Рішення

від 07.06.2012 по справі 5009/1435/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/37/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.12 Справа № 5009/1435/12

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» , 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-В

до відповідача Державної організації «Комбінат «Зірка» , 69067, м. Запоріжжя, вул.. Республіканська, 127

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» , юридична адреса: 02152, м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А; поштова адреса: 65026 м. Одеса, Єкатерининська площа, 4 к. 200

про стягнення 67 838 кг бензину

За зустрічним позовом Державної організації «Комбінат «Зірка» , 69067, м. Запоріжжя, вул.. Республіканська, 127

до відповідача-1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» , 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-В

до відповідача-2 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» , юридична адреса - 02152 м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А; поштова адреса - 65026 м. Одеса, Єкатерининська площа, 4 к. 200

про визнання договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011 недійсним

Суддя Горохов І.С.

представники:

від ТОВ «ВКП «СКБ» : ОСОБА_2, представник дов. № 03/04-1д від 03.04.2012р.

від ДО «Комбінат «Зірка» : ОСОБА_3, представник дов. № 47 від 16.01.2012р.

від ТОВ «Тонмет» : ОСОБА_4 представник довіреність б/н від 17.05.2012р.

Суть спору:

Розглядається первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» до відповідача Державної організації «Комбінат «Зірка» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» про спонукання до виконання зобов'язання за договором зберігання та зустрічний позов Державної організації «Комбінат «Зірка» до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» про визнання договору відступлення права вимоги № 2712-1Ф від 27.12.2011 недійсним.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2012 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 07.05.2012. Розгляд справи відкладався.

Ухвалами від 07.05.2012 була прийнята зустрічна позовна заява для спільного розгляду з первісним позовом, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» .

В судовому засіданні 07.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Первісний позов заявлено з тих підстав, що між відповідачем та третьою особою укладався договір про надання послуг №50, за умовами якого відповідачем прийнято на відповідальне зберігання 3439,324 тонн бензину. Впродовж дії договору відповідачем було відпущено 3367529 кг. бензину. Решта бензину в кількості 67 838 кг. не повернута та залишилася на зберіганні у відповідача.

В подальшому між позивачем та третьою особою укладено договір №2712-1Ф відступлення права вимоги, за умовами якого третя особа відступила право вимоги за договором зберігання №50 від 03.08.2011.

Позивач належним чином повідомив відповідача про заміну сторони у зобов'язанні та вимагав повернути переданий на зберігання бензин, однак ним була отримана відповідь про неможливість виконати зобов'язання у зв'язку з виявленою нестачею нафтопродукту. Відповідач звернувся до Держрезерву України з проханням надати роз'яснення щодо можливості повернення контрагенту іншого виду нафтопродуктів.

У зв'язку з відсутністю подальших дій з боку відповідача, позивач звернувся до нього з претензією про повернення бензину, на яку отримав відмову у її задоволенні у зв'язку з відсутністю належних доказів відступлення права вимоги за договором зберігання.

07.05.2012 та 07.06.2012 від позивача надійшли заяви про доповнення та зміну позовних вимог, не змінюючи підставу пред'явлення позову. Просить стягнути з відповідача 67,838 тон бензину, що переданий відповідачу на зберігання за договором про надання послуг №50 від 03.08.2011.

Клопотання про доповнення до позовної заяви та клопотання про зміну позовних вимог по суті є клопотанням про зміну предмету позову, оскільки первісно заявлялась вимога про зобов'язання виконувати свої обов'язки за договором про надання послуг №50 від 03.08.2011р. в частині повернення майна переданого на зберігання. Предмет позову змінено до початку розгляду справи по суті 07.05.2012р. та не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги про стягнення кількості бензину.

