Постанова

від 17.01.2011 по справі 2-2020/11

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-2020/11

ПОСТАНОВА

іменем України

17 січня 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві -Гудим О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 lо Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до ЗУ Про соціальний захист дітей війни ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись в його обґрунтування на те, що відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; проте, як вбачається зі змісту позову, відповідач у цій справі не виконував обов'язку щодо приведення розміру пенсії у відповідність до ст. 6 вказаного Закону, у зв'язку з чим фактично нарахування та виплати зазначеного підвищення не проводилися та тому позивач у позовній заяві просив суд визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по невиконанню з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22 травня 2008 р. приписів ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни , визнати за позивачем право на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 16 серпня 2010 р. та зобов'язати Управління ПФУ України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказаний період часу.

У судове засідання сторони не з'явилися, позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності; відповідач у судове засідання не з'явився, скористався правом надання заперечень проти позову, в яких в особі представника за довіреністю зазначив про те, що відповідач позов не визнає, та суд вирішував справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази, дійшов до наступного висновку.

Судом було встановлено, що позивач є громадянином України, має статус дитина війни , що підтверджується копією пенсійного посвідчення, та у зв`язку з чим перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, як дитина війни, та отримує щомісячну надбавку дітям війни. Розмір надбавки, яку отримала позивач, складає: з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року - 47,00 грн.; з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року - 48,10 грн.; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року - 48,20 грн.; з 01 жовтня 2008 року - 49,80 грн.; з 01.01.2009 р. - 49,80 грн. щомісячно до основного розміру пенсії.

Відповідно до абз. 1, 2 ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 року дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія -встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (в редакції від 18 листопада 2004 року), який набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19 грудня 2006 року, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Таким чином, невиплата відповідачем позивачеві, як дитині війни, в період з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року підвищення до пенсії, як дитині війни є правомірною, а після прийняття рішення Конституційним Судом України з 09.07.2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити йому підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни .

Пунктом 41 розділу II Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України було внесено зміни до Закону України Про соціальний захист дітей війни та статтю 6 викладено у наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни . Зазначена редакція ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни набрала чинності 01 січня 2008 року.

За рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі N 1-28/2008 був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 41 розділу II Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким були внесені зміни до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Таким чином, дії відповідача по виплаті позивачу, як дитині війни, в період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, є правомірними, а після прийняття рішення Конституційним Судом України з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити йому підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни в редакції від 18 листопада 2004 року.

Крім того, у 2009 році діяла ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції від 18 листопада 2004 року, яка набрала чинності 01 січня 2006 року, зміни до даної норми закону не вносились чинним законодавством, її дія не призупинялась, тому дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено законом є неправомірними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст.ст. 69, 73 Закону України Про Конституційний Суд України , в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання.

Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік , а також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , визнані неконституційними, вони втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505- 4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 12 грудня 2008 року № 659-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень.

Законом України Про державний бюджет України на 2009 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня становить - 498 гривень.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало приводом для звернення позивача до суду та у зв'язку з чим його бездіяльність є протиправною.

А відтак, для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачеві у цій справі підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та за період, починаючи з 22.05.2008 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, при визначенні періоду за який підлягають задоволенню позовні вимоги, суд застосовує положення ч. 2 ст. 152 Конституції України відповідно до якої, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, та, визначившись із періодом, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, зазначає, що вбачаються правові підстави для ухвалення рішення про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити позивачеві у цій справі підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.

Негативних наслідків, на переконання суду, застосування строку звернення до адміністративного суду не вбачається, оскільки позивач звернувся до суду 19.08.2010 р. в порядку, встановленому ЦПК України та відповідно до норм діючого на той час законодавства.

Водночас, вирішуючи при ухваленні судового рішення в обов'язковому порядку питання про розподіл судових витрат між сторонами та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає правомірним присудження до стягнення з місцевого бюджету Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська на користь позивача понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 8,5 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 7-9, 11 - 12, 17, 158-163, 167 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та, починаючи з 01.01.2010 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.

Стягнути з місцевого бюджету Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 8,50 грн. та оплатою позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було поданою. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя