Постанова

від 12.09.2017 по справі 905/3168/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року Справа № 905/3168/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І., суддів:Кондратової І.Д., Селіваненка В.П., за участю представників сторін позивача 1 - Шокун О.В.; позивача 2 - не з'явився; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - Охріменко О.О., Михайлик Л.Г.; прокурора - Доценко Т.О.; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та на рішенняГосподарського суду Донецької області від 24.01.2017 у справі№ 905/3168/16 за позовомПрокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України Міністерства аграрної політики та продовольства України доВиконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 21.02.2012 №57 "Про розгляд листа філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Роївський елеватор" щодо оформлення свідоцтва про право приватної власності на комплекс будівель та споруд"; визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ 443921 від 29.02.2012 на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, просп. Маяковського, б.1-д, за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.11.2016 порушено провадження у справі № 905/3168/16 за позовом Першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Харакоз К.С.) від 24.01.2017 позовні вимоги Прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі позивачів - Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, до відповідачів - Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області, Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволено. Суд визнав незаконним та скасував рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 21.02.2012 №57 "Про розгляд листа філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Роївський елеватор" щодо оформлення свідоцтва про право приватної власності на комплекс будівель та споруд". Також судом визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ 443921 від 29.02.2012 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд Роївського елеватора за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, просп. Маяковського, б.1-д за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ушенко Л.В., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.) від 25.04.2017 рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішенням Господарського суду Донецької області від 24.01.2017, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як на порушення норм процесуального права скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності представників позивача 1 та позивача 2, відповідача 1, не з'ясувавши при цьому думку інших учасників судового процесу щодо можливості розгляду спору за відсутності більшості учасників судового процесу.

Також ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 43 ГПК України, ст. 256 , ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки ними не надано належної правової оцінки доводам товариства щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вказує і на те, що позивачі не лише знали про здійснення товариством заходів з реєстрації права приватної власності на майно, але й своїми нормативними актами зобов'язували ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вчиняти відповідні дії.

Окрім того, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 35 ГПК України, оскільки не враховано обставини, встановлені адміністративними судами щодо зміни форми власності на спірне майно з державної на приватну.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у касаційній скарзі зазначає, що позовні вимоги про визнання свідоцтв про право приватної власності не підлягають розгляду господарськими судами України, оскільки свідоцтво про право приватної власності не є документом в розумінні ст. 12 ГПК України та ст. 21 ЦК України, а також не є правочином.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.08.2017 касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи щодо утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" здійснювало Міністерство аграрної політики та продовольства. Цією ж постановою утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

У пункті 2 згаданої постанови КМУ зазначено про ліквідацію дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", зокрема, Роївського елеватора.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" встановлено, що 100 відсотків акцій ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

В результаті реорганізації ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до переліку необоротних активів, що передавалися як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", увійшов комплекс будівель та споруд Роївського елеватора загальною вартістю 24 006 111, 15 грн, що підтверджується передавальним актом б/н від 21.11.2011 та від 22.11.2011.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 21.11.2011 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується довідкою серія АА № 395446 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 21.11.2011. До складу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" ввійшов "Роївський елеватор" як філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 395654 від 23.11.2011.

Згідно з п. 1.1 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", воно створено шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06 2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Пунктом 1.4 Статуту визначено, що засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до п. 1.6 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до свідоцтва від 11.10.2011 про право власності на нерухоме майно власником комплексу будівель і споруд Роївського елеватора, що знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, пр. Маяковського, б.1-д, була Держава в особі Міністерства аграрної політики України (майно закріплене на праві господарського відання за ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України").

За результатами розгляду листа філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Роївський елеватор" від 10.02.2012 виконавчим комітетом Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області 21.02.2012 було прийнято рішення № 57 "Про розгляд листа філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Роївський елеватор" щодо оформлення свідоцтва про право приватної власності на комплекс будівель та споруд", яким вирішено, зокрема:

- скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право державної власності від 11.10.2011, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Курахівської міської ради від 27.09.2011 № 295 на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, який розташований за адресою: м. Курахове, пр. Маяковського, 1-д, та належить державі в особі Міністерства аграрної політики України, закріпленого на праві господарського відання за Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- оформити і видати Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" свідоцтво про право приватної власності на комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: м. Курахове, пр. Маяковського, 1-д;

- рекомендувати районному комунальному підприємству "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати свідоцтво про право приватної власності за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: м. Курахове, пр. Маяковського, 1-д.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 29.02.2012 Курахівською міською радою було видано свідоцтво САЕ № 443918, САЕ № 443920, САЕ № 443921 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд Роївського елеватора за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, пр. Маяковського, б.1-д.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 01.03.2012 № 35391520 зазначений майновий комплекс знаходиться у приватній власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Листом № 37-27-3-15/239 від 06.01.2017 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило Прокуратуру Донецької області, що погодження на зміну форми власності майна Роївського елеватора з державної на приватну Мінагрополітики не надавало та про відсутність в Міністерстві аграрної політики та продовольства України інформації про повідомлення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" міністерства про факт зміни форми власності майна, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, пр. Маяковського, б.1-д.

Листом № 15043/0/2-16 від 28.09.2016 Кабінет Міністрів України повідомив Прокуратуру Донецької області, що про рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 21.02.2012 № 57 Секретаріату Кабінету Міністрів стало відомо лише з листа прокуратури Донецької області.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, заявлена Першим заступником прокурора Донецької області до Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 21.02.2012 №57 "Про розгляд листа філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Роївський елеватор" щодо оформлення свідоцтва про право приватної власності на комплекс будівель та споруд"; визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ 443921 від 29.02.2012 на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, просп. Маяковського, б.1-д, за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, згідно з положеннями ст. 116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 5.1 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передбачено, що статутний капітал товариства становить 867 717 000, 00 грн, який формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником.

Засновниками товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Управління та розпорядження державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності", що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 №847- XIV передбачено, що Роївський елеватор Мар'їнський район, м.Курахове, включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації - код 00957666.

У "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані", зазначене підприємство відсутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).

Частиною 3 ст. 145 ГК України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Діяльність Державної керуючої холдингової компанії, державних холдингових компаній та державних акціонерних товариств, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства").

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" закріплено визначення поняття державної холдингової компанії, згідно з яким це холдингова компанія, утворена у формі акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі.

Згідно з ч. 13 ст. 6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" державна частка у статутному капіталі становить 100 % відсотків, а отже відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки. Частина 5 цієї статті визначає, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Отже, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як суб'єкт господарювання, що належать до державного сектора економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалося. У зв'язку з чим матеріалами справи не підтверджено зміну форми власності з державної на приватну.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У таких справах суд, по-перше, встановлює невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам, наприклад, рішення прийняте органом, який не мав на це законних повноважень; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення Виконавчого комітету Курахівської міської ради № 57 від 21.02.2012 щодо оформлення права приватної власності за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" без погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, яке здійснювало від імені Держави функції власника майна, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 321 ЦК України, та в розумінні норми ч. 1 ст. 393 ЦК України, порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Частиною 2 ст. 393 ЦК України передбачено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову і в частині визнання недійсними та скасування свідоцтв серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ 443921 від 29.02.2012 на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, пр. Маяковського, б.1-д.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 ГПК України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, виходячи із предмету позову у даній справі, а саме: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 21.02.2012 №57 "Про розгляд листа філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Роївський елеватор" щодо оформлення свідоцтва про право приватної власності на комплекс будівель та споруд"; визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ №443918, САЕ №443920, САЕ 443921 від 29.02.2012 на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд Роївського елеватора, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, просп. Маяковського, б.1-д, за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", колегією суддів враховується правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7рп/2009 ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Тобто самостійний позов про визнання незаконними та скасування ненормативних правових актів місцевого самоврядування, які є актами одноразового застосування, не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

При цьому ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було надано суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, обґрунтовану тим, що оскаржуване рішення Виконкому Курахівської міськради прийняте 21.02.2012, а позов заступником прокурора Донецької області у даній справі датований 03.11.2016 (направлений до суду 04.11.2016 ), а отже до моменту пред'явлення позову про визнання недійсним зазначеного рішення минуло більше трьох років.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в її інтересах іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 1 та 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачам стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення Виконкомом Курахівської міськради після отримання ними від Прокуратури Донецької області інформації, викладеної в листах прокуратури від 01.09.2016 вих. № 05/1-694вих.-16 та від 06.12.2016 № 05/1-1185вих-16, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.01.2017 № 37-27-3-15/239 та Кабінету Міністрів України від 28.09.2016 № 15043/0/2-16.

Позивачі не були обізнані про прийняття оспорюваного рішення саме з моменту його прийняття, оскільки рішення приймалося без участі позивачів.

Господарськими судами відхилено посилання відповідачів на надіслання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України інформації про отримання свідоцтв на право приватної власності серії САЄ № 443919, САЕ № 443920, САЕ № 443921 від 29.02.2012, оскільки надана судам копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 130-1-10 за період з 15.03.2012 до 20.04.2012 свідчить лише про реєстрацію направлення листа № 130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України, однак докази її фактичного відправлення та отримання адресатом в матеріалах справи відсутні.

Інших доказів направлення листа № 130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України, зокрема, касового чеку, розрахункової квитанції тощо, матеріали справи не містять.

Щодо доводів ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи за відсутності більшості учасників судового процесу, то колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а отже могли обрати спосіб в який реалізовувати свої процесуальні права - шляхом подання відзиву, письмових пояснень чи усних пояснень безпосередньо в судовому засіданні. Окрім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відбулось два судових засідання: 15.03.2017 та 25.04.2017. При цьому сторони були попереджені ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 про те, що у разі нез'явлення їх представників в судове засідання апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

Також колегією суддів відхиляються доводи ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" про порушення судами попередніх інстанцій ст. 35 ГПК України, оскільки не враховано обставини, встановлені адміністративними судами щодо зміни форми власності на спірне майно з державної на приватну. Так, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вирішення питання щодо зміни форми власності є правовим питанням, на яке господарськими судами при розгляді даної справи було дано правомірну та обґрунтовану відповідь.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017 у справі № 905/3168/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Кондратова І.Д.

Селіваненко В.П.