Рішення

від 12.09.2017 по справі 761/11609/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Рибак М.А.

№22-ц/796/6074/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №761/11609/16-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Пікуль А.А., Усика Г.І.

при секретарях: Куркіній І.B., Пузиковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача приватного підприємства Шериф-Безпека та охорона на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Шериф-Безпека та охорона , Головного управління Держпраці у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- визнати дії ПП Шериф-Безпека та охорона щодо відмови від складання актів за формою Н-5 і Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом протиправними;

- зобов'язати Головне управління Держпраці у Київській області у відповідності до вимог ст.22 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 pоку № 2694-ХІІ та пунктів 14, 15, 17, 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 pоку № 1232 скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5, згідно з додатком 3 Порядку та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, згідно з додатком 4 Порядку;

- стягнути з ПП Шериф-Безпека та охорона заробітну плату за жовтень і листопад 2015 року в розмірі 10000 грн., у відшкодування завданої моральної шкоди 25000 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що 01.02.2015 року на підставі заяви його було прийнято на роботу охоронником супроводу інкасації в ПП Шериф-Безпека та охорона .

Під час виконання трудових обов'язків 03.11.2015 року на вул. Фрунзе в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та трамвая з бортовим номером 5824, в результаті якої він та інкасатор ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження і були госпіталізовані до медичного закладу.

Згідно медичних довідок та висновків лікарів він отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, перелом переднього відділу 4 ребра зліва, закритої черепно-мозкової травми у тім'яній ділянці голови зліва, струсу головного мозку та перебував на стаціонарному і амбулаторному лікуванні з 03.11.2015 року по 02.12.2015 року.

Проте, відповідач ПП Шериф-Безпека та охорона як роботодавець відмовився складати акти про проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт про нещасний випадок за формою Н-1; та не оплатив дні тимчасової непрацездатності, у зв'язку із чим він змушений звернутися до суду із даним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії ПП Шериф-Безпека та охорона щодо відмови від складання актів за формою Н-5 та Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом неправомірними.

Зобов'язано ПП Шериф-Безпека та охорона та Головне управління Держпраці у Київській області у відповідності до вимог ст.22 Закону України Про охорону праці та пунктів 14, 15, 17, 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 pоку № 1232 скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5, згідно з додатком 3 Порядку та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, згідно з додатком 4 Порядку за результатами випадку, який стався із ОСОБА_1 03.11.2015 року.

Стягнуто з ПП Шериф-Безпека та охорона на користь ОСОБА_1 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПП Шериф-Безпека та охорона на користь Державного бюджету судовий збір в розмірі 1461,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ПП Шериф-Безпека та охорона подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказував на те, що як вбачається із показань свідків, жоден з них не підтвердив, що ОСОБА_1 був працевлаштований саме в ПП Шериф-Безпека та охорона .

Зазначав, що між ПП Шериф-Безпека та охорона та ТОВ Центр Безпека-1 було укладено договір № 01-12/14 від 30.12.2014 року про співробітництво щодо охорони об'єктів. Тобто, фактично умови договору про охоронний супровід інкасаторів банку виконували ПП Шериф-Безпека та охорона та ТОВ Центр Безпека-1 , причому останнє підприємство надавало працівників, а відповідач лише забезпечував таких охоронників спеціальним одягом, інформацією, тощо. На підтвердження зазначеного було надано акти виконаних робіт між відповідачем та контрагентом. Акти передачі спецодягу, листи.

Крім того, позивач звернувся до суду за захистом своїх начебто порушених прав з пропуском майже у півтора місяці строку позовної давності.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПП Шериф-Безпека та охорона доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав наведених в ній.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача Головного управління Держпраці у Київській області в судове засідання 12.09.2017 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона , оскільки мав місце фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи, що підтверджується показами свідків, допуск особи в автомобіль інкасації зі зброєю.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.12.2014 року між ПП Шериф-безпека охорона (за договором - виконавець) та ПАТ АБ ЕКСПРЕСБАНК (за договором замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони, за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника здійснювати охорону уповноважених осіб замовника (інкасаторів) під час надання замовником послуг з інкасації клієнтам замовника (a.c. 8-9).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що заходи з охорони забезпечуються силами наряду ПП Шериф-безпека та охорона .

03.11.2015 року близько 18:18 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ПАТ АБ ЕКСПРЕСБАНК , по вул. Фрунзе, 152 в м. Києві будучи неуважним не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив поворот ліворуч, перетнувши подвійну смугу дорожньої розмітки та дві смуги зустрічного руху, та виїхав на трамвайні колії, внаслідок чого сталося зіткнення з трамваєм №5824, під керуванням водія ОСОБА_5, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20.05.2016 року у справі №756/5453/16-п було встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3(6), 10.4 Правил Дорожнього Руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Вина ОСОБА_3 доведена матеріалами адміністративної справи, разом із тим, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП було закрите у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч.2 ст.38 КпАП України (а.с. 62).

Під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в автомобілі Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_3 знаходився ОСОБА_1, як охоронник супроводу інкасації грошових коштів, якого було госпіталізовано до лікувального закладу каретою швидкої допомоги у зв'язку із отриманням в результаті дорожньо-транспортної пригоди забійної рани голови та струсом головного мозку (a.c.12).

Згідно наданими суду листками непрацездатності ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Центральному госпіталі МВС України з 03.11.2015 року по 02.12.2015 року (a.c.14).

19.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який стався 03.11.2015 року та складення акту форми Н-1 у зв'язку із відмовою охоронної фірми Шериф в оформленні відповідних документів (a.c. 15).

Головним управлінням Держпраці у Київській області листом від 04.12.2015 року було повідомлено позивача про запрошення директора ПП Шериф для отримання інформації щодо вказаного випадку (а.с.16).

В подальшому, Головним управлінням Держпраці у Київській області було повідомлено позивача про неможливість оформлення документів про нещасний випадок у зв'язку із відсутністю доказів оформлення трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП Шериф- безпека та охорона (а.с.18).

Заперечуючи проти позову представник відповідача ПП Шериф-Безпека та охорона в судовому засіданні зазначив, що дійсно ним укладався договір з ТОВ Центр Безпека-1 , проте виконання охоронних функцій проводилося працівниками ТОВ Центр Безпека-1 на підставі договору №01-12/14 від 30.12.2014 про співробітництво щодо охорони об'єктів (а.с.85-93)

На підтвердження цього представником відповідача ПП Шериф-Безпека та охорона було надано договір та документи (акти приймання передачі), які свідчать про здійснення сторонами господарських операцій.

Своїм листом ТОВ Центр Безпека-1 , яке хоч і не є стороною по справі, підтвердило наявність договірних відносин між ним та ПП Шериф-безпека та охорона зазначивши, що на виконання умов договору їх працівники, здійснювали охорону об'єктів у місті Києві, а саме: ПАТ АБ ЕКСПРЕСБАНК та ПАТ КБ ПриватБанк . У числі таких працівників обов'язки виконував і ОСОБА_1 До листа додані копії документів з особової справи ОСОБА_1

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що надана анкета заповнена ним, копія паспорта належить йому, проте, він заповнював їх не у ТОВ Центр Безпека-1 , а в ПП Шериф-безпека та охорона , але доказів цій обставині надано не було.

Отже, сам по собі факт наявності договору №540, укладеного між відповідачем та ПАТ АБ ЕКСПРЕСБАНК про надання охоронних послуг не свідчить про те, що позивач перебував у трудових відносинах безпосередньо з відповідачем ПП Шериф-Безпека та охорона . Вищевказаний договір не містить ні згоди, ні заборони на укладення відповідачем ПП Шериф-Безпека та охорона договорів з третіми особами.

Аналогічне вбачається і з показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були допитані судом та показали, що ОСОБА_1 був охоронцем при супроводі бригади інкасації.

Проте, жоден із свідків не вказав з яким конкретно підприємством ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.

Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач перераховував йому заробітну плату на його картковий рахунок у ПАТ КБ Приватбанк спростовується відповіддю банківської установи №0913346/5625215 від 12.07.2016 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 не числиться в співробітниках зарплатного проекту референт 14А15000023 підприємства ОКПО 39208152, відповідно і картка не підключена до зарплатного проекту підприємства (а.с.93).

Згідно відомостей наданих Головним управлінням ДВС у м. Києві за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня інформація про доходи ОСОБА_1

Відповідно до ст.22 Закону Про охорону праці , п.п. 10, 13, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112 Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Відповідно до ст.2 КЗпП України працівники реалізують своє право на працю за допомогою укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в організації або у фізичної особи.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту, про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст.24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз'яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування саме трудових відносин між позивачем та ПП Шериф-Безпека та охорона в зазначений позивачем період та роботи позивача охоронцем за трудовим договором; відсутні докази, які б вказували на необхідні елементи ознак трудових відносин, як то: вид роботи, тривалість робочого часу, порядок оплати; відсутні докази передання позивачем трудової книжки.

Крім того, ОСОБА_1 не ставив питання про встановлення факту перебування у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона .

Позовних вимог до ТОВ Центр Безпека-1 позивач не заявляв.

Частиною 1 ст.57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в силу вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України на підтвердження того, що він перебував з відповідачем ПП Шериф-Безпека та охорона у трудових відносинах.

Позивач не звертався особисто до відповідача та ПП Шериф-Безпека та охорона із заявою (усно або письмово) про прийняття на роботу, паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, він не надавав, договір з ним не укладався та не реєструвався у Центрі зайнятості населення, докази про отримання ним зарплати відсутні, зарплата йому не нараховувалася, довідка про заборгованість по зарплаті не видавалася, заяви про звільнення він також не писав.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо свого фактичного допущення до роботи, натомість відповідачем ПП Шериф-Безпека та охорона надано докази які спростовують заявлені позивачем вимоги, спростовуються вони і матеріалами справи.

Позовні вимоги про визнання незаконним дій відповідачів щодо відмови у складенні актів про нещасний випадок та зобов'язання відповідача Головного управління Держпраці у Київській області скласти акт проведення розслідування нещасного випадку та акт про нещасний випадок, є взаємопов'язаними із встановлення факту трудових відносин, тому у задоволенні позову слід відмовити, оскільки факт трудових відносин з відповідачем ПП Шериф-Безпека та охорона позивачем не доведений.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ПП Шериф-Безпека та охорона моральної шкоди є похідними від попередніх вимог, у задоволені яких апеляційна інстанція відмовляє, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. підлягає скасуванню.

Вимоги ПП Шериф-Безпека та охорона щодо застосування судом строку позовної давності не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений, що є самостійною підставою для цього.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства Шериф-Безпека та охорона задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства Шериф-Безпека та охорона , Головного управління Держпраці у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді