Постанова

від 05.09.2017 по справі 912/3531/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017 року Справа № 912/3531/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бобринецької міської ради Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2017 р. у справі

за позовом Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець, Кіровоградська область

до відповідача-1 Бобринецької міської ради Кіровоградської області, м.Бобринець, відповідача-2 комунального підприємства "Комунальник" Бобринецької міської ради Кіровоградської області, м.Бобринець

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2017 р. у даній справі (суддя Шевчук О.Б.) відносно Бобринецької міської ради позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Бобринецької міської ради №682 від 20.09.2016 р. "Про надання земельних ділянок в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури КП "Комунальник". Відносно Комунального підприємства "Комунальник" Бобринецької міської ради Кіровоградської області в задоволенні позову відмовлено. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Бобринецької міської ради на користь Бобринецького районного споживчого товариства витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що рішення Бобринецької міської ради №682 від 20.09.2016 "Про надання земельних ділянок в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури КП "Комунальник" прийняте без дотримання вимог чинного законодавства та з порушенням прав позивача, а тому зазначене рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню господарським судом.

Бобринецька міська рада Кіровоградської області у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосовування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволенні позову до Бобринецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що оскаржуване рішення Бобринецької міської ради № 682 від 20.09.2016 р. є таким, що втратило свою чинність.

У даному випадку, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України спір про визнання незаконним раніше скасованого рішення Бобринецької міської ради № 682 від 20.09.2016 р., є по своїй суті спором щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності Бобринецької міської ради як суб'єкта владних повноважень, а тому, суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, а не приймати рішення по суті спору.

У зв'язку з добровільною відмовою КП "Комунальник" від спірної земельної ділянки та прийняття Бобринецькою міською радою № 1031 від 23.06.2017 р. "Про припинення права постійного користування земельними ділянками для розміщення та обслуговування міського продовольчого ринку КП "Комунальник" було відновлено право позивача на спірну земельну ділянку.

Наведені обставини, на думку скаржника, є доказом відсутності порушених прав позивача на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки її доводи безпідставні та необґрунтовані.

Позивач вважає, що рішення Бобринецької міської ради № 682 від 20.09.2016 р. "Про надання земельних ділянок в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури КП "Комунальник" прийняте без дотримання вимог чинного законодавства та з порушенням прав позивача, а тому рішення господарського суду є законним.

05.09.2017 р. сторони не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Статтею 5 постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 р. "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" передбачено, що підприємства, установи, організації, які мали у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігали свої права користування до оформлення ними в установленому порядку прав землекористування.

Відповідно до статті 19 ЗК України (в редакції 1991 р.), одержати земельні ділянки в постійне користування мали право громадяни, підприємства, установи, організації, а також інші землекористувачі, вказані в ст. 7 цього кодексу.

За ст.21 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 р. "Про підтвердження права постійного користування землею" підтверджено Бобринецькому райспоживтовариству право постійного користування земельними ділянками для розміщення колгоспного ринку загальною площею 12298 кв.м, в тому числі 1 ділянка - 9215 кв.м, 2 ділянка - 3083 кв.м.

На підставі зазначеного вище рішення 05.06.1997р. Бобринецькому райспоживтовариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КР, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні земельні ділянки у позивача не вилучалися.

20.09.2016 р. Бобринецькою міською радою прийнято рішення №682 "Про надання земельних ділянок в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури КП "Комунальник", відповідно до якого надано в постійне користування КП "Комунальник" земельні ділянки з кадастровими номерами №3520810100:50:073:0150 та №3520810100:50:073:0151, площею 0,6747 га та 0,4555 га відповідно за рахунок земель житлової та громадської забудови, за адресою: вул. Базарна площа, м. Бобринець Кіровоградської області.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №68148639 від 15.09.2016 р. та №68148314 від 15.09.2016 р. згадані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні позивача.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2017 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №912/2569/16, визнано незаконним та скасовано рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 р. "Про припинення Бобринецькому районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КР №000300 виданого 05.06.1997 р. Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки" та визнано незаконним і скасовано рішення Бобринецької міської ради №259 від 30.03.2016 р. "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 р. "Про припинення Бобринецькому районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КР №000300 виданого 05.06.1997 р. Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Положеннями ст. 13 Конституції України закріплено, що земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За ст.14 Конституції України визначає, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно ст. ст. 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Положеннями ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частинами 1, 2 статті 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.г, ч.3 ст.152 ЗК України).

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (п.15 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування (нормативні та інші акти) з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (п.4 ст.373 ЦК України).

Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч.6 ст.319 ЦК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення № 682 від 20.09.2016 р. "Про надання земельних ділянок в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури КП "Комунальник" прийнято Бобринецькою міською радою з порушенням вимог чинного законодавства та прав позивача, у зв'язку з чим останній був безпідставно позбавлений права володіння та користування спірними земельними ділянками.

Таким чином, є правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що рішення № 682 від 20.09.2016 р. "Про надання земельних ділянок в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури КП "Комунальник" підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позовні вимоги до Бобринецької міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем фактично не заявлено позовних вимог до комунального підприємства "Комунальник", суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, враховуючи таке.

Так, у п.1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Колегією суддів відхиляються посилання скаржника на те, що у зв'язку з прийняттям рішення № 1031 від 23.06.2017р. "Про припинення права постійного користування земельними ділянками для розміщення та обслуговування міського продовольчого ринку КП "Комунальник" було відновлено право позивача на спірну земельну ділянку, оскільки наведене суперечить приписам ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою передбачено, що акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Бобринецької міської ради Кіровоградської області відмовити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2017 р. у справі №912/3531/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_1