Рішення

від 08.09.2017 по справі 910/9996/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2017Справа №910/9996/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автономні джерела струму

до 1. Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії

Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства

Українська залізниця

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Базіс ВК

про визнання недійсним рішенням щодо визначення переможця процедури

закупівлі та визнання недійсним договору

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Куничак О.В. - по дов.

від відповідача 1: Становова Ю.В. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Автономні джерела струму звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про визнання недійсним рішенням щодо визначення переможця процедури закупівлі та визнання недійсним договору.

Ухвалою від 23.06.2017р. порушено провадження по справі №910/9996/17 та призначено її розгляд на 07.07.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Базіс ВК .

Представником позивача 04.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмове підтвердження відсутності аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду.

Представником третьої особи 07.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником відповідача клопотання третьої особи було підтримано.

Представники позивача проти задоволення клопотання третьої особи надали заперечення.

Розглянувши клопотання третьої особи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для його задоволення.

Ухвалою від 07.07.2017р. розгляд справи було відкладено на 17.07.2017р.

13.07.2017р. представником третьої особи було подано письмові пояснення по суті спору.

14.07.2017р. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

Представником позивача 17.07.2017р. було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 17.07.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представником третьої особи було надано усні пояснення по суті спору.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.07.2017р. було оголошено перерву до 02.08.2017р.

Представником позивача 01.08.2017р. та 02.08.2017р. через відділ діловодства суду були подані письмові пояснення по справі.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та подано письмове клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, які судом розглянуто та задоволено з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача про продовження строків розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте, 21.07.2017р. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти задоволення означеного клопотання заперечував. Представник відповідача проти задоволення клопотання третьої особи заперечень не надав.

У судовому засіданні 02.08.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Ухвалою від 02.08.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.09.2017р.

У судовому засіданні 04.09.2017р. суд дійшов висновку щодо необхідності залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Базіс ВК до участі у розгляді справи в якості відповідача 2.

Ухвалою від 04.09.2017р. судом залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю БАЗІК ВК та відкладено розгляд справи на 08.09.2017р.

Представником позивача у судовому засіданні 08.09.2017р.ю було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представник відповідача 2 у судове засідання 08.09.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом було розглянуто та відхилено заяву позивача про застосування заходів до забезпечення позову.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною на вчинення певних дій.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було наведено жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє було залишене судом без задоволення.

Незважаючи на неявку представника відповідача 2, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 08.09.2017р.

В судовому засіданні 08.09.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2016р. філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця було оголошено проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі за №UA-2016- 11-15-001497-а), предметом закупівлі (Лот №5) за якими визначено: Код ДК 021:2015:31400000-0 Акумулятори, гальванічні елементи та гальванічні батареї; Код ДК 016:2010:27.20.2 Акумулятори електричні та частини до них - 23 комплекти з очікуваною вартістю 8 322 574,38 грн. з податком на додану вартість із кінцевим строком подання пропозицій 03.03.2017р.

Вимоги до предмету закупівлі визначено у тендерній документації відкритих торгів. У п.3.3 розділу 3 тендерної документації встановлено вимоги до забезпечення тендерної пропозиції. Зокрема, вказано, що забезпечення тендерної пропозиції надається у вигляді банківської гарантії.

Згідно додатку №7 до тендерної документації Вимоги до тендерної пропозиції та забезпечення виконання договору гарантом, за якими виступає банківська установа при поданні тендерної пропозиції забезпечення тендерної пропозиції надається у електронному вигляді з наданням електронного цифрового підпису гаранта у рекомендованому форматі PDF та Word. Забезпечення тендерної пропозиції повинне містити такі істотні умови: назву документа - Гарантія ; номер, дату та місце складання; термін дії повинен бути не менше ніж 125 календарних днів з дати фактичного кінцевого строку подання пропозицій (включно); тощо.

Зі змісту протоколу №277/52/17-Т від 20.03.2017р. розгляду тендерних пропозиції вбачається, що для участі у вказаній вище процедурі закупівлі тендерні пропозиції було надано наступними особами: Товариство з обмеженою відповідальністю САНТА ОЙЛ (лоти 1,3), Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТРОБУДКОМПЛЕКТ (лоти 1,3), Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ (лоти 2, 4, 5, 6, 7), Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРПРОМВПРОВАДЖЕННЯ (лоти 2, 4, 5, 6, 7), Товариство з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК (лоти 5,7), Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-ТРЕЙД (лоти 5, 7).

За наслідками розгляду тендерних пропозиції тендерним комітетом замовника було встановлено, що пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ не відповідає умовам тендерної документації, а саме учасником надано тендерне забезпечення (лот 2, 4, 5, 6, 7) у вигляді банківської гарантії №5847-1-16Г, яка містить положення про те, що гарантія діє на умовах та з моменту, визначеному в договорі про надання гарантії №5847-1-16Г від 14.12.2016р., який не надано у складі тендерної документації.

Відповідно до протоколу №277/52/17-Т від 20.03.2017р. розгляду тендерних пропозиції тендерним комітетом прийнято рішення про: допуск до подальшого аукціону, як таких, що відповідають умовам тендерної документації, зокрема, технічним і якісним вимогам за лотом 1 та за лотом 3: Товариства з обмеженою відповідальністю САНТА ОЙЛ , Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРОБУДКОМПЛЕКТ ; за лотом №5 Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК , Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-ТРЕЙД ; відміну відкритих торгів за лотами 2, 4, 7, 6 за номером UA-2016- 11-15-001497-а в електронній системі закупівель на підставі абз.6 ч.1 ст.31 Закону України Про публічні закупівлі - допущено до оцінки менше двох пропозицій.

За наслідками проведення процедури закупівлі філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця було акцептовано за лотом №5 пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК та направлено останньому повідомлення №277/56/1-17Т про намір укласти договір UA-2016- 11-15-001497-а.

14.07.2017р. між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК (постачальник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-07-01117-01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного, на умовах, викладених у договорі.

Наразі, за твердженнями заявника, відповідачем неправомірно було відхилено тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ . До того ж, позивачем також наголошено, що пропозиція відповідача 2 також не відповідає вимогам тендерної документації оспорюваної процедури закупівлі, зокрема, в частині технічних вимог до лоту №5, а отже, на думку заявника, філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця було невірно визначено переможця торгів. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення чинного законодавства, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсними результатів відкритих торгів повинно бути доведено, насамперед, прийняття вказаного рішення з порушенням норм чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері здійснення державних закупівель.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України Про публічні закупівлі .

Преамбулою до вказаного нормативно-правового акту передбачено, що метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендер (торги) - це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі); товари - це продукція, об'єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов'язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі визначено принципи здійснення закупівель. Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

При цьому, виходячи зі змісту абзацу четвертого частини першої статті 2 Закону, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених Законом, під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 1 Закону. Дотримання принципів закупівель забезпечується, зокрема, через вільний доступ необмеженого кола потенційних постачальників товарів, надавачів послуг та виконавців робіт до інформації про закупівлю та можливість взяти участь у аукціоні. Вказану правову позицію висловлено у Листі №3302-06/31462-06 від 30.09.2016р. Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

Вимоги до тендерної документації визначено ст.22 Закону України Про публічні закупівлі . Вказаною статтею визначено, що тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу. Тендерна документація повинна містити: 1) інструкцію з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним; 3) інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов'язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля; 4) кількість товару та місце його поставки; 5) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; 6) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; 7) проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов; 8) опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота); 9) перелік критеріїв та методику оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги критеріїв. Опис методики оцінки за критерієм "ціна" повинен містити інформацію про врахування податку на додану вартість (ПДВ); 10) строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше ніж 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій; 11) інформацію про валюту, у якій повинна бути розрахована і зазначена ціна тендерної пропозиції; 12) інформацію про мову (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції; 13) зазначення кінцевого строку подання тендерних пропозицій; 14) розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); 15) розмір, вид, строк та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати); 16) прізвище, ім'я та по батькові, посаду та адресу однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв'язок з учасниками; 17) у разі закупівлі робіт - вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб'єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю. Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити. Тендерна документація може містити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов'язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст пропозиції, а саме - технічні помилки та описки. Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.30 Закону України Про публічні закупівлі замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо: 1) учасник: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником; 2) переможець: відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону; 3) наявні підстави, зазначені у статті 17 і частині сьомій статті 28 цього Закону; 4) тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

Як вказувалось вище, вимоги до предмету закупівлі визначено у тендерній документації відкритих торгів. У п.3.3 розділу 3 тендерної документації встановлено вимоги до забезпечення тендерної пропозиції. Зокрема, вказано, що забезпечення тендерної пропозиції надається у вигляді банківської гарантії.

Згідно додатку №7 до тендерної документації Вимоги до тендерної пропозиції та забезпечення виконання договору, гарантом за якими виступає банківська установа при поданні тендерної пропозиції забезпечення тендерної пропозиції надається у електронному вигляді з наданням електронного цифрового підпису гаранта у рекомендованому форматі PDF та Word. Забезпечення тендерної пропозиції повинна містити такі істотні умови: назву документа - Гарантія ; номер, дату та місце складання; термін дії повинен бути не менше ніж 125 календарних днів з дати фактичного кінцевого строку подання пропозицій (включно); тощо.

Судом зазначалось вище, що за наслідками розгляду тендерних пропозиції тендерним комітетом замовника було встановлено, що пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ не відповідає умовам тендерної документації, а саме учасником надано тендерне забезпечення (лот 2, 4, 5, 6, 7) у вигляді банківської гарантії №5847-1-16Г, яка містить положення про те, що гарантія діє на умовах та з моменту, визначеного в договорі про надання гарантії №5847-1-16Г від 14.12.2016р., який не надано у складі тендерної документації.

За висновками суду, у даному випадку відхилення пропозиції позивача з наведеної підстави є обґрунтованим, оскільки дійсно відповідно до змісту банківської гарантії №5847-1-16Г від 16.12.2016р. Публічного акціонерного товариства РВС БАНК , остання діє на умовах та з моменту, визначеному в договорі про надання гарантії №5847-1-16Г від 14.12.2016р. строком дії до 24.04.2017р. включно.

27.01.2017р. до означеної гарантії внесено зміни, згідно яких гарантія діє на умовах та з моменту, визначеного в договорі про надання гарантії №5847-1-16Г від 14.12.2016р. строком дії по 08.07.2017р. включно.

Проте, за поясненнями відповідача 1, які з боку позивача підтверджені, договір про надання гарантії №5847-1-16Г від 14.12.2016р. замовнику у складі тендерної пропозиції надано не було.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на те, що за умовами тендерної документації при поданні тендерної пропозиції надається забезпечення тендерної пропозиції, яке повинно містити, в тому числі, умови щодо терміну дії не менше ніж 125 календарних днів з дати фактичного кінцевого строку подання пропозицій (включно), суд дійшов висновку стосовно відсутності у відповідача 1 з наданих позивачем документів (банківської гарантії) дійсної можливості встановити строк дії наданого заявником забезпечення, що вказує на невідповідність пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ умовам тендерної документації, а отже, правомірність та узгодження з приписами ч.1 ст.30 Закону України Про публічні закупівлі відхилення пропозиції вказаної особи тендерним комітетом замовника.

Одночасно, посилання відповідача з цього приводу на рішення №352-Р/ПК-ПЗ ВІД 25.01.2017р. постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, суд до уваги не приймає, оскільки останнє прийнято за наслідками розгляду скарги іншої юридичної особи та в межах іншої процедури публічної закупівлі.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та юридичної неспроможності тверджень позивача про неправомірне відхилення філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ .

Судом зазначалось, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Проте, як вказувалось вище, за наслідками проведення процедури закупівлі переможцем відкритих торгів було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Базіс ВК та акцептовано пропозицію вказаного учасника.

14.07.2017р. між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК (постачальник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-07-01117-01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, викладених у договорі.

Як зазначалось вище, пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ було відхилено ще на стадії розкриття пропозицій учасників закупівлі через невідповідність тендерній документації, тоді як укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 правочин став наслідком оцінки тендерних пропозицій та визначення переможця відкритих торгів, як завершального етапу проведення процедури закупівлі. Вказане свідчить про те, що фактично результати процедури закупівлі не впливають на права та інтереси позивача, а визнання їх недійсними у будь-якому випадку не призвело б до відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ . Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 24.02.2016р. по справі №922/3976/15 та від 19.01.2017р. по справі №910/9483/16.

Посилання заявника на невідповідність тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК вимогам тендерної документації судом до уваги не приймаються як такі, що є безпідставними та не спростовують висновків суду щодо необґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ до Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі Філії Південно-Західна залізниця про визнання недійсними рішення про визначення учасником-переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК (ідентифікатор закупівлі №UA-2016- 11-15-001497-а), яке оприлюднене 28.03.2017р. за №ЦЗВ-650/277/1497-а/1 на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення №277/56/1-17Т.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині --визнання недійсним договору поставки №ЦЗВ-07-01117-01 від 14.04.2017р., укладеного між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК . При цьому, суд виходить з наступного.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 4 ст.656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 26.08.2014р. та від 25.02.2015р. Верховного Суду України по справах №3-36гс14, №4/178//2011/5003.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічну позицію наведено у п.2.3 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п.2.10 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Проте, у даному випадку, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2 договором поставки, права та охоронювані законом інтереси позивача, як учасника процедури закупівлі пропозицію якого було відхилено на стадії розкриття, фактично не порушуються. Належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи висновки суду стосовно того, що фактично рішення про визначення переможця процедури закупівлі не впливають на права та інтереси позивача, а визнання його недійсними у будь-якому випадку не призвело б до відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ , з огляду на те, що укладання оспорюваного правочину також не вплинуло на права та законні інтереси заявника, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поставки №ЦЗВ-07-01117-01 від 14.04.2017р., укладеного між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЗІС ВК , також підлягають залишенню судом без задоволення.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2017р.

Суддя Спичак О.М.