Постанова

від 27.11.2017 по справі 917/278/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Справа № 917/278/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Барбашова С.В. Істоміна О.А.) на рішенняГосподарського суду Полтавської області від 11.05.2017 (суддя Семчук О.С.) у справі№ 917/278/17 Господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Знам'янська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн" простягнення 57395,00 грн.,

за участю представників позивачане з'явились, відповідачане з'явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 у справі №917/278/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017, позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 57395,00,00 грн. штрафу та 1600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць, ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що Статут залізниць не містить приписів стосовно того що є базою для нарахування штрафу, а саме вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці. На думку скаржника, штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися виходячи саме з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси товару та в даному випадку сума штрафу має складати 6598,15 грн.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, за залізничною накладною №44787968 від 31.10.2016 залізниця прийняла до перевезення від відповідача на адресу ТОВ "МСП Ніка-Тера", зі станції Гоголеве Південної залізниці до станція призначення Жовтнева, чотири вагони з вантажем (зерном кукурудзи) із зазначеною у накладній масою вантажу 256000 кг, зокрема, у вагоні № 95447447 - вагою нетто 63500 кг, тарою в 21450 кг. Згідно з вказаною накладною провізна плата за один вагон складає 11479,00 грн.

Судами встановлено, що накладна № 44787968 оформлена відповідно до чинних вимог, правильність внесених до неї відомостей підтверджується цифровим підписом представника відповідача.

Згідно з абз. 4 п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

За прибуття вагону № 59014464 на станцію Знам'янка залізниця здійснила контрольне зважування на статистичних вагах.

Як встановлено судами, за результатами контрольного переважування вагону та за фактом неправильності зазначення маси вантажу складений комерційний акт АА №032935/286/34 від 03.11.2016 на відправку за накладною № 44787968 від 31.10.2016, підписаний начальником станції. У вказаному комерційному акті щодо відправки № Н-084796, 084773, 084797 зафіксовано, що вагони справні, не пошкоджені та їх номери відповідають документу; доступу до вантажу немає; просипання вантажу немає; люки щільно закриті. Зважування вагону здійснено 03.11.2016 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам'янка ОД (держповірка ваг 09.09.2016. При зважуванні виявилось брутто 77650 кг, тара з документа 21450 кг, нетто 56200 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення 7300 кг. В розділі "Є" комерційного акта зазначено, що протягом перевірки вантажу різниці проти даного комерційного акта не виявлено.

Повідомлення про невідповідність маси вантажу надіслані залізницею вантажовідправнику, що підтверджується телеграмами № 248 від 02.11.2016, № 252 від 03.11.2016 та доповненнями до телеграми від 03.11.2016.

Відповідно до ч. 2 п. 2.6. Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

В даному випадку різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах склала 7300 кг, що перевищує 0,2 % від маси вказаної відповідачем.

Оскільки провізна плата на вагон, як встановлено господарськими судами, дорівнює 11479,00 грн., то позивач просив стягнути з відповідача штраф у п'ятикратному розмірі проїзної плати в сумі 57395,00 грн.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом АА № 032935/286/34 від 03.11.2016, що підписаний уповноваженими особами відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, якими регулюється порядок складання як актів загальної форми, так і комерційних актів. Факту незбереженого перевезення відповідач під час розгляду справи не довів.

Як передбачено ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту Міністерством транспорту України затверджені Правила перевезення вантажів, обов'язкові для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Пунктом 1.1 Правил перевезення вантажів, розділом 4 Правил оформлення перевізних документів та ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до цих Правил (п. 2.1) графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником.

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644, пунктом 1.1, розділом 4 "Правил оформлення перевізних документів" та ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до цих Правил (п. 2.1) графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником.

Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення визначається відправником, спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 за N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Таким чином, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документа відомості і за необхідності скласти новий документ.

Згідно з додатком 3 до Правил у графі 55 накладної представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У пункті 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли. Положеннями ст. 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника), крім заподіяних залізниці збитків і витрат.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойку здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

За встановлених обставин допущення відповідачем порушення, яке полягало у неправильному зазначенні у накладній маси вантажу, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн" має нести відповідальність згідно з ст. ст. 24, 122 Статуту залізниць України та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів у вигляді сплати штрафу.

Оскільки відповідач неправильно визначив масу вантажу та зазначив в накладній №44787968 масу меншу на 7300 кг, то позивач правомірно нарахував штраф у сумі 57395,00 грн., що становить п'ятикратний розмір провізної плати за всю відстань перевезення (що погоджений сторонами у розмірі 11479,00 грн.) за перевезення одного вагону, тому позовні вимоги про стягнення 57395,00 грн. штрафу правомірно підлягали задоволенню судами.

Посилання скаржника на необхідність визначення розміру штрафу виходячи з вартості провізної плати саме надлишку (недостачі) маси вантажу колегією суддів відхиляються з огляду на приписи ст. 122 Статуту залізниць України, відповідно до якої за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту, - п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, яка встановлюється у провізних документах, в даному випадку в накладній № 44787968. При цьому положеннями Закону України "Про залізничний транспорт" чи Статутом залізниць України не передбачено обчислення штрафу, виходячи з надлишку (нестачі) вантажу.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанції відповідач просив суд зменшити розмір штрафу до розміру провізної плати за перевезення одного вагону з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, з огляду на те, що розмір штрафу є надмірно великим, враховуючи той факт, що позивачеві не було завдано жодних збитків.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплене в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши надані сторонами докази, а також те, що відповідач відповідно до вказаних вимог не довів винятковості випадку та оскільки зменшення пені є правом господарського суду, дійшли до правомірного висновку про відсутність підстав для зменшення штрафу.

Відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку зібраних у справі доказів.

При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Враховуючи те, що в залізничній накладній на перевезення, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем неправильно зазначено масу вантажу і вказана обставина згідно зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з вантажовідправника штрафу, то колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Грейн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №917/278/17 - без змін.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова