Рішення

від 31.08.2017 по справі 220/2348/16-ц

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/2348/16-ц

Номер провадження № 2/220/79/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді - Яненко Г.М.,

при секретарі - Черняєвій С.П.

за участі представників:

представника позивача - не з'явився

представника відповідача № 1 - не з'явився

представника відповідача № 2 - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Новосілка Донецької області справу

за позовом ОСОБА_2, яка звернулась до суду в особі її представника ОСОБА_3

до відповідача № 1 Великоновосілківської селищної ради,

відповідача № 2 Споживчого товариства Потребітєль

про

- визнання незаконними та скасування рішення Великоновосілківської селищної ради №6/13-160 від 29 листопада 2011 року Про продаж земельної ділянки не сільськогосподарського призначення СТ Потребітєль .

- визнання незаконними та скасування рішення Великоновосілківської селищної ради №6/18-227 від 04 квітня 2012 року Про внесення змін до рішень сесії селищної ради .

- визнання незаконними та скасування договору купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25 липня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №764

- визнання незаконними та скасування Державного Акта про право власності СП Потрєбітєль на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Октябрська, 39а, смт. Велика Новосілка, Донецької області.

- визнання незаконними та скасування права власності СП Потрєбітєль на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Октябрська, 39а, смт. Велика Новосілка, Донецької області.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до відповідача №1 Великоновосілківської селищної ради, відповідача №2 Споживчого товариства Потрєбітєль про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акта про право власності на землю та права власності на землю.

Вимоги позивача мотивовано тим, що продаж земельної ділянки здійснено без достатніх правових підстав та з порушенням норм земельного законодавства.

Крім іншого, як стверджує представник позивача, ряд документів наданих у справу було підроблено, а тому клопотав про проведення технічної експертизи документів, друкарських форм та матеріалів документів.

У запереченнях на позов та усних поясненнях представників, відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на прийняття рішень, укладення договору та набуття права власності на земельну ділянку у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає. Крім того, вказали на відсутність у позивача повноважень представляти інтереси громади, а його особисті майнові чи не майнові права, оспорювані акти не зачіпають.

Розгляд справи, призначений вперше на 24 січня 2017 року неодноразово відкладався, востаннє на 31 серпня 2017 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997р ., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

У пункті 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (див. ухвалу у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

Враховуючи необхідність відкладення розгляду справи у т.ч. за із незалежних від суду причин (відключення електроенергії, неявка сторін, тощо), кількість позовних вимог, поведінку учасників процесу, беручи до уваги відсутність заперечень з боку сторін щодо тривалого розгляду, вважаю, що "розумним" для розгляду даної справи є саме строк, який забезпечив як повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи, так і реалізацію процесуальних прав сторін по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у т.ч. дані у попередніх засіданнях, судом встановлено:

16 листопада 2011 року СТ Потрєбітєль звернулось до голови Великоновосілківської селищної ради з клопотанням №52 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Октябрській, 39а в смт. Велика Новосілка (а.с.57)

29 листопада 2011 року Великоновосілківська селищна рада прийняла рішення №6/13-160(а.с.54-55) :

1. Погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2145 га по вул. Октябрській, 39а в смт. Велика Новосілка, яка підлягає продажу СТ Потрєбітєль (код 30844696), яке розташоване за адресою: смт. Велика Новосілка, вул. Октябрська, 42.

2. Затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 78476,42 (сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість грн. 42 коп.), без ПДВ, на підставі експертної грошової оцінки (додається).

3. Продати СТ Потрєбітєль земельну ділянку, що є комунальною власністю селищної ради, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна площею 2148 кв.м. за 78476,42 (сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість грн. 42 коп.), без ПДВ, розташований по вул. Октябрській, 39а в смт. Велика Новосілка.

4. Затвердити умови продажу земельної ділянки СТ Потрєбітєль по вул. Октябрській, 39а в смт. Велика Новосілка.

5. Селищному голові ОСОБА_5 оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2148 кв.м. по вул. Октябрській, 39а в смт. Велика Новосілка за ціною і на умовах визначених цим рішенням.

6. ОСОБА_6 акт на право власності на земельну ділянку, розташовану по вул. Октябрській, 39а в смт. Велика Новосілка СТ Потрєбітєль після сплати всієї суми в порядку передбаченому умовами продажу (додається).

7. СТ Потрєбітєль виконувати обов'язки власника земельної ділянки відповідно до вимог ст. 91 Земельного кодексу України.

8. Контроль по виконанню цього рішення покласти на постійну комісію з агропромислового комплексу, регулювання земельних стосунків, охорони довкілля.

04 квітня 2012 року Великоновосілківською селищною радою прийнято рішення №6/18-227 про внесення змін до рішень сесії селищної ради згідно додатка (а.с. 100-101), за змістом якого п.6 рішення №6/13-160 від 29 листопада 2011 року викладено у наступній редакції:

- видати ОСОБА_6 акт на право власності на земельну ділянку, розташовану по вул. Октябрська, 39а в смт. Велика Новосілка СТ Потрєбітєль після сплати першого платежу в порядку, передбаченому умовами продажу (додаток №1).

Додатком №1 визначено:

- перший внесок вноситься до підписання договору купівлі-продажу і складає 23542,82 грн.

- термін розстрочки складає 5 років.

- порядок внесення залишку суми в розмірі 915,56 грн. щомісячно до 20 числа протягом 60 місяців.

Рішення органу місцевого самоврядування оприлюднено на сайті Великоновосілківської селищної ради із позначкою конфіденційно .

На підставі рішення Великоновосілківської селищної ради №6/13-160 від 29 листопада 2011 року, між органом місцевого самоврядування та споживчим товариством Потрєбітєль укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25 липня 2012 року, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №764.

Відповідно до умов договору СТ Потрєбітєль набуло у власність земельну ділянку для комерційного використання (обслуговування ринку продовольчих і промислових товарів) загальною площею 2148 кв.м. кадастровий №1421255100-04-003-0054, яка знаходиться за адресою вул. Октябрська, 39, смт. Велика Новосілка, Донецької області.

За твердженням позивача, при прийнятті оспорюваних рішень органом місцевого самоврядування допущено ряд порушень, а саме:

- продаж земельної ділянки здійснено без проведення земельних торгів, що за відсутності об'єктів нерухомого майна не допускається;

- із заявою про продаж йому земельної ділянки, СТ Потрєбітєль не зверталось, а долучена копія заяви є підробленою.

- питання продажу земельної ділянки не було погоджено на комітеті Великоновосілківської селищної ради;

- покупцем набуто у власність земельну ділянку без проведення оплати, у т.ч. внесення авансового платежу.

Позивач також звертає увагу суду на ту обставину, що з огляду на публікацію оспорюваних актів ненормативного характеру на сайті селищної ради із позначкою конфіденційно , він був позбавлений права та можливості довідатись про продаж земельної ділянки та звернутись за захистом його порушених прав в межах встановленого трирічного строку з дати їх прийняття.

Передання земельної ділянки з комунальної власності у приватну, на думку позивача завдає місцевому бюджету шкоди у вигляді неотриманої вигоди від її продажу з аукціону чи передання у користування, порушує права територіальної громади і його особисті як члена громади.

Крім того, оскільки позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності здійснює торгівлю на ринку, був особисто зацікавлений у придбанні спірної земельної ділянки, однак, її реалізація без проведення земельних торгів позбавила його такої можливості.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

У запереченнях на позов та усних поясненнях представників, відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на те, що:

- земельну ділянку було продано для обслуговування розташованих на ній об'єктів нерухомого майна - цілісного майнового комплексу (огорожі, воріт, навісів, туалету, асфальтового замощення), які належать на праві власності СТ Потрєбітєль (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно а.с. 84, технічний паспорт а.с. 87-92, 177-181 ), а тому земельні торги не проводились.

- право власності на земельну ділянку СТ Потрєбітєль передано в межах наявних в органу місцевого самоврядування повноважень із додержанням встановленої земельним законодавством процедури;

Відповідачі також звертають увагу суду на те, що позивач не є учасником спірних правовідносин, а тому постановлені акти ненормативного характеру та укладений договір не впливають на виникнення, наявність, зміну або припинення у нього цивільних прав чи обов'язків.

Відповідачами також заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке:

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

В Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014 року Верховний Суд України роз'яснив, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому, судам рекомендовано виходити з положень ст. 11 ЦКпро підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією Українита міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК).

Відповідно до ст. 13 ЦК цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1).

Згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК, зокрема, недотримання особою обов'язку утримуватись від дій, які можуть порушити права іншої особи, завдати шкоду іншій особі, а також у разі зловживання правом в інших формах.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення гл. 3 ЦК, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права, перелік яких у жодному випадку не є вичерпним.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст зазначених у ст. 15 ЦК підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до змісту ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у спосіб встановлений для такого захисту а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В порядку ч.5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Вирішення питань регулювання земельних відносин та прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, в силу ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україна належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад які розглядаються на пленарних засіданнях.

При даних обставинах, позивач котрий не є учасником спірних правовідносин, мав би належними та допустимими доказами обґрунтувати обставини, які підтверджують що прийняттям оспорюваного акта сторони порушили, не визнали або оспорили його особисті права чи інтереси, чого позивач жодним чином не зробив.

Обставин, з якими закон пов'язує виникнення у фізичної особи права виступати від імені територіальної громади та права представляти її інтереси, ОСОБА_2, в особі її представника, також не зазначено.

Щодо посилання позивача на порушення його права як суб'єкта підприємницької діяльності який здійснює торгівлю на ринку і був особисто зацікавлений у придбанні спірної земельної ділянки, однак, її реалізація без проведення земельних торгів позбавила його такої можливості, слід зазначити наступне:

За змістом постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 1 березня 2013 року № 3, вирішуючи питання належності спору до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діє фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа-підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Беручи до уваги приписи перелічених норм, з огляду на посилання позивача на особисту зацікавленість його як суб'єкта господарювання у придбанні спірного майна для здійснення підприємницької діяльності, порушене право, за його наявності, не підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

Тому, з урахуванням усього наведеного, підстав для визнання незаконними та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії, правочину, державного акта та права власності у суду немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на не доведення позивачем права бути позивачем за вказаним позовом, клопотання про проведення експертного дослідження задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір не відшкодовується.

На підставі наведенного, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215,218,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 11 вересня 2017 року

Суддя Г.М.Яненко