Постанова

від 12.09.2017 по справі 917/1582/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 917/1582/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк (вх. №2117 П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/1582/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", м. Полтава

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/1582/16 (суддя Ореховська О.О.) задоволено заяву ТОВ "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" про перегляд ухвали господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі № 917/1582/16 за нововиявленими обставинами; скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі №917/1582/16 за заявою ПАТ "Полтава - банк" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 12 вересня 2016 року по справі №2/464, порушеної за позовом ПАТ "Полтава - банк" до ТОВ "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" про стягнення 394597,83 грн.; стягнуто з ПАТ "Полтава - банк" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 759,90 грн.

Публічне акціонерне товариство "Полтава - банк" не погодилось з вказаною ухвалою суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі №917/1582/16 та залишити без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції при вирішенні заяви про перегляд ухвали господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року за нововивяленими обставинами дійшов передчасного висновку, що визнання недійсним кредитного договору № 4210 від 31.10.2013р., частиною якого є третейська угода, є нововиявленою обставиною.

Вказує на те, щоположеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про третейські суди» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, серед яких, зокрема, визнання недійсною третейської угоди. Зазначає, що ні на час винесення ухвали господарського суду Полтавської області від 04.11.2016р., ні на час прийняття оскаржуваної ухвали, матеріали справи не містили доказів визнання недійсною третейської угоди між сторонами.

Також, апелянт наголошує на тому, що на стадії розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд не уповноважений переглядати обставини справи по суті спору.

У запереченнях на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк" (вх.№8123 від 02.08.2017р.) відповідач вважає ухвалу господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/1582/16 законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції під час перегляду ухвали за нововиявленими обставинами досліджено наявність/відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. Вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2017р. про визнання недійсним кредитного договору № 4210 є нововиявленою обставиною, що має істотне значення для справи та не була відома відповідачу під час розгляду справи. На думку відповідача, твердження апелянта, що недійсність окремих положень договору, що містить третейське застереження, не має наслідком визнання такого застереження недійсним та є помилковими, оскільки кредитний договір № 4210 від 31.10.2013р. визнано недійсним в цілому, а не в окремій частині.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.В., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.07.2017р.

24.07.2017р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №917/1582/16 до вирішення Вищим господарським судом України справи №917/1830/16 (вх.№7692 від 24.07.2017р.).

Вказане клопотання мотивоване тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали єдиною підставою для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 04.11.2016р. про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду була постанова Харківського апеляційного господарського суду України від 12.05.2017р. у справі №917/1830/16, якою визнано недійсним кредитний договір № 4210 від 31.10.2013р., укладений між сторонами.

02.08.2017р. на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії ухвали Вищого господарського суду України від 25 липня 2017 року у справі №917/1830/16 (вх.№8122 від 02.08.2017р.), яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Ільїн О.В.) відкладено розгляд справи на 15.08.2017р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Терещенко О.І., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Ільїн О.В.

У судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк" підтримав заявлене до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі №917/1582/16 (вх.№7692 від 24.07.2017р.) до вирішення Вищим господарським судом України справи №917/1830/16 та зазначив, що на даний час судом касаційної інстанції не прийнято рішення у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №917/1582/16 до вирішення Вищим господарським судом України пов'язаної з нею справи №917/1830/16. Зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи №917/1830/16 та надати суду апеляційної інстанції докази щодо вирішення Вищим господарським судом України справи та набрання судовим рішенням законної сили.

05.09.2017р. до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відновлення провадження у справі (вх. 9261 від 05.09.2017р.). Вказана заява мотивована тим, що постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017р. у справі №917/1830/16 задоволено касаційну скаргу ПАТ “Полтава-банк”, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 р. скасовано, а рішення господарського суду Полтавської області від 03.02.2017р. залишено в силі. Крім того, до заяви додано належним чином засвідчену копію постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017р. у справі №917/1830/16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2017 року поновлено провадження у справі №917/1582/16; розгляд справи призначено на 12 вересня 2017 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 вересня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бородіно Л.І., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Ільїн О.В.

У призначене судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017р., засвідчений належним чином копія реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, долучений до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути, у тому числі засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Окрім того, враховуючи невідкладне розміщення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2017 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що представником відповідача не виконано вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року та не повідомлено суд апеляційної інстанції про результати розгляду Вищим господарським судом України справи №917/1830/16. Як свідчить постанова Вищого господарського суду України від 15.08.2017р. у справі №917/1830/16 у судовому засіданні 15.08.2017р. був присутній представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", а отже, відповідач був обізнаний про результати вирішення спору у справі №917/1830/16.

За приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання та обмеження процесуального строку розгляду скарги на ухвалу місцевого господарського суду у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності уповноважених представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.10.2013р. між Публічним акціонерним банком "Полтава-банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" (позичальник) укладено кредитний договір №4210, відповідно до якого банк протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору надає в користування позичальнику кредит у вигляді відновлюваної (револьверної) кредитної лінії для виконання позичальником заходів по поповненню обігових коштів, придбанню основних засобів, товару, матеріалів, оплаті виконаних робіт, послуг, сплаті податків, виплаті заробітної плати, погашенню кредиторської заборгованості, оплаті платежів до бюджету, оплаті енергоносіїв та інших виробничих потреб в сумі (загальний ліміт заборгованості) 3 950 000, 00 грн. на умовах визначених цим договором (п.1.1 кредитного договору) (т.1, а.с. 13-17).

Пунктом 6.1 кредитного договору № 4210 від 31.10.2013р. визначено, що спори між сторонами цього договору вирішуються у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” у відповідності з регламентом цього третейського суду (а.с.12-20).

У серпня 2016 року у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” із позовною заявою про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 4210 від 31.10.2013р. (т.1, а.с. 166-168).

Ухвалою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 12 серпня 2016 року у справі № 2/464 у складі третейського судді Брюховецького Олександра Володимировича порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до розгляду.

За результатом розгляду даного спору рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 12.09.2016р. у справі № 2/464 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" суму заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 4210 від 31.10.2013р. у розмірі 394597,83 грн. та витрати по сплаті третейського збору у розмірі 4945,98 грн. (т.1, а.с. 5-11)

Згідно пунктів 4, 5 резолютивної частини зазначеного рішення третейського суду рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” підлягає негайному виконанню; рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України «Про третейські суди».

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Полтава - банк" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 12.09.2016р. по справі №2/464, порушеної за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2016 року у справі №917/1582/16 вирішено видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз від 12.09.2016р. у справі № 2/464 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" 394 597,83 грн. заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 4210 від 31.10.2013р., а також витрат по сплаті третейського збору у розмірі 4 945,98грн. (т.1, а.с. 218-222).

На виконання вказаної ухвали господарським судом Полтавської області видано наказ від 10.11.2016р. про стягнення з ТОВ Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" на користь ПАТ "Полтава-банк" суми заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 4210 від 31.10.2013р. у розмірі 394 597,83грн. та витрат по сплаті третейського збору у сумі 4945,98 грн. (т.1, а.с. 227-228).

У червні 2017 року ТОВ Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про перегляд рішення у зв'язку з новивявленими обставинами (вх. № 7052 від 02.06.2017р.). Вказана заява обґрунтована тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2017р. у справі № 917/1830/16 визнано недійсним кредитний договір №4210 від 31.10.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Полтава-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат". Враховуючи, що за умовами вказаного договору, зокрема, передбачено вирішення спорів між сторонами у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз”, на думку заявника, визнання недійсним кредитного договору №4210 від 31.10.2013р. є підставою для відмови у видачі виконавчого документа (т.3, а.с. 4-8).

При прийнятті оскаржуваної ухвали про задоволення заяви про перегляд ухвали господарського суду Полтавської області від 04.11.2016р. за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції керуючись приписами ст.ст. 112, 122-7 Господарського процесуального кодексу України та ст. 55 Закону України «Про третейські суди», посилаючись на те, що вказані у заяві обставини, а саме визнання недійсним кредитного договору №4210 від 31.10.2013р., існували на час винесення ухвали про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду, не були відмові заявнику та є істотними для розгляду даної справи, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність у даному випадку нововиявлених обставин у відповідності 112 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 113 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Стаття 112 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 7 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Спростування фактів, які було покладено в основу судового рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами є певним процесом, метою якого є довести до відома суду наявність тих обставин, які існували на момент прийняття судового рішення, та не були відомі суду, а також встановлення їх істотності для розгляду даної справи.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Зі змісту розділу ХІІІ ГПК України вбачається, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Така правова позиція викладена в пункті 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».

Господарський суд Полтавської області, приймаючи рішення щодо задоволення заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами зазначив, що в даному випадку нововиявленими обставинами є визнання недійсним кредитного договору №4210 від 31.10.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Полтава-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат", на підставі якого прийнято рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 12.09.2016р. у справі № 2/464 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" суму заборгованості по відсоткам за вказаним кредитним договором у розмірі 394597,83 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи правильність застосування судами законодавства у спірних правовідносинах, судова колегія відзначає, що питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду врегульовані розділом ХІV-І Господарського процесуального кодексу України та розділом VІІ Закону України "Про третейські суди".

За змістом частини третьої статті 122-9 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.56 Закону України «Про третейські суди», яка кореспондується із положеннями ст.122-10 ГПК України, передбачено вичерпний перелік підстав відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

У розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін. Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у ст.122-10 ГПК України, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа (п.6.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18).

Так, відповідно до частини 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, зокрема, якщо третейська угода визнана недійсною компетентним судом.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди").

Вимоги до видів та форми третейської угоди встановлено статтею 12 Закону України "Про третейські суди", а за частиною сьомою вказаної вище статті у разі недодержання правил, встановлених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Відповідно до ч. 8 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Як вже було зазначено у цій постанові, 31.10.2013р. між Публічним акціонерним банком "Полтава-банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" (позичальник) укладено кредитний договір №4210, в якому сторони передбачили, що спори між сторонами цього договору вирішуються у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” у відповідності з регламентом цього третейського суду (п. 6.1 кредитного договору) (а.с.12-20).

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту (ч. 2, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про третейські суди).

Матеріали справи містять Регламент Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз”, зареєстрований Міністерством юстиції України 30.09.2004р., свідоцтво № 02-т.с. (т.1, а.с.120-159).

Статтею 2 вказаного Регламенту визначено компетенцію третейського суду.

Виходячи з ч. 1, ч. 4 вищезазначеної статті Регламенту, Третейський суд розглядає спори за наявністю третейського застереження у договорі, контракті, або у вигляді окремої письмової угоди (далі – Третейська угода) між сторонами про передачу на його вирішення конкретного спору, визначених категорій або всіх спорів, що виникли або можуть виникнути між сторонами у зв'язку з будь-яким правовідношенням незалежно від того, мало воно чи ні договірний характер. При цьому, Третейська угода, що є частиною договору, тлумачиться як угода, яка не залежить від інших умов договору. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

З системного аналізу наведених вище положень законодавства та Регламенту вбачається, що третейське застереження має автономний характер від положень договору, контракту, що містить третейське застереження; питання компетенції третейського суду вирішується самим третейським судом; розгляд питання про дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду здійснюється третейським судом при прийнятті позову; висновки третейського суду щодо недійсності третейської угоди оформлюються процесуальним документом - мотивованою ухвалою, а розгляд справи по суті третейський суд у такому випадку не здійснює; визнання третейської угоди недійсною віднесено до повноважень саме компетентного суду в розумінні статті 2 Закону України "Про третейські суди", тобто, суду, який вирішує питання про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду або про скасування рішення третейського суду.

Аналогічна правова позиція щодо автономності третейського застереження викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2016р у справі № 910/29266/15 та від 26.04.2017р. у справі № 904/5464/16.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність нововиявлених обставин у зв'язку із визнанням судом апеляційної інстанції у межах розгляду справи №922/1830/16 недійсним кредитного договору №4210 від 31.10.2013р., укладеного між ПАТ "Полтава-банк" та ТОВ "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", на підставі якого прийнято рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 12.09.2016р. у справі № 2/464.

Крім того, під час вирішення справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2017 року у справі №922/1830/16 постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 12.05.2017р. скасовано, а рішення господарського суду Полтавської області від 03.02.2017 р. у справі №922/1830/16, яким відмовлено у задоволені позову про визнання недійсним кредитного договору №4210 від 31.10.2013р., залишено в силі.

Також колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справі Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюються на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції, наголошує на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

... Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Суду у справах Желтяков проти України, no. 4994/04, від 09.06.2011, Тарнопольська та інші проти Росії, no. 11093/07, 14558/07, 19660/07, 30166/07, 46736/07, 52681/07, 52985/07, 10633/08, 10652/08, 12694/08, 15437/08, 16691/08, 19447/08, 19457/08, 20857/08, 20872/08, 22546/08, 25820/08, 25839/08, 25845/08, від 09.07.2009).

З огляду на викладене, твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що мають значення для справи, а тому ухвала господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/1582/16 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд ухвали господарського суду Полтавської області від 04.11.2016р. у справі № 917/1582/16 за нововиявленими обставинами відмовити.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, то у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1600,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/1582/16 скасувати.

У задоволенні заяви про перегляд ухвали господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі № 917/1582/16 за нововиявленими обставинами відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" (36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Куйбишева, 20, код ЄДРПОУ 38803594) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава - банк" (вул. Паризької Комуни, буд. 40а, м. Полтава, 36020) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1600,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Ільїн О.В.