Рішення

від 13.09.2017 по справі 905/879/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2017р. Справа №905/879/17

за позовом Керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка

до відповідача 1. Відділу освіти Мар'їнської районної державної адміністрації, м.Мар'їнка

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс ,

с.Павлівка, Донецька область

до відповідача 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс філії

Костянтинівська , с.Костянтинівка, Донецька область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Костянтинівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів, м.Костянтинівка

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Попов О.В.

Суддя Чорненька І.К.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_1-по дов.

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Комісар О.О.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Керівник Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Відділу освіти Мар'їнської районної державної адміністрації, м.Мар'їнка, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , с.Павлівка, Донецька область, до відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс філії Костянтинівська , с.Костянтинівка, Донецька область, про:

- визнання недійсним та припинення на майбутнє договір №7600а від 01.01.2012р. щодо надання послуг з обробки землі та всі додатки до нього, укладені між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська ;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська звільнити займану ним земельну ділянку площею 20,0 (кадастровий номер 1423384000:02:000:0579), вартістю 719905,99 грн., що належить Костянтинівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів на праві постійного користування згідно з Державним актом серії ЯЯ №9055959, яку він займає на підставі договору №7600 від 01.01.2012р.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладання оспорюваного правочину особою, яка не мала на це повноважень, порушення спірним договором вимог ст.ст.31, 92, 95, 96 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 207, 792 Цивільного кодексу України тощо.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як встановлено, згідно позовної заяви прокурором в якості відповідача 2 вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , с.Павлівка, Донецька область, в якості відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс філії Костянтинівська , с.Костянтинівка, Донецька область.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2017р. у реєстрі наявне Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс .

Таким чином, фактично відповідач 2 та відповідач 3 є однією й тією самою юридичною особою.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2017р. зобов'язано прокурора визначитися з позовними вимогами до відповідача 2, до відповідача 3.

Проте, жодних дій щодо визначення належного відповідача по справі прокурором не вчинено.

Згідно із ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Одночасно, діючим Господарським процесуальним кодексом України не визначено певних процесуальних дій суду у випадку зазначення відповідачами по справі однієї й тієї самої особи.

За таких обставин, враховуючи визначені прокурором у резолютивній частині позову позовні вимоги, суд вважає вірним відповідачем 2 по справі Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс філії Костянтинівська , с.Костянтинівка, Донецька область.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.04.2017р.).

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 2 надав заперечення на позовну заяву від 16.06.2017р. №7600/17, згідно яких стверджує про недоведеність позовних вимог (зокрема, відсутність звернень відділу освіти чи позивача до прокурора про захист прав, недоведеність прокурором факту укладання сторонами договору оренди, відсутність порушень норм цивільного законодавства під час вчинення оспорюваного правочину тощо).

15.05.2017р. до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких відповідач 2 стверджує про посилання прокурора у позові на статутні документи з неповним текстом, у старій редакції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2017р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Костянтинівську загальноосвітню школу 1-3 ступенів, м.Костянтинівка.

Третя особа пояснень по суті спору не надала, в судові засідання не з'явилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача 2, господарський суд встановив:

Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №055949 (зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 27.07.2006р.) Костянтинівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів на підставі розпорядження Мар'їнської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. №256 є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,6545 га, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради Мар'їнського району з цільовим призначенням - для дослідних та навчальних цілей.

Рішенням Мар'їнської районної ради Донецької області від 21.05.2009р. №1/29-10 Про передачу в оперативне управління об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районної ради передано в оперативне управління відділу освіти Мар'їнської райдержадміністрації, зокрема, Костянтинівську загальноосвітню школу 1-3.

01.01.2012р. між Мар'їнським районним відділом освіти (Костянтинівською загальноосвітньою школою 1-3 ступенів) та ТОВ Агрофірма Агротіс філія Костянтинівська був підписаний договір №7600а про надання послуг, згідно з умовами якого відповідач 2 зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: проводити оранку, боронування, внесення органічних та мінеральних добрив, посів, хімічна обробка посівів культур, а також збирання вирощеного врожаю на ділянці ріллі площею 20,00 га, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

Відповідно до розділу 2 договору відповідач 2 зобов'язався забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником згідно з вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати. В свою чергу, замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірі і в строк, передбачені цим договором.

За змістом п.3.1 договору №7600а від 01.01.2012р. здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін.

Оплата вартості послуг здійснюється шляхом передачі виконавцю вирощеного ним врожаю згідно додаткової угоди до нього (п.3.3 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору та закінчується 31.12.2017р. (п.6.2 договору).

Виходячи зі змісту позовної заяви, вказаний вище договір №7600а від 01.01.2012р. укладений сторонами з порушенням вимог ст.ст.31, 92, 95, 96 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 207, 792 Цивільного кодексу України.

Так, у позовній заяві прокурор зазначає, що Мар'їнський районний відділ освіти не мав права розпоряджатися від імені власника майном навчального закладу. Крім цього, згідно ст.95 Земельного кодексу України саме третя особа як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена наступними правами щодо земельної ділянки: право самостійно господарювати на землі; право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Одночасно, за твердженням прокурора, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Крім цього, як вказує прокурор, даний договір укладено відповідачами з метою приховання договору оренду земельної ділянки.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме заявник має довести наявність у нього відповідного права на звернення до суду певними доказами, довести свої позовні вимоги.

Як було зазначено вище, прокурором заявлені позовні вимоги про визнання недійсним та припинення на майбутнє договір №7600а від 01.01.2012р. щодо надання послуг з обробки землі та всі додатки до нього, укладені між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська .

Таким чином, саме прокурор повинен визначити та довести наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність даного правочину.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1- 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

В ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вказувалось вище, 01.01.2012р. між Мар'їнським районним відділом освіти (Костянтинівською загальноосвітньою школою 1-3 ступенів) та ТОВ Агрофірма Агротіс філія Костянтинівська був підписаний договір про надання послуг, згідно з умовами якого відповідач 2 зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: проводити оранку, боронування, внесення органічних та мінеральних добрив, посів, хімічна обробка посівів культур, а також збирання вирощеного врожаю на ділянці ріллі площею 20,00 га, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на відсутність у Мар'їнського районного відділу освіти права на розпорядження майном навчального закладу. При цьому, в підтвердження вказаного прокурором до матеріалів справи додано копії статуту Костянтинівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Мар'їнської районної ради Донецької області (ухвалено на засіданні ради 29.08.2016р.), Положення про Відділ освіти Мар'їнської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 28.04.2016р. №146.

Проте, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тобто, визначення прокурором повноважень відповідача 1, третьої особи за статутними документами, що були ухвалені майже через 5 років після вчинення оспорюваного правочину №7600а від 01.01.2012р. є неправомірним.

В силу приписів ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому, підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений.

Виходячи з заявлених у позові вимог, до предмету доказування входить доведення прокурором обставин вибуття земельної ділянки із володіння і користування школи, та набуття її в користування відповідачем 2.

Відповідно до ст.397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач); власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі; власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав; землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору (ч.1 ст.407, ч.ч.1, 3 ст.409, ч.1 ст.410 Цивільного кодексу України).

За висновками суду, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що діяльність за цим договором не позбавляє права користування земельною ділянкою землекористувача та не надає прав користувача чи орендаря відповідачу 2, не є передачею прав користування чи управління земельною ділянкою, що полягає у самостійному в повному обсязі утриманні і виробничому застосуванні та споживанні корисних властивостей природного об'єкта.

Так, згідно наданих відповідачем 2 до справи документів сторонами на виконання умов договору №7600а від 01.01.2012р. складлалися акти приймання-передачі продукції, накладні, згідно яких відповідач 2 виконав, а відповідач 1 прийняв роботу з отримання ячменю, пшениці, зеленої маси трав тощо.

Доказів вчинення відповідачами інших дій, пов'язаних з виконанням договору (як-то, складання акту приймання-передачі земельної ділянки, внесення відповідачем 2 плати за користування такою земельною ділянкою) прокурором до матеріалів справи не надано.

За умовами спірного договору земельна ділянка залишилась у користуванні третьої особи. Одночасно, відповідач 2 лише набув право здійснювати оранку, боронування, внесення органічних та мінеральних добрив, посів, хімічну обробку посівів культур, а також збирання вирощеного врожаю на ділянці ріллі.

Умови договору є взаємопов'язаними та орієнтованими на досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із сторін цього правочину, виходячи із предмету цього договору, у зв'язку з чим укладення наведеного договору не має на меті приховати інший правочин, зокрема, договір оренди землі, як про це стверджує прокурор.

Тобто, суд дійшов висновку, що між відповідачами було досягнута домовленість про надання відповідачем 2 послуг та прийняття таких послуг відповідачем 1.

Одночасно, оскільки третій особі земельна ділянка надана у постійне користування для дослідних та навчальних цілей, тому обробіток землі, вирощування сільськогосподарської продукції є необхідним для виробничої практики та відповідає навчальним цілям, не порушує цільове призначення земельної ділянки.

При цьому, оспорюваний договір не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі» , а саме: відомостей про об'єкт оренди, оренду плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Враховуючи наведене, правовідносини відповідачів не містять ознак оренди, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати оспорюваний договір удаваним.

Частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як вказувалось вище, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №055949 (зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 27.07.2006р.) третя особа на підставі розпорядження Мар'їнської районної державної адміністрації від 25.05.2006р. №256 є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,6545 га, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради Мар'їнського району з цільовим призначенням - для дослідних та навчальних цілей.

Оскільки умовами оспорюваного договору від 01.01.2012р. №7600а не передбачено вилучення чи передача земельної ділянки іншій особі, стан та цільове призначення земельної ділянки, площею 20,6545 га, не змінено, посилання прокурора на порушення сторонами ст.92 Земельного кодексу України є необгрунтованими.

За висновками суду, спірний правочин не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

З огляду на встановлені обставини щодо відповідності даного договору вимогам чинного законодавства і, зокрема, п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, які ґрунтуються на принципі свободи договору, який відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також положень ст.628 Цивільного кодексу України щодо змісту договору, умови якого можуть визначатись на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а також приписів ч.1 ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони можуть укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства, судом встановлено відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із ст.29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

У відповідності до ст.21 Господарського процесуального кодексу України , позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В той час як відповідачами визначено підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зважаючи на наведене, прокурор не лише визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а й визначає коло осіб які порушили права чи інтереси осіб зазначених прокурором, а також вказує на норми права, які порушені відповідачами.

Як встановлено судом вище, спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третьої особи, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №9055959 (зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 27.07.2006р.), тобто, надана у користування згідно діючого на той час законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України , згідно яких з 01.01.2013р. центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Керівником Волноваської місцевої прокуратури позивачем за даним позовом визначено Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка.

Відповідно до п.3 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333 , до компетенції Головне управління Держгеокадастру в області належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області з 01.01.2013р. наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Проте, прокурор, обґрунтовуючи свої позовні вимоги потребою захистити інтереси держави не навів ані у позовній заяві, ані під час судового розгляду, в чому саме полягають порушені інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області в частині їх права на розпорядження землями, що знаходяться в їх підпорядкуванні та не обґрунтував необхідності їх захисту.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов в частині вимог про визнання недійсним та припинення на майбутнє договір №7600а від 01.01.2012р. щодо надання послуг з обробки землі та всі додатки до нього, укладені між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська підлягає залишенню без задоволення.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська звільнити займану ним земельну ділянку площею 20,0 (кадастровий номер 1423384000:02:000:0579), вартістю 719905,99 грн., що належить Костянтинівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів на праві постійного користування згідно з Державним актом серії ЯЯ №9055959, яку він займає на підставі договору №7600 від 01.01.2012р., судом також залишено без задоволення, враховуючи висновки суду щодо ненабуття відповідачем 2 у користування спірної земельної ділянки.

Крім цього, судом також прийнято до уваги ті обставини, що фактично позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 2 звільнити самовільно зайняту земельну заявлені прокурором на користь Костянтинівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів.

Так, як вказувалось вище, у позовній заяві прокурор посилається на ті обставини, що саме третя особа як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена наступними правами щодо земельної ділянки.

Одночасно, позивачем у справі прокурором визначено Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Тобто, заявлення прокурором позовних вимог на користь не визначеного ним позивача, а на користь третьої особи без самостійних вимог на предмет спору є неправомірним.

Судовий збір підлягає віднесенню на прокурора повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 24, 27, 29, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка до Відділу освіти Мар'їнської районної державної адміністрації, м.Мар'їнка, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс філії Костянтинівська , с.Костянтинівка, Донецька область, про:

- визнання недійсним та припинення на майбутнє договір №7600а від 01.01.2012р. щодо надання послуг з обробки землі та всі додатки до нього, укладені між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська ;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агротіс , філія Костянтинівська звільнити займану ним земельну ділянку площею 20,0 (кадастровий номер 1423384000:02:000:0579), вартістю 719905,99 грн., що належить Костянтинівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів на праві постійного користування згідно з Державним актом серії ЯЯ №9055959, яку він займає на підставі договору №7600 від 01.01.2012р.

В судовому засіданні 13.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.09.2017р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя І.К. Чорненька

Суддя О.В. Попов