Вирок

від 19.04.2010 по справі 1-19/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРА ЇНИ

19 квітня 2010 року місто Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі

Головуючого судді Журавля О.О.,

Судді Таргоній С.В.,

Народних засідателів: Аверченкової А.М., Солодовніченко К.В., Кужим Н.І.

При секретареві Воловику О.В.,

За участю прокурорів Чорної І.С., Лупеко Д.О., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, їхнього представникав€'адвоката ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, їхніх захисників в€' адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисника ОСОБА_4,

у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянув кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4 , народженого 8 березня 1990 року у місті Конотоп Сумської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, дистриб'ютора ТОВ „Український маркетинговий центр в€' Кардинал» , зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично мешкав у АДРЕСА_1, судимості не має в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 КК України та п.6 ч.2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_5 , народженого 5 серпня 1985 року у селі Головки Малинського району Житомирської області,українця, громадянина України, з вищою педагогічною освітою та спеціальністю педагога- дефектолога, не одруженого, дистриб'ютора ТОВ „Український маркетинговий центр в€' Кардинал» , зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3 (приватний будинок) у селі Пиріжки Малинського району Житомирської області, фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

Розглянувши справу, суд, -

встановив :

Приблизно о 10°° годині 12 квітня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вступили у попередню змову на спільне, з розподілом ролей, відкрите, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволодіння чужим майном - грішми потерпілого ОСОБА_8 з незаконним, шляхом обману та зловживання довірою, проникненням у житло потерпілого.

При цьому ОСОБА_5, який 7 числа того ж місяця як дистриб'ютор ТОВ „Український маркетинговий центр - Кардинал» був у квартирі ОСОБА_8, помітив, що той з довірою до нього поставився, живе один, є особою похилого віку з ослабленим станом здоров'я, має значну суму грошей, зауваживши де потерпілий ті гроші зберігає, повідомив про викладене ОСОБА_4 і вони спільно дійшли домовленості про те, що ОСОБА_5 проводить ОСОБА_4 дожитла ОСОБА_8, а потім чекатиме біля дому наслідків пограбування і спостерігатиме за обстановкою, щоб подати сигнал у разі небезпеки. ОСОБА_4 же, відповідно до спільної домовленості, мав під приводом статистичної та соціальної перевірки клієнтів центру, тобто обманним шляхом, проникнути до квартири потерпілого і викрасти звідти гроші, щодо місця знаходження яких його проінструктував ОСОБА_5

Спільним задумом охоплювалось також, що, у разі потерпілий виявить злочинні дії, ОСОБА_4 застосує до нього насильство, щоб полегшити заволодіння грішми та втекти з ними, однак інтенсивність насильства, його можливі наслідки, в тому числі і умисне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень або смерті, не обговорювались.

На виконання задуманого, приблизно об 11 30 годині тієї ж доби, ОСОБА_5 провів ОСОБА_4 до помешкання потерпілого, вказав на це помешкання в€' квартира АДРЕСА_2, а сам залишився чекати біля під'їзду, спостерігаючи за навколишньою обстановкою, щоб подати сигнал у випадку небезпеки.

ОСОБА_4, на виконання спільного задуму, обманним шляхом, під приводом проведення статистичного та соціального опитування, проник у квартиру ОСОБА_8, вступив із ним у розмову, спробував відволікти увагу для заволодіння грішми, але потерпілий побачив цю спробу і намагався зупинити злочинні дії.

При цьому ОСОБА_4, не дотримуючись заздалегідь розробленого плану, з метою незаконно заволодіти коштами ОСОБА_8, хоча б і шляхом застосування до нього небезпечного для життя та здоров'я потерпілого насильства, охоплюючи своєю свідомістю і можливість умисного позбавлення потерпілого життя, тобто вчинивши ексцес виконавця, схопив ножиці, які лежали на столі, і наніс їхніми браншами прицільні численні удари по життєво важливим частинам в€' голова, шия, груди, живіт, - тіла потерпілого, заподіявши йому тілесні ушкодження, а саме: дві рани на шиї, з'єднані раневим каналом, який проходить в м'яких тканинах без ушкодження органів і крупних судин, дві рани на передній поверхні грудної клітини в проекції грудини та на передній поверхні живота, раневі канали яких сліпо закінчуються в м'яких тканинах, подряпина в лівій щічній області, а також рана передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину без пошкодження внутрішніх органів і рана на грудях зліва, раневий канал від якої направлений спереду назад, зверху вниз, проникає в грудну порожнину, далі в порожнину правого шлуночка серця, де сліпо закінчується, при чому дві останні відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а остання в€' і стала прямою причиною смерті потерпілого, яка сталась того ж дня невдовзі, не зважаючи на надану йому медичну допомогу.

Спричинивши потерпілому вказані тілесні ушкодження, які потягли його смерть, і таким способом позбавивши його можливості надалі чинити опір, ОСОБА_4 заволодів грішми в сумі 4000 гривень і з місця події зник разом із ОСОБА_5, а в подальшому ці кошти вони витратили на власний розсуд.

По суті пред'явленого обвинувачення, підсудні в судовому засіданні підтвердили наявність між ними попередньої змови, з розподілом ролей, на заволодіння грішми потерпілого ОСОБА_8, а ОСОБА_4 в€' і вихід ним за межі цієї змови, вчинення розбійного нападу та позбавлення життя потерпілого, і заволодіння внаслідок цього його грішми в сумі 4000 гривень, але зауважили:

- ОСОБА_4 в€' що спільним задумом охоплювалось таємне заволодіння грішми потерпілого, а в разі, якщо це не вдасться в€' застосування до нього, з урахуванням похилого віку, такого насильства, що не буде небезпечним для його

життя чи здоров'я, а також, що смертельні тілесні ушкодження потерпілому він спричинив, захищаючись від дій останнього, коли той, помітивши, що він намагається витягнути гроші з шафи, озброївся ножем і почав виганяти його з квартири;

- ОСОБА_5 в€' що їхнім спільним задумом охоплювалось лише таємне, з використанням довірливості потерпілого, викрадення його грошей.

При цьому початкові свої показання, в яких вони визнавали спільний задум саме на відкрите, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого незаконне заволодіння його коштами, підсудні пояснювали психологічним впливом працівників міліції, які вказували їм на нелогічність їхніх пояснень і рекомендували давати саме такі показання, як вони записані в первинних документах справи.

Крім цього, ОСОБА_5 пояснив, що 7 квітня 2009 року він, як дистриб'ютор, був у квартирі ОСОБА_8, той поставився до нього прихильно, довірливо, одразу погодився придбати весь набір кухонних пристроїв, ножі, електропраску, в його ж присутності з шафи дістав велику пачку грошей купюрами по 200 та 100 гривень, як він бачив, відрахував з них потрібну суму, а решту грошей повернув на те ж місце.

12 квітня зранку він з ОСОБА_4 обговорювали власне безгрошів'я і обмірковували варіанти отримання необхідних для життя та розваг коштів.

При цьому він пригадав довірливість ОСОБА_8, наявність у нього значної суми грошей, і розповів про це ОСОБА_4, коли у них обох разом і виник задум забрати ті гроші та ними був розроблений план, відповідно до якого він покаже ОСОБА_4 квартиру ОСОБА_8 та буде спостерігати за навколишньою обстановкою, оскільки сам, щоб не викликати підозри потерпілого, не хоче заходити в квартиру. А ОСОБА_4 під приводом статистичного опитування проникне у квартиру, де відволіче увагу ОСОБА_8 і викраде з відомого місця гроші, відносно ж інших можливостей, наполягав ОСОБА_5, вони мови не вели.

Хвилин через 15 після того, як ОСОБА_4 зайшов у квартиру потерпілого, він зателефонував і сказав тікати з місця події, бо ОСОБА_8 викликав міліцію.

В подальшому ОСОБА_4 дав йому 200 гривень зі викраденої суми, а решту вони витратили на власні потреби.

Виступаючи в судових дебатах 5 лютого 2010 року, ОСОБА_5 від вказаних пояснень відмовився і заявив про повну свою непричетність до вчиненого ОСОБА_4 злочину, пояснивши, що хоча і дійсно розповідав

останньому про обставини відвідування ОСОБА_8 та продажу йому кухонних і побутових виробів, але не з метою вчинити викрадення майна потерпілого, а в порядку обміну досвідом і про те, що ОСОБА_4 вчинить будь-який злочин щодо ОСОБА_8 не знав.

Однак уже в останньому слові ОСОБА_5 знову визнав свою провину в частині спільної домовленості на таємне викрадення майна ОСОБА_8

В силу цих обставин судове слідство було відновлене.

В ході останнього ОСОБА_5 пояснив, що в дійсності мав розмову з ОСОБА_4 про наявні у ОСОБА_8 кошти, місце їх зберігання, довірливість та похилий вік потерпілого, після чого вони домовились викрасти кошти у потерпілого, обманним шляхом проникши в його квартиру, однак питань щодо застосування чи не застосування при цьому до потерпілого насильства не обговорювали.

Не зважаючи на ці заяви, вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується іншими, наданими органом досудового слідства та дослідженими в суді доказами.

Так, мотивуючи свої твердження про непричетність до вчинення ОСОБА_4 злочину, ОСОБА_5 посилався на те, що саме цього дня і в час, що відноситься до часу злочинних дій, він мав в іншому місці отримати продуктову передачу і гроші від матері, що реально і сталося, отож він не потребував коштів і не мав необхідності вчиняти злочин.

При перевірці цих тверджень під час відновленого судового слідства, в порядку ст. 315 1 КПК України, були додатково допитані свідки, в тому числі ОСОБА_9, тітка ОСОБА_5, яка, як і на досудовому слідстві, пояснила, що 12 квітня 2009 року ОСОБА_5 прибув до неї додому в період з 13 до 14 години, повідомив про намір отримати передачу і гроші від матері в районі станції метро „Політехнічний інститут» , поїхав від неї біля 17 години, за цей період підзарядив свій мобільний телефон у якому „сів» акумулятор, взяв у неї в борг 20 гривень та пообіцяв, що віддасть, отримавши гроші від матері.

Свідок ОСОБА_10, мати підсудного, пояснила, що 12 квітня 2009 року передала сину продукти харчування та 30 гривень, які мав завезти земляк ОСОБА_11 та близько 17 години передати сину.

Ці пояснення підтвердив свідок ОСОБА_11, який пояснив також, що такі передачі він підвозив неодноразово і ніколи мати не передавала ОСОБА_5 більше 20-30, у крайньому разі в€' 50 гривень.

Як видно з роздруківки телефонних розмов, які велися з телефонів ОСОБА_5, та ОСОБА_4 в період часу, що відноситься до скоєного злочину, вони мали телефонну розмову з місця, розташованого поблизу місця злочину, о 12 годині 23 хвилин 49 секунд. ( т.1, а.с. 202, 207).

У зв'язку з викладеним, ОСОБА_4 суду пояснив, що після того, що сталося, негайно зателефонував ОСОБА_5 і запропонував втікати з місця події через не передбачувані обставини.

ОСОБА_5 в тих частинах своїх показань, де він частково визнавав свою провину, цих обставин не заперечував.

Аналізуючи відомості, які характеризують особистість обох підсудних, суд відзначає, що ОСОБА_5 на час вчинення злочинних дій виповнилося повних 23 роки, він має вищу педагогічну освіту та спеціальність педагога-дефектолога, тобто спеціально навчений роботі з молодими людьми, які мають дефекти не лише фізичні, але й поведінкові.

Навпаки, ОСОБА_4 на час вчинення злочину ледве виповнилося 19 років, він отримав середню спеціальну освіту. Попри позитивні характеристики з місця проживання та роботи, він зарекомендував себе як схильний підкорятися авторитету.

Спостерігаючи за поведінкою обох підсудних в ході судового слідства, суд відзначив, що ОСОБА_4 з готовністю підтверджує будь-які пояснення ОСОБА_5, навіть на шкоду власним інтересам.

В силу цього, суд відхиляє як нелогічні, непереконливі, такі, що суперечать сукупності інших достовірних доказів, твердження ОСОБА_5 про його непричетність до злочинних дій, як і його ж завіряння про необізнаність про можливе застосування ОСОБА_4 насильства до потерпілого ОСОБА_8

Потерпілий ОСОБА_2, син загиблого, пояснив, що його батько, людина похилого віку, колишній старший офіцер міліції у відставці, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, викладач ВУЗ'у, мав доброзичливий і довірливий характер, вільно приймав у себе в квартирі нових людей, заходів забезпечення власної безпеки та збереження майна не вживав, сподіваючись на кращі риси відвідувачів.

Незадовго перед тим, що сталося, батько отримав пенсію та заробітну плату і на час події дійсно володів значною сумою грошей, які зберігав на полиці у шафі.

12 квітня 2009 року, близько 12 30 години, батько зателефонував йому на мобільний телефон і повідомив, що на нього вчинено розбійний напад, він тяжко поранений, але зміг викликати міліцію і швидку допомогу, нападник забрав у нього гроші в сумі 4 - 4,5 тисяч гривень.

Прибувши на місце події близько 13 30 години, він батька вже не застав, а працівники міліції, які проводили слідчі та оперативно-розшукові заходи, повідомили, що його, тяжко пораненого, відвезла „швидка допомога» до лікарні.

В квартирі він виявив безлад, розкидані речі. В кімнаті, де батько звичайно зберігав гроші, на підлозі, стінах, шафі в€' сліди крові у вигляді бризок та помарок, які локалізовані не в одному, а декількох місцях, на столі у цій же кімнаті в€' набір пристроїв для кухні, ножів, електропраска, все в€' від виробника „Кардинал» .

При огляді кімнати він виявив відсутність коштів у сумі принаймні 4000 гривень, а можливо і більше, оскільки достеменно про розмір батькової пенсії і зарплати та зроблені ним в останні дні трати не знає.

Аналогічні показання дала в судовому засіданні і потерпіла ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що о 9 00 годині 12 квітня 2009 року він заступив у наряд на чергування по охороні громадського порядку в Голосіївському районі міста Києва.

О 12 23 годині наряд отримав від оперативного чергового інформацію про розбійний напад і вже через дві хвилини наряд виїхав за вказаною адресою.

На місці події двері квартири їм відчинив сам ОСОБА_8, який був у досить тяжкому стані, мав на тілі в€' шия, груди, живіт, декілька поранень, навколо яких засихала кров, він вибачився, що не може стояти, бо болить серце, приліг у ліжко і розповів, що приблизно за півгодини до їхнього приїзду до нього у двері подзвонив раніше не знайомий молодий чоловік, вік якого потерпілий визначив приблизно в 30-33 роки, худорлявий, з русявим волоссям, зростом біля 180 см., порядно вдягнений в темний костюм, білу сорочку, галстук, повідомив, що він представник компанії „Кардинал» і запропонував купити набір кухонних пристроїв. Він - ОСОБА_8, - відповів, що за кілька днів перед тим уже придбав повний набір цих речей, виніс їх і показав відвідувачу. Тоді той з погрозою сказав, що ОСОБА_8 або купить у нього набір, або так віддасть гроші, після чого схопив зі столу ножиці і ними став завдавати йому удари в різні частини тіла, переслідуючи по кімнаті до тих пір, поки він втратив здатність чинити опір. Заволодівши грішми в сумі 4500 гривень, нападник втік.

Свідок також повідомив, що поверхово оглянувши кімнату, де відбулась досліджувана подія, оскільки проводити професійний огляд не входить в його компетенцію, він помітив, що обстановка в кімнаті підтверджує пояснення потерпілого, на столі лежать коробки з кухонними пристроями та ножами фірми „Кардинал» , сліди крові у виді бризок та помарок розташовані на підлозі, шафі, стінах і локалізовані в декількох місцях, речі розкидані по кімнаті.

Аналогічні пояснення дали в судовому засіданні свідки: працівник міліції ОСОБА_14, який прибув на місце події разом із ОСОБА_13 та лікар „швидкої допомоги» ОСОБА_15, який, крім того, пояснив, що з досвіду роботи певен, що від одного з отриманих поранень - в серце, смерть потерпілого настала б неминуче у будь-якому разі. Він же повідомив, що за результатами проведеного ним огляду ОСОБА_8, як особа похилого віку, яка страждала значною надлишковою вагою, мав значно ослаблене здоров'я.

Дослідження додатково наданих у судове засідання медичних документів показало, що до моменту смерті ОСОБА_8 дійсно мав численні тяжкі захворювання і ослаблений стан здоров'я.

З цього приводу підсудний ОСОБА_4 пояснив, що хоча він і не виглядить на вік 30-35 років, але потерпілий, очевидно помиляючись у цій частині, розповів свідкам саме про його дії, хоча й акцентував увагу на своїй версії про завдання ним ударів ножицями потерпілому в ході самооборони від нього.

ОСОБА_5 у зв'язку з цим наполягав, що він цього дня до квартири ОСОБА_8 не заходив, туди пішов один ОСОБА_4 Спостерігаючи за навколишньою обстановкою він не бачив будь-яких інших осіб, які могли б у цей період заходити до квартири ОСОБА_8

Обидва підсудні підтвердили, що усвідомлювали похилий вік і слабке здоров'я потерпілого і враховували ці обставини у своїх планах на заволодіння його майном.

В силу викладеного суд визнає твердження потерпілого про можливий вік нападника, як він розповів свідкам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, помилковим, а в іншій частині ці пояснення сприймає як відносні, допустимі та достовірні, оскільки вони дані помираючим потерпілим компетентним працівникам правоохоронного органу, компетентному лікарю „швидкої допомоги» і, в цілому, не суперечать поясненням підсудних з приводу перебігу події та сукупності інших доказів.

Ці показання підтверджені також і результатами огляду місця події, зафіксованому у дослідженому судом протоколі.

При цьому, з приводу наявності в кімнаті, де відбувалась досліджувана подія кількох місць локалізації слідів крові, підсудний ОСОБА_4 переконливих пояснень не дав, хоча й не заперечував, що йому особисто діями потерпілого жодних тілесних ушкоджень спричинено не було.

Не бачили будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 і ОСОБА_17 та свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, чиї показання, дані на досудовому слідстві, оголошені та досліджені в судовому засіданні, оскільки місце їх перебування на цей час не встановлено.

Аналізуючи вказані докази, суд знаходить їх відносними до справи, допустимими в силу належності процесуального оформлення, внутрішньо та між собою не суперечливими, взаємно підтверджуючими, логічними та переконливими, а тому визнає достовірними і кладе в основу своїх висновків по суті справи.

На цих підставах суд відхиляє пояснення ОСОБА_4 про спричинення ним низки тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, внаслідок чого сталась смерть останнього, в ході самооборони від агресивних дій самого потерпілого, як такі, що суперечать наведеним вище достовірним доказам, нелогічні, не переконливі, дані з метою пом'якшити свою відповідальність за скоєне.

Під час відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_4, ( т. 1, а.с. 163-165) останній, демонструючи повну обізнаність з усіма деталями досліджуваної події, в присутності понятих розповів і показав на місці всі обставини скоєння злочину та місце, куди він викинув знаряддя його скоєння в€' дах прибудинкової споруди.

Як видно з показань свідків ОСОБА_20І.( т.1, а.с. 173-174) та ОСОБА_21 (т.1, а.с. 1ё70-172), вони були залучені в якості понятих при проведенні відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_4

При цьому останній охоче, без спонукань і навідних питань, розповідав у їхній присутності про всі обставини вчиненого ним злочину, показав квартиру, де цей злочин вчинив, шафу, з якої забрав гроші, місця, куди наносив потерпілому удари, після чого вивів учасників слідчої дії з квартири, провів шляхом, яким він тікав з місця події до прибудинкової споруди і заявив, що саме на її дах викинув ножиці. При перевірці, саме там, де вказав ОСОБА_4, і були виявлені та долучені до справи як речові докази металеві ножиці.

ОСОБА_4 у зв'язку з дослідженням вказаних документів, з цими відомостями погодився та підтвердив, що виявлено саме ті ножиці, якими він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8, від чого і настала смерть останнього.

Відповідно до висновків медико-криміналістичної експертизи, тілесні ушкодження ОСОБА_8 могли бути спричинені саме наданими експерту ножицями.(т.3, а.с. 35-42)

З цього приводу ОСОБА_4 в суді заявив, що з висновками експерта згоден, оскільки поранення, в тому числі й смертельні, потерпілому заподіяв саме цими ножицями .

Вказані вище показання підтверджені також протоколами огляду місця події ( т.1, а.с. 44-48 та 70-72), зафіксовані в яких відомості відповідають показанням підсудного ОСОБА_4 в цій частині та свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21

За висновками судової дактилоскопічної експертизи (т.3, а.с. 99-102), з місця події в€' квартири потерпілого ОСОБА_8 в€' вилучено два відбитки пальців рук, які належать ОСОБА_4

З цими висновками він погодився і підтвердив, що ці відбитки пальців його рук залишилися в квартирі потерпілого під час вчинення ним злочину.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи (т.3, а.с. 14-16, 17-21), при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлено шість ран, а саме: дві рани на шиї, роз'єднані раневим каналом, який проходить в м'яких тканинах без ушкодження органів і крупних судин, дві рани на передній поверхні грудної клітини в проекції грудини та на передній поверхні живота, раневі канали яких сліпо закінчуються в м'яких тканинах, подряпина в лівій щічній області, а також рана передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину без пошкодження внутрішніх органів і рана на грудях зліва, раневий канал від якої направлений спереду назад, зверху вниз, проникає в грудну порожнину, далі в порожнину правого шлуночка серця, де сліпо закінчується, при чому дві останні відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а остання в€' і стала прямою причиною смерті потерпілого.

З цього приводу ОСОБА_4 у суді пояснив, що виявлені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_22 спричинив саме він, наносячи удари браншами ножиць. При цьому усвідомлював, що удари завдає у життєво важливі частини тіла в€' голова, шия, груди, живіт, - і це може скласти небезпеку для життя та здоров'я потерпілого, та байдуже ставився до наслідків своїх дій

За висновками судово-психіатричних експертиз, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5, психічними захворюваннями, в тому числі й тимчасовими розладами психіки, які позбавляли б їх можливості усвідомлювати свої дії, керувати ними та давати собі в них звіт, не страждали раніше, в тому числі і на час скоєння злочинних дій, не страждають такими і на цей час, не мають ознак наркоманії чи алкоголізму і стосовно скоєного ними їх належить визнати осудними.

Оскільки ці висновки зроблені комісіями компетентних, незацікавлених у справі, експертів-психіатрів, проведені на підставі особистого дослідження підсудних, із застосуванням науково обґрунтованих методик, вивчення експертами справи, в тому числі і матеріалів, які характеризують особистість підсудних, переконливо обґрунтовані та належно вмотивовані посиланнями на конкретні докази, перевіривши та дослідивши матеріали, які характеризують особистість підсудних, в тому числі і додатково надані в судовому засіданні, особисто спостерігаючи поведінку підсудних в ході судового розгляду справи, суд визнає ці висновки експертів достовірними, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в€' осудними.

В силу викладеного, зазначені вище докази як відносні до справи, отримані належним процесуальним шляхом, внутрішньо та між собою не суперечливі, логічні та переконливі, суд визнає достовірними і кладе в основу своїх висновків.

Таким чином, не зважаючи на, в цілому, послідовні твердження ОСОБА_4 про відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8, суд визнає цей умисел встановленим вже самим фактом заподіяння потерпілому принаймні шістьох поранень і однієї подряпини умисними ударами в життєво важливі частини тіла в€' голова, шия, груди, живіт, два з яких є проникаючі, тобто небезпечні для життя потерпілого, а одне з них в€' проникаюче в грудну порожнину і далі в€' в порожнину правого шлуночка серця, - і реально потягло смерть потерпілого.

При цьому суд також має на увазі пояснення ОСОБА_4 про байдуже його ставлення до наслідків своїх дій у цій частині. А в такому разі, за загально визнаною судовою практикою, кваліфікація дій винного проводиться за наслідками, що реально настали, тобто в€' смерть потерпілого.

Оскільки ж ОСОБА_4 ці тілесні ушкодження спричинив потерпілому ОСОБА_8 в ході незаконного заволодіння його майном і для забезпечення цього заволодіння, тобто з корисливих мотивів, ці його дії суд кваліфікує як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, поєднаний з проникненням у житло, тобто за ч.4 ст. 187 КК України та умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 із корисливих мотивів, тобто за п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

Так як судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існувала попередня домовленість на незаконне заволодіння чужим майном в€' грішми ОСОБА_8, з попереднім розподілом ролей, незаконним в€' обманним шляхом в€' проникненням в квартиру потерпілого, і ця домовленість охоплювала і можливість застосування до потерпілого сили для досягнення вказаної мети, маючи на увазі недоведеність наявності попередньої змови між підсудними на те, що така сила може тягти спричинення шкоди життю чи здоров'ю потерпілого, діючи в межах пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, яке ніким до цього часу змінене на більш тяжке не було, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує як відкрите викрадення чужого майна( грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, поєднане з проникненням у житло, тобто за ч.3 ст. 186 КК України.

Оцінюючи суперечність у доказах щодо розміру коштів ОСОБА_8, якими незаконно заволоділи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, - 4000 чи 4500 гривень, - суд виходить з того, що орган досудового слідства, правильно тлумачачи свої сумніви на користь обвинувачених, інкримінував їм саме суму 4000 гривень, а пояснення потерпілих та вказаних вище свідків в€' працівників міліції з цього приводу щодо можливого заволодіння нападниками грішми в сумі 4 500 гривень, ґрунтуються на їхніх припущеннях й інформації, отриманої від ОСОБА_8, отже не можуть бути визнані достеменними.

Потерпіла ОСОБА_12 на досудовому слідстві заявила цивільний позов до підсудних на відшкодування заподіяної їй злочином матеріальної шкоди в розмірі 10 000 гривень, які складалися з витрат на поховання вбитого батька і на обґрунтування надала копію свідоцтва про смерть - т.1, а.с. 92, поговір № 24 про надання послуг при організації та проведенні поховання на суму 5254 гривні 24 коп., - т.1, а.с. 93, квитанцію на суму 14 гривень 08 коп., договір № 4.21098.3 та додаток до цього договору - на суму 5 009 гривень 80 коп., - т.1, а.с. 95-97.

В судовому засіданні позовні вимоги потерпіла збільшила на 48 000 гривень, надавши рахунок-фактуру про вартість надмогильної споруди.

Підсудні цивільний позов у цій частині не заперечували, хоча й заявили: ОСОБА_5, що вважає за необхідне розподілити позовні вимоги в не рівних долях, оскільки він до вбивства потерпілого не причетний, а ОСОБА_4 в€' що вважає понесені у зв'язку з похоронами витрати завеликими і не реальними до відшкодування.

Підстави цивільних вимог доведені проаналізованими вище доказами, що ж до розміру цих позовних вимог, то, не зважаючи на те, що фактично потерпілою надано документи, які перевищують розмір заявленого нею позову, але ці питання закон покладає саме на неї, з визначеним самою потерпілою розміром суд, з урахуванням наведеного, погоджується і вважає за необхідне стягнути на її користь на відшкодування за понесені у зв'язку зі злочинними діями матеріальні витрати, 58 000 гривень.

Оскільки судом достеменно встановлено, що у вбивстві ОСОБА_8 винен саме ОСОБА_4 і його дії в цій частині кваліфіковані як ексцес виконавця, вказану суму суд визнає за необхідне стягнути, в силу ст. ст. 1166, 1168 ЦК України, лише з цього засудженого.

Що стосується міркувань ОСОБА_4 щодо завищення витрат на ховання потерпілого, то вони є лише його припущенням, яке не ґрунтується на загально визнаній практиці, понесені потерпілою витрати не виходять за межі розумних, необхідних і загально прийнятих у місті Києві, а тому ці міркування підсудного суд відхиляє.

Потерпілим ОСОБА_2 до підсудних заявлено цивільний позов на відшкодування 4 000 гривень заподіяних злочином збитків, розмір яких визначено відповідно до розміру коштів, якими вони незаконно заволоділи внаслідок злочину, в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Підстави позовних вимог доведені зазначеними вище доказами, в судовому засіданні підсудні ці вимоги визнали в повному обсязі, а тому суд їх задовольняє і визнає за необхідне стягнути, на підставі ст. ст. 1166, 1168 ЦК України, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно вказану суму на користь потерпілого ОСОБА_2

В матеріалах справи (т.1, а.с. 113) міститься також довідка Київської міської клінічної лікарні № 17 про понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_8 в сумі 197 гривень 60 коп., в якій лікарня просить про розгляд кримінальної справи без участі її представника.

Однак до цього часу ні адміністрація вказаної лікарні № 17, ні прокурор в її інтересах, в порядку ст. 93 1 КПК України, цивільного позову до підсудних про відшкодування цієї шкоди не заявляли, внаслідок чого суд позбавлений можливості на цей час розглянути питання про відшкодування заподіяної шкоди, що не позбавляє зацікавлених осіб можливості в подальшому звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства.

В додатку до обвинувального висновку вказані речові докази, - поліетиленовий пакет, коробка з ножами та овочерізка „Кардинал» , візитка, змиви рідини бурого кольору, інструкція по експлуатації на електрочайник „Кардинал» , кофта, футболка, спортивні штани ОСОБА_8, ножиці, піджак ОСОБА_4, які передані в камеру для зберігання речових доказів ГУ МВС України у місті Києві та 8 слідів пальців рук, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України піджак ОСОБА_4 підлягає поверненню йому ж після набрання вироком законної сили, 8 слідів пальців рук слід зберігати при справі, змиви рідини бурого кольору, як такі, що не можуть бути використані та не становлять вартості в€' знищити, а решту речових доказів в€' як належних потерпілим, слід повернути потерпілим ОСОБА_23 та ОСОБА_2 по набранню вироком чинності

На мобільний телефон „Алкатель С-55» , ІМЕІ в€' 356071002980341, який належить ОСОБА_5 накладено арешт і його здано на зберігання в камеру зберігання речових доказів при ГУ МВС України у місті Києві.

Маючи на увазі, що судом задоволено цивільний позов до ОСОБА_5, вказаний телефон підлягає реалізації зі зверненням виручених коштів на відшкодування заподіяних потерпілому ОСОБА_2 збитків.

Органом досудового слідства заявлені також судові витрати, пов'язані з проведенням судових дактилоскопічних експертиз експертами НДЕКЦ при ГУ МВС України у місті Києві на загальну суму 1482 гривні 69 коп., які, відповідно до ст. ст. 92 та 93 КПК України, підлягають стягненню на користь вказаної установи із обох підсудних в рівних долях, тобто по 741 гривні 35 коп.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання винних, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, їх тяжкість, а саме: цинічність планів скористатися довірливістю і прихильністю людини похилого віку для незаконного заволодіння її майном; посягання ОСОБА_4 на найвищу конституційну цінність в€' життя людини, яке мало жорстокий характер; інтенсивність застосованого насильства, яке було ОСОБА_4 припинене лише після усвідомлення ним того, що потерпілий впав, стікає кров'ю, скаржиться на біль у серці, втратив здатність до опору; відомості про особи винуватців.

При цьому суд має на увазі, що обидва підсудні раніше характеризувались позитивно по місцю проживання, навчання та роботи; ОСОБА_5 раніше не судимий, а ОСОБА_4 в€' судимості не має в силу ст. 89 КК України; обидва вони, в межах своєї захисної позиції, висловили співчуття потерпілим та жаль з приводу скоєного ними, а ОСОБА_4 і активно сприяв органу досудового слідства у розкритті злочинів, хоча останню обставину орган досудового слідства і не вказав як таку, що пом'якшує його покарання.

Враховується судом лідерська позиція ОСОБА_5 та підпорядкована в€' ОСОБА_4

Як обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4, органи досудового слідства інкримінували йому тяжкі наслідки, заподіяні злочином та вчинення злочину щодо особи похилого віку, а ОСОБА_5 в€' вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Наведеними вище доказами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заздалегідь знали про похилий вік потерпілого ОСОБА_8, враховували цю обставину в плануванні злочинних дій, а тому суд враховує її як обставину, що обтяжує їхнє покарання.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заздалегідь задумали, спланували вчинення злочину щодо ОСОБА_8 та розподілили між собою ролі у вчиненні злочинних дій.

Диспозиція ч.3 ст. 186 КК України не передбачає вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як кваліфікуючу ознаку цього злочину.

Відтак, в силу ч.2 ст. 28 та п.2 ч.1 ст. 67 КК України стосовно ОСОБА_5 вказану обставину суд враховує як обтяжуючу його покарання.

Що ж стосується інкримінованої ОСОБА_4 обтяжуючої обставини - „тяжкі наслідки, заподіяні злочином» , то тяжкі наслідки в€' смерть потерпілого, які настали від його дій, охоплюються диспозицією п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, є кваліфікуючою ознакою, а тому не можуть бути повторно інкриміновані йому як обставина, що обтяжує покарання.

В силу всього викладеного вище, суд визнає за можливе досягнення цілей карання в€' кари за скоєне, упередження вчинення злочинів самими винуватцями іншими особами, а також і мети виправлення і перевиховання винних, лише в умовах ізоляції їх від суспільства на строки, в межах санкцій правових норм, за які вони засуджені, та не вбачає підстав для пом'якшення покарання із застосуванням ст. ст. 69 і 69 1 КК України, в тому числі і в частині конфіскації майна, передбаченої як безальтернативне додаткове покарання санкціями п.6 ч.2 ст. 115 КК України та ч.4 ст. 187 КК України стосовно ОСОБА_4.

Разом із тим, враховуючи молодий вік ОСОБА_4, притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності вперше, суд визнає за доцільне призначити їм покарання, а першому з них в€' і за сукупністю злочинів, ближче до мінімального, передбаченого санкціями відповідних правових норм.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 333-335 КПК України, суд, -

присудив :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 КК України та п.6 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з конфіскацією майна;

- за п.6 ч.2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

З урахуванням затримання у зв'язку з цією справою та попереднього ув'язнення початок строку відбування покарання вираховувати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 13 квітня 2009 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити повністю. Стягнути на його користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, 4 000 (чотири тисячі) гривень солідарно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути на її користь на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином з ОСОБА_4 58 000 (п'ятдесят вісім тисяч) гривень.

Після набрання вироком чинності речові докази: 8 слідів пальців рук в€' зберігати при справі; піджак ОСОБА_4 в€' повернути ОСОБА_4; змиви рідини бурого кольору в€' знищити; візитку, інструкцію по експлуатації на ектрочайник „Кардинал» , кофту, футболку, спортивні штани ОСОБА_8, ножиці в€' повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_23

Мобільний телефон „Алкатель С-55» , ІМЕІ в€' 356071002980341, який належить ОСОБА_5 в€' реалізувати в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2

Судові витрати, пов'язані з проведенням судових дактилоскопічних експертиз експертами НДЕКЦ при ГУ МВС України у місті Києві на загальну суму 1482 гривні 69 коп., стягнути на користь вказаної установи на р/р 35226002000466, код 25575285, МФО 821018 із обох підсудних в рівних долях, тобто по 741 (сімсот сорок одній) гривні 35 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в€' тримання під вартою у слідчому ізоляторі № 13 міста Києва в€' залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений касаційним порядком до Верховного Суду України через Апеляційний суд міста Києва протягом місяця з моменту його

проголошення, а засудженого - в той же строк від моменту вручення їм копії вироку.

Судді:

Народні засідателі: