Рішення

від 06.11.2017 по справі 910/11894/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 910/11894/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне"

про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні 06 листопада 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 р. у справі №910/11894/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 77 748 грн. 47 коп., у задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про відстрочення сплати судового збору, відмовлено. Позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 р. у справі № 910/11894/17 скасувати та направити дану справу до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" задоволено, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.08.2017 р. у справі №910/11894/17 скасовано, а матеріали справи №910/11894/17 передано на розгляд Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 11 вересня 2017 року позовну заяву від 18.07.2017 р. № 01-21/2/163 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/11894/17, розгляд якої призначено на 25 вересня 2017 року. Окрім того, вказаною ухвалою відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" сплату судового збору за подачу даної позовної заяви в сумі 1 600 грн. 00 коп. на строк до 25 вересня 2017 року.

19 вересня 2017 року від представника позивача на адресу суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року розгляд справи відкладено на 9 жовтня 2017 року. Окрім того, вказаною ухвалою відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" сплату судового збору за подачу даної позовної заяви в сумі 1 600 грн. 00 коп. на строк до 9 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 9 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 06 листопада 2017 року. Окрім того, вказаною ухвалою відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" сплату судового збору за подачу даної позовної заяви в сумі 1 600 грн. 00 коп. на строк до 06 листопада 2017 року.

У судове засідання 06 листопада 2017 року представник позивача не з'явився, однак 31.10.2017 р. від останнього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)".

Крім того, представник відповідача у судове засідання 06 листопада 2017 року також не з'явився, однак належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду клопотань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3301308807070 (а.с. 98).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Рівненської області від 25.10.2017 р. у справі № 918/168/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а. с. 33-37).

Позивач вказує, що відповідно до ч.2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: зокрема, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" ОСОБА_1 проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" в сумі 77 748 грн. 47 коп. Вказана заборгованість виникла на підставі договору № 362 від 28.03.2014 р., договору №56СГ від 28.03.2016 р., договору оренди ТЗ №362 від 28.03.2014 р., договору оренди приміщень №26 від 01.12.2012 р., договору поворотної фінансової допомоги №33 від 03.10.2012р., договору поворотної фінансової допомоги №366 від 08.04.2014р..

Матеріали справи також містять:

- лист ліквідатора від 25.10.2016р. №01-21/2/71-1, адресований керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" щодо надання документів на підтвердження господарських відносин із контрагентами, який залишений без реагування (а.с. 40-42).

- претензію ліквідатора від 27.12.2016р. №01-21/2/105-1, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" щодо сплати заборгованості, яка також залишена без реагування (а. с. 43-45).

Статтею 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 2 цього ж Кодексу учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Статтею 3 ГК України надано визначення господарській діяльності та господарським відносинам. Зокрема вказаною статтею встановлено, що:

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Вищенаведеними нормативними актами встановлено вичерпний перелік підстав за наявності яких між учасниками відносин у сфері господарювання виникають цивільні права та обов'язки.

Позивач в обґрунтування своїх вимог та виникнення прав та обов'язків між ним та відповідачем посилається на договір № 362 від 28.03.2014 р., договір №56СГ від 28.03.2016 р., договір оренди ТЗ №362 від 28.03.2014 р., договір оренди приміщень №26 від 01.12.2012 р., договір поворотної фінансової допомоги №33 від 03.10.2012р., договір поворотної фінансової допомоги №366 від 08.04.2014р.

Однак, матеріали справи не містять вказаних договорів, одночасно вбачається, що вказані договори на підтвердження суми заборгованості у ліквідатора відсутні.

З матеріалів справи також вбачається, що звертаючись із позовом ліквідатор клопотався щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" доказів на підтвердження існуючого боргу (а.с. 28-29). Ухвалами господарського суду Рівненської області від 11.09.2017р., 25.09.2017р. та 09.10.2017р. витребувано у відповідача договори, акти приймання-передачі, накладні, акти звірки заборгованості укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" (а.с. 76-78, 86-88, 93-95).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" вимог ухвал суду не виконало, проте позивач у позовній заяві вказує, що ліквідатору ОСОБА_2 не було передано жодних договорів чи інших доказів на підтвердження існування господарських відносин (а.с. 28-29).

В той же час, згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, саме позивач, а не відповідач, має довести існування договорів № 362 від 28.03.2014 р., №56СГ від 28.03.2016 р., №362 від 28.03.2014 р., №26 від 01.12.2012 р., №33 від 03.10.2012р., №366 від 08.04.2014р..

З огляду на вищезазначені норми, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери Рівне" 77 748 грн. 47 коп. не ґрунтуються на законі, не підтверджені матеріалами справи, а відтак є безпідставними, і, відповідно, не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження, оскільки є необґрунтованими та такими, що не доведені належними та допустимим доказами того, що у відповідача виникли зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" по сплаті останньому 77 748 грн. 47 коп..

При цьому, суд також зазначає, що наявність права на звернення до суду, шляхом подання позову не є безумовною підставою для його задоволення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, тобто тягар доказування лежить на позивачеві, в даному випадку позивач не довів належними та допустимими доказами обставини на які посилається.

Поруч з тим, в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" зазначило про неможливість сплати судового збору у строки і в порядку, визначеному законом України "Про судовий збір", а тому просило відстрочити сплату судового збору.

За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 р. у розмірі 1 600 грн. Тобто, за подання позовної заяви до Господарського суду Рівненської області до сплати підлягав судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Відповідно статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ухвалами Господарського суду Рівненської області від 11.09.2017р., 25.09.2017р. та 09.10.2017р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" було відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення у справі.

Відповідно до пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року №7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України.

Відтак, з огляду на умови пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року №7, господарський суд вважає за необхідне стягнути не сплачену суму судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 600 грн. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 62-2, код 32451624) в дохід Державного бюджету України 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 09 листопада 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62-2; 33023, м. Рівне, вул. Відінська, 8, оф. 1);

3 - відповідачу рекомендованим (35400, Рівненська обл., Гощанський р-н, смт. Гоща, вул. Шевченка, 77).