Ухвала

від 05.09.2017 по справі 922/5805/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" вересня 2017 р.Справа № 922/5805/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Бринцев О.В.

судді: Мамалуй О.О. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши скаргу на дії державного виконавця від 04.08.2017р. №20/80 (від 11.08.2017р. вх. №207) по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" до Приватного акціонерного товариства "Сервер Сіті" про стягнення 28.807.871,54 грн. за участю представників:

стягувача (скаржника) - не з'явився;

боржника - не з'явився;

органу ДВС - ОСОБА_1, довіреність №817/20.3-09 від 29.12.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Інтеркредитбанк" звернулося до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заявивши вимоги про: визнання незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 при винесені повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.07.2017 р. №20.1-Д/5; скасування повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 при винесені повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.07.2017 р. №20.1-Д/5.

Представник стягувача (скаржника) в судове засідання 05 вересня 2017 року не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк".

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не обов'язком, суд вважає за можливе проводити розгляд скарги в даному судовому засіданні без участі представника стягувача (скаржника).

Боржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник органу ДВС проти задоволення скарги заперечує та просить суд відмовити в скарзі в повному обсязі, посилаючись на ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", якою не передбачено звільнення державних установ від сплати авансового внеску при поданні виконавчих документів на виконання до органів, що здійснюють примусове виконання рішення.

Враховуючи те, що згідно частини 2 статті 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга на рішення державної виконавчої служби, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника органу державної виконавчої служби, колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" до Приватного акціонерного товариства "Сервер Сіті", стягнуто з останнього користь Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" заборгованість за кредитним договором №09-0034/В від 28.03.2014 р. в розмірі 28 807 871,54 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 27 500 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 1 011 939,73 грн., заборгованість за пенею за прострочення сплати кредиту за період з 25.11.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 274 246,57 грн. та заборгованість за пенею за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 21 685,24 грн.

З метою виконання вказаного судового рішення стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України із заявою №20/72 від 26.06.2017 р. та наказом суду №922/5805/14 від 05.06.2015 р.

Однак, 24 липня 2017 року головним державним виконавцем винесено Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску згідно з Законом України "Про виконавче провадження".

Звертаючись зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач вважає неправомірними дії щодо винесення вказаного повідомлення.

У силу ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Крім того, від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Стаття 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно частини 1 якої, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

При цьому, частиною 2 цієї статті встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Таким чином, зміст норм щодо правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не дає підстав для віднесення його до державних органів у розумінні статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" незважаючи на те, що певні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовими.

Крім того, в даному разі стягувачем за наказом №922/5805/15 від 05 червня 2015 року є Публічне акціонерне товариство "Інтеркредитбанк", а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноважена особа останнього лише представляє ПАТ "Інтеркредитбанк" перед третіми особами у спірних відносинах в порядку п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до цієї норми Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

На це також вказав Верховний суд України у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1521цс15 за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає в указаному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень.

Враховуючи викладене, підстав для звільнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від сплати авансового внеску за виконання рішення суду згідно статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" немає.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що у вимогах скаржника на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визнання неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття, слід відмовити.

Керуючись положеннями статтями 1, 4, 11, 17 26, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 32, 33, 34, 43, 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

/Справа №922/5805/14/