Постанова

від 07.11.2017 по справі 914/935/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 914/935/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» , м.Львів № 01-3/13512 від 07.09.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2017

у справі № 914/935/16

за позовом: Державної екологічної інспекції у м.Києві, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» , м.Львів

про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства

ціна позову: 59983,05 грн.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2-представник

від відповідача : не з явився;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Відповідно до ст..74-1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

В судове засідання 07.11.2017 представник відповідача не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2017 у справі № 914/935/16 ( суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено. Стягнено з ПАТ «ВіЕс Банк» в дохід Державного Бюджету України (30%) та міського бюджету міста Києва (70%) 59983,05грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнено з ПАТ «ВіЕс Банк» на користь Державної екологічної інспекції у м.Києві 1 378,00 грн. судового збору.

ПАТ «ВіЕс Банк» подано апеляційну скаргу №01-3/13512 від 07.09.2017, в якій просить залишити позов Державної екологічної інспекції у м. Києві до ПАТ "ВіЕс Банк" про стягнення збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства без розгляду. У випадку відсутності підстав для залишення позову Державної екологічної інспекції у м. Києві без розгляду - відмовити повністю в задоволенні позову Державної екологічної інспекції у м. Києві до ПАТ "ВіЕс Банк" про стягнення збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на те, що Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.11.2015 №08/276а встановлено наявність в будівлі відповідача газового котла, проте не встановлено факту викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин із нього, а також обсягів та складу таких викидів. Відтак, Актом не встановлено перевищення порогових значень потенційних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин над фактичними, що в свою чергу зумовило б необхідність отримання дозволу на такі викиди.

Скаржник зазначає, що у період відсутності дозволу газовий котел Київського регіонального відділення банку, на який потрібно було отримати дозвіл, працював у звичайному режимі, здійснював свою роботу не перевищуючи звичайних викидів хімічних речовин у атмосферне повітря , а припинення роботи такого індивідуального котла, який був єдиним джерелом обігріву приміщення банку в холодну пору року призвело б до пошкодження всієї системи індивідуального опалення, що б спричинило зупинку роботи Київського регіонального відділення банку та значні збитки пов язані як з відновленням системи опалення, так і роботою самого відділення банку.

З огляду на викладене скаржник вважає, що відповідач на виконання свого обов язку своєчасно та належним чином вчиняв усі залежні від нього дії, необхідні для отримання нового дозволу на викиди -забрунюючих речовин в атмосферне повітря, своєчасне отримання дозволу безпосередньо залежало від правомірної поведінки уповноважених державою органів з надання величини фонових концентрацій забруднюючих речовин.

Також, скаржник зазначає, що суд жодним чином не перевірив правдивості висновку експертів та наведених ними розрахунків.

Скаржник не погоджується з представленим позивачем розрахунком розміру збитків, які підлягають відшкодуванню та вважає його таким, що не відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 10.12.2008 №639.

Державною екологічною інспекцією у м.Києві подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» без задоволення, рішення суду без змін з підстав, зазначених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.11.2015 №08/276а встановлено, що відповідач за адресою м.Київ, вул.Дегтярівська, 4а в період з 31.01.2014 по 03.11.2015 здійснював господарську діяльність без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. З підстав відмови відповідача від підпису вказаного Акту позивачем скеровано Акт від 10.11.2015 №08/276а на адресу відповідача супровідним листом.

10.11.2015 Державною екологічною інспекцією у м.Києві видано відповідачу припис №08/111п, яким зобов'язано отримати та надати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та копію Звіту з інвентаризації джерел викидів установи у строк до 10.02.2016.

Окрім того, 10.11.2015 позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення №00177, яким притягнуто до адміністративної відповідальності завідувача господарством Київського регіону ПАТ «ВіЕсБанк» ОСОБА_3 за порушення вимог статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та надано відповідачу претензію №51 із вимогою про сплату збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 59 983,05 грн.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.11.2015 №00177 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 78 КуПАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Вказана постанова не оскаржувалась, платіжним дорученням від 23.11.2015 №915588 ОСОБА_3 в добровільному порядку сплачено штраф за вказане порушення.

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача 59 983,05 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, 30% з яких на користь Державного Бюджету України, 70% - на користь міського бюджету м.Києва.

Як вбачається із матеріалів справи, висновком експертів за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2017 №11278/16-48/501/17-23 встановлено:

1.Відповідно до приписів ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами ПАТ «ВіЕс Банк» можуть здійснюватись після отримання дозволу, незалежно від обсягу викидів забруднюючих речовин;

2.Обсяг викидів забруднюючих речовин протягом періоду, за який стягуються збитки (з 31.01.2014р. по 03.11.2015р.) та розмір завданих збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 при проведенні розрахунків обсягів викидів за результатами інструментальних вимірювань згідно протоколу №39 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 21.05.2014 маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно становить 0,2468т. для оксидів азоту, 0,1152т. для оксидів вуглецю.

Загальна сума збитків становить 69 699,57 грн., розмір відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів Київського регіонального відділення ПАТ «ВіЕс Банк» в сумі 59 983,05 грн., визначений Державною екологічною інспекцією у м.Києві, не підтверджується.

При проведенні розрахунків обсягів викидів за «Збірником показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами» (том 1) УкрНТЕК, Донецьк, 2004, маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно, для оксидів азоту становить 0,04646т., для оксиду вуглецю - 0,1659т. Загальна сума збитків становить 14 760,25 грн.

Згідно п.1 ч. 1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни зобов"язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначені акти слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.11 вказаного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Згідно статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008р. №639 визначено, що ця Методика поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Так, згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, регламентується ч.2 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Із даними нормами кореспондуються приписи ст.43 Закону України "Про відходи".

Водночас, відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду. Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14).

За таких обставин, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення і позовні вимоги підлягають задоволенню, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, сплачуються за місцем заподіяння екологічної шкоди.

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69 -1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. №128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

З підстав наведеного суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що внаслідок встановлення Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.11.2015 №08/276а протиправних діянь відповідача, які полягали у веденні господарської діяльності із використанням стаціонарних джерел, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також неотриманні відповідачем вказаного дозволу у відповідності до вимог статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державі заподіяно збитки в розмірі 59 983,05грн., розмір яких розраховано у відповідності до законодавства (ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» ), - затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади нормативно-правового акту, а саме Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка застосовується при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо поданого скаржником клопотання б/н від 17.10.2017 про витребування доказів, а саме щодо надання інформації про вчинення ТОВ Компанія Центр ЛТД дій по виконанню умов договору №38/14 від 15.05.2014 укладеного між ПАТ ВіЕс Банк та ТОВ Компанія Центр ЛТД про надання послуг в отриманні нового дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, судова колегія зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції переглядається на момент його прийняття судом першої інстанції з врахуванням тих доказів, які були в матеріалах справи саме на момент прийняття рішення судом першої інстанції . Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні докази, звернення із вищезазначеним запитом скаржника до ТОВ Компанія Центр ЛТД .

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв»язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2017 у справі №914/935/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.