 року, нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст. б Закону № 2195-IV від 18.11.2004 року, є безпідставним.

Суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка мас статус дитини війни , ці дії відносять до виключної компетенції відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.ст. 69, 159, 160, 163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, що призвела до порушення права ОСОБА_1 на 30% підвищення її пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 19.10.2010 року, передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 19.10.2010 року з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Пологівський районний суд, протягом десяти днів.

Суддя: