Постанова

від 06.09.2017 по справі 917/278/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа № 917/278/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гребенюк Н. В. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №1677 від 27.10.2016)

відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 15.08.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1800 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 у справі № 917/278/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, адреса для листування: Виробничий підрозділ "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Знам'янка, Кіровоградська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн", м. Полтава,

про стягнення 57395,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 (суддя Семчук О.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 57395,00,00 грн. штрафу; 1600,00 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ "Транс Грейн", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 скасувати і прийняти нове рішення, яким зменшити штрафні санкції нараховані у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 57395,00 грн. регіональною філією "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до розміру провізної плати за перевезення одного вагону, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач в обґрунтування вимог апеляційної скарги та підстав для можливості зменшення штрафних санкцій до розміру провізної плати за перевезення одного вагону зазначає про те, що фактична маса вантажу у вагоні № 95447447 була менша, ніж маса, зазначена у накладній, тобто мало місце недовантаження, а отже підвищеного навантаження на рухомий склад не було. Як зазначає відповідач, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників господарських відносин, навантаження у вагоні не перевищувало його вантажопідйомність.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій до одної провізної плати з наступних підстав: відповідач не довів винятковість випадку; зменшення у виняткових випадках розміру штрафу є правом, а не обов'язком суду; розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів Украї ни і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопо рушенням у суду не має; ст. 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника; вірно зазначити у перевізних документах масу вантажу є обов'язком вантажові дправника, який передбачений нормативними актами.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.08.2017 для розгляду справи №917/278/17 визначено суддів: Гребенюк Н.В., Барбашова С.В., Істоміна О.А.

Відповідно до п. 9-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України« у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги.

Відповідача надав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 у справі № 917/278/17 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково в сумі 6 598,15 грн., а також посилається на позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2017 у справі № 904/10497/16. Відповідач вважає, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що згідно накладної № 44787968 зі станції Гоголеве Південної залізниці відповідач відправив на адресу ТОВ «МСП Ніка - Тера» , станція призначення Жовтнева, чотири вагони з вантажем (зерно кукурудзи), зазначивши в накладній масу вантажу 253000 кг, зокрема, у вагоні № 95447447 (далі - вагон) - вага нетто - 63 500 кг, тара - 21 450 кг. Провізна плата за один вагон згідно вказаної накладної складає 11479,00 грн.

При перевезенні вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 03.11.2016 було складено комерційний акт АА № 032935/286/34.

Відповідно до актів загальної форми № 84985 від 02.11.2016 та № 53163 від 03.11.2016 на верхніх та нижніх завантажувальних люках пломби відправників були справні, не пошкоджені та їх номери відповідали документам; доступу до вантажу не було, просипання вантажу не було; люки були щільно закриті.

Згідно комерційного акту, при прибутті поїзда та зважуванні вищевказаного вагону виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем в накладній. В накладній маса вантажу у вагоні № 95447447 складає: нетто - 63 500 кг., тара - 21 450 кг., а в комерційному акті - нетто - 56 200 кг., тара - 21 450, різниця проти накладної в сторону зменшення складає 7 300 кг.

При прибутті вищезазначеного вагона на станцію призначення було проведено видачу та перевірку маси вантажу, про що зазначено в розділі «Є» комерційного акту.

В зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 57 395,00 грн. за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

Беручи до уваги вказані обставини, вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме: ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, зважаючи на те, що факт неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 57 395,00 грн. за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

Разом з цим, cуд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до розміру провізної плати за перевезення в зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю підстав для зменшення санкцій та відсутністю виняткового випадку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Матеріалами справи підтверджено, що після прибуття вагону № 59014464 на станцію Знам»янка було здійснено контрольне зважування на статистичних вагах. За фактом неправильності зазначення маси вантажу складено комерційний акт АА № 032935/286/34 від 03.11.2016 на відправку за накладною № 44787968, підписаний начальником станції де зазначено, що відправка № Н-084796, 084773, 084797 справні не пошкоджені та їх номери відповідають документу. Доступу до вантажу немає. Просипання вантажу немає. Люка щільно закриті. Зважування вагону здійснено 03.11.2016 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам'янка ОД (держповірка ваг 09.09.2016. при зважуванні виявилось брутто 77650 кг, тара з документа 21450 кг, нетто 56200 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення 7300 кг. В розділі «Є» комерційного акту зазначено, що протягом перевірки вантажу різниці проти даного комерційного акту не виявлено (а.с.14).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 за N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Згідно додатку 3 до Правил у графі 55 накладної представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Судом встановлено, що накладна № 44787968 оформлена відповідно до діючих вимог, тобто правильність внесених до неї відомостей підтверджується цифровим підписом представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 2.6. Правил, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

В даному випадку різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах склала 7300 кг, що перевищує 0,2 % від маси вказаної відповідачем.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до п.9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. № 334) у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законодавством відповідальність.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що АА № 032935/286/34 від 03.11.2016, який засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній, є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Посилання відповідача на порушення Порядку оформлення, розслідування та обліку не збережених перевезень вантажів, який затверджений наказом від 21.09.2005 № 306-Ц, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідач не довів факту не збереженого перевезення, тоді як застосування даного порядку при справному перевезенні, що підтверджується комерційним актом АА № 032935/286/34 від 03.11.2016, є недоречним. Доводи відповідача спростовуються наданими позивачем копіями телеграм № 248 від 02.11.2016, № 252 від 03.11.2016 та доповненнями до телеграми від 03.11.2016, які свідчать про направлення повідомлень про невідповідність маси вантажу.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про порушення п. 8 розділу 28 Правил складання актів щодо відсутності відмітки про складання комерційного акту в перевізному документі, оскільки у графі 49 залізничної накладної № 44787968 є відмітка про те, що вагон відчеплений, складено акт загальної форми № 293 та вказано номер досильної накладної 41705161. В графі 49 наданої позивачем копії досильної накладної № 41705161 є відмітка залізниці про складення комерційного акту АА № 032935/286 від 03.11.2016. Також позивачем надано оригінал комерційного акту АА № 032935/286 від 03.11.2016, який підписано начальником станції ДС ОСОБА_3, начальником вантажного району зам. ДС Кириловим та працівником станції Жеребіло, тобто вказаний акт підписаний уповноваженими особами та відповідає вимогам п. 10 Правил складання актів.

Посилання відповідача на телеграму члена правління ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_4 не приймається судом до уваги у зв'язку з тим, що вона носить рекомендаційний характер та не може бути належним та допустимим доказом по справі у розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України.

Також, не заслуговують на увагу твердження відповідача про порушення розділу 4 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, так як згідно п. 1 даних Правил, електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтями 24, 122 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній. За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Як вбачається з накладної № 44787968, вартість перевезення складає 11479,00 грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилась на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 57 395,00 грн. (11479,00 х 5), в зв'язку з чим позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача про те, що штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати саме надлишку (недостачі) маси вантажу, колегія суддів вважає безпідставним та зазначає наступне.

Так, Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойку здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно пункту 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

Отже, ані Законом України "Про залізничний транспорт", ані Статутом залізниць України та іншими нормативними документами, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування та є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, не передбачено обчислення штрафу, виходячи з надлишку (нестачі) вантажу.

Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що у випадку неправильного зазначення маси вантажу, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі згідно до ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли. Також, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, правовий аналіз наведених положень Статуту залізниць України, дає підстави вважати, що штраф стягується за сам факт допущення порушення щодо неправильного зазначення відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, а сам штраф обраховується, виходячи з провізної плати за всю відстань перевезення, яка встановлюється у провізних документах, в даному випадку в накладній № 44787968, яка у відповідності до пп.. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України є основним перевізним документом встановленої форми, оформленої відповідно до цього Статуту та Правил перевезення і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на числену практику вирішення даної категорії справ, якою підтверджується правильність нарахування ПАТ "Українська залізниця" штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній, у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, зокрема постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2017 у справі 3 918/891/16; від 22.05.2017 у справі № 925/1423/16; від 10.07.2017 у справі № 905/3492/16; від 08.08.2017 у справі № 906/27/17.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 24.05.2017 у справі № 904/10497/16, в якій суд касаційної інстанції вважав правильним нарахування штрафу, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) вантажу, колегія суддів відхиляє, оскільки дана постанова не має преюдиціального значення для вирішення даного господарського спору, а висновки суду касаційної інстанції, викладені в даній постанові не є обов'язковими для суду апеляційної інстанції.

Також відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційні й скарзі просив суд зменшити розмір штрафу до розміру провізної плати за перевезення одного вагону з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, з огляду на те, що розмір штрафу є надмірно великим враховуючи той факт, що позивачеві не було завдано жодних збитків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (далі - Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Невиконання вимог вказаних Правил створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Відповідно до ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273 зі змінами залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225 при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Однак. відповідачем не надано до суду належного доказу та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

Оскільки відповідачем не доведено та необґрунтовано наявності підстав для зменшення санкцій та відсутність виняткового випадку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, в зв'язку з цим, вимоги апеляційної скарги відповідача про зменшення розміру штрафу до розміру провізної плати за перевезення одного вагону задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для зменшення штрафу, нарахованого за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 у справі № 917/278/17.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 у справі № 917/278/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.