Рішення
від 06.07.2011 по справі 22/5009/2973/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа № 22/5009/2973/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд.133)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 21)

про стягнення 20 065,86 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 21)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 18 406,27 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, довіреність № 3684 від 26.10.2010р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, довіреність № 123-10 від 03.12.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

31.05.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» , Запорізька область, м. Енергодар з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» , м. Запоріжжя про стягнення 11 023,15 грн. пені та 9 042,71 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань по договору поставки продукції 480(7)10УК від 12.08.2010р., всього 20 065,86 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.06.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/2973/11, судове засідання призначено на 20.06.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

16.06.2011р. до суду звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» , м. Запоріжжя з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» , Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 7 150,86 грн. пені, 8 205,90 грн. штрафу за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 480(7)10 УК від 12.08.2010р., 2 461,77 грн. інфляційних втрат та 587,74 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, всього 18 406,27 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2011р. зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 22/5009/2973/11, судове засідання призначено на 20.06.2011р.

Ухвалою від 20.06.2011р. у зв'язку з неподанням сторонами необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.07.2011р.

24.06.2011р. судом отримана уточнена зустрічна позовна заява, якою позивач за зустрічним позовом просить стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 3 833,17 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 480(7)10УК від 12.08.2010р., 2 461,77 грн. інфляційних втрат та 741,90 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Фактично зазначена уточнена зустрічна позовна заява є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В судовому засіданні 06.07.2011р. представник позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з завою, в якій зазначає, що уточненою зустрічною позовною заявою позивач за зустрічним позовом відмовляється від стягнення 8 205,90 грн. штрафу.

Зазначені заяви прийняті судом до розгляду, як такі, що відповідають вимогам ст. 22 ГПК України.

Позивач за первісним позовом підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступним. 27.08.2010р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки продукції № 480(7)10УК. Згідно п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язався поставити у серпні-жовтні сталь арматурну у кількості 48,500 т вартістю 458 265,00 грн., а покупець прийняти і сплатити поставлену продукцію. Пунктом 10.2 договору передбачено, що цей договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за підставами, передбаченими законом. В жовтні 2010р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією викладеною у листі вих. № 440 від 27.10.2010р., щодо перенесення строків постачання продукції до 01.12.2010р. Листом вих. № 07-15/24482 від 03.11.2010р. позивач узгодив перенесення строків поставки продукції по договору на листопад 2010р. Згідно з зазначеним договором відповідач поставив продукцію в кількості 47,235 т на суму 446 310,76 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000192 від 30.11.2010р. на суму 13 324,50 грн., № РН-0000208 від 15.12.2010р. на суму 315 759,00 грн. та № РН-0000002 від 20.01.2011р. на суму 117 227,26 грн. Як зазначив позивач за первісним позовом, при виконанні своїх зобов'язань по договору відповідач допустив порушення строків поставки продукції за видатковими накладними № РН-0000208 від 15.12.2010р. та № РН-0000002 від 20.01.2011р. та недопоставив позивачу продукцію у кількості 1,265 т на суму 11 954,24 грн. Згідно п. п. 7.1. та 7.2 зазначеного договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За порушення зазначених термінів постачання або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % від недопоставленого товару. 15.02.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу № 28-22/3791/376 про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки продукції на загальну суму 18 487,90 грн. та повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання постачальником зобов'язань по договору в частині постачання продукції у кількості 1,265 т в зв'язку з тривалим простроченням відповідачем строків поставки продукції. 25.03.2011р. на адресу позивача від відповідача надійшла відповідь № 079/03 від 25.03.2011р. на зазначену претензію, згідно з якою відповідач не заперечив факту прострочення ним строку поставки продукції за договором, проте, претензійні вимоги позивача залишив без задоволення. Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по договору відповідачем позивач просить стягнути з відповідача 11 023,15 грн. пені та 9 042,71 грн. штрафу, всього 20 065,86 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечив та пояснив наступне. Відповідно до вимог чинного господарського законодавства України, штрафні санкції застосовуються у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 27.08.2010 року між ВП ЗАЕС та ТОВ ТПК Промторгсервіс був укладений договір поставки № 480(7)10 УК від 12.08.2010 р. на суму 458 265,00 грн., відповідно до якого постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1, 1.2 Договору. У зв'язку з відсутністю металопрокату на заводі-виробнику ряду позицій на внутрішньому ринку, ТОВ ТПК Промторгсервіс змушене було звернутись до ВП ЗАЕС з пропозицією щодо перенесення строків постачання продукції до 01.12.2010 р. (лист №440 від 27.10.2010 р.) Листом вих. № 07-15/24482 від 03.11.2010 р. позивач узгодив перенесення строків поставки продукції по Договору на листопад 2010 р. Так як ситуація з виробництвом металопрокату на ринку відповідної продукції, й, зокрема, на заводі-виробнику, не покращилась, ТОВ ТПК Промторгсервіс мало змогу лише частково поставити продукцію ВП ЗАЕС 30.11.2010 р. на суму 13 324,50 грн. 15.12.2010 р. постачальник поставив продукцію на суму 315 759,00 грн. (накладна № РН-0000208). 20.01.2011 р. постачальник поставив продукцію на суму 117 227,26 грн. (накладна № РН-0000002). Листом вих. № 467 від 01.12.2010 р. відповідач попередив позивача про обставини неможливості виконання у строк своїх зобов'язань та просив узгодити перенесення строку поставки продукції. Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за підставами, передбаченими законом. Проте, жодної відповіді на вищевказану пропозицію ТОВ ТПК Промторгсервіс щодо внесення змін до умов договору позивач не надав. Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. За таких обставин відповідач вважає, що ТОВ ТПК Промторгсервіс вжило всіх необхідних заходів з метою належного виконання умов договору. Щодо нарахування позивачем суми пені, що стягується з винної сторони за неналежне виконання положень договору (порушення термінів поставки, недопоставку продукції) відповідно до п. 7.2 договору, то відповідач зазначив, що застосування пені в якості штрафної санкції дійсно передбачено чинним законодавством, однак лише щодо грошових зобов'язань. Пеня -вид неустойки, штрафна санкція, що застосовується за несплату в строк або за несвоєчасне виконання фінансових (грошових) зобов'язань, що нараховується у відсотках від обумовленої в договорі суми за кожний день прострочення. Згідно до ч.З ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Так, як стверджує відповідач, зі змісту положень Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань зрозуміло, що пеня є мірою відповідальності боржника виключно за порушення грошового зобов'язання, але ніяк не майнового зобов'язання (недопоставка продукції), а тому не може бути прийнята судом до уваги. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.

