Постанова

від 31.08.2017 по справі 910/11894/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р. Справа № 910/11894/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - довіреність в справі;

відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 у справі № 910/11894/17 (суддя Політика Н.А.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне"

про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 у справі №910/11894/17 (суддя Політика Н.А.) за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп., у задоволенні клопотання ліквідатора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про відстрочення сплати судового збору, відмовлено. Позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду. на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що звільнення позивача від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Зважаючи на приписи Закону України «Про судовий збір» , постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» суд вважає, що посилання позивача на банкрутство підприємства, відсутність на особовому рахунку коштів для сплати судового збору, у даному випадку не може бути підставою для відстрочення позивачу сплату судового збору. Крім того, суд звертає увагу на те, що заявником не доведено, що є достатні підстави вважати, що його майновий стан є таким, що перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі та порядку та натомість, при відстроченні така оплата стане можливою. Враховуючи викладене, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає. З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" подало апеляційну скаргу в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 у справі № 910/11894/17 скасувати та направити дану справу до господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Вважає, що господарським судом Рівненської області не повно досліджено наведені позивачем обставини, що підтверджують наявність підстав для відстрочення ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" від сплати судового збору та порушені процесуальні норми, приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір» , не враховані положення ст. 1, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у справі № 910/11894/17 (з урахуванням ухвали суду від 28.08.2017) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" відновлено строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 31.08.2017. Даною ухвалою суду відстрочено апелянту - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" сплату судового збору в сумі 1600,00 грн. до 31.08.2017 включно та зобов'язано апелянта докази сплати судового збору в сумі 1600,00 грн. подати в судове засідання.

31.08.2017 на адресу суду від ліквідатора ТОВ РНЗ Євронасіння надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ щодо позивача та клопотання про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" проводити за наявними в матеріалах справи документами та за відсутності ліквідатора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" ОСОБА_2

Представники позивача та відповідача в судове засідання 31.08.2017 не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку не з`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що враховуючи обмеження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду досить коротким терміном, дана постанова приймається за відсутності представників позивача та відповідача, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, а також за наявними в матеріалах даної справи документами.

Додатково слід наголосити на тому, що неявка в судове засідання 31.08.2017 представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" ніяким чином не перешкоджає розгляду по суті апеляційної скарги позивача, оскільки оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви винесена виключно з мотивів порушення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" вимог процесуального законодавства та не зачіпає інтересів відповідача у даній справі, так як не стосується суті правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку щодо необхідності скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 у даній справі та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2017 ліквідатор ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" ОСОБА_2 звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп. (а.с.6-7).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2017 позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до господарського суду Рівненської області..

Однак, як встановлено господарським судом Рівненської області вказана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 ГПК України з огляду на наступне, а саме: позивачем не надано суду доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)".

Колегією суддів встановлено, що за подання даної позовної заяви, позивачем мало бути сплачено судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку становить 1600,00 грн.

При цьому, у прохальній частині позовної заяви містилось клопотання про відстрочення позивачу сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення рішення по справі, мотиви якого були викладені в додатках до позовної заяви.

Звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, позивач зазначив, що постановою господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 у справі №918/168/16 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння) (вул.. Курчатова, 62-а, м.Рівне, 33018, ІК 32451624) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2. Ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння) проведено інвентаризацію розрахунків з покупцями та іншими дебіторами та встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агропартнери Рівне має заборгованість перед позивачем у сумі 77748,47 грн.

При зверненні до суду ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння) необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Поряд з цим позивач в даному клопотанні звертає, увагу суду на те, що ч.1 ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено зміст поняття неплатоспроможність, а саме: неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. Станом на 16.07.2017 залишок коштів на рахунку банкрута - 0 грн. 00 коп. Наведене виключає можливість сплати судового збору.

В підтвердження обставин, викладених в клопотанні, позивачем було додано, а саме: копія постанови господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 у справі №918/168/16 про визнання боржника ТОВ Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. В мотивувальній частині даної постанови зазначено, що як вбачається з аналізу фінансово - господарської діяльності неплатоспроможності підприємства та матеріалів справи, фінансовий стан ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" протягом періоду, що аналізується значно погіршився, показники фінансового стану свідчать про те, що товариство є неплатоспроможним по загальним показникам платоспроможності, нездатним погасити борги та залежним від зовнішніх джерел фінансування діяльності. З наведеного зроблено висновок, що платоспроможність даного товариства реально не забезпечена. А це означає, що товариство по загальних показниках платоспроможності не відповідає параметрам, які необхідні для здійснення з ним кредитних та інших фінансових взаємовідносин (а.с. 33-37).

Крім того, в якості доказів тяжкого майнового стану боржника були додана виписка з особового рахунку АТ ОТП БАНК м.Київ від 17.07.2017 в якій зазначено, що залишок на рахунку №26002455001320 ТОВ РНЗ (Євронасіння) станом на 17.07.2017 становить 0,00 грн.(а.с. 32).

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (із змінами), банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Отже наявні обставини, які свідчать про утруднення в здійсненні оплати позивачем судового збору при зверненні до господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не заглиблюючись у суть позовних вимог та їх доведеність поданими доказами.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст. 54-58 ГПК України.

Підстави повернення позовної заяви без розгляду визначені ст.63 ГПК України.

Зокрема, п.4 ч.1 цієї статті унормовано, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір» .

Згідно із ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, насамперед, послався на роз'яснення, які містяться у пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до якої єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Пленум вищого спеціалізованого суду за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації.

Частинами 1, 2 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.

Положення ч. 2 ст. 64 Конституції України не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це узгоджується з положеннями зазначеними в Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих Конституцією і Законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).

Згідно ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно із ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд , здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.7, ч.1 ст.8 «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було заявлено в тексті апеляційної скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотиви якого були викладені в додатках до позовної заяви, в задоволенні якого оскаржуваною ухвалою суду від 09.08.2017 відмовлено, посилаючись на право суду щодо відстрочення позивачу сплату судового збору. Однак, на противагу даному праву суд першої інстанції мав можливість застосувати до позивача право передбачене ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в якій зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, скориставшись своїм правом, передбаченого ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» , суд першої інстанції надав би можливість ліквідатору вжити заходів, для пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, яка спрямована на реалізацію одного з основних повноважень ліквідатора передбаченого ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (із змінами) і в даному випадку у разі задоволення даної вимоги, у відповідності до ч. 8 даної статті, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду від 09.08.2017 на те, що виписка з особового рахунку надана заявником в якості доказу скрутного фінансового становища є не достатнім доказом, оскільки у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" може бути декілька рахунків відкритих в різних банках, оскільки імперативність ч. 7 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Також, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним» , тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція викладена у справі «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 проти Румунії» .

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність процесуальних підстав для повернення позовної заяви без розгляду, чим всупереч приписам статті 19 Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених статтею 129 Конституції України.

За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Частиною 7 ст. 106 ГПК України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Тому, ухвала господарського суду першої інстанції від 09.08.2017 підлягає скасуванню та відповідно справа №910/11894/17 передачі на розгляд господарського суду Рівненської області.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору по даній справі. Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно ст.4-5 ГПК України судові рішення у господарських судах викладаються у формі рішень, ухвал, постанов.

Судова колегія відзначає, що пунктом 4.8 постанови пленуму «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7 визначено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

За наведених обставин, керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" задоволити, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 у справі № 910/11894/17 скасувати.

2. Матеріали справи №910/11894/17 передати на розгляд господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.