Постанова

від 04.09.2017 по справі 914/2437/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року Справа № 914/2437/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівБарицької Т.Л., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (головуючий суддя Скрипчук О.С., Дубник О.П., Хабіб М.І.) на рішенняГосподарського суду Львівської області від 22.02.2017 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В., Сухович Ю.О.) у справі№ 914/2437/16 Господарського суду Львівської області за позовомОСОБА_5 до 1. ОСОБА_4, 2 . Товариства з обмеженою відповідальністю "Михась", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробури-Гіркої Наталії Стефанівни, 2. ОСОБА_7, 3. ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за участю представників позивачаОСОБА_9, відповідача-1не з'явились, відповідача-2не з'явились, третьої особи-1не з'явились, третьої особи-2ОСОБА_10, третьої особи-3не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 у справі №914/2437/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 29.06.2016 між ТОВ "Михась" та ОСОБА_4. В частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 25.07.2016 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли помилкового висновку про те, що визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства є беззаперечною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на його виконання.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів та третіх осіб - 1, 3 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 29.06.2016 між ТОВ "Михась" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу). Згідно з умовами договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність нежитлове приміщення загальною площею 349,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954116146101.

У п. 2 договору купівлі-продажу зазначено, що нежитлове приміщення належить продавцю на підставі дублікату договору про припинення спільної часткової власності та поділу нежитлових приміщень в натурі, посвідченого 13.06.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованою 22.06.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В.

Згідно з п. 3 договору купівлі-продажу продаж нежитлового приміщення вчиняється за ціною 60.000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Обумовлено, що ця сума повністю буде сплачена покупцем протягом п'яти банківських днів шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається з п. 4 договору купівлі-продажу, відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного 14.06.2016 Суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "СХІД-П ЕКСПЕРТ" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 188/15, виданий Фондом державного майна України 16.03.2015), ринкова вартість об'єкта оцінки становить 499.385,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Договір підписаний від продавця - ОСОБА_7, від покупця - ОСОБА_4. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шоробурою-Гіркою Н.С. 29.06.2016. Зареєстровано в реєстрі за № 1974.

25.07.2016 між ОСОБА_8 (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки. Згідно з умовами цього договору ним забезпечується виконання зобов'язання іпотекодавця, що виникло на підставі договору позики грошових коштів від 05.10.2015, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4. Для забезпечення своєчасного та повного виконання умов договору позики іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлове приміщення, загальною площею 349,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У даній справі позивачем (учасником товариства ОСОБА_5.) оспорюється, зокрема, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 349,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29.06.2016 між ТОВ "Михась" та ОСОБА_4.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" законом України від 15.12.2006 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України). Отже відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (п. 51 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі N 911/2089/14, від 01.07.2015 у справі N 911/2435/14).

Судами встановлено, що позивач - ОСОБА_5 є співзасновником ТОВ "Михась".

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що спірний договір призвів до погіршення майнового стану підприємства та порушує його корпоративні права як учасника товариства щодо управління справами товариства, розподілу прибутку (з одержанням своєї частки за рахунок майна товариства) від господарської діяльності товариства.

З урахуванням вищенаведеного суди дійшли обґрунтованого висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам, оскільки позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги обставинами порушення його корпоративних прав та інтересів як учасника господарського товариства.

Судами встановлено, що майно, відчужене на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, належало (до укладення спірного договору) ТОВ "Михась" на праві власності, що підтверджується наявним у матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

Як зазначалось вище, відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного 14.06.2016 Суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "СХІД-П ЕКСПЕРТ" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №188/15, виданий Фондом державного майна України 16.03.2015), ринкова вартість об'єкта оцінки становить 499.385,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Однак, нежитлове приміщення було продано за ціною 60.000,00 грн. з урахуванням ПДВ ( п. 3 договору).

Таким чином судами встановлено, що майно товариства реалізовано за ціною значно меншою від ціни ринкової.

З преамбули договору купівлі-продажу вбачається, що від імені продавця (ТОВ "Михась") договір укладений директором товариства ОСОБА_7, який діяв на підставі Статуту, затвердженого в новій редакції Протоколом № 1-1 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась" від 28.04.2016, та Протоколу № 2-2 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась" від 23.06.2016.

Судами встановлено, що укладенню договору купівлі-продажу передувало проведення 28.04.2016 позачергових загальних зборів ТОВ "Михась". Рішення, прийняті на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Михась", оформлені протоколом №1-1.

Згідно з протоколом № 1-1 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась" на зборах були прийняті, зокрема, такі рішення: про звільнення з посади директора ТОВ "Михась" ОСОБА_13 та призначення на посаду директора товариства ОСОБА_7; про збільшення статутного капіталу ТОВ "Михась" до розміру 2.051.500,00 грн. за рахунок додаткового внеску учасника ОСОБА_7 в сумі 441.500,00 грн.; про затвердження перерозподілу часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Михась" у зв'язку із зміною статутного капіталу товариства та внесенням додаткового внеску ОСОБА_7 (а саме - ОСОБА_7 - 1.046.500,00 грн., що становить 51% від загального розміру статутного капіталу товариства, ОСОБА_5 - 1.005.000,00 грн., що становить 49 % від загального розміру статутного капіталу товариства); про внесення змін до статуту ТОВ "Михась" шляхом викладення його у новій редакції.

Рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась", оформлені протоколом №1-1, були предметом оскарження у судовій справі № 914/1994/16.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі №914/1994/16 (з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі № 914/1994/16) визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась", оформлені протоколом № 1-1 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась" від 28.04.2016. Господарський суд Львівської області у рішенні від 20.09.2016 та Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 21.12.2016 у справі № 914/1994/16 дійшли висновку, що на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Михась" від 28.04.2016 був присутній один учасник товариства ОСОБА_7, який володів 50 % голосів. Тому в силу приписів ч. 1 ст. 60 закону України "Про господарські товариства" і п. 6.3 статуту ТОВ "Михась" проведені 28.04.2016 позачергові загальні збори учасників не були повноважними, а відтак з наведеного слідує, що останні проведені за відсутності кворуму для проведення загальних зборів і прийняття рішень, що є порушенням прямих вказівок закону (ст. 60 закону України "Про господарські товариства") і статуту товариства.

Також судами встановлено, що укладенню спірного договору-купівлі продажу передувало проведення 23.04.2016 позачергових загальних зборів ТОВ "Михась", на яких було прийнято рішення про відчуження нерухомого майна товариства. Вказане рішення було оформлено протоколом № 2-2 від 23.06.2016.

Як вбачається із протоколу № 2-2 від 23.06.2016, на зборах учасників товариства було прийнято рішення про надання директору товариства ОСОБА_7 згоди на укладення та підписання від імені товариства з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 349,8 кв. м за ціною 60.000,00 грн.

Рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась", яке оформлене протоколом № 2-2 від 23.06.2016, було предметом оскарження в Господарському суді Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 у справі №914/2929/16 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ "Михась" від 23.06.2016, що оформлені протоколом № 2-2. В рішенні Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 у справі № 914/2929/16 зазначено, що позачергові збори учасників ТОВ "Михась", які відбулися 23.06.2016, були скликані та проведені учасником товариства ОСОБА_7, який володіє часткою у розмірі 50 % статутного капіталу, без повідомлення іншого учасника товариства ОСОБА_5, рішення на зборах були прийняті лише ОСОБА_7, за відсутності іншого учасника, який володіє часткою у розмірі 50 %, відповідно, та за відсутності у зв'язку з цим законодавчо встановленого кворуму (в розмірі більше як 50 відсотків голосів).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як зазначалось вище, в судовому порядку були визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Михась" (оформлені протоколом № 1-1 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась" від 28.04.2016 та протоколом № 2-2 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Михась" від 23.06.2016), на підставі яких ОСОБА_7 став директором ТОВ "Михась" та йому була надана згода на укладення та підписання від імені товариства з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 349,8 кв. м за ціною 60.000,00 грн. Визнані судом недійсними рішення загальних зборів товариства є такими з моменту їх прийняття.

Відтак суди дійшли правильного висновку про відсутність у ОСОБА_7 необхідного обсягу цивільної дієздатності та правових підстав для здійснення волевиявлення від імені ТОВ "Михась" на укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.06.2016.

Разом з тим судами встановлено, що спірний правочин не був схвалений в подальшому загальними зборами учасників товариства.

Виходячи із змісту наведених норм та документально підтвердженого факту відсутності у ОСОБА_7 повноважень на укладення від імені ТОВ "Михась" спірного договору купівлі-продажу від 29.06.2016, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.06.2016 є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивач відмовився від позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки і відмову було прийнято господарським судом, суд першої інстанції підставно відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі №914/2437/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіТ.Л. Барицька О.А. Кролевець