Постанова

від 13.09.2017 по справі 910/606/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/606/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.09.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 (повне рішення складено 16.03.2017)

у справі № 910/606/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Приватного підприємства "Спецкомунтехніка"

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення заборгованості в розмірі 14 205,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "ШОВКОВИК-14" на користь Приватного підприємства "Спецкомунтехніка" основну заборгованість в сумі 12 061,49 грн., пеню в сумі 1 282,93 грн., 3 % річних в сумі 134,20 грн., інфляційні втрати в сумі 726,78 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М. поновлено Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14" строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/606/17 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 задоволено клопотання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Справа розглядалася різними складами суду. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду справи №910/606/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Яковлєв М.Л.

Вказана судова колегія розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку і прийняла постанову у даній справі.

На підставі ст. 96 ГПК України, представником позивача, надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП Спецкомунтехніка просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 - без змін.

31.07.2017, на виконання вимог ухвали, через канцелярію суду представником апелянта надано докази направлення копії позовної заяви та рішення суду першої інстанції на адресу третьої особи - КП ГІОЦ.

04.08.2017, через канцелярію суду, представником КП ГІОЦ надано пояснення, в яких зазначає, що третій особі невідомо суть договірних відносин між позивачем і відповідачем у даній справі по спірному договору № 275/16 від 01.06.2016, а тому КП ГІОЦ позбавлене можливості надати до суду пояснення щодо обсягів послуг наданих позивачем відповідачеві у спірний період часу з 01.06.2016 по 31.08.2016. Поряд з цим зазначив, що третя особа перебуває у господарських відносинах з відповідачем на умовах договору № 1010-16 від 14.01.2016 Про надання послуг з щомісячного формування та друку рахунків для споживачів послуг і обробки та розподілу платежів споживачів які надійшли на розподільчий рахунок.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ЖБК Шовковик-14 задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 - скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, заперечував проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ЖБК Шовковик-14 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 - без змін.

Представник третьої особи приймав участь у судових засіданнях від 10.08.2017 та від 13.09.2017, в яких надавав свої пояснення, просив врахувати його письмові пояснення.

13.09.2017 представники сторін участь в судовому засіданні не приймали. Про день та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, а також письмові розписки, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємством "СПЕЦКОМУНТЕХНІКА", як виконавець, та Житлово-будівельним кооперативом "ШОВКОВИК-14", як замовник, укладено договір про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.06.2016 № 275/16 (далі - договір).

Відповідно до предмету договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по збиранню, вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, які накопичуються в процесі господарської діяльності замовника або третіх осіб, з якими замовник має відповідні договірні відносини, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати послуги у строки і на умовах передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата послуг здійснюється замовником щомісячно, до двадцятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надаються послуги. При цьому замовник має право попередньо оплатити послуги.

Відповідно до п. 3.4. договору, фактичний обсяг наданих послуг за календарний місяць визначається виконавцем згідно Графіку-дислокації, при умові відсутності обґрунтованих письмових претензій замовника щодо дотримання Графіку-дислокації, а в подальшому відображається в рахунках на оплату та/або актах наданих послуг, які складаються щомісячно виконавцем. Рахунок на оплату та акт наданих послуг уповноважена особа замовника отримує з 5-го по 10-е місяця в бухгалтерії виконавця за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 750 або замовляє надсилання засобами поштового зв'язку. При цьому замовник зобов'язаний до 15-го числа наступного місяця за місяцем, в якому надавались послуги, повернути в бухгалтерію нарочно або засобами поштового зв'язку один примірник підписаного та завіреного печаткою замовника акта наданих послуг.

Згідно з п. 3.5. договору, неотримання замовником акта наданих послуг не є підставою для затримки строків оплати. В разі не підписання та/або неотримання акта наданих послуг замовником, або зволікання з його передачею замовником виконавцю, за відсутності письмових обґрунтованих претензій замовника щодо кількості та якості наданих послуг, послуги вважаються наданими та прийнятими без зауважень, в обсягах, визначених Графіком-дислокацією та їх обсяг відображається в рахунку на оплату та складеним виконавцем в односторонньому порядку акті наданих послуг.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі виникнення у замовника заборгованості по оплаті послуг або прострочення платежів, передбачених п.6.2, 6.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню за порушення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.1 договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 17.08.2017, цей договір набирає чинності з 01.06.2016 і діє до 17.08.2016, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, а саме: відповідач не здійснив в повному обсязі розрахунок за надані позивачем послуги по договору про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.06.2016 №275/16, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 14205,40 грн. (з яких: основна заборгованість складає 12061,49 грн.; 3 % річних в сумі 134,20 грн., інфляційні втрати в сумі 726,78 грн. та пені в сумі 1282,93 грн).

На підставі чого, ПП "СПЕЦКОМУНТЕХНІКА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "ШОВКОВИК-14" про стягнення 14 205,40 грн.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Житлово-будівельний кооператив "Шовковик-14" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки належними і допустимими доказами оплати послуг є виключно дані з КП ГІОЦ, а не внутрішні розрахунки позивача, які взяв до уваги суд першої інстанції.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договір від 01.06.2016 № 275/16 є договором про надання послуг.

Нормами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, протоколом узгодження договірної ціни від 01.06.2016 розмір договірної ціни, яка дійсна на момент укладення договору, за надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів, враховуючи об'єкти, з яких необхідно вивозити тверді побутові відходи, умови оплати, графік маршруту сміттєвозів, діючи тарифи і ціни, а також результат переговорів представників сторін, а саме договірна ціна за вивезення, розміщення та захоронення 1 (одного) куб м твердих побутових відходів становить: 68 грн. 39 коп., в тому числі ПДВ - 11 грн. 40 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу послуги, обумовлені договором про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.06.2016 №275/16 з червня 2016 по серпень 2016 року, на загальну суму 18430,57 грн., які були прийняті відповідачем. Вказане підтверджується актами надання послуг, а саме : від 30.06.2016 № 750 на суму 7823,59 грн.; від 31.07.2016 № 905 на суму 7597,91 грн.; від 18.08.2016 № 912 на суму 3009,07 грн.

Вказані акти підписано та скріплено печатками обох сторін без зауважень чи заперечень.

Твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено первинними документами факт надання вказаних послуг, спростовується наступним.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 визначено, що господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Враховуючи наведене, проаналізувавши акти, надані позивачем до матеріалів справи, як докази надання послуг відповідачу за спірним договором, колегія суддів приходить до висновку, що акти, якими оформлювався факт отримання послуг від виконавця, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади, підписи уповноважених осіб та скріплені печатками, отже є належними і допустимими доказами надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем також було надано виписки КП ГІОЦ про часткову оплату отриманих послуг (відомості розщеплення сплат за період з 01.07-29.07.2016 та з 01.08-31.08.2016) на суму 6369,08 грн. (5963,60 грн + 405,48 грн), що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 12061,49 грн. (18430,57 грн. - 6369,08 грн.), що підтверджується матеріалами справи (том 1, арк. спр. 25-29).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ПАТ Укрсоцбанк від 25.10.2016 про відсутність надходження коштів від ЖБК Шовковик-14 на рахунок ПП Спецкомунтехніка .

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12061,49 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Так, при розгляді в суді першої інстанції, відповідач правом наданим ст. 59 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву та пояснень з додатковими документами не надав. Отже, справа розглядалась місцевим господарським судом відповідно до положень ст. 75 ГПК України. Доказів та обґрунтування поважності причин неподання додаткових доказів в суді першої інстанції не надав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1282,93 грн., 3 % річних в сумі 134,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 726,78 грн., оскільки відповідачем було порушено грошове зобов'язання за договором від 01.06.2016 № 275/16.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором, тому він вважається таким, що прострочив виконання, отже є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що сума боргу, збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 % річних з простроченої суми та пені, нарахована позивачем відповідно до чинного законодавства та згідно з умовами договору, не перевищує розрахунок суду, а тому є арифметично правильною.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума стягнення з відповідача пені в розмірі 1282,93 грн., а також стягнення 3 % річних в сумі 134,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 726,78 грн., є обґрунтованою та не спростована відповідачем.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Спецкомунтехніка" до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" про стягнення заборгованості в розмірі 14205,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/606/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/606/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

М.Л. Яковлєв