Рішення

від 29.08.2017 по справі 914/935/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017р. Справа № 914/935/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Державної екологічної інспекції у м.Києві, м.Київ,

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк , м.Львів,

про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства

ціна позову: 59983,05 грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 27.11.2015р. №/1663/01).

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державної екологічної інспекції у м.Києві до Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства. Ціна позову 59983,05 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2016р. справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/935/16 та визначено суддю для розгляду справи - суддя Фартушок Т.Б.

Ухвалою судді Господарського суду Львівської області Фартушка Т.Б. по даній справі від 07.04.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 19.04.2016р. В судовому засіданні 10.05.2016р. оголошувалась перерва до 24.05.2016р., про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. провадження у даній справі зупинено у зв'язку із призначенням судової експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом вих.№914/935/16/3/16 матеріали справи №914/935/16 скеровано на адресу Київського НДІСЕ для проведення судової експертизи.

05.09.2016р. на адресу суду надійшло клопотання експертів від 30.08.2016р. вих.№11278/16-48 (вх.№4259/16), у якому експерти просять суд погодити виконання експертизи у строк понад 90 днів у зв'язку із надмірною завантаженістю судових експертів, а також просять суд зобов'язати Сторін надати документи згідно переліку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2016р. провадження у даній справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2016р. провадження справі зупинено, повторно скеровано матеріали справи №914/935/16 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи, призначеної Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. у справі №914/935/16.

14.03.2016р. супровідним листом від 09.03.2016р. вих. №11278/16-48 на адресу суду надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (вх. №1156/17).

Листом №914/935/16/5/17 від 15.03.2017р. Господарським судом Львівської області витребувано у Київського НДІСЕ матеріали справи №914/935/16/5/17 для розгляду клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Супровідним листом від 06.04.2017р. вих.№11278/16-48 Київським НДІСЕ повернуто на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/935/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.04.2017р. поновлено провадження та призначено розгляд справи на 19.04.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2017р. повторно скеровано матеріали справи №914/935/16 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи, призначеної Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. у справі №914/935/16 та зупинено провадження у справі.

Супровідним листом від 29.06.2017р. вих. №11278/16-48/501/17-23 (зареєстровано судом за вх. №1143) Київським НДІСЕ повернуто на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/935/16 та висновок експертів від 29.06.2017р. №11278/16-48/501/17-23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2017р. поновлено провадження та призначено розгляд справи на 29.08.2017р.

Представнику Відповідача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.11.2015р. №08/276а встановлено, що Відповідач за адресою м.Київ, вул.Дегтярівська, 4а в період з 31.01.2014р. по 03.11.2015р. здійснював господарську діяльність без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. З підстав відмови Відповідача від підпису вказаного ОСОБА_2 скеровано ОСОБА_2 від 10.11.2015р. №08/276а на адресу Відповідача супровідним листом.

10.11.2015р. Державною екологічною інспекцією у м.Києві видано Відповідачу ОСОБА_3 №08/111п, яким зобов'язано отримати та надати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та копію Звіту з інвентаризації джерел викидів установи у строк до 10.02.2016р.

Окрім того, 10.11.2015р. Позивачем складено Протокол про адміністративне правопорушення №00177, яким притягнуто до адміністративної відповідальності завідувача господарством Київського регіону ПАТ ВіЕсБанк ОСОБА_4 за порушення вимог статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря та надано Відповідачу ОСОБА_5 №51 із вимогою про сплату збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 59983,05 грн.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.11.2015р. №00177 на ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 78 КуПАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Вказана Постанова не оскаржувалась, Платіжним дорученням від 23.11.2015 №915588 ОСОБА_4 в добровільному порядку сплачено штраф за вказане порушення.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача 59983,05 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, 30% з яких на користь Державного Бюджету України, 70% - на користь міського бюджету м.Києва.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 05.05.2016р. за вх. №19336/16, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що, на думку Відповідача, згідно вимог ч.1 ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , абзацу 4 пункту 2 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2001р. №1655, пункту 2 Додатку №1 до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, викидів обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002р. №17, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідно отримувати тим суб'єктам господарювання, у яких порогові значення потенційних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин перевищують фактичні.

Окрім того, Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.11.2015р. №08/276а встановлено наявність в будівлі Відповідача газового котла, проте не встановлено факту викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин із нього, а також обсягів та складу таких викидів. Відтак, Актом не встановлено перевищення порогових значень потенційних викидів атмосферне повітря забруднюючих речовин над фактичними, що в свою чергу зумовило б необхідність отримання дозволу на такі викиди.

Висновком комісійної судової інженерно-екологічної експертизи від 29.06.2017р. №11278/16-48/501/17-23 встановлено:

1. Відповідно до приписів ч.5 ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк можуть здійснюватись після отримання дозволу, незалежно від обсягу викидів забруднюючих речовин ;

2. Обсяг викидів забруднюючих речовин протягом періоду, за який стягуються збитки (з 31.01.2014р. по 03.11.2015р.) та розмір завданих збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 при проведенні розрахунків обсягів викидів за результатами інструментальних вимірювань згідно протоколу №39 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 21.05.2014р. маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно становить 0,2468т. для оксидів азоту, 0,1152т. для оксидів вуглецю.

Загальна сума збитків становить 69699,57 грн. , розмір відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів Київського регіонального відділення ПАТ ВіЕс Банк в сумі 59983,05 грн., визначений Державною екологічною інспекцією у м.Києві, не підтверджується.

При проведенні розрахунків обсягів викидів за Збірником показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами (том 1) УкрНТЕК, Донецьк, 2004, маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно, для оксидів азоту становить 0,04646т., для оксиду вуглецю - 0,1659т. Загальна сума збитків становить 14760,25 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами абзацу 1 ч.1 ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч.5 ст.11. вказаного Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу , виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно ч.8 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Згідно статті 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом .

Пунктом 1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008р. №639 визначено, що ця Методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України .

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Приписами ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України , за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, Позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69 -1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. №128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що внаслідок встановлення ОСОБА_2 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.11.2015р. №08/276а протиправних діянь Відповідача, які полягали у веденні господарської діяльності із використанням стаціонарних джерел, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також неотриманні Відповідачем вказаного дозволу у відповідності до вимог статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря державі заподіяно збитки в розмірі 69699,57 грн., розмір яких розраховано у відповідності до законодавства (ч.4 ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст.34 Закону України Про охорону атмосферного повітря ), - затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади нормативно-правового акту, а саме Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка застосовується при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Відтак, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 59983,05грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог. При цьому суд зазначає, що, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.08.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.09.2017р.

Позивачем за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 24.03.2016р. №39 сплачено 1378,00 грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №12 до позовної заяви.

Окрім того, пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2016р. у даній справі на Відповідача - Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Грабовського, буд.11; ідентифікаційний код 19358632) покладено попередню оплату витрат на проведення судової експертизи у справі згідно з рахунком експертної установи.

Як встановлено судом, підтверджується судовому засіданні представником Відповідача та вбачається із супровідного листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2017р. вих. №11278/16-48/501/17-23 (зареєстровано судом 26.07.2017р. за вх. №1143), судова експертиза у даній справі, проведення якої призначено ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2016р., оплачена в розмірі 13212,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та залишити за Відповідачем 13212,00 грн. витрат за оплату вартості судової експертизи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.5 ст.124, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Грабовського, буд.11; ідентифікаційний код 19358632) в дохід Державного Бюджету України (30%) та міського бюджету міста Києва (70%) 59983,05грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, які зарахувати на спеціальний рахунок за реквізитами: одержувач платежу УДКСУ у Шевченківському районі м.Києва, код ЄДРПОУ 37995466, р/р №33117331700011 за кодом бюджетної класифікації 24062100, МФО 820019.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Грабовського, буд.11; ідентифікаційний код 19358632) на користь Державної екологічної інспекції у м.Києві (04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова, буд.4; ідентифікаційний код 37975277) 1378,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.