Постанова

від 12.09.2018 по справі 200/5989/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 200/5989/13-ц

провадження № 61-3253св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Порттайр ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у складі судді Литвиненка І. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Катараєвій Л. О., Пидищи М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Порттайр (далі - ТОВ Фірма Порттайр ) про стягнення пені за прострочення гарантійного усунення недоліків товару.

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ТОВ Фірма Порттайр про зобов'язання організувати проведення експертизи та стягнення пені за прострочення гарантійного усунення недоліків.

Зазначені позови об'єднані в одне провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20 січня 2011 року він уклав із відповідачем договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого придбав автомобіль марки Фіат, моделі Комбо Максі 1.6 , 2010 року випуску за ціною у 174 000,00 грн.

Відповідно до технічних характеристик заводу-виробника автомобіля, що зазначені у інструкції з його експлуатації, а також до відомостей, що містяться на офіційному сайті ТОВ Фірма Порттайр , при експлуатації автомобіля витрати пального вказано у 4,9 літрів на 100 км при русі по трасі і 6,8 літрів при русі у місті, у змішаному режимі 5,6 літрів на 100 км. Однак фактичні витрати пального становлять: при русі по трасі 8,7 літрів, а при русі у місті 9,5 літрів на 100 км. Через те, що фактичні витрати пального не відповідають декларованим, він 25 лютого 2013 року звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій просив безоплатно усунути недоліки у вигляді підвищених витрат пального, до заяви додав копії усіх необхідних документів, при цьому відповідач не дивлячись на свій обов'язок усунути зазначений недолік, ухилився від проведення обов'язкової експертизи зі встановлення причин підвищених витрат пального. 15 квітня 2013 року він знову звернувся до відповідача із заявою про усунення вже іншого недоліку - підвищення тиску картерних газів. 15 квітня 2013 року відповідач надав йому письмову відповідь на заяву від 25 лютого 2013 року та повідомив, що ні діагностика, ні тестова подорож не підтвердили підвищених витрат пального.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13 грудня 2017 року, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення гарантійного усунення недоліків товару в сумі 220 980,00 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки саме на споживача покладено обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів, при цьому позивач не скористався наданими йому правами та не довів наявність істотного дефекту продукції.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що стаття 17 Закону України Про захист прав споживачів , на яку посилався апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали, не містить посилання на те, що саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції. При вирішенні спорів про захист прав споживачів тягар доказування обставин, які звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві. Крім того, суди не зазначили про відмову відповідача від проведення експертизи та не надали цим обставинам належної оцінки, зазначивши, що з клопотанням про проведення експертизи звертався лише ОСОБА_4 Крім того, звертає увагу, що експертиза, призначена ухвалою суду, не була проведена не з вини позивача, а тому висновок апеляційного суду, що він не скористався наданими йому правами, є безпідставним.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справи та роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2018 року ТОВ Фірма Порттайр подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 20 січня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу позивач придбав у відповідача транспортний засіб - автомобіль марки Фіат , моделі Комбо Максі 1.6 , 2010 року випуску, за ціною у 174 000,00 грн.

25 лютого 2013 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій просив безоплатно усунути недоліки у вигляді підвищених витрат пального при експлуатації автомобіля. 15 квітня 2013 року він знову звернувся до відповідача із письмовою заявою про усунення вже іншого недоліку - підвищеного тиску картерних газів.

У зв'язку з тим, що відповідач зазначені недоліки автомобіля не усунув, позивач звернувся до суду із відповідними позовами до відповідача про стягнення пені за прострочення гарантійного усунення недоліків та про зобов'язання організувати проведення експертизи, які в подальшому об'єднані в одне провадження.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року, позов ОСОБА_4 до ТОВ Фірма Порттайр про стягнення пені задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача пеню за прострочення гарантійного усунення недоліків товару, автомобіля Фіат , моделі Комбо Максі 1.6 , 2010 року випуску в сумі 227 940,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційний суд вказав те, що ці суди не перевірили усіх доводів відповідача, на які він посилався у запереченнях на позов, зокрема щодо проведення діагностики турбіни автомобіля, яка може вказувати на несправність автомобіля, та яка, на думку позивача, є причиною надмірного, порівняно з гарантованим виробником, споживання автомобілем пального. Тобто, суди фактично не встановили наявності недоліку автомобіля позивача у вигляді надмірного споживання ним пального, не перевірили доводів відповідача про відсутність такого недоліку у роботі автомобіля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України Про захист прав споживачів у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Тобто необхідність призначення відповідної експертизи залежить від наявністі чи відсутності недоліку товару.

15 квітня 2013 року відповідачем надана відповідь на заяву від 25 лютого 2013 року, в якій зазначено, що ні діагностика автомобіля, ні проведення тестової подорожі не підтвердили заявлених позивачем претензій щодо наявності недоліків автомобіля, які полягають у підвищених витратах пального.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що придбаний ним автомобіль дійсно має недолік, тому висновки судів про те, що позивачем не доведено сам факт надмірного споживання пального його автомобілем, є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні спорів про захист прав споживачів, тягар доказування обставин лежить на продавцеві, суперечить положенням статті 60 ЦПК України, за якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, у цій справі саме позивач мав довести наявність недоліку товару, а не просто вказати про це без подання відповідних доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що стаття 17 Закону України Про захист прав споживачів , на яку посилався апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали, не містить посилання на те, що саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, є необґрунтованими, оскільки застосування частини 4 указаної статті, якою передбачено обов'язок продавця (виконавця, виробника) організувати проведення експертизи продукції у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, є наслідком виявленого дефекту чи недоліку, а у даній справі, суди дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності недоліку придбаного автомобіля.

Доводи касаційної скарги про не зазначення судами щодо відмови відповідача від проведення експертизи та те, що експертиза, призначена ухвалою суду, не була проведена не з вини позивача не спростовують правильність висновків судів про недоведеність позову.

Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, суди на підставі наданих сторонами доказів дійшли правильного висновку, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги, повно та всебічно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні та обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам ЦПК України.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик