Постанова

від 11.09.2017 по справі 908/1157/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2017,m.р. справа № 908/1157/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Татенко В. М., Чернота Л. Ф., Стойка О. В. за участю представників сторін: від позивача:Міхантьєв М. Д. - за довіреністю від відповідача:Дробишевський О. А. - за довіреністю від заінтересованої особи:ОСОБА_6 - за довіреністю від органу виконання:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область на ухвалу Господарського судуЗапорізької області від 27.07.2017р. по справі№ 908/1157/16 (суддя Носівець В. В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Осіріс - Вет , м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 504' 047,44 грн. заінтересована особа Фізична особа - підприємець ОСОБА_7, м. Бердянськ, Запорізька область орган виконанняМелітопольський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Мелітополь, Запорізька області

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Осіріс - Вет , м. Запоріжжя (далі - Позивач, ТОВ Осіріс - Вет ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область (далі - Відповідач, ПрАТ Агропромислова компанія ) 504' 047,44 грн компенсаційних санкцій за прострочення сплати боргу, які складаються з: 51' 032,61 грн 3% річних за період з 16.03.2013р. по 16.03.2016р. та 453' 014,83 грн інфляційних втрат за період з квітня 2013р. по березень 2016р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.06.2016р. позовну заяву ТОВ Осіріс - Вет задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ Агропромислова компанія на користь ТОВ Осіріс - Вет 46' 598,04 грн 3% річних, 445' 838,87 грн інфляційних втрат та 7' 386,55 грн судового збору.

На виконання зазначеного вище рішення, Господарським судом Запорізької області було видано наказ про примусове стягнення від 10.11.2016р.

Постановою Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області від 10.07.2017р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу суду від 10.11.2017р. у справі № 908/1157/16.

26.11.2016р. між ТОВ Осіріс - Вет та заінтересованою Фізичною особою - підприємцем у цій справі - ОСОБА_7, м. Бердянськ, Запорізька область (далі - ФОП ОСОБА_7, заінтересована особа) було укладено договір відступлення права вимоги, за яким позивач відступив ФОП ОСОБА_7 паво вимоги від відповідача 46' 598,04 грн 3% річних, 445' 838,87 грн інфляційних втрат та передав заінтересованій особі оригінали документів, що підтверджують відступлення права вимоги, зокрема, оригінал договору поставки № 4 від 01.09.2012р. з додатками, оригінали видаткових накладних, рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2016р. по справі № 908/1157/16, оригінал наказу про примусове стягнення від 10.11.2016р., що підтверджується актом приймання - передачі документів за договором від 26.07.2016р.

Так, відповідач, вважаючи, що 10.07.2017р. пред'явивши від свого імені наказ Господарського суду Запорізької області від 10.11.2016р. до Мелітопольського МР ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області до його примусового виконання на свою користь, відступивши перед цим (26.11.2016р.) ФОП ОСОБА_7 право вимоги від відповідача 46' 598,04 грн 3% річних, 445' 838,87 грн інфляційних втрат, позивач порушив ч. 1 ст. 512 ЦК України та права відповідача.

14.07.2017р. ПрАТ Агропромислова компанія звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою б/н від 14.07.2017р. про визнання наказу про примусове стягнення від 10.11.2016р. у справі № 908/1157/16 в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ Осіріс - Вет 46' 598,04 грн 3% річних та 445' 838,87 грн інфляційних витрат таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2017р. зазначену вище заяву відповідача було залишено без задоволення з посиланням на те, що судовий наказ виданий господарським судом в установленому Законом порядку на підставі рішення господарського суду від 08.06.2016р., яке є чинним.

ПрАТ Агропромислова компанія , не погодившись з прийнятою ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначену ухвалу господарського суду скасувати та прийняти судовий акт, яким задовольнити заяву відповідача б/н від 14.07.2017р.

Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвалу Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законною та обґрунтованою, оскільки остання ґрунтується на помилкових висновках суду і є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді - Чернота Л. Ф., Стойка О. В.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві № 31 від 28.08.2017р. на апеляційну скаргу, звернувся до судової колегії з проханням залишити без змін ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2017р. по справі № 908/1157/16, апеляційну скаргу ПрАТ Агропромислова компанія - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у останній мотивів.

Представник заінтересованої особи - ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний суд залишити без змін спірний судовий акт.

Представник органу виконання у судове засідання не прибув.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника органу виконання, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду постановленою з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 116 ГПК України встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

В даному випадку рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2016р. набрало законної сили 27.07.2016р. у зв'язку з прийняттям Донецьким апеляційним господарським судом постанови про залишення його без змін, на виконання якого 10.11.2016р. було видано відповідний наказ.

Згідно з ч.2 ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Скаржник, як у заяві про часткове визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, так і в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки позивач на підставі договору відступив ФОП ОСОБА_7 за договором № 4 від 26.11.2016р. право вимоги 46' 598,04 грн 3% річних, 445' 838,87 грн інфляційних втрат та передав того ж дня актом приймання - передачі документів оригінал договору поставки № 4 від 01.09.2012р. з додатками, оригінали видаткових накладних, рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2016р. по справі № 908/1157/16, оригінал наказу про примусове стягнення від 10.11.2016р., то як слідство цього, у відповідача з 26.11.2016р. відсутній обов'язок сплатити на користь позивача 46' 598,04 грн 3% річних та 445' 838,87 грн інфляційних втрат з причини відступлення цього права на користь ФОП ОСОБА_7, що унеможливлює в цій частині примусове виконання наказу.

За приписами пунктів 3.1, 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 №9 (із змінами і доповненнями) частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, які слід розглядати за правилами ГПК у межах вже розглянутої справи, у разі:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Таким чином, законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме:

- помилкова видача наказу судом;

- відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з добровільним виконанням зобов'язання ним або іншою особою;

- інші причини.

Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії обо утриматися від вчинення тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Договір про відступлення права вимоги від 26.11.2016р. укладено після прийняття Господарським судом Запорізької області рішення у даній справі про стягнення 46' 598,04 грн 3% річних, 445' 838,87 грн інфляційних втрат, 7' 386,55 грн судового збору, яке не було виконано станом на час розгляду господарським судом заяви про визнання наказу в частині таким, що не підлягає виконанню. Тобто договір укладено та заміна кредитора відбулась на стадії виконання судового рішення.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії, як і не впливає на обов'язок боржника виконати зобов'язання за договором, тобто здійснити його належне виконання в розумінні приписів ст. 599 ЦК України.

Відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів належного виконання зобов'язання, ні на користь первісного кредитора ТОВ Осіріс-Вет , ні на користь нового кредитора ФОП ОСОБА_7, а відступлення 26.11.2016р. позивачем у справі права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, не впливає на обов'язковість виконання відповідачем у справі рішення суду на підставі виданого наказу.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення заяви.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія , м. Мелітополь, Запорізька область - залишити без задоволення .

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2017р. по справі № 908/1157/16 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: Л. Ф. Чернота

О. В. Стойка

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - заінтересованній особі;

1 - органу виконання;

1 - до справи;

Логвіненко І. Г.

тел.: 702-01-54