Рішення

від 05.09.2017 по справі 925/740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа № 925/740/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_1- за посвідченням, представник позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю, представник відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом Керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Приватного підприємства "Юпітер"

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

Керівником Смілянської місцевої прокуратури подано в Господарський суд Черкаської області позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про витребування у Приватного підприємства "Юпітер" нежитлового приміщення автозаправної станції, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, на користь Держави Україна особі Фонду державного майна України. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 від 29.01.2004 ЗAT "Метровагонмаш" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 468373 від 30.03.2004, яким за вказаним товариством було зареєстроване право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин по вул. Леніна, 138 м. Шпола, до складу якого входила АЗС, 8, 34,3 кв.м. 31.03.2004 ЗАТ "Метровагонмаш" продало автозаправочну станцію площею 34,3 кв.м. в поетажному плані під цифрою 8, за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, 138, що входила до складу майнового комплексу Шполянського заводу запасних частин, приватному підприємству "Юпітер" за договором купівлі-продажу нежилого приміщення. 05.04.2004 право власності на вказану АЗС було зареєстроване за "Юпітер". Назване підприємство зазначене власником автозаправочної станції і на даний час. Однак у ході судового розгляду справи № 925/1831/14 встановлено належність майнового комплексу Шполянсього заводу запасних частин до державної власності та факт вибуття вказаного майна з державної власності всупереч вимогам законодавства України та волі держави в особі Фонду державного майна України. Рішенням суду, що набрало законної сили, визнане нечинним вказане рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 422755 від 19.10.2009, що було видане взамін свідоцтва від 30.03.2004. Оскільки об'єкт нерухомості - автозаправна станція по вул. Леніна, 138 у м. Шпола вибув з володіння власника - держави в особі Фонду державного майна України не з його волі, це майно має бути витребувано із чужого незаконного володіння добросовісного набувача ПП "Юпітер" та підлягає поверненню на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою суду від 23.06.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 925/740/17, призначено її до розгляду на 11.07.2017, зобов'язано прокурора та відповідача подати документи у справу.

Фонд державного майна України у поясненні від 19.07.2017 просить задовольнити позов прокурора в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та вказав, що нежиле приміщення автозаправної станції за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, 138, було незаконно відчужене та вибуло з державної власності без згоди Фонду державного майна України. В процесі розгляду спору ФДМУ надіслало до суду заперечення на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

У письмовому запереченні на позовну заяву відповідач просить відмовити керівнику Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у задоволенні позову в повному обсязі з підстав його безпідставності та необґрунтованості, оскільки ПП "Юпітер" є добросовісним набувачем спірного майна, придбало його у власність за відплатним договором, на час підписання договору купівлі-продажу підприємство не мало жодних сумнівів в тому, що спірне приміщення автозаправної станції належить ЗAT "Метровагонмаш" на праві приватної власності; факти, встановлені судами при розгляду справи № 925/1831/14, не мають преюдиційного значення при вирішенні даної справи, у розумінні статті 35 ГПК України, з огляду на те, що ПП "Юпітер" не було учасником судового процесу; рішення суду про витребування у відповідача нежитлового приміщення автозаправної станції порушить принципи пропорційності та "справедливої рівноваги", а також суперечитиме сталій практиці Європейського Суду з Прав Людини.

Також відповідач надав суду Клопотання про застосування позовної давності, в якому просить застосувати строк позовної давності до вимог керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України щодо витребування у ПП "Юпітер" нежитлового приміщення автозаправної станції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки ФДМУ ще в 2009 році достеменно було відомо про те, що майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин не перебуває у власності держави України, а на підставі ч. 1 ст 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Фонд державного майна України надіслав господарському суду 31.08.2017 Заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності, в якому пояснив, що ФДМУ дізнався про факт перебування спірного майна у власності ПП "Юпітер" лише з позовної заяви керівника Смілянської місцевої прокуратури від 21.06.2017; оскільки Фонд не був стороною у договорі купівлі-продажу та не погоджував цей договір, таким чином про факт вибуття з власності нежитлового приміщення автозаправної станції з майна ЗАТ "Метровагонмаш" Фонд не міг знати, тому Фонд не пропустив строк встановлений статтею 257 ЦК України. ФДМУ просить суд відмовити в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності ПП "Юпітер". Якщо суд дійде до висновку, що строк позовної давності пропущений, Фонд просить визнати причини пропущеного строку поважними та відновити його.

У судовому засіданні:

прокурор повністю підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити та витребувати у відповідача вказане нерухоме майно на користь держави в особі ФДМУ; заперечила проти доводів відповідача про пропуск позовної давності та водночас вказала, що якщо суд у ході розгляду справи дійде до переконання, що строк позовної давності пропущений, то просить визнати причини такого пропуску поважними та відновити його;

представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, заперечив проти застосування позовної давності, послався на письмові пояснення і заперечення ФДМУ та вказав, що у разі, якщо суд прийде до висновку, що строк позовної давності пропущений, то позивач просить визнати причини такого пропуску поважними і відновити його;

представник відповідача, повністю заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у запереченні на позовну заяву та в клопотанні про застосування позовної давності, просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.

У судовому засіданні 05.09.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора та представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до такого.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 925/1831/14 за позовом прокурора Шполянського району в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітет Шполянської міської ради, Шполянського заводу запасних частин - філії ВАТ "Метровагонмаш", ВАТ "Метровагонмаш", ТОВ "Шполянсысий завод запасних частин", ТОВ "Шполянський завод запасних частин -Метровагонмаш", треті особи: комунальне підприємство Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації - Шполянський виробничий відділок, Шполянська міська рада, обслуговуючий кооператив "Машинобудівник"", федеральне агентство з управління державним майном Російської Федерації: 1) визнано нечинними рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради народних депутатів № П/7 від 29.07.1996 "Про реєстрацію власності Шполянського заводу запасних частин філіалу ЗАТ "Метровагонмаш", № 49 від 29.01.2004 "Про видачу свідоцтва про право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запчастин ЗАТ "Метровагонмаш" по вул. вул. Леніна, 138 м. Шпола", № 167 від 26.03.2004 "Про внесення змін до рішення № 49 від 29.01.2004р", № 295 від 24.06.2004 "Про заміну реєстраційного посвідчення на свідоцтво про право власності на будинок № 136 по вул. Леніна", № 309 від 28.08.2009 "Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ "Метровагонмаш"" на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138", № 350 від 01.10.2009 "Про заміну свідоцтва щодо права власності ВАТ "Метровагонмаш" на комплекс нежитлових споруд по вул. Леніна, 138"; 2) скасовано свідоцтва про право власності від 22.02.2004 серія САА № 468335, від 16.08.2004 серії САА № 658038, від 19.10.2009 серія САС № 422755; 3) витребувано з чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства "Метровагонмаш" комплекс нежитлових споруд, що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138, за вказаним у постанові переліком, шляхом зобов'язання передати вказане майно у власність Держави Україна в особі Фонду державного майна України. Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили, не скасована.

Відповідно до цієї постанови суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:

- що майно комплексу Шполянського заводу запасних частин (далі - ШЗЗЧ), що розташований у м. Шпола, з розпадом СРСР перейшло до юрисдикції України і набуло статусу державної власності України, яку Україна набула на підставі закону в силу правонаступництва, виходячи із приписів чинного законодавства та із того, що вказаний комплекс перебував у складі підприємства союзного підпорядкування;

- що Митищінський машинобудівний завод з дати передачі йому майна комплексу ШЗЗЧ на правах філії і до дати розпаду СРСР перебував у союзному підпорядкуванні, а після оголошення незалежності право державної власності на вказане майно набула Україна, отже фактично майно комплексу ШЗЗЧ з державної власності України не виходило;

- що спірне майно вибуло з державної власності всупереч вимогам законодавства України та волі держави в особі Фонду державного майна України;

- що саме Фонд державного майна України має право розпоряджатися майном комплексу ШЗЗЧ, яке є державним майном України, в порядку, встановленому міжурядовою двосторонньою Угодою, підписаною 15.01.1993 між Україною та Російською Федерацією;

