Постанова

від 07.02.2019 по справі 761/11609/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/11609/16-ц

провадження № 61-31909св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Приватне підприємство Шериф-Безпека та охорона , Головне управління Держпраці у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року у складі суддів: Борисової О. В., Пікуль А. А., Усика Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Шериф-Безпека та охорона (далі - ПП Шериф-Безпека та охорона ), Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області) про визнання протиправними дій, зобов'язання скласти Акти за формою Н-1, Н-5, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що з 01 лютого 2015 року він працював у ПП Шериф-безпека та охорона охоронником супроводу інкасації. 03 листопада 2015 року під час виконання трудових обов'язків та здійснюючи супровід інкасаторів Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Експрес-Банк (далі - ПАТ АБ Експрес-Банк )ОСОБА_4 зазнав тілесних ушкоджень у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася з вини водія інкасаторського автомобіля ОСОБА_5 Посилаючись на відмову ПП Шериф-Безпека та охорона провести розслідування нещасного випадку та скласти акти за формою Н-1, Н-5, просив суд визнати протиправними дії та відмову ПП Шериф-Безпека та охорона скласти акти за формою Н-5 і Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом; зобов'язати ГУ Держпраці у Київській області скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 відповідно до статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 pоку № 2694-ХІІ Про охорону праці (далі - Закон України Про охорону праці ) та Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 pоку № 1232 (далі - Порядок); стягнути з ПП Шериф-Безпека та охорона 10 000,00 грн заробітної плати за жовтень і листопад 2015 року та 25 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року позов задоволено частково. Визнано дії ПП Шериф-Безпека та охорона щодо відмови від складання актів за формою Н-5 та Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом неправомірними. Зобов'язано ПП Шериф-Безпека та охорона та ГУ Держпраці у Київській області відповідно до вимог статті 22 Закону України Про охорону праці та пунктів 14, 15, 17, 34 Порядку скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5, згідно з додатком 3 Порядку та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, згідно з додатком 4 Порядку за результатами розслідування випадку, який стався із ОСОБА_4 03 листопада 2015 року. Стягнуто з ПП Шериф-Безпека та охорона на користь ОСОБА_4 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначені позивачем обставини підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, показаннями свідків, які свідчили про те, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона , оскільки його фактично допущено до роботи і під час перебування в інкасаторському автомобілі він мав зброю. Тому відповідач зобов'язаний був провести розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем 03 листопада 2015 року та скласти акти за встановленою формою. Відповідно до статті 22 Закону України Про охорону праці у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок вирішити спірне питаннябуло зобов'язане ГУ Держпраці у Київській області. Внаслідок ухилення ПП Шериф-Безпека та охорона від розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_4, останній зазнав душевних страждань та має право на відшкодування 5 000,00 грн моральної шкоди. Позов у частині стягнення 10 000,00 грн заробітної плати та виплат за листками тимчасової непрацездатності задоволенню не підлягає, оскільки листки непрацездатності роботодавцю позивач не надав та не довів розмір заробітної плати, якій підлягає стягненню з ПП Шериф-Безпека та охорона .

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПП Шериф-Безпека та охорона задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що він перебував у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона , оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що 30 грудня 2014 року між ПП Шериф-Безпека та охорона та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Безпека-1 (далі - ТОВ Центр Безпека-1 ) укладено договір № 01-12/14 про співробітництво щодо охорони об'єктів, у тому числі супровід інкасаторів Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Експрес-Банк (далі - ПАТ АБ Експрес-Банк ). Згідно з цим договором охоронний супровід інкасаторів банку виконували як ПП Шериф-Безпека та охорона та ТОВ Центр Безпека-1 , проте відповідач лише забезпечував таких охоронників спеціальним одягом, інформацією тощо, а виконання охоронних функцій проводилося працівниками саме ТОВ Центр Безпека-1 , у тому числі, і позивачем. Зазначені обставини підтверджені листом ТОВ Центр Безпека-1 та копіями документів з особової справи ОСОБА_4

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

06 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

29 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Усика Г. І. Справу передано на автоматизований розподіл.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства. Зокрема, судове рішення не відповідає положенням статей 213, 214, ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року), оскільки висновки апеляційного суду є необґрунтованими та спростовуються наданими доказами у справі. Суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки доводам ОСОБА_4 про невідповідність договору, укладеного 30 грудня 2014 року між ПП Шериф-Безпека та охорона та ТОВ Центр Безпека-1 вимогам статей 901-907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ПАТ АБ Експрес-Банк охорону інкасаторів якого забезпечувало ПП Шериф-Безпека та охорона за договором № 540.А не надавав згоди на співробітництво з ТОВ Центр Безпека-1 . ТОВ Центр Безпека-1 не є стороною у справі, проте суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги надані ними копії документів з особистої справи позивача, що не відповідає принципу змагальності. Перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона підтверджується службовим посвідченням № 216, виданим 01 лютого 2015 року ПП Шериф-Безпека та охорона . Він мав допуск до інкасаторського автомобіля зі зброєю, а виконання ОСОБА_4 службових обов'язків підтверджено показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що ОСОБА_4 працював на посаді охоронця у ПП Шериф-Безпека та охорона та здійснював супровід бригад інкасації ПАТ АБ Експрес-Банк , з яким відповідач уклав договір на охоронні послуги № 540.А. Отримання позивачем заробітної плати підтверджується зарахуванням коштів на його рахунок, відкритий позивачем у ПАТ КБ ПриватБанк за розпорядженнямбухгалтерії ПП Шериф-Безпека та охорона . Наведене свідчить, що у порушення вимог статей 2, 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач допустив позивача до роботи без належного оформлення.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП Шериф-Безпека та охорона просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що договором № 540.А, укладеним 30 грудня 2014 року між ПП Шериф-Безпека та охорона та ПАТ АБ Експрес-Банк не передбачено, що відповідач повинен особисто надавати послуги з охорони, тому ПП Шериф-Безпека та охорона мало право залучати інших осіб до його виконання.

Відповідач та ТОВ Центр Безпека-1 уклали договір № 01-12/14 з метою спільної діяльності, що жодним чином не свідчить про делегування ПП Шериф-Безпека та охорона своїх обов'язків третій особі. Позивач не заперечує, що документи, копії яких надано суду ТОВ Центр Безпека-1 , він особисто подав під час прийому на роботу, а тому його доводи щодо їх сумнівності є безпідставними. Службове посвідчення, на яке, як доказ, посилається ОСОБА_4 не завірене відбитком печатки ПП Шериф-Безпека та охорона , а свідки, допитані у судовому засіданні, не підтвердили, що позивач перебував у трудових відносинах саме з відповідачем. Відомості про те, що ОСОБА_4 отримував заробітну плату (дохід) від ПП Шериф-Безпека та охорона у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня, що підтверджується відомостями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

ГУ Держпраці у Київській області у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем не доведено факт перебування у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона , тому відсутні правові підстави, за яких ГУ Держпраці у Київській області зобов'язане провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Судами встановлено, що 30 грудня 2014 року між ПП Шериф-Безпека та охорона (за договором - виконавець) та ПАТ АБ Експрес-Банк (за договором замовник) укладено договір про надання послуг з охорони № 540.А.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору виконавець зобов'язується за завданням замовника здійснювати охорону уповноважених осіб замовника (далі - інкасаторів) під час надання замовником послуг з інкасації клієнтам замовника. Заходи з охорони забезпечуються силами наряду ПП Шериф-Безпека та охорона (пункт 1.2 договору).

03 листопада 2015 року у м. Києві по вулиці Фрунзе, 152, близько 18 год 18 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ПАТ АБ Експрес-Банк та трамваєм № 5824, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Під час цієї пригоди ОСОБА_4, який перебував в автомобілі Фольксваген , як охоронник супроводу інкасації грошових коштів та інкасатор ОСОБА_8, отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до лікувального закладу каретою швидкої допомоги.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у справі № 756/5453/16-п встановлено, що водієм автомобіля Фольксваген - ОСОБА_5 порушено підпункти 2.3(6), 10.4 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Однак, суд закрив провадження у справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до частини другої статті 38 КУпАП.

З 03 листопада по 02 грудня 2015 року ОСОБА_4. перебував на стаціонарному лікуванні у Центральному госпіталі Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується листками непрацездатності, які він надав суду.

З листопада 2015 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до ГУ Держпраці у Київській області із заявами про проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ним 03 листопада 2015 року та складення акта форми Н-1 у зв'язку із відмовою ПП Шериф-Безпека та охорона оформити необхідні документи. Проте ГУ Держпраці у Київській області таке розслідування не провело, оскільки надані позивачем документи не містять відомостей щодо його роботодавця. Листом від 16 лютого 2016 року № 5.5/1542 позивачу запропоновано надати документи, які підтверджують трудові відносини між ним та ПП Шериф-безпека охорона .

За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІ V Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Статтею 22 Закону України Про охорону праці встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком, згідно з пунктом 47 якого, за результатами спеціального розслідування складаються акти форми Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом).

Таким чином, обов 'язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_4 послався на те, що перебуває у трудових відносинах з ПП Шериф-безпека охорона , яке відмовилось провести розслідування нещасного випадку, що стався з ним 03 листопада 2015 року під час виконання ним трудових обов'язків, тому вважає, що таке розслідування повинно провести ГУ Держпраці у Київській області. Проте такі твердження спростовуються таким.

Частиною першою статті 57 ЦПК України 2004 року встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга стаття 59 ЦПК України 2004 року).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (частина друга статті 24 КЗпП України).

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення трудового договору свідчить про те, що між працівником та роботодавцем виникли правовідносини, що зобов'язують їх виконувати певні функції та дотримуватись вимог, встановлених для сторін трудового договору законодавством про працю. Отже, лише у разі доведення факту укладення трудового договору працівник має право вимагати, а роботодавець зобов'язаний вчинити дії спрямовані на реалізацію прав працівника, які гарантовані йому у випадку, коли останній зазнав впливу небезпечного виробничого фактора у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок чого заподіяно шкоду його здоров'ю.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що 30 грудня 2014 року між ПП Шериф-Безпека та охорона та ТОВ Центр Безпека-1 укладено договір №01-12/14 про співробітництво щодо охорони об'єктів. Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору предметом їх спільної діяльності є співробітництво щодо надання послуг з охорони, які ПП Шериф-Безпека та охорона надає ПАТ АК Експрес-банк за договором від 30 грудня 2014 року № 540.А. Обов'язок забезпечити кількість необхідних охоронців покладено на ТОВ Центр Безпека-1 .

На підтвердження зазначених обставин ПП Шериф-Безпека та охорона надано зазначений вище договір та акти приймання передачі за договором №01-12/14 та лист ТОВ Центр Безпека-1 , яким товариство підтвердило, що саме його працівники здійснювали охорону об'єктів у місті Києві, а саме: ПАТ АК Експрес-банк та ПАТ КБ Приватбанк , серед яких був і ОСОБА_4 До листа додано копії документів з особової справи позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не звертався особисто до відповідача та ПП Шериф-Безпека та охорона із заявою (усно або письмово) про прийняття на роботу, паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, він не надавав, договір з ним не укладався та не реєструвався у Центрі зайнятості населення, заробітня плата йому не нараховувалася і докази про її отримання ОСОБА_4 відсутні. Довідка про заборгованість із заробітної плати позивачу не видавалася і заяви про звільнення він також не писав.

Належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо фактичного допущення до роботи ОСОБА_4 не надав, а надані ПП Шериф-Безпека та охорона докази спростовують доводи позивача.

Враховуючи те, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона не доведено, підстави для зобов'язання ГУ Держпраці у Київській області скласти акт проведення розслідування нещасного випадку та акт про нещасний випадок також відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу відповідачем виплачувалась заробітна плата перевірені та відхилені апеляційним судом, спростовуються матеріалами справи, зокрема, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, відомостями про нарахування заробітної плати та довідкою ПАТ ПриватБанк від 12 липня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 не порушував питання щодо встановлення факту перебування у трудових відносинах з ПП Шериф-Безпека та охорона та не заявляв позовних вимог до ТОВ Центр Безпека-1 .

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що договір, укладений 30 грудня 2014 року між ПП Шериф-Безпека та охорона та ТОВ Центр Безпека-1 , не відповідає вимогам статей 901-907 ЦК України, оскільки зазначений правочин укладено між юридичними особами, стосується їх господарської діяльності та доказів, які свідчать про його нечинність позивачем під час розгляду справи не надано.

Посилання ОСОБА_4 на порушення апеляційним судом принципу змагальності є необґрунтованими, оскільки позивач, заперечуючи проти аргументів ПП Шериф-Безпека та охорона , мав можливість надати будь-які належні та допустимі докази, які спростовують доводи відповідача щодо предмета спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду апеляційної інстанцій не впливають, оскільки не спростовують встановлені ним обставини справи, а Верховний Суд не має повноважень встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

С. О. Карпенко