Ухвала

від 22.08.2017 по справі 905/483/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

22.08.2017р. Справа № 905/483/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м. Костянтинівка, Донецька область

про розстрочку виконання рішення суду, -

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» , м.Миколаїв

до відповідача: Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м. Костянтинівка, Донецька область

про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені у загальному розмірі 140221,71 грн.

за участю представників :

від заявника (відповідача): не з'явився

від позивача: (відповідача): не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 14.04.2016 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» , м. Миколаїв до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м. Костянтинівка, Донецька область задоволено частково.

Стягнуто з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м. Костянтинівка, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» , м. Миколаїв в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 117000,00 грн. (пеню у сумі - 20295,00 грн.; інфляційні втрати у сумі - 1229,40 грн.; 3% річних у сумі - 1668,00 грн.,) та судові витрати у розмірі 2003,34 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. рішення господарського суду від 14.04.2016 р. залишено без змін.

06.07.2016 р. господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ.

У зв'язку з відрахуванням зі штату судді Мальцева М.Ю. розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області № 01-02/677 від 18.07.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/483/16.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2017р. головуючим суддею по даній справі призначено ОСОБА_1

Ухвалою суду від 21.07.2017р. повернуто заяву №1-452 від 14.07.2017р. Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м.Костянтинівка, Донецька область про розстрочку виконання рішення суду по справі №905/483/16 без розгляду.

11.08.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла заява №1-481 від 31.07.2017р. Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м. Костянтинівка, Донецька область про розстрочку виконання рішення суду по справі №905/483/16.

Ухвалою суду від 14.08.2017р. розгляд заяви про відстрочку виконання рішення призначено на 22.08.2017р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення заявник, зокрема, посилався не те, що виконання на даний час рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. по справі №905/483/16 є ускладненим у зв'язку з важким фінансовим станом та відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства, відкритих у ПАТ Комерційний банк ПРИВАТБАНК , у ПАТ УКРСИББАНК , внаслідок накладення Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Донецькій області арешту на грошові кошти, на підтвердження чого заявником надані банківські виписки та постанова головного державного виконавця від 14.12.2016р. за зведеним виконавчим провадженням ЗВП № 48373143. Крім того, у наданій заяві заявник посилається на те, що відсутність грошових коштів у КДНВП Кварсит пов'язана з фактичною забороною реалізації продукції, що виготовляється КДНВП Кварсит для замовників на території Російської Федерації, починаючи з квітня 2014р., труднощами з пошуку нових ринків збуту та довгостроковою процедурою отримання від державних органів влади (в т.ч. Служби державного експортного контролю України) погоджень та дозволів на реалізацію виробів КДНВП Кварсит на експорт. Заявник також зазначає, що КДНВП Кварсит є вузько спеціалізованим підприємством по виготовленню, як основного виду продукції, виробів військового призначення (компонентів зброї), входить до складу учасників та підконтрольне Державному Концерну Укроборонпром . Разом із тим, КДНВП Кварсит на даний час здійснює всі можливі заходи з пошуку нових ринків збуту продукції, що підтверджується укладанням останнього наступних договорів: договору комісії № STE-3-202-Д/К-15 від 14.09.2015р. з ДГЗП Спецтехноекспорт , договору комісії № РОЕ-30.2-10-Д-15 від 06.05.2015р., для забезпечення реалізації яких у повному обсязі необхідно отримати в Державній службі експортного контролю України дозвіл на експорт виробів КДНВП Кварсит , які, за твердженням заявника, на даний час вже знаходяться на розгляді у Державній службі експортного контролю. Також в обґрунтування розстрочки виконання рішення господарського суду від 14.04.2016р. по справі № 905/483/16 посилався на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015р. КДНВП Кварсит віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також входить до переліку вітчизняних підприємств оборонного комплексу України, які будуть задіяні у реалізації комплексної програми уряду України по відновленню та розвитку вітчизняного ракетобудування в оборонному напрямку впродовж 2017-2018 роках та по імпортозаміщенню складових ракетної галузі України.

Таким чином, за твердженням відповідача, надання підприємству розстрочки виконання рішення суду від 14.04.2016р. по справі № 905/483/16 по сплаті заборгованості на 6 місяців (до 15.01.2018р.) надасть можливість позивачу виконати його належним чином.

Суд зауважує, що ухвалою суду від 27.09.2016р. було відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. у справі № 905/483/16 строком на шість місяців до 28.03.2017 року. Разом із тим, на момент розгляду даної заяви про розстрочку виконання рішення в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. по справі №905/483/16 навіть з урахуванням зазначеної ухвали.

Також суд зазначає, що відсутність грошових коштів не звільняє заявника від виконання судового рішення.

За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочення та розстрочення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за №1402-VIII від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Суд зауважує, що при зверненні до суду із заявою про рострочку виконання рішення строком на 6 місяців (до 15.01.2018р.), заявник не надав доказів на підтвердження можливості виконати рішення суду саме у заявлений термін. Крім того, судом встановлено тотожність підстав, на які заявник посилається в заяві про розстрочку виконання рішення в якості обґрунтування для її задоволення, підставам, наведеним відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення, яка вже була задоволена ухвалою суду від 27.09.2016р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також з огляду на тривалість невиконання грошових зобов'язань перед позивачем, їх поточний стан, ненадання належних у розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.

Зважаючи на викладені обставини та керуючись ч. 1 ст. 9, ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів України , ст. ст.33, 34, 36, 43, 86, 87, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» , м. Костянтинівка, Донецька область про розстрочку виконання рішення суду від 14.04.2016р. по справі № 905/483/16 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 22.08.2017р. та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.С. Мельниченко