Постанова

від 04.09.2017 по справі 902/578/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 902/578/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Дужич С.П.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 17.07.2017р. №13

від відповідачів:

- ОСОБА_2 районної державної адміністрації: не з'явився

- ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське", с.Селище, Тиврівського району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від 25.07.17 р. у справі № 902/578/17 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське", с.Селище, Тиврівського району Вінницької області

до - ОСОБА_2 районної державної адміністрації, м.Тиврів Вінницької області,

- Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, м.Вінниця

про продовження договорів оренди та зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.07.2017р. по справі №902/578/17 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до ОСОБА_2 районної державної адміністрації та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про поновлення на п'ять років договору оренди від 01.06.2011р. та визначення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором оренди від 01.06.2011р. - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити. Також, просить вирішити розподіл судових витрат.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- стверджує, що доводи суду викладені в рішенні є помилковими та необґрунтованими і додає, що воно не відповідає положенням ГПК України, оскільки судом не повно і не всебічно з'ясовані обставини по справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, не викладені мотиви неврахування окремих доводів наданих позивачем, не надана оцінка правової позиції позивача з окремих питань;

- вказує, що судом не дотримана постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" №11 від 29.12.1976р. Згідно п.6 названої постанови мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значенні для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд. Визнаючи одні і відхиляючи інші доводи, суд має це обґрунтувати;

- обґрунтовує, що договір оренди земельної ділянки б/н від 01.06.2011р., укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанське" підлягає поновленню (укладання додаткової угоди) без прийняття відповідного рішення органом державної влади чи місцевого самоврядування за умови, що орендар земельної ділянки звернувся із клопотанням до орендодавця про поновлення договору з проектом додаткової угоди у строк, який встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;

- зазначає, що особу можуть позбавити переважного права на оренду землі виключно прийняттям орендодавцем рішення про відмову в цьому орендарю на передбачених законом підставах. Однак, будь-якого рішення з даного приводу ОСОБА_2 РДА не приймалося;

- звертає увагу суду, що позивачем не отримувалось повідомлення з приводу переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні;

- вважає, що саме позивач має переважне право на продовження дії договору оренди землі, та додатково повідомляє, що позивачем понесені витрати на обробку землі. Відповідно до ст.775 Цивільного кодексу України право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою в найм, належать наймачеві. Аналогічні норми закріплені в п.п."б", "г" статті 95 Земельного кодексу України, згідно з якою землекористувачі мають право власності на посіви, насадження та вироблену сільгосппродукцію;

- додає, що на земельних ділянках, які використовуються ТОВ "Селищанське" за договорами оренди знаходяться об'єкти незавершеного виробництва, а саме зернові насадження, які належать позивачу. Крім того, позивач продовжує здійснювати орендну плату за договором на вищевказані землі, яка приймається ОСОБА_2 районною державною адміністрацією без заперечень та назад позивачу не повертається. Отже, такими діями останній сам підтверджує факт продовження дії договору оренди;

- не погоджується з висновком суду про те, що судом не надається правова оцінка наявності у позивача порушеного переважного права орендаря за договором оренди від 01.06.2011р., оскільки з'ясування таких обставин має входити до предмету доказування при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки укладеного з новим орендарем в разі звернення з таким позовом до суду. Вважає, що фактично судом при цьому не повно і не всебічно з'ясовані обставини по справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, не викладені мотиви неврахування окремих доводів наданих позивачем, не надана оцінка правової позиції позивача з окремих питань. Судом не дотримана постанова Пленуму верховного Суду України "Про судове рішення" №11 від 29.12.1976р. Згідно п.6 названої постанови мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд. Визнаючи одні і відхиляючи інші доводи, суд має це обґрунтувати. Отже, суд повинен був надати правову оцінку доводам позивача про наявність у позивача переважного права орендаря за договором оренди від 01.06.2011р., замість того, щоби вирішувати про спосіб, у який позивач повинен захищати своє порушені права. Якщо б суд вирішив питання про переважне право позивача на продовження договору оренди, яке виникло раніше, ніж був укладений новий договір оренди цієї ж земельної ділянки від 03.04.2017р., то це б і стало підставою для визнання цього договору від 03.04.2017р. недійсним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.09.2017р..

01.09.2017р. до суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов письмовий відзив від 30.08.2017р. на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

04.09.2017р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" надійшла заява про залучення доказів, зокрема копії наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2017р. №2469/5 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Представник скаржника в судовому засіданні 04.09.2017р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017р. у справі №902/578/17 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

ОСОБА_2 районна державна адміністрація не скористалася правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідачі в судове засідання 04.09.2017р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена належним чином усім учасникам судового процесу та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, про що також свідчить і реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 28.08.2017р..

При цьому, ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2011р. розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації №44 Товариству з обмеженою відповідальністю "Селищанське" надано на умовах оренди терміном на 5 років на території Селищанської сільської ради не переоформлені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у кількості 48 шт. загальною площею 113,42га з встановленням розміру орендної плати в розмірі 752 грн. за 1 ділянку (а.с.23).

01.06.2011р. між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), згідно п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) у кількості 1 шт.), що належить покійній ОСОБА_3 загальною площею 3,8164га, яка знаходиться на території Селищанської сільської ради за межами населеного пункту с.Слище, Тиврівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18-20).

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.40 договору).

Договір оренди землі від 01.06.2011р. зареєстровано у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 16.12.2011р. №052450004001221.

В подальшому, 04.10.2016р. та 27.10.2016р. ТОВ "Селищанське" звернулося з листами до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про продовження дії договору оренди.

У відповідях на вказані клопотання ОСОБА_2 РДА повідомлено ТОВ "Селищанське", що для вирішення питання продовження строку дії договору оренди слід звертатися до особи, яка управляє спадщиною (а.с.27-28).

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій (а.с.3-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "Селищанське", посилається на порушення відповідачами належного йому переважного права користування орендованою згідно договору від 01.06.2011р. земельною ділянкою (не витребуваний пай), пов'язане з ухиленням останніх у поновленні зазначеного договору. Зокрема, за твердженням позивача, ним своєчасно повідомлено ОСОБА_2 РДА про намір продовжити термін дії договору оренди, однак у відповідь отримано лист із повідомленням про те, що для вирішення питання продовження дії договорів йому рекомендовано звернутись до особи, яка управляє спадщиною за місцем знаходження такої земельної ділянки. У ході з'ясування згідно відкритих даних державного земельного кадастру інформації, ТОВ "Селищанське" встановлено, що земельні ділянки, які ним використовуються згідно договорів оренди мають статус державної власності. Також, на думку позивача, особу можуть позбавити переважного права на оренду землі виключно прийняттям орендодавцем рішення про відмову цьому орендарю у продовженні орендних правовідносин на передбачених законом підставах. Будь-якого рішення з даного приводу ОСОБА_2 РДА не приймалося. Отже, покликаючись на вищевказані обставини позивач звернувся до суду з позовом про визначення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором б/н від 01.06.2011р. та поновлення терміну дії зазначеного договору на п'ять років.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.06.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №902/578/17 та призначено її до розгляду.

30.06.2017р. до господарського суду Вінницької області Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить в його задоволенні відмовити з огляду на те, що останнє не може бути розпорядником такої землі, оскільки не витребуванні паї не є землями державної власності.

Окрім того відповідач вказує, що управління земельною ділянкою яка входила до складу спадщини за відсутністю спадкоємців згідно із ч.1 ст.1285 ЦК України має здійснювати сільська, селищна, міська рада.

05.07.2017р. на адресу господарського суду Вінницької області від позивача надійшли письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.07.2017р. по справі №902/578/17 у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.100-103).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу приписів ч.ч.1 - 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5).

Враховуючи вище викладене, договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню (укладання додаткової угоди) без прийняття відповідного рішення органом державної влади чи місцевого самоврядування за умови, що орендар земельної ділянки звернувся із клопотанням до орендодавця про поновлення договору з проектом додаткової угоди у строк, який встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.06.2011р. між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) у кількості 1 шт.), що належить покійній ОСОБА_3 загальною площею 3,8164га, яка знаходиться на території Селищанської сільської ради за межами населеного пункту с.Селище, Тиврівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Договір) (а.с.18-20).

У встановлений Законом та договором оренди землі строк, 04.10.2016р. та 27.10.2016р. орендар звернувся з листами до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про продовження дії договорів оренди.

Однак, відповідь на вказані клопотання позивача ОСОБА_2 РДА повідомлено останнього, що для вирішення питання продовження строку дії договору оренди слід звертатися до особи, яка управляє спадщиною (а.с.27-28).

При цьому, під час розгляду даної справи також встановлено, що 03.04.2017р. між Селищанською сільською радою (орендодавець) та гр.ОСОБА_4 укладено договір оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 0524585600:01:006:0204 площею 3,8164га, яка являється предметом договору від 01.06.2011р., який позивач просить визнати поновленим на 5 років.

Зокрема, у відповідності до інформації, що міститься в Інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2017р. державну реєстрацію вказаного договору здійснено 06.04.2017р. (а.с.78-79).

Також, згідно наведеної вище ст.33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст.283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Згідно із ст.188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Листом від 17.11.2016р. до позивача надійшла відповідь ОСОБА_2 РДА з посиланням на ст.1285 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.19 Закону України "Про оренду землі" про те, що для вирішення питання продовження дії договорів рекомендовано позивачу звернутись до особи, яка управляє спадщиною за місцем знаходження таких земельних ділянок. Враховуючи таку відповідь позивачем був перевірений статус орендованих земельних ділянок станом на 2016 рік.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка використовуються ТОВ "Селищанське" за договором, вказана земельна ділянка має статус землі державної власності.

Відповідно до ст.ст.6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, які в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Особу можуть позбавити переважного права на оренду землі виключно прийняттям Орендодавцем рішення про відмову в цьому орендарю на передбачених законом підставах.

При цьому, будь-яке рішення з вказаного питання ОСОБА_2 районної державної адміністрації у матеріалах справи відсутнє.

Частиною 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

01.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012р., відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, на території Вінницької області дані функції передано Головному управлінню Держгеокадарстру у Вінницькій області. За таких обставин орендодавцем за договорами оренди слід вважати Головне управління Держгеокадарстру у Вінницькій області.

У відповідності до ст.148-1 Земельного кодексу України, у випадку переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку особа зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

- кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

- найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

- місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

- платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Водночас матеріали справи свідчать, що позивачем не отримувалось повідомлення стосовно переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.

Також, у відповіді ОСОБА_2 РДА від 19.10.2016р. № 01/01-16/2166 нічого не зазначено ні про зміну статусу земельних ділянок, ані про можливу зміну орендодавця, а лише вказано про необхідність додати до клопотання про пролонгацію договорів оренди проекту додаткової угоди.

При цьому, лише у другій відповіді від 17.11.2016р., ОСОБА_2 РДА порекомендувала звернутись з питанням пролонгації договору до іншого органу.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи №№2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. закріплено обов'язок суду застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення Європейського суду з прав людини від 24.07.2003р.), заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з праві людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати в цілях застосування положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції складовою частиною його права власності, наданого йому договором оренди.

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

Враховуючи обставини цієї справи Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника.

З врахуванням вище викладеного, позивач має переважне право на продовження дії договору оренди землі та відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі", ст.148-1 Земельного кодексу України вправі звернутись до суду з позовом про поновлення договору оренди землі з новим орендодавцем та укласти з новим орендодавцем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Крім того, як зазначив позивач в судовому засіданні, що він продовжує сплачувати орендну плату за землю відповідно до договору, яка приймається ОСОБА_2 районною державною адміністрацією без заперечень та назад позивачу не повертається.

Водночас, з огляду на зміст відзиву Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, який у ньому з поміж іншого вказує на те, що управління земельною ділянкою, яка входила до складу спадщини за відсутністю спадкоємців згідно із ч.1 ст.1285 ЦК України має здійснювати сільська, селищна, міська рада суд вважає необхідним звернути увагу на наступні положення чинного законодавства.

Згідно ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.

У відповідності до п.12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного Кодексу України (чинним на момент укладення Договорів від 01.06.2009р.) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що законодавцем допущено альтернативність у визначенні орендодавця нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Покликання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на приписи ч.1 ст.1285 ЦК України згідно з якою якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки оцінюється судом критично виходячи з наступного.

Із наведеної норми слідує, що ч.1 ст.1285 ЦК України доповнена абзацом другим такого змісту: "У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки" згідно із Законом України від 20.09.2016р. №1533-VIII, який відповідно до п.1 Розділу ІІ "Перехідні положення" набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 19.10.2016р., в той час як позивач звернувся із листом про продовження дії договору оренди 04.10.2016р., тобто до вступу цього Закону в силу.

При цьому згідно із ч.1 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Враховуючи викладене, орган місцевого самоврядування стає управителем спадщини після набуття відповідним рішенням суду законної сили, яке стосується відумерлої спадщини, в той час як предметом договору оренди від 01.06.2011р. являється земельна ділянка, яка має інший правовий режим, а саме нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка, тощо.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять судового рішення про визнання спадщини відумерлою щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, слід звернути увагу, що 04.09.2017р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" надійшла заява про залучення доказів, зокрема копії наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2017р. №2469/5 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Також, з вказаної заяви вбачається, що після прийняття судом рішення від 25.07.2017р. у даній справі Міністерством юстиції України було прийнятий наказ від 02.08.2017р. №2469/5, яким було задоволено скаргу ТОВ "Селищанське" та скасована державна реєстрація речового права нових орендарів на спірні земельні ділянки, у тому числі на земельні ділянку площею 3,8164га, кадастровий номер 0524585600:01:006:0204. Зокрема, у наказі зазначено про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34665902 від 07.04.2017р., яким зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,8164га, кадастровий номер 0524585600:01:006:0204 (вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта).

Таким чином, станом на 04.09.2017р. скасовано реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 3,8164га, кадастровий номер 0524585600:01:006:0204, номер запису про інше речове право 19857775, укладений між ОСОБА_4 та Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст.6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, з врахуванням вищевикладеного в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" підлягає задоволенню, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/726/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське", с.Селище, Тиврівського району Вінницької області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.2017р. у справі №902/578/17 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визначити Головне управління Дєржгеокадарстру у Вінницькій області орендодавцем за договором оренди з ТОВ "Селищанське" б/н від 01.06.2011р. на землю, що знаходиться на території Селищенської сільської ради за межами с.Селище Тиврівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (площа земельної ділянки 3,8164га, кадастровий номер 0524585600:01:006:0204) зареєстрованого від 16.12.2011р. за реєстраційним №052450004001221.

Поновити на п'ять років термін дії договору оренди б/н від 01.06.2011р. на землю, що знаходиться на території Селищенської сільської ради за межами с.Селище Тиврівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (площа земельної ділянки 0,9021га, кадастровий номер 0524585600:01:006:0204), що зареєстрований відділом Держкомзему Тиврівського району Вінницької області від 16.12.2011р. за реєстраційним №052450004001221, на тих самих умовах на строк п'ять років у наступній редакції додаткової угоди:

Додаткова угода

про поновлення терміну дії до Договору оренди б/н від 01.06.2011р.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницький області (21027, м.Вінниця, вул.Келецька, буд.63, код ЄДРПОУ 39767547) в особі начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_5, який діє на підставі ст.122 Земельного кодексу України, а також ст.ст.4, 24. 33 Закону України "Про оренду землі", іменований в подальшому "орендодавець", з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с.Селище, вул.Шевченко, 135 в, код ЄДРПОУ 03734760). в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому "орендар", з другого боку, уклали цю додаткову угоду про наступне:

Поновити термін дії договору оренди б/н від 01.06.2011р. (державна реєстрація від 16.12.2011р. за №052450004001221), на п'ять років.

Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою залишаються незмінними.

Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди б/н від 01.06.2011р. (державна реєстрація від 16.12.2011р. за №052450004001221).

Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації (23300, Вінницька обл., смт.Тиврів, вул.Тиверська, 32, код ЄДРПОУ 04051230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с.Селище, вул.Шевченка, 135 в, код ЄДРПОУ 03734760) 1600грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м.Вінниця, вул.Калецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с.Селище, вул.Шевченка, 135 в, код ЄДРПОУ 03734760) 1600грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з ОСОБА_2 районної державної адміністрації (23300, Вінницька обл., смт.Тиврів, вул.Тиверська, 32, код ЄДРПОУ 04051230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с.Селище, вул.Шевченка, 135 в, код ЄДРПОУ 03734760) 1760грн.коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги..

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м.Вінниця, вул.Калецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н., с.Селище, вул.Шевченка, 135 в, код ЄДРПОУ 03734760) 1760грн.коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

6. Справу №902/578/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.