Рішення

від 18.07.2017 по справі 522/10691/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/10691/16-ц

Провадження № 2/522/2692/17

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК про захист прав споживача банківських послуг, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК про захист прав споживача банківських послуг та збільшивши розмір позовних вимог (а.с.55-61) просить стягнути кошти за договорами банківського вкладу, посилаючись на те, що 08.10.2012 року між ним та ПАТ КБ ПриватБанк в особі Кримського регіонального управління був укладений договір банківського вкладу № SAMDN25000729528027, відповідно до якого ним через касу банку на депозитний рахунок № НОМЕР_1 були внесені грошові кошти у розмірі 30000,00 доларів США на строк по 08.10.2013 року зі сплатою відсотків у розмірі 10% річних. Також, між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу від 09.10.2013 року за № SAMDN80000738406726, відповідно до якого ним через касу банку на депозитний рахунок № НОМЕР_2 були внесені грошові кошти у розмірі 5078,72 Євро на строк по 09.01.2014 року зі сплатою відсотків у розмірі 5,5% річних.

Позивач зазначає, що факт прийняття відповідачем грошових коштів за вказаним договорам банківського вкладу підтверджується відповідними квитанціями від 08.10.2012 року № 6 на суму 30000,00 доларів США та від 09.10.2013 року на суму 5078,72 Євро.

Позивач стверджував, що він звертався до відповідача з заявою про розірвання вищевказаних договорів та повернення суми вкладів з нарахованими відсотками, а також розрахунок відсотків по договорам банківського вкладу, проте їй було відмовлено, а вклади не повернуті.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 45978,45 доларів США по вкладу від 08.10.2012 року за № SAMDN25000729528027, у розмірі 6171,21 Євро по вкладу від 09.10.2013 року за № SAMDN80000738406726, 3% річних у сумі 38108,34 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3858,40 гривень, та судовий збір у сумі 8000 гривень.

В судове засідання з'явилася представник позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги не визнала, підтримала раніше подані письмові заперечення на позов (а.с. 66-71), в обґрунтування яких, посилалась на те, що договір банківського вкладу з позивачем укладався на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасового окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ Приватбанк на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Крім того, окупаційна влада фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ Приватбанк , що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - філії Кримське РУ ПАТ КБ Приватбанк . Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ Приватбанк на території Автономної Республіки Крим окупаційною владою віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 04 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація Фонд захисту вкладників . Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ Приватбанк за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014р. автономній некомерційній організації Фонд захисту вкладників в довірче управління переданий майновий комплекс Філії Кримське РУ ПАТ КБ Приватбанк . Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ Приватбанк , укладеними працівниками Філії Кримське РУ ПАТ КБ Приватбанк , виконує автономна некомерційна організація Фонд захисту вкладників за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Стверджувала, що не може ні підтвердити, ні спростувати існування невиконаних зобов'язань за договорами банківських вкладів перед позивачем, пославшись на відсутність у ПАТ КБ Приватбанк можливості доступу до свого майна, в тому числі і до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, виписки по рахунках.

Зазначала, що позивач не довів факту укладення договорів банківського вкладу та існування заборгованості за ними. Вказувала, що категорично не погоджується із розрахунком відсотків за вкладами, оскільки позивач вказав у позовній заяві, що 20 квітня 2016 року звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк щодо повернення вкладу, але, при цьому, розрахунок відсотків нею зроблений по 27 березня 2017 р., через що виникає протиріччя, оскільки розрахунок позивача не відповідає вимогам законодавства, так як повинна бути застосована відсоткова ставка на вимогу , що не було враховано позивачем у його заяві. До того ж позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу наявності залишків грошових коштів на банківських рахунках на момент його звернення до суду. Також представник відповідача не погодилась із вимогою про стягнення 3% річних за вкладами, зазначивши, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 71 книги п'ятої ЦК України, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що ПАТ КБ ПриватБанк є юридичною особою, керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що 08.10.2012 року між позивачем та відповідачем в особі Кримського регіонального управління був укладений договір банківського вкладу № SAMDN25000729528027, відповідно до якого позивачем 08.10.2012 року через касу банку на депозитний рахунок № НОМЕР_1 були внесені грошові кошти у розмірі 30000,00 доларів США на строк по 08.10.2013 року зі сплатою відсотків у розмірі 10% річних.

Зі змісту договору вбачається, що банк зобов'язався повернути вклад та сплатити проценти на суму вкладу у строк, визначений у договорі, тобто до 08.10.2013 року.

09.10.2013 року між позивачем та відповідачем в особі Кримського регіонального управління був укладений договір банківського вкладу № SAMDN80000738406726, відповідно до якого позивачем 09.10.2013 року через касу банку на депозитний рахунок № НОМЕР_2 були внесені грошові кошти у розмірі 5078,72 Євро на строк по 09.01.2014 року зі сплатою відсотків у розмірі 5,5% річних

Зі змісту договору вбачається, що банк зобов'язався повернути вклад та сплатити проценти на суму вкладу у строк, визначений у договорі, тобто до 09.01.2014 року.

Представник позивача зазначає, що 20 квітня 2016 р. звернулася на адресу ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з заявою про розірвання вищевказаних договорів банківського вкладу та повернення їй належних сум вкладів з нарахованими відсотками за весь період.

Проте, матеріали справи не містять вказаної заяви.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до положень пн. 1.8., 1.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.

Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Таким чином, вимоги статей 1058-1060 ЦК України з урахуванням норм пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, пункту 8 глави 2 Приймання банком готівки розділу ІІІ Касові операції банків з клієнтами Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (Інструкція втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 про затвердження нової Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні), зводяться до такого.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції або напис чи штамп вечірня чи післяопераційний час ), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, відповідно до ст. ст. 1058, 1059 ЦК України та положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року № 6-149 цс 13, та від 16 листопада 2016року № 6-1286цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором від 08.10.2012 року № SAMDN25000729528027, внісши на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 30000,00 доларів США, оскільки в порушення п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні в квитанції від 08.10.2012 року відсутні всі необхідні реквізити, зокрема відбиток печатки (штампу) банку, а також сам депозитний договір не містить печатки/штампу банку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором від 09.10.2013 року № SAMDN80000738406726, внісши на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 5078,72 Євро, оскільки в порушення п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні в квитанції від 09.10.2013 року відсутні всі необхідні реквізити, зокрема відбиток печатки (штампу) банку, вказана квитанція взагалі нечитабельна, а також сам депозитний договір не містить печатки/штампу банку.

Крім того, позивачем не надано доказів наявності грошових коштів по депозитним договорам на рахунках.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до передбаченого ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, так само слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення коштів з банківського вкладу, 3% річних.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 625, 1058 - 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК про захист прав споживача банківських послуг.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особа, що брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя Л.М. Чернявська

18.07.2017