Постанова

від 01.09.2017 по справі 815/3310/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3310/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вірту плюс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми Р № 0012821401 від 08.06.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вірту плюс (надалі по тексту - позивач або ТОВ Вірту плюс ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0012821401 від 08.06.2017 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі висновків акту від 24.05.2017 року № 448/15-32-14-01/37420022 Про результати документальної виїзної планової перевірки ТОВ Вірту Плюс , код за ЄДРПОУ 37420022 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року , відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2017 року № 0012821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 153 161,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 768 774 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 384 387 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача відносно задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 24.04.2017 року по 10.05.2017 року, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 21.04.2017 року № 1458/14-01, № 1459/14-01, № 1460/14-01, № 1461/14-01, № 1462/14-01, № 1463/14-01 посадовими особами відповідача на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області № 1012 від 10.04.2017 року проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ Вірту Плюс , код за ЄДРПОУ 37420022 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 24.05.2017 року № 448/15-32-14-01/37420022 Про результати документальної виїзної планової перевірки ТОВ Вірту Плюс , код за ЄДРПОУ 37420022 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року , відповідно до висновку якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України , п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст. 1, п. 11.5 ст. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 768 774 грн., в тому числі: липень 2014 року - 109550 грн., серпень 2014 року - 101701 грн., вересень 2014 року - 199276 грн., лютий 2015 року - 33333 грн., березень 2015 року - 25000 грн., червень 2015 року - 70000 грн., липень 2015 року - 185000 грн., серпень 2015 року - 44914 грн. (а.с. 9-52 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2017 року № 0012821401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 153 161,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 768 774 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 384 387 грн.) (а.с. 7 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Вірту плюс оскаржило його у судовому порядку, вимагаючи скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з акту перевірки підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача: про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 768 774 грн. із сум коштів, сплачених за операціями з наступними постачальниками товарів та послуг: ТОВ Пріоритет-ВЛ , ТОВ Грандпостачгруп , ТОВ Полінтерком , ТОВ Українсько-Чеська компанія , ТОВ Максима Консалтінг , ТОВ Модерн Форм та ТОВ Захер .

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так, в акті перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність реальності фінансово-господарських операцій, оскільки на думку відповідача, наявність первинних документів, податкових накладних та актів виконаних робіт не є беззаперечними доказом того, що відбувалось реальне здійснення та передача послуг від виконавця замовнику. До такого висновку перевіряючі прийшли, у зв'язку з тим, що позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, а також у зв'язку з відсутністю у деяких контрагентів позивача власного або орендованого транспорту та трудових ресурсів.

Суд з даними висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено в ході перевірки та під час судового розгляду справи, ТОВ Вірту плюс на підставі договору доручення № 020614 від 02.06.2014 року, укладеного з ТОВ Пріоритет-ВЛ , у липні 2014 року отримало транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 365 694 грн., в т.ч. ПДВ 60949 грн., у серпні 2014 року - на загальну суму 34302 грн., в т.ч. ПДВ 5717 грн. для виконання даних послуг замовникам.

Як зазначено у акті, до перевірки були надані акти виконаних робіт, податкові накладні, договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування.

Суму податку на додану вартість у розмірі 60949 грн. відображено позивачем в складі податкового кредиту липня 2014 року, суму податку на додану вартість у розмірі 5717 грн. відображено позивачем в складі податкового кредиту серпня 2014 року.

Також ТОВ Вірту плюс на підставі договору доручення № 270514 від 27.05.2014 року, укладеного з ТОВ Градопостач груп , у липні 2014 року отримало транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 291599 грн., в т.ч. ПДВ 48600 грн., для виконання даних послуг замовникам. До перевірки позивачем були надані акти виконаних робіт, податкові накладні, договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування.

Суму податку на додану вартість у розмірі 48600 грн. відображено позивачем в складі податкового кредиту липня 2014 року.

ТОВ Вірту плюс на підставі договору доручення № 290714 від 29.07.2014 року, укладеного з ТОВ Полінтерком , у серпні 2014 року отримало транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 575 898 грн., в т.ч. ПДВ 95983 грн., для виконання даних послуг замовникам. До перевірки позивачем були надані акти виконаних робіт, податкові накладні, договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування.

Суму податку на додану вартість у розмірі 95983 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту серпня 2014 року.

ТОВ Вірту плюс на підставі договору доручення № 010914 від 01.09.2014 року, укладеного з ТОВ Українсько-Чеська Компанія , отримало транспортно-експедиційні послуги у вересні 2014 року на загальну суму 1195656 грн., в т.ч. ПДВ 199276 грн., для виконання даних послуг замовникам. До перевірки позивачем були надані акти виконаних робіт, податкові накладні, договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування.

Суму податку на додану вартість у розмірі 199276 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту вересня 2014 року.

Також як встановлено в ході проведення перевірки та під час судового розгляду справи, протягом лютого та березня місяців 2015 року ТОВ Вірту плюс придбавались послуги, пов'язані з транспортуванням товару, надані ТОВ Максима консалтінг на загальну суму 349998 грн., в т.ч. ПДВ - 58333грн. До перевірки позивачем було надано наступні акти виконаних робіт: № 20 від 26.02.2015 року на загальну суму 10579 грн., в т.ч. ПДВ - 1763 грн., № 26 від 27.02.2015 року на загальну суму 68557 грн., в т.ч. ПДВ - 11426 грн., № 28 від 28.02.2015 року на загальну суму 120864 грн., в т.ч. ПДВ - 20144 грн., № 14 від 05.03.2015 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., № 13 від 04.03.2015 року на загальну суму 90000 грн., в т.ч. ПДВ - 15000 грн.

Суму податку на додану вартість у розмірі 33333 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту лютого 2015 року, суму податку на додану вартість у розмірі 25000 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту березня 2015 року.

Також протягом червня та липня місяців 2015 року ТОВ Вірту плюс придбавались послуги, пов'язані з транспортуванням товару, надані ТОВ Модерн Форм на загальну суму 1530000 грн., в т.ч. ПДВ - 255555 грн.

До перевірки позивачем було надано наступні акти виконаних робіт: № 4 від 04.06.2015 року на загальну суму 81612 грн., в т.ч. ПДВ - 13602грн., № 5 від 05.06.2015 р. на загальну суму 57102 грн., в т.ч. ПДВ - 9517 грн., № 6 від 06.06.2015 р. на загальну суму 30924 грн., в т.ч. ПДВ- 5154 грн., № 7 від 07.06.2015 р. на загальну суму 15792 грн., в т.ч. ПДВ - 2632 грн., № 8 від 08.06.2015 р. на загальну суму 117864 грн., в т.ч. ПДВ - 19644 грн., 9 від 09.06.2015 р. на загальну суму 72588 грн., в т.ч. ПДВ - 12098 грн., № 10 від 10.06.2015 р. на загальну суму 25662 грн., в т.ч. ПДВ - 4277 грн., № 11 від 11.06.2015 р. на загальну суму 18456 грн., в т.ч. ПДВ - 3076 грн., № ОУ-0000012 від 01.07.2015 р. на загальну суму 70284 грн., в т.ч. ПДВ- 11714 грн. № ОУ-0000013 від 02.07.2015 р. на загальну суму 94680 грн., в т.ч. ПДВ - 15780 грн., № ОУ-0000014 від 03.07.2015 р. на загальну суму 48912 грн., в т.ч. ПДВ- 8152 грн., № ОУ-0000015 від 04.07.2015 р. на загальну суму 16350 грн., в т.ч. ПДВ- 2725 грн., № ОУ-0000016 від 06.07.2015 р. на загальну суму 11184 грн., в т.ч. ПДВ- 1864 грн., № ОУ-0000017 від 07.07.2015 р. на загальну суму 39336 грн., в т.ч. ПДВ- 6556 грн., № ОУ-0000018 від 08.07.2015 р. на загальну суму 50382 грн., в т.ч. ПДВ- 8397 грн., № ОУ-0000019 від 09.07.2015 р. на загальну суму 30048 грн., в т.ч. ПДВ- 5008 грн., № ОУ-0000020 від 10.07.2015 р. на загальну суму 19524 грн., в т.ч. ПДВ- 3254 грн., № ОУ-0000021 від 11.07.2015 р. на загальну суму 26886 грн., в т.ч. ПДВ- 4481 грн., № ОУ-0000022 від 13.07.2015 р. на загальну суму 29430грн., в т.ч. ПДВ- 4905 грн., № ОУ-0000023 від 14.07.2015 р. на загальну суму 65502 грн., в т.ч. ПДВ- 10917 грн., № ОУ-0000024 від 15.07.2015 р. на загальну суму 49008 грн., в т.ч. ПДВ - 8168 грн., № ОУ-0000025 від 16.07.2015 р. на загальну суму 24930 грн., в т.ч. ПДВ- 4155 грн., № ОУ-0000026 від 17.07.2015 р. на загальну суму 27774 грн., в т.ч. ПДВ- 4629 грн., № ОУ-0000027 від 18.07.2015 р. на загальну суму 11802 грн., в т.ч. ПДВ - 1967 грн., № ОУ-0000028 від 20.07.2015 р. на загальну суму 31746 грн., в т.ч. ПДВ - 5291 грн., № ОУ-0000029 від 01.07.2015 р. на загальну суму 62820 грн., в т.ч. ПДВ - 10470 грн., № ОУ-0000030 від 22.07.2015 р. на загальну суму 64080 грн., в т.ч. ПДВ - 10680 грн., № ОУ-000061 від 23.07.2015 р. на загальну суму 59052 грн., в т.ч. ПДВ- 9842 грн., № ОУ-0000081 від 24.07.2015 р. на загальну суму 65262 грн., в т.ч. ПДВ - 10877 грн., № ОУ-0000100 від 25.07.2015 р. на загальну суму 38058 грн., в т.ч. ПДВ - 6343 грн., № ОУ-0000107 від 28.07.2015 р. на загальну суму 43794 грн., в т.ч. ПДВ - 7299 грн., № ОУ-0000108 від 29.07.2015 р. на загальну суму 54978 грн., в т.ч. ПДВ - 9163 грн., № ОУ-0000109 від 30.07.2015 р. на загальну суму 36114 грн., в т.ч. ПДВ - 6019 грн., № ОУ-0000110 від 31.07.2015 р. на загальну суму 38064 грн., в т.ч. ПДВ - 6344 грн.

Суму податку на додану вартість у розмірі 70000 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту червня 2015 року, суму податку на додану вартість у розмірі 185000 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту липня 2015 року.

Також протягом серпня 2015 року ТОВ Вірту плюс придбавались послуги, пов'язані з транспортуванням товару, надані ТОВ Захер на загальну суму 269484 грн., в т.ч. ПДВ - 44914 грн.

До перевірки позивачем було надано наступні акти виконаних робіт: № 91від 19.08.2015 р. на загальну суму 27986,96 грн., в т.ч. ПДВ - 4664,49 грн., № 92від 20.08.2015 року на загальну суму 35322 грн., в т.ч. ПДВ - 5887 грн., № 93 від 21.08.2015 р. на загальну суму 10596,04 грн., в т.ч. ПДВ - 1766,01 грн., № 94 від 22.08.2015 р. на загальну суму 19776 грн., в т.ч. ПДВ - 3296 грн., № 95від 23.08.2015 р. на загальну суму 5577 грн., в т.ч. ПДВ - 929,5 грн., № 96 від 25.08.2015 року на загальну суму 19332 грн., в т.ч. ПДВ - 3222 грн., № 97від 26.08.2015 р. на загальну суму 26592 грн., в т.ч. ПДВ - 4432 грн., № 98 від 27.08.2015 р. на загальну суму 28254 грн., в т.ч. ПДВ - 4709 грн., № 99 від 28.08.2015 р. на загальну суму 11153,62 грн., в т.ч. ПДВ - 1858,94 грн., № 100 від 29.08.2015 р. на загальну суму 36498 грн., в т.ч. ПДВ - 6083 грн., № 101 від 31.08.2015 р. на загальну суму 48396 грн., в т.ч. ПДВ - 8066 грн.

Суму податку на додану вартість у розмірі 44914 грн. було відображено позивачем в складі податкового кредиту серпня 2015 року.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем до суду були надані наступні первинні документи: договори-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг, заявки на перевезення, реєстри перевезень, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, (а.с. 96-132 том 1, 4-229 том 2, 1-175 том 3, 1-207 том 4, 1-213 том 5, 1-324 том 6, 1-265 том 7, 1-211 том 8, 1-222 том 9, 1-235 том 10, 1-238 том 11, 1-241 том 12, 1-199 том 13, 1-181 том 14, 1-172 том 15, 1-154 том 16, 1-144 том 17, 1-180 том 18, 1-133 том 19, 1-192 том 20, 1-202 том 21, 1-193 том 22, 1-14 том 23).

Отже, суд вважає, що позивачем були надані всі належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Всі суми податку на додану вартість, включені TOB Вірту плюс до податкового кредиту періоду, що перевірявся, підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження перевіряючих до наданих документів.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 193.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, фактично на підставі наявної податкової інформації щодо контрагентів позивача: ТОВ Пріоритет-ВЛ , ТОВ Грандпостачгруп , ТОВ Полінтерком , ТОВ Українсько-Чеська компанія , ТОВ Максима Консалтінг , ТОВ Модерн Форм та ТОВ Захер .

Таким чином на підставі лише вищезазначеної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відповідач в даному акті перевірки дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин за укладеними ТОВ Вірту плюс з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року Щодо підстав для визнання договорів нікчемними .

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ Вірту плюс з усіма вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ Вірту плюс .

Вищезазначені посилання в обґрунтування висновків акту перевірки є неправомірними та побудовані лише на припущеннях. Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент TOB Вірту плюса не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ, податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені, зокрема, на підставі податкової інформації щодо контрагентів TOB Вірту плюс .

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB Вірту плюс , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів TOB Вірту плюс , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів роботи (послуги) контрагентами позивачу не надано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. TOB Вірту плюс не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (послуг).

Аналогічна за своїм змістом позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року по справі № К/ 9991/25932/11. В іншій своїй ухвалі від 26.06.2012 року по справі №К-27230/10 Вищий адміністративний суд України вказує на те, що товарно-транспортна накладна не відноситься до тих первинних документів, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій TOB Вірту плюс з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки TOB Вірту плюс надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що TOB Вірту плюс правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що відповідач фактично на підставі лише отриманої податкової інформації визнав правочини між TOB Вірту плюс та вищезазначеними контрагентами такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України він керувався при цьому.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

У Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319, вказано, що особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що усі укладені договори між TOB Вірту плюс та ТОВ Пріоритет-ВЛ , ТОВ Грандпостачгруп , ТОВ Полінтерком , ТОВ Українсько-Чеська компанія , ТОВ Максима Консалтінг , ТОВ Модерн Форм та ТОВ Захер у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що TOB Вірту плюс не було допущено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за рахунок господарських відносин з ТОВ Пріоритет-ВЛ , ТОВ Грандпостачгруп , ТОВ Полінтерком , ТОВ Українсько-Чеська компанія , ТОВ Максима Консалтінг , ТОВ Модерн Форм та ТОВ Захер .

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ Вірту плюс на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угод, укладених між останнім та ТОВ Пріоритет-ВЛ , ТОВ Грандпостачгруп , ТОВ Полінтерком , ТОВ Українсько-Чеська компанія , ТОВ Максима Консалтінг , ТОВ Модерн Форм та ТОВ Захер не приймаються судом як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0012821401 від 08.06.2017 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Вірту плюс до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми Р № 0012821401 від 08.06.2017 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0012821401 від 08.06.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вірту плюс (код ЄДРПОУ 37420022) суму сплаченого судового збору в розмірі 17 297 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 42 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 серпня 2017 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01 вересня 2017 року.

Суддя С.О. Cтефанов