Відповідач за первісним позовом позов не визнав, вважає первісні позовні вимоги незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що за договором уступки права вимоги, укладеним між ТОВ ВКП СКБ та ТОВ Тонмет , фактично було передано право грошової вимоги щодо компенсації вартості нестачі бензину, а тому правові відносини сторін за оспорюваною угодою є правовідносинами з надання фінансової послуги у формі факторингу, які відповідно до чинного законодавства мають право надавати виключно фінансові установи. ТОВ ВКП СКБ не надано жодного доказу на підтвердження того, що останній є фінансовою установою. Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. По-друге, заставна вартість переданого на зберігання бензину складала 9031,00 грн., в той же час до ТОВ ВКП СКБ перейшло право вимоги за винагороду у розмірі 11 808,00 грн. за один кілограм бензину, тобто державна установа понесе величезні збитки у випадку відшкодування вартості нестачі нафтопродуктів. Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідач-1 за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив, зазначивши, що єдиною метою відповідачів при укладенні Договору відступлення права вимоги була передача права вимоги отримати бензин, що і підтверджується умовами договору. Крім того, керуючись своїм правом власника майнового права вимоги за договором зберігання, відповідач-2 відчужив указане право відповідачу-1. Керуючись своїм правом, що встановлено ст. 632 ЦК України, відповідачі встановили ціну договору 667 535,76 грн. Таким чином, фактично відбувся продаж майнового права, а не фінансування під відступлення права грошової вимоги -договір факторингу.

Представник відповідача 2 за зустрічним позовом зазначив про те, що товариство підтримує позовні вимоги за первісним позовом; відповідно договору №2712-1Ф від 27.12.2011, передано майнову вимогу, а саме: право вимагати повернення бензину марки А-76(80) у кількості 67,838 тон; товариство не мало наміру та не укладало із ТОВ ВКП СКБ договір факторингу та не передавало право грошової вимоги під фінансування, тому заперечує проти задоволення зустрічного позову.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.08.2011 між Державною організацією Комбінат Зірка - Виконавець (відповідач за первісним позовом) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тонмет - Замовник (третя особа за первісним позовом) укладено договір №50 про надання послуг, за умовами якого Виконавець надає послуги зі зберігання та наливання (відпускання) нафтопродуктів Замовника по їх кількості та якості, а Замовник зобов'язався своєчасно приймати та оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 2.1. договору, замовник передає на зберігання нафтопродукти, отримані по акту від 03.08.2011 на виконання розпорядження (наряду) Державної агенції резерву України №0.63/55 від 29.07.2011, що знаходилися на відповідальному зберіганні Виконавця.

Згідно розпорядження (наряду) №0.63/55 від 29.07.2011 ТОВ Тонмет із державного резерву відпущено 3 518 тон 198 кг бензину А-76 (А-80) ДСТУ 4063-2001, по ціні 7525,83 кг за одну тону без ПДВ (9031,0 грн. за 1 кг. з ПДВ на загальну суму 31 772 846,138 грн.

Згідно акту звірки руху нафтопродуктів за грудень 2011 року, фактична нестача бензину А-76 становить 66 289 кг, залишок на 01.01.2012 становить 1 549 кг. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

27.12.2011 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тонмет - Цемент та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство СКБ - Цесіонарій укладено договір №2712-1Ф відступлення права вимоги, за умовами якого цемент відступає (передає), а цесіонарій набуває (приймає) право вимоги, що належало цементові, і стає замість цедента новим кредитором за зобов'язаннями, що виникли та/або можуть виникнути в майбутньому з договору про надання послуг №50, укладеного 03.08.2011 між цедентом та Державною організацією (комбінат Зірка (основний договір).

Згідно з п. 2 договору, за даним договором до цесіонарія переходять усі права цедента як кредитора, що виникли або можуть виникнути в майбутньому з основного договору, зокрема, але не виключно, цесіонарій набуває право вимагати та отримувати від боржника наступне:

- отримання (повернення) нафтопродуктів -бензину марки А-76 (80) у кількості 67,839 кг, які були передані боржнику на зберігання згідно основного договору;

- стягнення з боржника штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за основним договором;

- відшкодування шкоди та збитків, завданих неналежним виконанням боржником зобов'язань за основним договором.

Згідно з п. 5 договору, за відступлення права вимоги за основним договором цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту грошові кошти. Вартість, строки та інші умови оплати узгоджуються сторонами додатковою угодою до цього договору.

Згідно додаткової угоди №1 від 27.12.2011, за відступлення права вимоги за основним договором цесіонарій зобов'язаний сплатити цеденту грошові кошти в розмірі 667 535,76 грн.

Пунктом 7 договору сторони передбачили, що цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 10 днів з моменту підписання договору з цесіонарієм.

Платіжними дорученнями від 31.01.2012р. №№211 на суму 287 535,76 грн. та №850 на суму 380 000,00 грн. перераховані кошти ТОВ Виробничо -комерційне підприємство СКБ на користь ТОВ Тонмет з призначенням платежу -сплата по договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011р.

Листом №170212-1 від 17.01.2012 ТОВ Тонмет повідомило ДО Комбінат Зірка про укладення договору відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011. Разом з листом надіслано копію договору.

Листом №443-02/12 від 08.02.2012 ТОВ ВКП СКБ повідомило ДО Комбінат Зірка про те, що має намір отримати зі зберігання нафтопродукти, у зв'язку з чим просить повідомити про спосіб та можливу дату їх відвантаження.

Листом №173 від 23.02.2012 ДО Комбінат Зірка повідомила ТОВ ВКП СКБ про наявність станом на 23.12.2011 1549 кг бензину та про понаднормову нестачу бензину у кількості 65 665 т. а також повідомила, що з метою врегулювання спірного питання по факту виявленої нестачі, керівництво комбінату звернулося до Держрезерву України як уповноваженого органу управління організації, із проханням розглянути можливість та надати роз'яснення щодо можливості відвантаження контрагенту комбінату іншого виду нафтопродукту.

01.03.2012 ТОВ ВКП СКБ звернулося до ДО Комбінат Зірка із претензією, в якій вимагало здійснити відпуск бензину марки А-76 (80) у кількості 67 839 тон протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії.

Листом №268 від 20.03.2012 ДО Комбінат Зірка відмовилася від виконання зобов'язання щодо відпуску бензину у зв'язку з тим, що ТОВ Тонмет всупереч вимогам договору №50 від 03.08.2011 станом на 20.03.2011 не підписано та не надіслано на адресу комбінату двостороннього акту звірки руху нафтопродуктів, акту виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок природних втрат за грудень 2011 року. Крім того, всупереч ст. 517 ЦК України комбінату не надіслано доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, тобто всіх додатків (невід'ємних частин) до договору про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і право чин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, ч. 1 ст. 513 ЦК України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 514 ЦК України.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні про що свідчить листування між сторонами у справі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, до матеріалів справи залучено докази надсилання відповідачеві повідомлення про заміну кредитора та вимогу про повернення нафтопродуктів разом з договором про відступлення права вимоги.

До матеріалів справи надано засвідчену копію підписаного між відповідачем за первісним позовом та ТОВ Тонмет акт звірки нафтопродуктів за грудень 2011р. за яким залишок нафтопродукту станом на 01.01.2012р. становить 1549 кг., відпущено 10 727 кг., фактична нестача 66 289 кг. За актом звірки руху нафтопродуктів за листопад 2011р. списано на природні втрати 17, передано зі зберігання при відвантаження 27 997 кг., залишок на 30.11.2011р. - 78 576 кг.

Договір про надання по слуг №50 від 03.08.2011р. містить в собі умови договору зберігання відносно зберігання нафтопродуктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зюерігач) зобов'язується передати їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків за надані послуги -до повного їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з умовами п. 3.7 договору, замовник вправі вимагати нафтопродукти, які йому належать та перебувають на зберіганні, а виконавець в такому випадку зобов'язаний провести їх відпуск, за першим розпорядженням замовника в строки, передбачені технологічними можливостями, але не пізніше 2 календарних днів для відвантаження залізничним транспортом та 1 календарного дня для відвантаження автомобільним транспортом з моменту отримання вимоги замовника, за умови відсутності заборгованості у замовника перед виконавцем за надані послуги.

Відповідачем не було забезпечено належної схоронності переданих на зберігання та видачу нафтопродуктів в кількості 67 838 кг. на яку виникла нестача. Доказів відвантаження вказаної кількості нафтопродуктів ТОВ Тонмет з урахуванням списаних звичайних втрат не надано.

Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

З урахуванням укладеного договору про відступлення права вимоги від 27.12.2011р. за договором №50 ДО Комбінат Зірка повинно було відвантажити залишок нафтопродуктів -бензину А-76 (А-80) ДСТУ 4063-2001 в кількості 67 838 кг. ТОВ Виробничо -комерційне підприємство СКБ . Вказаних дій не здійснено, доказів належного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору №50 від 03.08.2011р. також не надано. Право вимоги відступлено до закінчення строку дії договору №50. Про відступлення права вимоги ДО Комбінат Зірка повідомлено належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги ТОВ ВКП СКБ про стягнення з ДО Комбінат Зірка 67 838 кг бензину марки А-76 (80) підлягають задоволенню.

Заявляючи зустрічний позов, ДО Комбінат Зірка як на підставу визнання недійсним договору про відступлення права вимоги посилається на те, що зазначений договір фактично є договором факторингу, оскільки відповідач-2 за зустрічним позовом знав про наявність нестачі бензину, тобто позивач фактично не міг повернути йому бензин, отже єдине, що міг вимагати відповідач-2, це повернення грошових коштів. По-друге, за договором відступлення права вимоги відповідач-1 має сплатити відповідачу-2 кошти в розмірі 667 535,76 грн. без ПДВ. Тобто сторони усвідомлювали, що за договором відступлення передано право грошової вимоги у позивача.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з договору відступлення вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011, метою відповідачів за зустрічним позовом було відступлення права вимоги отримати бензин марки А-76 (80), а також штрафних санкцій, шкоди та збитків у разі неналежного виконання договору про надання послуг №50 від 03.08.2011.

Твердження ДО Комбінат Зірка про те, що відповідач-2 мав на меті вимагати повернення грошових коштів, оскільки був повідомлений про наявність нестачі бензину, судом не приймається з наступних підстав.

Наданий за Договором зберігання бензин марки А-76(80) є річчю із родовою ознакою.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ. що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно з ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, оскільки бензин є річчю родовою та замінною, позивач у разі виникнення вимоги повернути бензин, має право видати будь-який інший бензин з тими ж самими родовими ознаками, що і у бензину, що був переданий Відповідачем-2 на зберігання за Договором зберігання.

Стосовно оплати по договору відступлення права вимоги слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно з п 1.4. Положення про валютний контроль, затверджене, постановою Правління НБУ від 08.02.2000 №49, майнові права - права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором.

Частиною 1. ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги є підставою для передачі кредитором права вимоги прав іншій особі за правочином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 указаної статті встановлено, що правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 632 ЦК України, визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, між відповідачами відбувся продаж майнового права, а не фінансування під відступлення права грошової вимоги. Ціна в договорі встановлена за домовленістю сторін.

Посилання ДО Комбінат Зірка на те, що до ТОВ ВКП СКБ перейшло право вимоги за винагороду у розмірі 11 798,97 грн. на одному кілограмі бензину (11 808,00 грн. - 9,03 грн. = 11 789,97 грн.) внаслідок чого вразі відшкодування вартості бензину комбінат замість 9,03 грн. за 1 кг бензину вимушений буде сплатити 11 808,00 грн. за один кілограм бензину є безпідставним. ТОВ ВКП СКБ сплатило на виконання умов договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ Тонмет кошти в розмірі 667 535,76 грн. за 67,839 тон бензину. З розрахунку вбачається, що вартість одного кілограму бензину становить 9 грн. 84 коп., а не 11 808,00 грн. як помилково вважає відповідач за первісним позовом. (667 535,76 грн. (вартість) : 67 839 кг. (загальна кількість бензину) = 9,84 грн. (вартість бензину за 1 кілограм)).

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» , вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

Судом досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує недійсність правочину, та встановлено, що підстави для визнання Договору про відступлення права вимоги №2712-1Ф від 27.12.2011 недійсним відсутні.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених вище обставин, первісний позов задовольняється у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовляється у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Згідно зі ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Вирішив:

1. Первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» до відповідача Державної організації «Комбінат «Зірка» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» задовольнити.

2. Стягнути з Державної організації «Комбінат «Зірка» (69067 м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 127, код ЄДРПОУ 14373271) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо -комерційне підприємство СКБ (01001 м. Київ пров. Музейний буд. 2-В, код 37634188) 67 838 кг бензину марки А-76 (80), 17 681 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні зустрічного позову Державної організації «Комбінат «Зірка» до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тонмет» відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 12.06.2012р.