Постанова

від 11.09.2017 по справі 910/22759/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа№ 910/22759/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Куксова В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.09.2017

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 (повне рішення складено 20.03.2017)

у справі №910/22759/16 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного підприємства "СЕБ-ФАРМАЦІЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША"

про стягнення 40 042,02 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/22759/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" на користь Приватного підприємства "СЕБ-ФАРМАЦІЯ" 40 042,02 грн. суми основного боргу та 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЕРША" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/22759/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/22759/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

29.05.2017, 14.06.2017 та 21.06.2017 Київським апеляційним господарським судом у судовому засіданні оголошено перерву.

Розгляд справи слухався різними складами суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Куксов В.В.

Вказана судова колегія почала розгляд справи спочатку і прийняла постанову у даній справі.

Представником позивача на підставі ст. 96 ГПК України надано суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

14.06.2017 представником позивача, через канцелярію суду, подано додаткові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/22759/16 - без змін.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.04.2015 між Приватним підприємством "СЕБ-ФАРМАЦІЯ" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЕРША" (страховик) було укладено Договір № 06-07.0015.00037 добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язувався в разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах договору страхувальнику, а позивач зобов'язувався сплатити страховий платіж на умовах, визначених договором та виконати інші умови договору. Предметом договору є транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2014 року випуску.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що страховими випадками за договором є дорожньо-транспортна пригода, стихійні лиха, пожежа, вибух, влучення блискавки, протиправні дії третіх осіб, інші випадки, незаконне заволодіння ТЗ.

Сторони погодили опції страхування, зокрема, без врахування зносу (п. 1.3.2.), без врахування франшизи на скляні поверхні ТЗ (п. 1.3.3.), ремонт на фірмовій СТО (СТО обирає страхувальник) (п. 1.3.7.).

Страхова сума становить 1 794 350,00 грн. (п. 1.6.), страховий платіж 58 836,74 грн. (п. 1.8.), територія дії - територія України ( п. 1.9.).

Строк дії договору - з 25.04.2015 по 24.04.2016 (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 1.1.1. Договору предметом договору є, зокрема, страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО на умовах страхування КАСКО згідно з Розділом 1 основного частини договору

Позивач зазначає, що 19.03.2016 на вул. Саксаганського, 65 в м. Києві сталася подія за участю застрахованого позивачем транспортного засобу, в результаті якої останній отримав механічні пошкодження заднього бамперу за відсутності будь-яких постраждалих осіб.

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору застраховані страхові випадки зазначаються в Основній частині договору. Страховим випадком по страхуванню КАСКО можуть бути втрата, знищення або пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок, зокрема ДТП.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору дорожньо-транспортною природою є подія, що призвела до будь-якого пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання.

За змістом договору експлуатантом є особа, яка використовує застрахований ТЗ на законних підставах.

Пунктом. 6.1.2. Договору закріплено право позивача отримати страхове відшкодування у розмірі та на умовах, передбачених договором, при страхуванні ТЗ, а в п. п. 6.6.2. - 6.6.3. Договору - обов'язок страховика протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку - вжити заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування та при визнанні випадку страховим - здійснити виплату страхового відшкодування в строк, передбачений п.10.5 Загальної частини цього Договору.

Згідно з п. п. 7.1.1. - 7.1.4. Договору страхувальник (експлуатант) повинен негайно протягом 1 (однієї) години сповістити страховика про подію, що має ознаки страхового випадку за телефоном 0 800 50 80 10 по Україні та дочекатися приїзду представника страховика на місце події або дозволу страховика залишити місце події, який буде надано шляхом відправлення СМС-повідомлення на номер телефону заявника події (п. 7.1.1.), надати страховику письмове повідомлення за встановленою формою впродовж 2-х (двох) робочих днів з дати настання події та довідку за фактом звернення до правоохоронних органів у випадку незаконного заволодіння ТЗ (п. 7.1.2.), надати письмову заяву на виплату страхового відшкодування (п. 7.1.3.), надати застрахований ТЗ (залишки ТЗ) для огляду страховику та призначеному Страховиком експерту і бути присутнім при проведенні такого огляду (п. 7.1.4.).

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з наявної в матеріалах справи довідкової інформації оператора мобільного зв'язку за номером телефону експлуатанта застрахованого позивачем автомобіля (+380504114169) 19.03.2016 о 16.00 год. відповідача було повідомлено про настання події, що має ознаки страхового випадку, що не заперечується відповідачем, вказане підтверджується листами вих. № 354/с від 06.04.2016 та вих. № 458/с від 11.05.2016.

Крім того, судом встановлено, що за наслідками вказаної події, аварійним комісаром відповідача ОСОБА_2 було складено рапорт про результати огляду місця події від 19.03.2016, (початок огляду 16:52 год., закінчення 17:15 год., місце огляду - вул. Старонаводницька, 13 Б), відповідно до якого було оглянуто транспортний засіб Порше, реєстраційний номер НОМЕР_1 та вказано, що зі слів водія автомобіля пригода сталася в іншому місці. При цьому, в поясненнях до вказаного рапорту, ОСОБА_3 вказувала про те, що застрахований автомобіль скотився і задів стовпчик синього кольору по вул. Старонаводницька, 13 Б.

21.03.2016 на підставі п. 7.1.2. Договору позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту КАСКО та на підставі п. 7.1.3. Договору - з заявою на виплату страхового відшкодування згідно договору. У зазначених повідомленні та заяві позивач зазначав місце події - вул. Старонаводницька.

Листом вих. № 354/с від 06.04.2016 відповідач запросив у позивача надати певні пояснення, а саме, яким саме автомобілем керувала ОСОБА_3 під час ДТП 19.03.2016 та де саме (місце, адреса) та за яких обставин трапилась ДТП. Серед іншого, з листа вбачається, що відповідач запропонував позивачу не користуватися правом відмови у виплаті страхового відшкодування, погодити розмір страхового відшкодування в сумі 22 000,00 грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 07.04.2016 експлуатант транспортного засобу (ОСОБА_3.) зверталася до відповідача з заявами про настання страхового випадку та 22.04.2016 - з заявою про виплату страхового відшкодування. Листом вих. 458/с від 11.05.2016 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті, з огляду на те, що позивачем не було подано належним чином оформлену заяву про виплату страхового відшкодування.

Так, 19.08.2016 позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, якщо страхувальник (Експлуатант), не виконає умови п. 7.1 Загальної частини Договору, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з страховим актом № ТР-ОО-3660 від 07.09.2016 відповідачем на підставі п. п. 11.1.3. та 11.1.5. Загальної частини договору прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. п. 11.1.3. та 11.1.5. договору підставою для відмови страховика у страховій виплаті (страховому відшкодуванні) є надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання події, що має ознаки страхового випадку та залишення водієм місця цієї події без поважної причини без дозволу страховика.

В п. 7.5. договору сторони домовились, що страхувальник має право самостійно оплачувати відновлювальний ремонт на узгодженому зі страховиком СТО виключно після проведення страховиком (уповноваженою особою страховика) огляд пошкоджень ТЗ, складання "Акту огляду ТЗ" встановленої форми та надання письмового дозволу Страховика.

Визначення розміру збитків здійснюється страховиком згідно з умовами договору на підставі рахунків спеціалізованого підприємства з ремонту ТЗ, якщо в основній частині договору зазначено опцію "Ремонт на фірмовому СТО", за умови перерахування суми відшкодування на рахунок спеціалізованого підприємства або страхувальнику у випадку надання акту виконаних робіт та квитанцій про оплату відновлювального ремонту на спеціалізованому підприємстві. При ненаданні цих документів - розрахунок здійснюється на підставі калькуляції страховика (п. 9.1.3. договору).

Транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору №Р263300709000072 про абонентське сервісне обслуговування автомобіля від 05.09.2014 та сертифікату на абонентське сервісне обслуговування автомобіля з пробігом в період з 17.02.2016 по 17.12.2017 перебуває на абонентському сервісному обслуговуванні у ТОВ "Віннер ПЦКА", що підтверджується матеріалами справи.

За змістом п. п. 10.1., 10.2. договору страхова виплата (страхове відшкодування) здійснюється страховиком відповідно до умов договору, на підставі письмової заяви страхувальника, затвердженого страховиком страхового акту та всіх необхідних документів згідно з розділом 8 Загальної частини договору,оформлених належним чином. Страховик впродовж трьох робочих днів з дати отримання письмового повідомлення про подію за умови надання Страхувальником пошкодженого ТЗ для огляду здійснює огляд ТЗ та/або вживає заходів для проведення незалежної експертизи.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування, позивач на підставі акту виконаних робіт СТО (ТОВ "Віннер ПЦКА") № 6019140 від 16.08.2016 (дата прийому автомобіля 11.08.2016), сплатив вартість ремонту пошкодженого автомобіля в розмірі 40 042,02 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №26611 від 12.08.2016.

У зв'язку з цим, Приватне підприємство "СЕБ-ФАРМАЦІЯ звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" суми страхового відшкодування за Договором № 06-07.0015.00037 добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку від 24.04.2015 в розмірі 40 042,02 грн, оскільки вважає неправомірною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачем не надано суду переконливих доказів того, що дії його страхувальника, зокрема, зазначення останнім іншого реєстраційного номеру автомобіля, різного зазначення позивачем місця та адреси події, залишення водієм застрахованого автомобіля місця події перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЕРША" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/22759/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити. Крім того зазначає, що позивачем при настанні події, що має ознаки страхового випадку надано свідомо неправдиві відомості та водієм застрахованого автомобіля без поважної причини та дозволу страховика залишено місце події, у зв'язку з чим прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між компаніями щодо порядку і розміру відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування.

За змістом статті 980 ЦК, статті 4 Закону України Про страхування залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК і статей 6, 7 Закону України Про страхування за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Частиною 1 статті 355 Господарського кодексу України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами

Нормами статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику (ст. 8 Закону України „Про страхування").

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Частиною 1 ст. 25 Закону України Про стархування передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За визначенням страхового ризику, страхового випадку передбачених п. 2.2 договору пошкодженням є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу, його складових частин внаслідок визначених подій, в тому числі ДТП -дорожньо-транспортної пригоди, у т. ч. зіткнення з рухомими або нерухомими предметами, іншим транспортним засобом, спорудами, тваринами, перекидання, наїзд на перешкоду, пішохода, велосипедиста, падіння (загальна частина договору № 06-07.00.15.00037). При чому, договором не визначено, що страховий випадок може бути також з вини позивача.

В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2016 о 16.00 год. відповідача було повідомлено про настання події, що має ознаки страхового випадку, що не заперечується відповідачем, вказане підтверджується листами вих. № 354/с від 06.04.2016 та вих. № 458/с від 11.05.2016.

Після чого, аварійним комісаром відповідача ОСОБА_2 було складено рапорт про результати огляду місця події від 19.03.2016, (початок огляду 16:52 год., закінчення 17:15 год., місце огляду - вул. Старонаводницька, 13 Б), відповідно до якого було оглянуто транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_1 та вказано, що зі слів водія автомобіля пригода сталася в іншому місці. При цьому, в поясненнях до вказаного рапорту, ОСОБА_3 вказувала про те, що застрахований автомобіль скотився і задів стовпчик синього кольору по вул. Старонаводницька, 13 Б, внаслідок чого автомобіль отримав пошкоджениня.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на те, що позивачем при настанні події, що має ознаки страхового випадку та при зверненні з відповідними повідомленнями та заявами до відповідача було невірно вказаного реєстраційний номер застрахованого автомобіля, по-різному вказано адресу місця події, а також без поважної причини та дозволу страховика водієм застрахованого автомобіля залишено місце події. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем в порушення умов договору повідомлено про страховий випадок несвоєчасно, в телефонному режимі, тому відповідач вправі відмовити у виплаті страхового випадку, однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, з огляду на наступне.

Нормами ст. ст. 980, 982 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Приписами ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які ним обумовлюються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на невірне зазначення позивачем реєстраційного номеру застрахованого автомобіля не може слугувати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки предметом договору страхування укладений між сторонами є транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також враховуючи те, що відповідач свідомо ухилився від передбаченого умовами договору обов'язку вжити заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування.

Враховуючи наведене,колегія суддів приходить до висновку, що позивач у строки та в порядку, передбачених умовами договору сповістив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку; вчасно повідомив працівника страхової компанії; залишив місце події тільки з дозволу страховика; вчасно звернувся з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування про що було зафіксовано страховий випадок та сформовано страхову справу № 16-00-000411. Вказане також підтверджується рапортом аварійного комісара про результати огляду місця події від 19.03.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/8424/16.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач не вживши заходів щодо оформлення необхідних документів та встановлення дійсного місця події, ухилився від дослідження всіх обставин події та вказав на відсутність підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

Статтею 991 Цивільного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку, несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Пунктом 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України передбачено, що на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Тобто, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови втому разу, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має місце оцінюватись окремо в кожному випадку.

Для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

Колегія суддів приходить до висновку, що сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеній у листі від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування .

Так, суд виходить з того, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано суду доказів того, що дії його страхувальника, зокрема, зазначення останнім іншого реєстраційного номеру автомобіля, різного зазначення позивачем місця та адреси події, залишення водієм застрахованого автомобіля місця події перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Крім того, як вбачається з підпункту 2.2.1 пункту 2 договору № 06-07.00.15.00037 страховим випадком по страхуванню КАСКО можуть бути втрата, знищення або пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (А1), а саме події, що призвела до будь-якого пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин.

На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції відповідають загальним принципам справедливості та розумності, а також основному змісту страхування (відновлення застрахованого об'єкта). Якщо страхувальник вчасно повідомив відповідача про страховий випадок (ДТП), то відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, навіть якщо мало місце порушення Правил дорожнього руху з боку водія позивача, інакше втрачається сенс страхування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011 у справі № 22/58.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач безпідставно ухилився від виплати страхового відшкодування позивачу у зв'язку з настанням страхового випадку.

Таким чином, оскільки позивач оплатив вартість ремонту на спеціалізованому СТО в розмірі 40 042,02 грн (що підтверджується матеріалами справи), а відповідачем, в свою чергу, не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами договору, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/22759/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким, що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/22759/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 у справі №910/22759/16 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22759/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

В.В. Куксов