Зустрічна позовна заява обумовлена наступним. 27.08.2010р. між сторонами був укладений договір поставки № 480(7)10 УК від 12.08.2010р. на суму 458 265,00 грн., відповідно до якого постачальник (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1, 1.2 договору. 30.11.2010р. позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу продукцію у кількості 1,41 т. на суму 13 324,50 грн. (видаткова накладна № РН-0000192). 15.12.2010р. постачальник поставив покупцю (відповідачу за зустрічним позовом) продукцію у кількості 33,42 т. на суму 315 759,00 грн. (видаткова накладна № РН-0000208). 17.02.2011р. покупець розрахувався за поставлену продукцію від 30.11.2010р. та 15.12.2010р. 20.01.2011р. постачальником було поставлено продукцію у кількості 12,405 т. на суму 117 227,26 грн. (видаткова накладна № РН-0000002). Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту її поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. 20.04.2011р. минуло 90 календарних днів з моменту поставки продукції. За поставлену 20.01.2011р. продукцію покупець не розрахувався. Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 3 Закону України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. На підставі викладеного та ст. 625 ЦК України, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 3 833,17 грн. пені, 2 461,77 грн. інфляційних втрат та 741,90 грн. 3% річних.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив та пояснив наступне. Щодо стягнення пені в розмірі, встановленому ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за порушення строків оплати за продукцію, поставлену згідно з накладною №РН-0000002 від 20.01.2011р. Статтею 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлені види забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, неустойка. В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором. Правочин у письмовій формі щодо забезпечення зобов'язання по оплаті відповідачем поставленої по договору №480(7)10УК від 12.08.2010р. продукції у вигляді пені, між відповідачем та позивачем не вчинявся. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються в процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час використання чужих коштів, якщо іншій розмір процентів не встановлений законом або договором. Таким чином, розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Згідно з преамбулою Закону, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Відповідно ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору. Тобто, вищевказаний Закон регулює тільки договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі, що встановлюється за згодою сторін у договорі. Як зазначив відповідач за зустрічним позовом, оскільки сторони у договорі №480(7)10УК від 12.08.2010р. не передбачили ані забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, ані її розмір, в порядку, визначеному статтями 1 та 2 Закону, тобто, договірні правовідносини щодо вищевказаного між платником (відповідачем) та одержувачем коштів (позивачем) відсутні, відповідно вимоги про стягнення з відповідача пені, є безпідставними та протирічать вищевказаним нормам закону. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, то відповідач зазначив наступне. Заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 2 461,77 грн. інфляційних втрат та 741,90 грн. 3% річних за прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті продукції, поставленої за договором №480(7)10УК від 12.08.2010р., окремо від вимоги про стягнення основного боргу (вимога про стягнення основного боргу позивачем не заявлялась), тобто, зазначена вимога є самостійною та розглядається судом як окремий спір. Проте, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу Відповідача виключно разом з сумою боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої за договором №480(7)10УК від 12.08.2010р. продукції як самостійна та така, що розглядається як окремий спір, протирічить вищезазначеним нормам закону та не підлягає задоволенню.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 06.07.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2010р. ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (надалі -покупець) та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» підписали договір поставки продукції № 480(7)10Ук від 12.08.2010р. (надалі -договір).

Відповідно до п. 11.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.01.2011р.

Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар на загальну суму 458 265,00 грн.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк поставки товару серпень-жовтень 2010р.

У пункті 4.3 договору зазначено, що поставка товару відбувається в терміни згідно п. 1.2.

ТОВ «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» листом вих. № 440 від 27.10.2010р. звернулося до позивача за первісним позовом з проханням, у зв'язку з відсутністю прокату заводом ряду позицій на внутрішній ринок продовжити дію договору до 01.12.2010р. Також відповідач за первісним позовом просив вважати даний лист невід'ємною частиною договору.

ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на зазначений лист відповіло листом вих. № 24482 від 03.11.2010р., що позивач за первісним позовом погоджує перенесення на листопад 2010р. поставку ТМЦ згідно з договором № 480(7)10Ук від 12.08.2010р. Також у цьому листі зазначено, що він є невід'ємною частиною договору № 480(7)10Ук від 12.08.2010р.

Таким чином, сторони продовжили строк поставки на листопад 2010р.

Розділом 3 договору передбачено, що загальна вартість договору становить 458 265,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 76 377,50 грн. (п. 3.1).

Розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту її поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2).

Відповідачем за первісним позовом на виконання умов договору, було поставлено товару на загальну суму 446 310,76 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000192 від 30.11.2010р. на суму 13 324,50 грн., № РН-0000208 від 15.12.2010р. на суму 315 759,00 грн. та № РН-0000002 від 20.01.2011р. на суму 117 227,26 грн.

Отже, поставка відповідачем по видатковим накладним: № РН-0000208 від 15.12.2010р. та № РН-0000002 від 20.01.2011р. була здійснена з порушенням узгоджених сторонами строків.

До того ж, відповідачем за первісним позовом був не допоставлений товар на суму 11 954,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2 договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

За порушення зазначених термінів постачання або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % від вартості недопоставленого товару.

15.02.2011р. позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача претензію-вимогу № 28-22/3791/376 від 15.02.2011р. про сплату 10 281,99 грн. пені т 8 205,91 грн. штрафу за порушення зобов'язань по договору поставки продукції № 480(7)10Ук від 12.08.2010р. та про відмову від подальшого виконання по договору на суму 11 954,25 грн., в зв'язку з тривалим простроченням постачальником строків поставки продукції. Зазначена претензія-вимога була отримана відповідачем 22.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).

На зазначену претензію-вимогу відповідач за первісним позовом відповів листом вих. 079/03 від 25.03.2011р., в якому зазначено, що у зв'язку із незавжди належним виконанням позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем, враховуючи багаторічні партнерські відносини, відповідач просить розглянути можливість врегулювання непорозумінь, що виникли з приводу виконання договірних зобов'язань, шляхом переговорів. В іншому випадку ТОВ ТПК Промторгсервіс змушене буде звернутись за захистом своїх порушених прав до господарського суду Запорізької області.

Приписами ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

На підставі зазначеного, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 4 420,63 грн. пені за порушення строків поставки продукції, поставленої за видатковою накладною № РН-0000208 від 15.12.2010р. за період з 01.12.2010р. по 14.12.2010р., 5 861,36 грн. пені за період з 01.12.2010р. по 19.01.2011р. та 8 205,91 грн. штрафу за порушення строків поставки продукції, поставленої за видатковою накладною № РН-0000002 від 20.01.2011р., 741,16 грн. пені за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та 836,80 грн. штрафу за недопоставку продукції на суму 11 954,24 грн.

Таким чином, всього позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 11 023,15 грн. пені та 9 042,71 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з пунктом третім статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки позивача за первісним позовом пені та штрафу та встановлено, що розрахунки вчинені вірно, стягненню підлягають 11 023,15 грн. пені та 9 042,71 грн. штрафу.

Таким чином, оскільки відповідач за первісним позовом доказів оплати штрафу та пені не надав, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 11 023,15 грн. пені та 9 042,71 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Предметом зустрічної позовної заяви є стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 3 833,17 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 480(7)10УК від 12.08.2010р., 2 461,77 грн. інфляційних втрат та 741,90 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вже встановлено судом, по договору поставки продукції № 480(7)10Ук позивачем за зустрічним позовом було поставлено продукції на загальну 446 310,76 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000192 від 30.11.2010р. на суму 13 324,50 грн., № РН-0000208 від 15.12.2010р. на суму 315 759,00 грн. та № РН-0000002 від 20.01.2011р. на суму 117 227,26 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту її поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

По видатковим накладним: № РН-0000192 від 30.11.2010р. та № РН-0000208 від 15.12.2010р. відповідачем за зустрічним позовом 17.02.2011р. було сплачено 13 324,50 грн. та 315 759,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, у ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» виникла заборгованість перед ТОВ «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» по видатковій накладній № РН-0000002 від 20.01.2011р. на суму 117 227,26 грн., кінцевий строк оплати якої настав 20.04.2011р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом посилаючись на п. 7.1 договору та ч. 2 ст. 231 ГК України, просить стягнути з відповідача 3 833,17 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 480(7)10Ук від 12.08.2010р.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Однак, відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з цим, зі змісту приписів ч. 2 ст. 231 ГК України вбачається, що вказаною статтею встановлена відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене, визначення в ч. 2 ст. 231 ГК України розміру пені та штрафу у відсотковому відношенні до вартості товарів, робіт та послуг, з яких допущено прострочення, свідчить, що в розумінні вказаної статті пеня та штраф не можуть застосовуватись за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки умовами договору сторонами не передбачений порядок нарахування та розмір неустойки, яку відповідач, як замовник товарів, має сплатити за прострочення їх оплати, безпідставним є стягнення пені із застосуванням ч. 2 ст. 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України з цього приводу викладена у його постанові від 04.03.2010р. по справі № 17/243/09.

На підставі викладеного, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача 3 833,17 грн. пені задоволенню не підлягає.

Також, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 2 461,77 грн. втрат від інфляції грошових коштів за квітень та травень 2011р. та 741,90 грн. 3 % річних за період з 20.04.2011р. по 06.07.2011р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що розрахунок 3% річних виконаний вірно, стягненню підлягає 741,90 грн. 3 % річних. Що стосується розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то позивачем за зустрічним позовом безпідставно нараховано втрати від інфляції грошових коштів за квітень 2011р., оскільки останнім днем сплати у відповідача був 20.04.2011р.

Відповідно до листа ВСУ України від 03.04.1997р. № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, стягненню підлягає 937,82 грн. втрат від інфляції грошових коштів за травень 2011р. В іншій частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач за зустрічним позовом відмовився від стягнення 8 205,90 грн. штрафу та відмову прийнято судом, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на ТОВ «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» , судові витрати за зустрічним позовом покладаються на ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 549, 625, 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 21, код ЄДРПОУ 30599713) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) 11 023 (одинадцять тисяч двадцять три) грн. 15 коп. пені, 9 042 (дев'ять тисяч сорок дві) грн . 71 коп. штрафу, 200 (двісті) грн. 66 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 8 205,90 грн. штрафу.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 21, код ЄДРПОУ 30599713) 741 (сімсот сорок одну) грн. 90 коп. 3% річних, 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 16 (шістнадцять) грн. 80 коп. державного мита та 56 (п'ятдесят шість) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.07.2011р.

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення06.07.2011
Оприлюднено01.09.2017
Номер документу68566927
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —22/5009/2973/11

Рішення від 06.07.2011

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 20.06.2011

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Рішення від 06.07.2011

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 20.06.2011

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 17.06.2011

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 02.06.2011

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні