Постанова

від 07.09.2017 по справі 902/858/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 902/858/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - ОСОБА_1 довіреність в справі .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 902/858/16 (суддя Колбасов Ф.Ф.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-КО" (вул. Радянська, 16, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200)

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 112 м. Вінниця, 21000)

про стягнення 84562,45 грн.

В судовому засіданні 17.08.2017 оголошувалась перерва до 07.09.2017 згідно ст.77 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 р. у справі № 902/858/16 (суддя Колбасов Ф.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софі-Ко" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 84562,45 грн. з них 64974,00 грн. - борг, 4234,85 грн. - пеня, 13620,60 грн. - штраф, 485,59 грн. - 3% річних, 1247,41 грн. - інфляційних нарахувань, задоволено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, всупереч умовам договору оренди та вимогам законодавства, відповідач свої зобов'язання за договором оренди не виконав, орендну плату за період з березня 2016 року по листопад 2016 року включно позивачу в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 64974,00 грн. Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 64974,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по орендній платі, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 902/858/16.

Вважає, рішення господарського суду Вінницької області 11.04.2017 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 774, 793, 794, 795 ЦК України та ст..43 ГПК України.

Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно п. 2.1 договору оренди приймання-передача приміщення від орендодавця орендарю буде підтверджуватись шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі. Орендар зобов`язується підписати переданий йому акт приймання-передачі та прийняти приміщення не пізніше 28 грудня 2015 року. Зазначений акт відсутній та орендодавцем мені, як орендарю не надавався, а це відповідно до п.1.5 договору є обов`язком орендодавця: орендодавець зобов`язаний передати приміщення та підписати акт приймання-передачі приміщення, що складений на умовах, що відповідають договору. При розгляді справи в суді першої інстанції позивач ТОВ Софі-ко не надав оригінал акту приймання-передачі приміщення, а отже відповідач вважає, що дана обставина є обов`язковим доказом при розгляді справ такої категорії.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 р. у справі № 902/858/16 повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Усунувши недоліки вказані в ухвалі суду від 31.05.2017, відповідач знову звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 р. у справі № 902/858/16.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/858/16 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гулова А.Г., суддя Бучинська Г.Б.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.06.2017 у зв'язку перебуванням у відпустці судді - головуючої судді Маціщук А.В. у період з 12.06.2017 по 27.06.2017 включно та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2017 у справі № 902/858/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Гулова А.Г..

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.06.2017 у зв'язку перебуванням у відпустці судді - члена колегії Гулової А.Г. у період з 26.06.2017 по 27.07.2017 включно та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.06.2017 у справі № 902/858/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.08.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2017 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.08.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

17.08.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2017

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 продовжено строк розгляду апеляційної скарги відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 902/858/16 до 12.09.2017 включно.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 902/858/16 з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання 07.09.2017 позивач, своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях 17.08.2017, 07.09.2017 обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 902/858/16 скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення торгового центру (літ. А-2, 1пд, 2 пд, 3пд), а саме: приміщення торгової секції третього підземного поверху №71 загальною площею 174,1 кв.м. та частина приміщень спільного користування, а саме: приміщення першого поверху з №I до №V, приміщення першого підземного поверху з №1 до №3, №5, №8, з №20 до №24, №26, з №45 до №55, з №60 до №70, з №77 до №81, з №I до №Х, приміщення другого підземного поверху №1, з №5 до №10, №14, №16, №17, з №20 до №22, №27, №29, №33, №34, №55, №56, №58, №59, №61, №62, №66, з №68 до №81, з №І до №VII, приміщення третього підземного поверху №1, з №3 до №27, №29, №30, №37, №46, з №48 до №61, №66, №72, №74, №75, №77, №78, №90, №91, №92, №99, з №І до №VII площею 125,41 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 належать на праві власності фізичній особі ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право власності /НОМЕР_2 про що свідчать копії витягів №35210139 від 17.08.2012 та №36480743 від 29.11.2012 (а.с.28-29 т.1).

07.05.2013 між фізичною особою ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко (орендар) укладено договір оренди об`єкта нерухомості. Одним з предметів даного договору є об`єкт, що орендується, становить на третьому підземному поверху, 3-х поверхового будинку, загальною площею 466,2 м 2, за адресою: АДРЕСА_4

Відповідно до п.2.1. даного договору, мета орендованого користування - надання в суборенду приміщень, ведення господарської діяльності орендаря.

Строк орендного користування складає тридцять п`ять місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується, актом здачі-приймання (пункт 4.1 договору).

Відповідно до умов даного договору 07.05.2013 сторонами підписаний акт прийому-передачі приміщення до договору оренди об`єкта нерухомості від 07.05.2013 (а.с. 27 т.1).

21.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софі-Ко" (за договором-орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до п.п. 1.1., 1.2 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення Торговельного центру "Хрещатик", розташованого за адресою: АДРЕСА_5, під розміщення дитячого розважального центру, площею 216 кв.м., і позначається в інвентаризаційній справі літерами А-2, 1пд, 2пд, 3пд, торгове приміщення 3-го підземного поверху №71, яке належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_5 (а.с. 10-19 т.1).

Пунктами 1.5 та 1.7 договору сторони передбачили, що орендодавець та орендар зобов`язані підписати акт приймання-передачі орендованого приміщення, складений на умовах, що відповідають цьому договору та орендар зобов'язався здійснювати розрахунки по цьому договору у строк встановлений договором.

Приймання-передача приміщення від орендодавця орендарю буде підтверджуватись шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі. Орендар зобов`язується підписати переданий йому орендодавцем акт приймання-передачі та прийняти приміщення не пізніше 28 грудня 2015 року ( п. 2.1. договору)

Згідно п. 6.1 договору орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються цим договором (надалі - орендна плата), починає нараховуватись з 01 березня 2016 року.

Пунктом. 6.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за один місяць становить 9729 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця, авансом не пізніше "1" першого місяця, який передує оплачуваному місяцю.

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання, яке передбачає здійснення платежів на користь орендодавця відповідно до цього договору, орендар зобов`язаний сплатити на вимогу орендодавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення. У випадку прострочення орендарем внесення платежів по договору оренди більше, ніж на 10 (десять) календарних днів, орендодавець має право нарахувати на прострочену суму штраф у розмірі 20% від суми прострочення ( п.14.1, 14.2 договору).

Згідно п. 15.1 договору, цей договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання повноважними представника сторін та закінчується в день закінчення строку оренди.

У відповідності до умов пункту 19.2 договору усі правовідносини, що виникають у зв'язку з умовами договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін.

Позивач посилається на те, що він свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна від 21.12.2015 виконав належним чином, передавши відповідачу об'єкт оренди в користування, однак відповідач в порушення вимог ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України та умов пунктів 6.2, 6.3 договору, належним чином не виконував свого обов'язку в частині внесення щомісячної плати за користування майном в розмірі визначеному договором.

З огляду того, що орендарем (відповідачем) належним чином не виконувались умови договору оренди та не сплачувалась вчасно орендна плата, 21.07.2016 цінним листом з повідомленням про вручення позивач направив відповідачу претензію № 178 від 19.07.2016 на суму 41459,98 грн., разом з розрахунком суми боргу, рахунком-фактурою № СФ-0000104 від 19.07.2016 та актом звіряння розрахунків від 19.07.2016(а.с. 30-36 т.1). Однак відповідач на вказану претензію не відреагував.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди станом на 01.11.2016 утворилася заборгованість перед позивачем з орендної плати в загальному розмірі 64974,00 грн. за період користування орендованим приміщенням з 01.05.2016 по листопад 2016 року включно (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог №183 від 28.10.2016(а.с. 69-77) та № 186 від 11.11.2016 (а.с. 99-102 т.1)).

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до положень ч.2 ст.180 ГК України та ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до вимог ст.759 ЦК України, що кореспондується ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Колегія суддів відзначає, що строк договору оренди об`єкта нерухомості від 07.05.2013 укладеного між фізичною особою ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко (орендар) становить тридцять п`ять місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується, актом здачі-приймання (пункт 4.1 договору).

Відповідно до умов даного договору 07.05.2013 сторонами підписаний акт прийому-передачі приміщення до договору оренди об`єкта нерухомості від 07.05.2013 (а.с. 27 т.1).

Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Пунктом 4.1. договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015 укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що строк оренди починається в день підписання сторонами акту прийому-передачі (надалі-2 День початку строку оренди ) і закінчується 21 грудня 2018 року (надалі День закінчення строку оренди ), або у день дострокового розірвання договору.

Частиною 1 ст. 795 ЦК України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції неодноразово витребовував у позивача акт приймання-передачі нежитлового приміщення відповідачу на підставі договору від 21.12.2015, інші докази, якими підтверджується фактична передача приміщення в оренду відповідачу, що підтверджується ухвалами господарського суду Вінницької області у справі №902/858/16 від 28.02.2017 (а.с. 182-183 т.1) та від 23.03.2017 (а.с. 186-188 т.1).

Даний документ позивачем для суду першої інстанції не надано і в матеріалах справи відсутній, як і не надано суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегією суддів встановлено, що під час розгляду Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Софі-Ко на ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.12.2016 у справі №902/858/16 судом встановлено, що з пояснень представника позивача у останнього такий акт відсутній. (а.с. 170 т.1).

Однак, матеріалами справи підтверджено, що фактично відповідач користувався об`єктом оренди, що підтверджується наступним.

Так, відповідач повністю оплатив наступні рахунки орендодавця для оплати орендної плати: рахунок-фактуру № СФ-0000042 від 01.03.2016 за оренду торгового приміщення на загальну суму 9729,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-0000047 від 01.04.2016 за оренду торгового приміщення на загальну суму 9729,00 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 2 від 13.04.2016 на суму 6000,00грн (призначення платежу: "оплата за оренду торгового приміщення, згідно рахунка-фактури № 42 від 01.03.2016")(а.с. 44 т.1), № 4 від 17.04.2016 на суму 3729,00 грн. (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення, згідно рахунка-фактури № 42 від 01.03.2016")(а.с. 45 т.1), № 16 від 17.05.2016 на суму 7000,00 грн. (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення за квітень 2016р., згідно договору № б/н від 21.12.2015")(а.с. 46 т.1), № 17 від 18.05.2016 на суму 2729,00 грн (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення за квітень 2016р., згідно договору № б/н від 21.12.2015")(а.с. 47 т.1),

Пунктом 15.1 даного договору передбачено, що цей договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання повноваженими представниками сторін, зазначено у преамбулі на першій сторінці тексту договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та закінчується в день закінчення строку оренди.

Відповідно до п.4.1 строк договору оренди об`єкта нерухомості від 07.05.2013 укладеного між фізичною особою ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко , закінчився - 07.04.2016.

Частинами 2 та 3 ст.774 ЦК України встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму і до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Тобто із змісту зазначеної норми закону випливає, що відносини піднайму мають похідний, залежний характер від відносин найму. Умови договору піднайму залежать від умов договору найму. Тому піднаймач може користуватися майном тільки відповідно до призначення, визначеного в договорі найму. Строк договору піднайму не повинен перевищувати строк договору найму. Припинення договору найму викликає припинення договору піднайму.

Отже, судом першої інстанції не взято до уваги, що в даному випадку строк дії договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015, становить з 21.12.2015 по 07.04.2016.

Враховуючи наведене та норми Цивільного кодексу України, що регулюють відносини найму (оренди), піднайму (суборенди), дія договору оренди сторонами, який укладений 21.12.2015 закінчив свою дію 07.04.2016.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, що договір оренди є пролонгований, оскільки 08.04.2016 між фізичною особою ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко (орендар) укладено договір оренди об`єкта нерухомості. Одним з предметів даного договору є об`єкт, що орендується, становить на третьому підземному поверху, 3-х поверхового будинку, загальною площею 466,2 м 2, за адресою: АДРЕСА_5 ТЦ Хрещатик (а.с.89-92 т.1).

Відповідно до п.2.1. даного договору, мета орендованого користування - надання в суборенду приміщень, ведення господарської діяльності орендаря.

Строк орендного користування складає тридцять п`ять місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується, актом здачі-приймання (пункт 4.1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписаний акт прийому-передачі вищезгаданого приміщення до договору оренди об`єкта нерухомості від 08.04.2016(а.с. 93 т.1).

Так як, пунктом 4.2 договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 передбачено, користування приміщенням після закінчення строку оренди або розірвання договору не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази щодо укладення додаткової угоди між сторонами до договору оренди від 21.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у зв`язку з укладенням з 08.04.2016 нового договору оренди між фізичною особою ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софі-Ко", як і відсутні пункти щодо продовження дії договору оренди від 21.12.2015 в самому договорі оренди від 08.04.2016 який укладений між Фізичною особою ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко .

А тому, проплати, які були здійснені відповідачем за платіжним дорученням № 42 від 28.08.2016 на суму 1729,00 грн. (а.с. 48 т.1) та платіжним дорученням № 67 від 01.11.2016 на суму 1400,00 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки не стосуються зобов`язань по договору оренди від 21.12.2015 укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім цього, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Колегія суддів відзначає, що за своєю правовою природою договір оренди нерухомого майна від 21.12.2015 є договором суборенди (піднайму), який в свою чергу повинен був укладений у відповідності до приписів ст. 774 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом не приймається до уваги пункт 4.1 договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015, яким передбачено, що строк оренди починається в день підписання сторонами акту прийому-передачі (надалі - День початку строку оренди ) і закінчується 21 грудня 2018 року (надалі - День закінчення строку оренди ), або у день дострокового розірвання договору, оскільки він є нікчемним, з огляду на приписи ст. 774 ЦК України та положення ст. 215 ЦК України

Отже, колегією суддів встановлено, що строк договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015 закінчився 07.04.2016.

Таким чином, станом на 08.04.2016 договір оренди нерухомого майна від 21.12.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є припиненим, оскільки строк дії основного договору оренди від 07.05.2013 укладеного між Фізичною особою ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Софі-Ко у відповідності до п. 4.1 даного договору, закінчився 07.04.2016.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015, орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах та у термін, які визначаються цим договором (надалі - Орендна плата ) починає нараховуватися з 01 березня 2016 року. Розмір орендної плати за один місяць визначається в сумі 9729 гривень (дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять грн.) орендованої площі. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця, авансом, не пізніше першого місяця, який передує оплачуваному місяцю. Орендар сплачує орендодавцю плату за перший місяць строку оренди не пізніше дня початку строку оренди.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що відповідачем за період користуванням приміщенням здійснено оплату орендних платежів на загальну суму 22587,00 грн. Так, відповідач повністю оплатив наступні рахунки орендодавця для оплати орендної плати: рахунок-фактуру № СФ-0000042 від 01.03.2016 за оренду торгового приміщення на загальну суму 9729,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-0000047 від 01.04.2016 за оренду торгового приміщення на загальну суму 9729,00 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 2 від 13.04.2016 на суму 6000,00грн (призначення платежу: "оплата за оренду торгового приміщення, згідно рахунка-фактури № 42 від 01.03.2016")(а.с. 44 т.1), № 4 від 17.04.2016 на суму 3729,00 грн. (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення, згідно рахунка-фактури № 42 від 01.03.2016")(а.с. 45 т.1), № 16 від 17.05.2016 на суму 7000,00 грн. (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення за квітень 2016р., згідно договору № б/н від 21.12.2015")(а.с. 46 т.1), № 17 від 18.05.2016 на суму 2729,00 грн (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення за квітень 2016р., згідно договору № б/н від 21.12.2015")(а.с. 47 т.1).

Відповідні докази підтверджують сплату відповідачем орендної плати за користуванням нерухомого майна, що є предметом договору оренди від 21.12.2015, яка за умовами п. 6.1. даного договору нараховувалась з 01 березня 2016 до моменту припинення дії даного договору, а саме 07.04.2016 включно.

З огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 21.12.2015, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-КО" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки з моменту припинення договору оренди, речове право на користування орендованим приміщенням у відповідача припинилося та він втратив статус суборендаря нерухомого майна.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору від 21.12.2015 орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються цим договором (надалі - орендна плата), починає нараховуватись з 01 березня 2016 року, розмір орендної плати за один місяць визначається в сумі 9729 грн., орендна плата сплачується орендарем щомісяця, авансом не пізніше "1" першого місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату оренди торгового приміщення, а саме: рахунок-фактура №СФ-0000042 від 01 березня 2016 р. на суму 9729,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-000047 від 01 квітня 2016 р. на суму 9729,00 грн. (а.с. 37-38 т.1).

Оплата відповідачем даних рахунків-фактур підтверджується копіями платіжних доручень: № 2 від 13.04.2016 на суму 6000,00грн (призначення платежу: "оплата за оренду торгового приміщення, згідно рахунка-фактури № 42 від 01.03.2016")(а.с. 44 т.1), № 4 від 17.04.2016 на суму 3729,00 грн. (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення, згідно рахунка-фактури № 42 від 01.03.2016")(а.с. 45 т.1), № 16 від 17.05.2016 на суму 7000,00 грн. (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення за квітень 2016р., згідно договору № б/н від 21.12.2015")(а.с. 46 т.1), № 17 від 18.05.2016 на суму 2729,00 грн (призначення платежу: "оплата за оренду приміщення за квітень 2016р., згідно договору № б/н від 21.12.2015")(а.с. 47 т.1).

Так, колегією суддів встановлено, що оскільки відповідач у період з 01.03. 2016 по 07.04.2016 включно, не виконував вчасно свої зобов`язання за договором оренди від 21.12.2015 в частині внесення орендних платежів.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню за прострочення платежу в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14.1 договору від 21.12.2015, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання, яке передбачає здійснення платежів на користь орендодавця відповідно до цього договору, орендар зобов`язаний сплатити на вимогу орендодавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи дати сплати рахунків відповідачем, суд апеляційної інстанції встановив, що сума пені за прострочення сплати орендної плати за березень 2016 - з 01.03.2016 по 12.04.2016 становить 9729,00*2*22%/100%/365*43 = 504,30 грн.; з 14.04.2016 по 16.04.2016 становить 3729,00*2*22%/100%/365*3 = 13,48 грн.; за квітень 2016 - з 01.04.2016 по 21.04.2016 становить 9729,00*2*22%/100%/365*21 = 246,29 грн.; з 22.04.2016 по 16.05.2016 становить 9729,00*2*19%/100%/365*25 = 253,22 грн. До стягнення підлягає пеня в розмірі - 1017,29 грн. В частині стягнення пені в розмірі 3211,56 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, враховуючи дати сплати рахунків відповідачем, суд апеляційної інстанції встановив, що сума 3% річних за прострочення сплати орендної плати за березень 2016 - з 01.03.2016 по 12.04.2016 становить 9729,00*3% /100%/365*43 = 34,38 грн.; квітень 2016 - 14.04.2016 по 16.04.2016 становить 3729,00*3%/100%/365*3 = 0,92 грн.; 01.04.2016 по 16.05.2016 становить 9729,00*3%/100%/365*46 = 36,78 грн. До стягнення підлягає 3% річних в розмірі - 72,08 грн. В частині стягнення 3% річних в розмірі 413,51 грн. слід відмовити.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, враховуючи дати сплати рахунків відповідачем, суд апеляційної інстанції встановив, що сума інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за березень 2016 - 01.03.2016 по 12.04.2016 становить 9729,00*101,00%/100%-9729,00 = 97,29 грн.; 01.04.2016 по 16.05.2016 становить 9729,00*103,60%/100%-9729,00 = 350,24 грн. До стягнення підлягає інфляційні втрати в розмірі - 447,53 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 799,88 грн. слід відмовити.

Згідно із п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 14.2 договору від 21.12.2015, у випадку прострочення орендарем внесення платежів по договору оренди більше, ніж на 10(десять) календарних днів, орендодавець має право нарахувати на прострочену суму штраф у розмірі 20% від суми прострочення.

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Отже, колегією суддів з врахуванням вимог позивача викладених в позовній заяві в про те, що штраф за прострочення оплати за березень місяць не нараховується встановлено, що до стягнення підлягає штраф за квітень 2016 у сумі - 1945,80 грн. В частині стягнення штрафу в розмірі 11674,80 грн. слід відмовити.

Окрім того, доводи апелянта (відповідача) з приводу того, що договір оренди нерухомого майна від 21.12.2015 є нікчемним правочином не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів відзначає, що орендна плата може нараховуватися орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватися з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди. З моменту припинення договору оренди припиненими слід вважати зобов'язання орендаря зі сплати орендної плати на майбутнє, а саме за час фактичного безпідставного користування майном до його повернення орендодавцеві. Умовами договору оренди не передбачено обов'язку орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору. Законодавством передбачено іншу відповідальність наймача за неповернення речі, ніж стягнення орендної плати (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду не повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є не вичерпними, не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, отже рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, наявні підстави для його скасування.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.16 підлягає скасуванню, з відповідним частковим задоволенням судом апеляційної інстанції позовних вимог за результатами апеляційного перегляду справи з мотивів викладених в даній постанові суду, зокрема: пені в розмірі - 1017,29 грн., інфляційні в розмірі - 447,53 грн., три проценти річних в розмірі - 72,08 грн., штраф в розмірі - 1945,80 грн. за березень та квітень 2016 року, з перерозподілом судового збору згідно з приписами ст. 49 ГПК України.

Щодо стягнення 64974,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з травня по листопад 2016 року, пені в розмірі 3211,56 грн. за вказаний період, інфляційних втрат в розмірі 799,88 грн. за вказаний період, 3% річних в розмірі 413,51 грн. за вказаний період, штрафу в розмірі 11674,80 грн. за вказаний період судом відмовлено, оскільки дані нарахування не стосуються зобов`язань, які виникли згідно договору оренди, який був укладений 21.12.2015 між позивачем і відповідачем і строк дії якого закінчився 07.04.2016.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,104,105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 902/858/16 скасувати та прийняти нове: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-КО" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 64974,00 грн. заборгованості з орендної плати, 4234,85 грн. пені, 13620,60 грн. штрафу, 485,59 грн. 3% річних, 1247,41 грн. інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Вінниці, МФО 302429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-КО" (51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, вул. Радянська, будинок 16, ідентиф.код в ЄДРПОУ 33670086, п/р №26008060146727 в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299) - пеню в розмірі - 1017,29 грн., інфляційні в розмірі - 447,53 грн., три проценти річних в розмірі - 72,08 грн., штраф в розмірі - 1945,80 грн., судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 56,75 грн..

В частині стягнення 64974,00 грн. заборгованості з орендної плати, пені в розмірі 3211,56 грн., інфляційних втрат в розмірі 799,88 грн., 3% річних в розмірі 413,51 грн., штрафу в розмірі 11674,80 грн. відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-КО" (51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, вул. Радянська, будинок 16, ідентиф.код в ЄДРПОУ 33670086, п/р №26008060146727 в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Вінниці, МФО 302429) - 1453,56 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

На виконання зазначеної постанови господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.