Рішення

від 12.07.2017 по справі 200/5989/13-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/5989/13-ц

Ім'ям України Провадження № 2/200/1834/17

12 липня 2017 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Козловій Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Порттайр про зобов'язання організувати проведення експертизи та стягнення пені за прострочення гарантійного усунення недоліків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у квітні 2013 року звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ Фірма Порттайр , прохаючи суд стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення гарантійного усунення недоліку товару - автомобіля марки Фіат, моделі Добло ОСОБА_4 МАКСІ 1,6 2010 року випуску, кузов ZFA 26300009067402, номер двигуна НОМЕР_1, у сумі 45240 гривень (т. 1, а.с. 2-4). 27 вересня 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ Фірма Порттайр , прохаючи суд зобов'язати відповідача організувати проведення експертизи автомобіля марки Фіат, моделі Добло ОСОБА_4 МАКСІ 1,6 2010 року випуску, кузов ZFA 26300009067402, номер двигуна НОМЕР_1 щодо виявлення причин втрати ним якості, яка виявляється у завищених витратах пального та підвищеному тиску картерних газів; стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення гарантійного усунення недоліку товару - автомобіля марки Фіат, моделі Добло ОСОБА_4 МАКСІ 1,6 2010 року випуску, кузов ZFA 26300009067402, номер двигуна НОМЕР_1, у сумі 88740 гривень (т. 2, а.с. 2-5). 13 грудня 2017 року збільшив позовні вимоги, прохаючи стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення гарантійного усунення недоліку товару - автомобіля марки Фіат, моделі ОСОБА_4 1,6 , 2010 року випуску, у сумі 220980 гривень (т. 2, а.с. 74).

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. Так, 20 січня 2011 року він уклав із ТОВ Фірма Порттайр договір купівлі-продажу транспортного засобу № 67/11, згідно з яким продавець продав, а він придбав автомобіль марки Фіат, моделі ОСОБА_4 1,6 , 2010 року випуску за ціною у 174000 гривень. Оплату здійснив у два етапи - 18 січня 2010 року сплатив 20000 гривень, а 20 січня 2010 року - 154000 гривень. Відповідно до технічних характеристик заводу-виробника автомобіля, що зазначені у інструкції з його експлуатації, а також до даних, що містяться на офіційному сайті ТОВ Фірма Порттайр , при експлуатації автомобіля витрати пального вказано у 4,9 літрів на 100 км. при русі по трасі і 6,8 літрів при русі у місті, у змішаному режимі - 5,6 літрів на 100 км. Однак фактичні витрати пального становлять: при русі по трасі - 8,7, а при русі у місті - 9,5 літрів на 100 км. Через те, що фактичні витрати пального не відповідають декларованим, діючи у відповідності до п.п. 1.3, 4.1 угоди про гарантійні зобов'язання від 21 січня 2017 року, згідно з якими гарантія якості автомобіля становить 36 місяців з моменту купівлі чи 100000 км. пробігу з цієї дати, 25 лютого 2013 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій прохав безоплатно усунути недоліки у вигляді підвищених витрат пального. До заяви додав копії усіх необхідних документів. Не дивлячись на свій обов'язок усунути зазначений недолік, відповідач ухилився від проведення обов'язкової експертизи зі встановлення причин підвищених витрат пального Замість цього директор ТОВ Фірма Порттайр ОСОБА_5 запропонував йому здійснити поїздку. під час якої визначити дійсні витрати пального. 01 квітня 2013 року він із ОСОБА_5 на його автомобілі проїхали по трасі на Запоріжжя відстань у 54 км. Під час поїздки було встановлено, що для подолання цієї відстані автомобіль витратив 4,38 л. пального, що в перерахунку дорівнює розходу у 8,7 літрів пального на 100 км. Не дивлячись на те, що ця тестова поїздка підтвердила наявність недоліку у автомобіля у вигляді підвищеного розходу пального порівняно із декларованим виробником, відповідач не усунув цього недоліку. 15 квітня 2013 року він знову звернувся до відповідача із письмовою заявою про усунення вже іншого недоліку - підвищеного тиску картерних газів, який не повинен становити більше 60 мм ртутного стовпчика, а насправді становить 13/160 мм ртутного стовпчика на холостих обертах, та 330 мм ртутного стовпчика на середніх обертах; усунення нестабільної роботи клапану ІGR. Такі показники тиску картерних газів характерні для двигуна, який пройшов більше, ніж 300000 км, а не для двигуна його автомобіля, який пройшов 35000 км. Експертиза для визначення причин втрати двигуном своїх якостей, яка повинна бути проведена відповідачем, так ним і не була проведена. Вказані недоліки роблять автомобіль суттєво іншим, ніж це заявлено відповідачем, як його продавцем. Відповідач надав йому письмову відповідь від 15 квітня 2015 року про те, що ні діагностика, ні тестова подорож не підтвердили підвищених витрат пального. Однак така діагностика не проводилась відповідачем через відсутність у нього відповідного обладнання.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів , при пред'явленні споживачем вимог про безоплатне усунення недоліків товару, вони повинні бути усунуті протягом 14 днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін у інший строк. За кожен день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожен день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару. Згідно з вимогами п. 14 ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів , у разі якщо під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції продавець зобов'язаний у триденний строк зо дня отримання від споживача письмової згоди, зобов'язаний організувати проведення експертизи продукції; експертиза провадиться за рахунок продавця. Відповідно до вимог п. 4 ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів , у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець зобов'язаний у триденний строк зо дні отримання від споживача письмової згоди, організувати проведення експертизи продукції. 03 вересня 2013 року відповідач звернувся до нього із пропозицією про надання згоди на проведення експертизи його автомобіля на предмет виявлення, зокрема, причини підвищених витрат пального, які він цього ж дня надав. Умовами п. 4.7 угоди про гарантійні зобов'язання від 21 січня 2011 року № 7 встановлено, що термін виконання гарантійного ремонту не повинен перевищувати тридцяти календарних днів зо дня звернення покупця, зареєстрованого належним чином дилерським підприємством. Оскільки він звернувся до відповідача із письмовою заявою про здійснення гарантійного ремонту 25 лютого 2013 року, то відповідно до умов п. 4.7 угоди про гарантійні зобов'язання від 21 січня 2011 року № 7, ремонт мав бути здійснений у строк до 28 березня 2013 року. Таким чином, пеня за прострочений ремонт становить 3448920 гривень (174000 гривень х 1% х 258 днів), а з урахуванням рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року, яким на його користь було стягнуто пеню у сумі 227940 гривень, розмір пені, яка підлягає стягненню, становить 227940 гривень (448920 гривень -227940 гривень).

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, прохали задовольнити з наведених у ньому підстав. Пояснення надали аналогічні тексту позову. Додатково пояснили, що експертизу, призначену по справі судом для визначення дійсного розміру витрат пального, провести неможливо через відсутність необхідного пального. Те підприємство, яке виробляло це пальне, знаходиться у стані ліквідації, а тому такого пального не виробляє. Без такого пального провести експертизу та довести той факт, для якого вона призначена, не можна. Інших доказів підвищених витрат пального та підвищеного тиску газів у картері двигуна, ніж ті, які надано, надати не можуть.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі. Пояснив, що дійсно, позивач звернувся до товариства, у якому придбав автомобіль, із письмовими заявами про підвищені, порівняно із декларованими, витрати пального, підвищений тиск картерних газів. Проведеною комп'ютерною діагностикою не виявлено перевищення витрат. Дійсно, із позивачем їхав директор товариства, однак комп'ютерна діагностика проводилася після поїздки та значного перевищення витрат пального не показала. Для призначення експертизи позивачеві слід було надати докази того, що витрати пального є значно більшими, ніж ті, які у документах зазначено виробником. У судовому засіданні було призначено експертизу, яка може визначити дійсні витрати пального на автомобілі позивача. Однак цю експертизу не проведено тому, що сам позивач не зацікавлений у її проведенні, так як лист підприємства, що виготовляє пальне, не є належним доказом, так як належним доказом є витяг із ЄДРПО України про ліквідацію підприємства. Згідно з нормами ЦПК України, обидві сторони подають докази та несуть тягар доказування. З тих підстав, що у судовому засіданні позивачем та його представником доказів перевищення витрат пального та інших невідповідностей роботи двигуна його автомобіля, про які вони заявляють у засіданнях, не надано, прохав відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач придбав у відповідача за договором купівлі-продажу від 20 січня 2011 року транспортний засіб - автомобіль марки Фіат, моделі ОСОБА_4 1,6 , 2010 року випуску, за ціною у 174000 гривень. 25 лютого 2013 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій прохав безоплатно усунути недоліки у вигляді підвищених витрат пального при експлуатації автомобіля. 15 квітня 2013 року він знову звернувся до відповідача із письмовою заявою про усунення вже іншого недоліку - підвищеного тиску картерних газів. Через не усунення у встановлені нормами Закону України Про захист прав споживачів відповідачем, на думку позивача, недоліків у експлуатації автомобіля, 29 квітня 2013 року та 27 вересня 2013 року він звернувся з позовами до суду. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за невиконання останнім вимог позивача з усунення недоліків у роботі автомобіля, у сумі 227940 гривень (т. 1, а.с. 80-84). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року залишено в силі (т. 1, а.с. 157-158). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року задоволено касаційну скаргу ТОВ Фірма Порттайр : рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 220-214). Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційний суд вказав те, що ці суди не перевірили усіх доводів відповідача, на які він посилався у запереченнях на позов, зокрема щодо проведення діагностики турбіни автомобіля, яка може вказувати на несправність автомобіля, та яка, на думку позивача, є причиною надмірного, порівняно з гарантованим виробником, споживання автомобілем пального. Суди першої та апеляційної інстанцій фактично не встановили наявності недоліку автомобіля позивача у вигляді надмірного споживання ним пального, не перевірили доводів відповідача про відсутність такого недоліку у роботі автомобіля. З цих підстав, для встановлення самого факту наявності недоліку у роботі двигуна автомобіля позивача, як надмірного, порівняно із заявленим виробником, споживання пального, а при встановленні такого факту, з'ясування причин надмірного споживання автомобілем пального, та вини у надмірному споживанні пального продавця автомобіля, справу направлено до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, передбачені наступні способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди; суд може захистити цивільне право чи інтерес іншим способом, що встановлений договором чи законом. Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб визначений законом . Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими, не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справу про адміністративне правопорушення є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цієї особою.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Касаційний суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій з причин недоведеності позивачем самої наявності задекларованого ним недоліку - надмірного споживання пального придбаним у відповідача автомобілем, вказавши, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не встановили наявності недоліку автомобіля позивача у вигляді надмірного споживання ним пального, не перевірили доводів відповідача про відсутність такого недоліку у роботі автомобіля. Копію цієї ухвали позивач та його представники отримали. З моменту отримання ухвали касаційного суду, позивач, маючи час та можливість надати суду допустимі та відносні докази заявленого ним факту надмірного, порівняно із декларованим виробником, споживання пального його автомобілем, таких доказів не надав. Призначену судом, для доведення вказаного факту, експертизу не оплатив. У судовому засіданні позивач та його представник заявили, що інших доказів, ніж ті, які ними надано суду, вони надати не можуть. Через те, що у позовному провадженні, на відміну від окремого провадження, суд позбавлений права за власною ініціативою вимагати від сторін надання доказів, суд приходить до висновку, що з моменту скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, позивач, маючи для цього час та можливість, не зміг надати належних доказів наявності самого факту надмірного споживання пального його автомобілем, що придбаний у відповідача та довести наявність причинно-наслідкового зв'язку між надмірним споживанням пального та діями відповідача, який продав йому автомобіль із зазначеними ним недоліками. Цей висновок суду повністю співпадає із висновком Верховного Суду України, що зроблений ним при розгляді цивільної справи з вирішення аналогічного спору від 18 листопада 2009 року (т. 3, а.с. 160-161). Через відсутність надання позивачем доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог внаслідок недоведеності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 15, 30, 60, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко