Рішення

від 14.08.2017 по справі 911/1845/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 911/1845/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про стягнення 878400,48 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 30.05.2017 р.), ОСОБА_2 (довіреність № 2 від 30.05.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 59 від 01.03.2017 р.).

Обставини справи:

Багатопрофільне приватне підприємство «Акватон» (далі - БПП «Акватон» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс» , відповідач) про стягнення 878400,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 313500,00 грн. основного боргу, 298443,39 грн. пені, 22211,00 грн. 3% річних, 244246,09 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

27.07.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача була подана заява б/н, б/д (вх. № 15006/17 від 27.07.2017 р.), за змістом якої позивач просить суд виправити технічну помилку в зазначенні коду ЄДРПОУ відповідача.

Розгляд справи відкладався.

14.08.2017 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Комплекс Агромарс» було подано відзив на позовну заяву № 168 від 11.08.2017 р. (вх. № 16187/17 від 14.08.2017 р.), за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ним була здійснена оплата поставленого позивачем товару, проте через зміну банківських реквізитів вказана оплата за товар не була отримана позивачем.

При цьому відповідач наголошує на тому, що ТОВ «Комплекс Агромарс» не було повідомлено про зміну реквізитів розрахункового рахунку позивача, а доданий позивачем до матеріалів позову лист про зміну реквізитів є неналежним доказом повідомлення відповідача про зміну реквізитів розрахункового рахунку позивача, оскільки у рекомендованому повідомленні за ідентифікатором 5140007948357 не зазначено, що саме міститься у конверті.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що у листі № 3 від 01.08.2014 р., доданому позивачем до позову, вказано два адресата, а саме - директор філії Бориспільський комбікормовий завод та генеральний директор ТОВ Комплекс Агромарс , однак доказів направлення листа відповідачем на юридичну адресу ТОВ Комплекс Агромарс : 07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка позивачем не надано.

При цьому, щодо відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення про його вручення за довіреністю водію ОСОБА_4, відповідач зазначає, що ОСОБА_4 дійсно працював у відповідача водієм автотранспортних засобів з 01.02.2009 р. по 26.07.2016 р., та у період з 01.08.2014 р. по 01.09.2014 р., але у ОСОБА_4 не було довіреності на отримання адресованої відповідачу кореспонденції.

У зв'язку з викладеним, у поданому відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування в УДППЗ Укрпошта доказів отримання поштового відправлення за ідентифікатором № 5140007948357 уповноваженим представником відповідача, копію журналу з особистим підписом ОСОБА_4 та копію довіреності, на підставі якої було вручено поштове відправлення за ідентифікатором № 5140007948357.

Стосовно заяви відповідача про витребування доказів слід зазначити таке.

Згідно з приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ані того факту, що він звертався за отриманням доказів, що витребовуються, до Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , ані доказів, що можуть підтвердити відмову УДППЗ Укрпошта у наданні відповідачу копій документів, про витребування яких він заявляє.

З огляду на викладене, судом не вбачається передбачених чинним процесуальним законодавством підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Окрім того, відзив № 168 від 11.08.2017 р. містить клопотання відповідача щодо залучення до участі у даній справі в якості третьої особи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 53).

Клопотання відповідача про залучення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК до участі у справі в якості третьої особи було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства, внаслідок прийняття рішення у господарській справі саме у третьої особи можуть виникнути чи змінитися права або обов'язки щодо позивача чи відповідача у даній справі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено суду, як саме і в який спосіб рішення з господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК у даній справі.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залучення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКТАБАНК до участі у даній справі в якості третьої особи.

Як вбачається з поданого відзиву № 168 від 11.08.2017 р., ТОВ Комплекс Агромарс було також заявлено клопотання про продовження строку розгляду даного спору та, враховуючи заявлені відповідачем клопотання про витребування доказів та залучення третьої особи, про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.08.2017 р. представники позивача проти продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи заперечували.

Згідно з приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні. Окрім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, а обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. При цьому розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи та предмет спору.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотань відповідача про продовження строку вирішення справи та відкладення розгляду справи є відсутніми.

14.08.2017 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Комплекс Агромарс» було подано заяву № 169 від 11.08.2017 р. (вх. № 16187/17 від 14.08.2017 р.), відповідно до якої відповідач просить суд застосувати строк спеціальної позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 298443,39 грн.

У судовому засіданні 14.08.2017 р. представники позивача позовні вимоги підтримували, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 14.08.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.05.2014 р. між Багатопрофільним приватним підприємством «Акватон» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (покупець) було укладено договір поставки № 441/2014/КАМ/0, відповідно до п. 1.1 якого на умовах і в порядку, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Згідно з п. 1.2 договору, предметом даного договору є рослинна олія, що надалі іменується - товар і зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору, вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару. Ціни на товар, що поставляється постачальником за договором, зафіксовані в національній валюті України - гривні.

Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100 % після оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.3 договору).

Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку зміни юридичної/фактичної адреси або банківських реквізитів сторона, для якої настали такі зміни, зобов'язана повідомити про таке іншу сторону протягом 3 банківських днів з моменту зміни реквізитів. У випадку неповідомлення інша сторона звільняється від будь-якої відповідальності та всіх наслідків, що виникли у зв'язку з таким неповідомленням.

Відповідно до п. 9.1 договору, вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

На виконання договору поставки № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р. БПП «Акватон» було поставлено ТОВ «Комплекс Агромарс» товар на загальну суму 313500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000045 від 23.07.2014 р., яка підписана повноважними представниками сторін.

Поставлений позивачем товар був отриманий представником відповідача ОСОБА_5 на підставі довіреності № БК-951 від 23.07.2014 р.

БПП Акватон було виставлено ТОВ «Комплекс Агромарс» рахунок-фактуру № 0000053 від 23.07.2014 р., відповідно до якого загальна вартість поставленого позивачем товару за договором № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р. становить 313500,00 грн.

Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 15.12.2016 р. та листом № 010317 від 01.03.2017 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар за договором № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р., проте відповіді щодо результатів розгляду відповідачем листа чи претензії позивачу, за його твердженням, не надходило.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за товар, поставлений за договором поставки № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначалося раніше, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, серед іншого, на те, що ним 01.09.2014 р. була здійснена оплата за поставлений позивачем товар, проте через зміну банківських реквізитів позивача вказана оплата не була отримана останнім.

Як зазначає позивач, на виконання п. 6.6 договору поставки № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р. 01.08.2014 р. засобами електронного та поштового зв'язку відповідачу було направлено лист № 3 від 01.08.2014 р., відповідно до якого позивач повідомляв відповідача про зміну банківських реквізитів, про закриття рахунку в ПАТ «АКТАБАНК» та про подальше здійснення розрахунків на рахунок, відкритий в ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія долучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом). Вказаний лист було отримано відповідачем 06.08.2014 р., водієм ОСОБА_4, про що свідчить підпис на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме - у графі вручено за довіреністю .

З доданої до матеріалів справи довідки Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» № 14-0109/2108 від 21.08.2014 р. вбачається, що 21.08.2014 р. позивачем було закрито рахунок № 26002001313231 в ПАТ «АКТАБАНК» .

Судом встановлено, що 01.09.2014 р. відповідачем було здійснено перерахування коштів у сумі 313500,00 грн. згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 29.08.2014 р. на розрахунковий рахунок БПП Акватон № 26002001313231 в ПАТ «АКТАБАНК» .

Позивачем не заперечуються доводи відповідача щодо перерахування останнім коштів згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 01.09.2014 р. у сумі 313500,00 грн., однак, враховуючи, що рахунок № 26002001313231 в ПАТ «АКТАБАНК» було закрито 21.08.2014 р., позивач наголошує на тому, що ним не була отримана оплата за поставлений товар.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог посилається на те, що водій ОСОБА_4 дійсно працював водієм у філії відповідача з 01.02.2009 р. по 26.07.2016 р., але в період з 01.08.2014 р. по 01.09.2014 р. у нього не було довіреності на отримання вхідної кореспонденції, у зв'язку з чим відповідач не може вважатися належно повідомленим про зміну банківських реквізитів позивача.

Судом не приймаються до уваги вказані заперечення відповідача, оскільки позивачем було вчинено дії щодо повідомлення відповідача про зміну банківських реквізитів БПП Акватон . Водночас, посилання відповідача щодо відсутності довіреності у водія ОСОБА_4 на отримання поштової кореспонденції не беруться судом до уваги, оскільки дана особа на день отримання листа була співробітником підприємства відповідача і підпорядковувалась внутрішньому розпорядку відповідача. Окрім того, відносини підприємства відповідача з поштовим відділенням не є предметом розгляду даної справи.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання листа № 3 від 01.08.2014 р. з повідомленням про зміну банківських реквізитів позивача, відповідачем здійснювались розрахунки за поставлену раніше продукцію вже на новий розрахунковий рахунок позивача № 26009379042, відкритий в ПАТ ОСОБА_6 Аваль , що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по рахунку позивача за період з 01.08.2014 р. по 30.08.2014 р.

Викладене підтверджує, що відповідач був обізнаний про зміну банківських реквізитів позивача, оскільки здійснював у серпні 2014 року оплати на новий рахунок БПП Акватон .

Крім того, судом враховано, що сам відповідач листами № 362 від 30.09.2014 р., № 326 від 12.02.2015 р. звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» щодо помилково перерахованих коштів , зокрема, у сумі 313500,00 грн. та про визнання його кредиторських вимог.

Отже, факт ненадходження позивачеві оплати за поставлений товар в сумі 313500,00 грн. та, відповідно, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 313500,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позовна заява містить вимогу щодо стягнення з відповідача 298443,39 грн. пені, передбаченої пп. 6.3.1 договору № 441/2014/КАМ/0 від 20.05.2014 р.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3.1 договору покупець за порушення строків оплати товару, визначених п. 4.3 договору, сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 298443,39 грн., нарахованої за період з 06.08.2014 р. по 15.12.2016 р. на суму заборгованості у розмірі 313500,00 грн.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за період, що перевищує шість місяців.

Проте, умовами укладеного між сторонами договору не було встановлено можливості нарахування пені за період, що перевищує зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України строк.

Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, ТОВ Комплекс Агромарс просило суд застосувати відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено судом, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені в розмірі 298443,39 грн. сплив до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду у червні 2017 року, про що відповідачем до винесення рішення у справі зроблено заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 22211,00 грн., нарахованих на суму основного боргу відповідача в сумі 313500,00 грн. за загальний період з 06.08.2014 р. до 15.12.2016 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат становить 244246,09 грн., нарахований на заборгованість відповідача на суму основного боргу 313500,00 грн. за загальний період з 06.08.2014 р. до 15.12.2016 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» .

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, село Гаврилівка, код 30160757) на користь Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вул. Степового Фронту, буд. 166, код 31769945) 313500 (триста тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 22211 (двадцять дві тисячі двісті одинадцять) грн. 00 коп. 3% річних, 244246 (двісті сорок чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 8700 (вісім тисяч сімсот) грн. 12 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.08.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна