Рішення

від 29.08.2017 по справі 143/226/17

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/226/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 року Погребищенський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого - судді Бойка А. В.,

з участю секретаря Шафер В. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 господарства Ліщинецьке об'єднане про визнання недійсним договору оренди землі, -

Встановив:

17 лютого 2017 року ОСОБА_6 звернулася до Погребищенського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_5 господарства Ліщинецьке об'єднане про визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2012р., посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №954870, виданого 23.03.2007р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю № 010788200272, вона є власником земельної ділянки площею 2,8564 га, кадастровий номер 0523488200:08:003:0035, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

З Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку, позивачу ОСОБА_6 стало відомо про існування Договору оренди належної їй на праві власності земельної ділянки з ОСОБА_5 господарством Ліщинецьке об'єднане від 10.04.2012 року, строк дії договору - 10 років, проте ніяких договорів оренди ОСОБА_6 не підписувала та наміру на укладення договору оренди землі в неї не було. Повноважень на підписання договору оренди від її імені не надавала та вважає, що вищезазначений договір є недійсним.

Крім того, нею було виявлено, що у графі Орендар замість підпису директора фермерського господарства Ліщинецьке об'єднане стоїть факсиміле без зазначення прізвища уповноваженої на підпис особи, письмової згоди сторін договору на проставлення факсиміле не було. Однак, з огляду на те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а визнання його недійсним через суд потребує додаткових витрат, позивач ОСОБА_6 з позовом про визнання договору недійсним до суду не зверталася в зв'язку з відсутністю грошових коштів, хоча і знала, що договір укладений неправомірно.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Вказав, що оспорюваний договір позивачем ОСОБА_6 не підписувався, повноваження на підписання договору іншими особами та згоду на передачу належної їй на праві власності земельної ділянки в оренду не надавались. Волевиявлення на вчинення такого договору нею не виявлялись. Крім того, зі сторони відповідача договір підписаний за допомогою факсиміле, однак жодним нормативним актом не встановлено випадків, у яких можливо здійснювати підписання договору за допомогою факсиміле. Зокрема, ЗУ Про оренду землі , також не передбачає можливості використання факсиміле при укладенні договору оренди землі. Матеріали справи не містять доказів досягнення у письмовій формі згоди сторін оскаржуваного договору про використання факсиміле, замість власноручних підписів. Таким чином, в момент вчинення вищевказаного правочину, не були додержані вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Представники відповідача ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 позов не визнали, заперечуючи проти його задоволення. Адвокат ОСОБА_3 пояснив, що позивач ОСОБА_6 визнавала укладення договору оренди землі від 10.04.2012р. Починаючи з 2012р. позивач отримувала щорічно орендну плату. Також нею не оспорювалось проставляння факсиміле замість підпису директора ФГ Ліщинецьке об'єднане в договорі оренди землі від 10.04.2012р.

Крім цього, адвокатом ОСОБА_3 подано до суду заяву про застосування спливу позовної давності як підставу для відмови у позові, оскільки 10.04.2012р. між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 господарством Ліщинецьке об'єднане було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки. Для укладення договору оренди позивач надала всі необхідні документи та один примірник договору їй було надано. Договір оренди позивач визнала, він був реалізований та виконувався належним чином, за весь період позивач отримувала орендну плату. Проте, за ствердженням позивача, що викладені у позовній заяві, вона до суду не зверталася, оскільки для цього потрібні були додаткові витрати та за відсутності коштів у неї, хоча вона і знала про те, що договір укладений неправомірно. Тобто поважних причин пропущення нею позовної давності немає. Тим паче, що позивач щорічно отримувала орендну плату.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 10.04.2012 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ФГ Ліщинецьке об'єднане був укладений Договір оренди землі терміном на 10 років, про передачу у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться на адміністративній території Ширмівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 2, 8564 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п. 44 Даного Договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто з 02.09.2014 року. Після укладання договору, відповідно до акта прийому- передачі об'єкта оренди, позивач передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,8564 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с.15). Відповідно до Відомостей на виплату грошей за оренду землі, на виконання п.1 договору оренди, позивач у 2012р., 2013р., 2014р., 2015р. та 2016р. одержувала орендну плату (а. с. 31 - 37). Претензій до відповідача щодо орендної плати у даній справі не пред'являє. Тому суд вважає, що ОСОБА_6 своїми діями, щодо одержання орендної плати визнала вказаний вище договір дійсним.

Позивач просить визнати оспорюваний Договір недійсними, посилаючись на те, що нею договір не підписувався, повноваження на його підписання не надавались, а про існування цього договору їй стало відомо лише в лютому 2017 року з Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Крім того, в порушення вимог законодавства договір укладений за допомогою факсимільного відтворення підпису однієї із сторін правочину.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі п. 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зі змісту п. 3 ст. 207 ЦК України випливає, що передбачена пунктом 3 цієї норми письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій по виконанню договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності повністю виконаного правочину.

Таким чином, суд вважає, 10.04.2012р. між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ФГ Ліщинецьке об'єднане був укладений Договір оренди землі терміном на 10 років, про передачу у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться на адміністративній території Ширмівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 2, 8564 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачка визнавала даний договір, отримувала орендну плату та він виконувався належним чином.

Підписання в даному випадку оспорюваного договору зі сторони відповідача за допомогою факсимільного відтворення підпису не є підставою для визнання його недійсним, в розумінні ст. 215 ЦПК України, враховуючи те, що в подальшому він був схвалений сторонами та прийнятий ними до його виконання, а тому договір підписаний уповноваженою особою.

Відповідно до змісту ст. ст. 257, 258 ЦК України, строк позовної давності за даними вимогами позивача складає 3 роки. Перебіг позовної давності за цими вимогами не зупинявся та не переривався. Договір був укладений 10.04.2012 року, а з позовом до суду ОСОБА_6 звернулася 17.02.2017 року, тобто після закінчення трирічного строку. Відповідно до змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, про укладення договору, використання факсиміле позивач знала ще в 2012 році, однак в зв'язку з скрутним матеріальним становищем не зверталася до суду для визнання договору недійсним, а, натомість, отримувала визначену договором орендну плату. Таким чином, про існування оспорюваного договору позивач знала з моменту його підписання, а також при послідуючому одержанні орендної плати.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на скрутне матеріальне становище, як на підставу поважності пропуску звернення до суду, оскільки, як вбачається зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій, до яких незадовільний майновий стан позивача віднести не можна, з огляду на отримання ним орендної плати, пенсії та доходу від підсобного господарства. Крім того, заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем не заявлялось.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України не надала суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України має місце сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі - представником відповідача адвокатом ОСОБА_3, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстав для задоволення позову не має, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі ч. 4 ст.267 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 212-215, 294 ЦПК України, суд-

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 господарства Ліщинецьке об'єднане про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Погребищенський районний суд.

Повний текст судового рішення виготовлений 01.09.2017р.

Суддя

Голова Погребищенського

районного суду ОСОБА_7