- що оспореними рішеннями № П/7, № 49, № 167, № 295, № 309, № 350, які виконавчий комітет Шполянської міської ради прийняв протягом періоду з 29.07.1996 (дата рішення № П/7) по 01.10.2009 (дата рішення № 350) фактично змінено правовий статус майна комплексу ШЗЗЧ з майна державної форми власності на майно власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав, права на що виконавчий комітет Шполянської міської ради не мав, отже виконавчий комітет діяв не в межах наявних в нього повноважень, тобто протизаконно, у зв'язку з чим апеляційний суд визнав наявними правові підстави для визнання нечинними вказаних вище рішень;

- що свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.02.2004 серії САА № 468335, від 16.08.2004 серії САА № 658038, від 19.10.2009 серії САС № 422755 видані на підставі рішень, незаконність яких доведена та які визнані судом нечинними, отже ці свідоцтва підлягають скасуванню як похідні документи на підтвердження права, оскільки радою окремі рішення щодо цих документів не приймались, а при скасуванні спірних рішень виконкому дані свідоцтва не можуть бути чинними;

- що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серії САА № 468373 скасоване органом, що його видав, оскільки замість вказаного свідоцтва видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.10.2009 серії САС № 422755 (яке судом скасоване);

- що враховуючи наявність Угоди від 15.01.1993 між Україною та Російською Федерацією, саме Фонд державного майна має право розпоряджатися майном комплексу ШЗЗЧ, яке є державним майном України, в порядку, встановленому міжурядовою двосторонньою Угодою.

Прокурор у позовній заяві в справі № 925/740/17 просить витребувати від приватного підприємства "Юпітер" нежитлове приміщення автозаправної станції, що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, на користь Держави Україна особі Фонду державного майна України, з тих підстав, що вказаний об'єкт нерухомості був проданий відповідачу особою, яка не була його власником і не мала права його відчужувати, тобто цей об'єкт вибув з володіння власника - держави в особі Фонду державного майна України не з його волі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач приватне підприємство "Юпітер" придбало автозаправочну станцію за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, 138, Черкаської області, позначена в поетажному плані під цифрою 8, площею 34,3 кв.м. за договором купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 31.03.2004 із закритим акціонерним товариством "Метровагонмаш".

В пункті 2.2 цього договору вказано, що об'єкт належить продавцю ЗАТ "Метровагонмаш" на праві власності, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Шполянською міською радою від 30.03.2004 року та зареєстрованого Шполянським відділком БТІ від 31.03.2004 року, кн.. № 2, запис № 185 Р. № 4827132.

Відповідно до пункту 1.1. договору договірна вартість об'єкту становить 30000 грн. з урахуванням ПДВ, які сплачені покупцем до підписання цього договору згідно платіжного доручення № 61 від 31 березня 2004 року. Вартість об'єкту відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Шполянським відділком БТІ від 31.03.2004 35168 грн.

Відповідно до ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.05.2004 за ПП "Юпітер" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю АЗС за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, буд. 138, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2004.

У договорі купівлі-продажу від 31.03.2004 вказано, що право власності ЗАТ "Метровагонмаш" підтверджувалося свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Шполянською міською радою від 30.03.2004 року та зареєстрованого Шполянським відділком БТІ від 31.03.2004 року, кн.. № 2, запис № 185 Р. № 4827132.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ПП "Юпітер" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю АЗС за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, буд. 138, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2004, тобто на момент розгляду даної справи власником цієї автозаправної станції є ПП "Юпітер" - відповідач у справі.

Названа автозаправочна станція входила до складу комплексу Шполянського заводу запасних частин за адресою: м. Шпола, вул. Леніна, 138, Черкаської області, та позначалася як АЗС, 8, 34,3 кв.м. у свідоцтвах про право власності на нерухоме майно серії САА № 468335 від 22.02.2004, в якому власником вказаний Шполянський завод запасних частин ЗАТ "Метровагонмаш", та серії САА № 468373 від 30.03.2004, в якому власником вказаний ЗАТ "Метровагонмаш". В обох свідоцтвах підставою для їх видачі вказане рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 29.01.2004 № 49.

Однак, як вбачається із постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 925/1831/14, судом визнано нечинним рішення Шполянської міської ради від 29.01.2004 № 49 та скасоване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.10.2009 серії САС № 422755, що було видане взамін свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серії САА № 468373 у зв'язку із скасуванням органом, що його видав. Також вказаною постановою КАГС витребувано з чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства "Метровагонмаш" комплекс нежитлових споруд, що розташований за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 138, шляхом зобов'язання передати вказане майно у власність Держави Україна в особі Фонду державного майна України, однак у наведеному в цій постанові переліку складових названого комплексу АЗС, 8, 34,3 кв.м., що є предметом спору у даній справі, відсутня.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до припису статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі № 925/1831/14, не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України передбачено таке:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В пункті 2.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, на підставі позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Суд погоджується з доводами сторін про те, що відповідач є добросовісним набувачем автозаправної станції, що була ним придбана у ЗАТ "Метровагонмаш" за відплатним договором купівлі-продажу від 31.03.2004. Відповідач не знав і не міг знати про те, що продавець за договором купівлі-продажу ЗАТ "Метровагонмаш" безпідставно набув право власності на майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин, серед яких була і автозаправна станція.

Однак, рішенням суду у господарській справі № 925/1831/14, що набрало законної сили, встановлені обставини того, що спірне майно - майновий комплекс Шполянського заводу запасних частин - вибуло з державної власності всупереч вимогам законодавства України та волі держави в особі Фонду державного майна України. Отже вказана автозаправна станція по вул. Леніна, 138 у м. Шпола, що значиться у скасованих рішенні та свідоцтвах про право власності, вибула з володіння власника - держави Україна не з її волі. Отже вказана автозаправна станція АЗС, 8, має бути вилучена у ПП "Юпітер" та повернута державі Україна в особі Фонду державного майна України.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість застосування у даній справі статті 35 ГПК України, оскільки вказаною нормою визначено відсутність обов'язку доказування обставин, встановлених рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, виходячи із змісту цієї статті ГПК, вказана вище обставина щодо вибуття майнового комплексу Шполянського заводу запасних частин (зокрема і АЗС, 8) з державної власності всупереч вимогам законодавства України та волі держави встановлена щодо самої держави України та Фонду державного майна України.

Заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, виходячи з того, що положення законодавства про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Такий правовий висновок викладений у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.2016 № 3-604гс16 (№ 916/2129/15).

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В частинах 3, 4 статті 82 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У названій вище постанові ВСУ також вказано, що відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У даній справі не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ПП "Юпітер" критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном. Витребування спірного майна на користь держави Україна з володіння ПП "Юпітер" відповідає критерію законності, оскільки витребування із його власності спірного майна автозаправної станції здійснюється на підставі статті 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Прийняття рішення про передачу у приватну власність ПП "Юпітер" об'єкта державної власності фактично позбавило державу Україна можливості володіти, користуватися та розпоряджатися державним майном. Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям спірного майна АЗВ, 8 із державної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради № 49 від 29.01.2004, на підставі якого об'єкт вибув із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребування державного майна із володіння ПП "Юпітер" є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права шляхом повернення до державної власності спірного майна, яке було передане продавцю ЗАТ "Метровагонмаш" із порушенням чинного законодавства.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/9 (пункти 2, З резолютивної частини) визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом статей 2, 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовано необхідність їх захисту і вірно вказаний Фонд державного майна України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, позов підлягає до повного задоволення та від ПП "Юпітер" необхідно витребувати на користь Держави Україна особі Фонду державного майна України нежитлове приміщення автозаправної станції, що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138 на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

На підставі статті 49 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача підлягають відшкодуванню прокурору понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати від Приватного підприємства "Юпітер" (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Героїв Крут, 66-Ж, ідентифікаційний код 21386311) нежитлове приміщення автозаправної станції, що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, на користь Держави Україна особі Фонду державного майна України.

Стягнути з Приватного підприємства "Юпітер" (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Героїв Крут, 66-Ж, ідентифікаційний код 21386311) на користь Прокуратури Черкаської області (м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119) - 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 11.09.2017 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко