Ухвала

від 12.09.2017 по справі 476/107/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №476/107/17 12.09.2017 120917 12.09.2017

Провадження №22-ц/784/1783/17 Головуючий у 1-й інстанції Чернякова Н.В. Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Категорія 7

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Шагай О.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4.,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року

за позовом

першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до ОСОБА_3, фермерського господарства "ОСОБА_6" про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та повернення земельної ділянки,

В с т а н о в и л а :

16 лютого 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що на підставі розпорядження Єланецької районної державної адміністрації ( далі - Єланецька РДА) №351-р від 30 липня 1996 року ОСОБА_6 18 вересня 1996 року видано державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею загальною площею 38 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Після його смерті, ОСОБА_3, як спадкоємцеві першої черги державним нотаріусом Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області 25 листопада 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом (серії НАЕ № 629462) на вищевказану земельну ділянку.

Посилаючись на те, що право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою не входило до складу спадщини померлого та не могло бути успадковане відповідачем ОСОБА_3, перший заступник прокурора Миколаївської області просив суд визнати недійсним та скасувати вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом, зобов'язати ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області вищевказану земельну ділянку та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 08 червня 2017 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено фермерське господарство "ОСОБА_6".

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року, ухвалою цього ж суду від 14 липня 2017 року про виправлення арифметичної помилки, позов задоволено частково. Постановлено: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАЕ № 629462, видане державним нотаріусом Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області Макушевим С.П. 25 листопада 2014 року, згідно якого ОСОБА_3 успадкувала право постійного користування земельною ділянкою площею 38 га призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області;

повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 38 га призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

У задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до ОСОБА_3, ФГ "Циркуль І.О." про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ФГ "Циркуль І.О." на користь прокуратури Миколаївської області по 8206 грн. 50 коп. з кожного в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права, застосування норм, які не підлягають застосуванню та порушення норм процесуального права щодо врахування висновків Верховного Суду України, зроблених при явному порушенні Конституції України, а також вимог щодо оформлення рішення, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача та її представника, представника відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 грудня 1996 року зареєстровано фермерське господарство Циркуль Іван Олександрович , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 голова ФГ - ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутом ФГ ( а.с.57-65,66-68).

Для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6 на праві постійного користування було виділено земельну ділянку площею 38 га на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 18 вересня 1996 ( а.с.10).

Отже, ОСОБА_6 набув права користування спірною земельною ділянкою для ведення селянського ( фермерського) господарства у відповідності до ст.ст.7,19 ЗК України (1992 р.), але не права власності на неї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на день смерті майно.

Із заявою про прийняття спадщини до Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області звернулася дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_3, яка є спадкоємцем першої черги.

21 березня 2011 року їй державним нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 8.00 га та 5.43 га, які розташовані на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області ( у реєстрі №№ 319,323).

25 листопада 2014 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом (серії НАЕ № 629462), відповідно до якого ОСОБА_3 отримала у спадщину право постійного користування земельною ділянкою, площею 38 га, розташованою на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області з кадастровим номером НОМЕР_2 (а. с. 9).

07 липня 2015 року державним реєстратором Єланецького районного управління юстиції до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис згідно з яким правокористувачем спірної земельної ділянки є ОСОБА_3, а власником - держава в особі Головного управління Держземагенства в Миколаївській області (а. с. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст. ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Отже, з аналізу зазначених норм матеріального права можна дійти висновку, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини крім тих, які носять договірний характер, між іншим право (можливість) користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Проте, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, наданою померлому ОСОБА_6 для ведення селянського (фермерського) господарства, надавав йому лише право користування землею.

Таке право користування землею припиняється у зв'язку зі смертю особи згідно до ч. 4 ст. 24 ЦК України, тобто право користування спадкодавця земельною ділянкою не може переходити спадкоємцю навіть за наявності задавнених правовідносин, оскільки діє лише до припинення цивільної правоздатності особи-спадкодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом із тим, ст. 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Проте, встановлено, що спадкодавець користувався вищезазначеною земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, а не на підставі договору емфітевзису, положеннями якого передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України у нотаріуса не було правових підстав для видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом на користування чужою земельною ділянкою.

А відтак, з врахуванням викладеного, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що право постійного користування спірною земельною ділянкою не увійшло до складу спадщини ОСОБА_6, а тому не могло бути передано у спадщину відповідачеві.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року №6-3113цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 через відсутність встановленого відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Разом з цим п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

При цьому ст. 92 ЗК України не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 01 січня 2002 року, до його переоформлення (рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, (справа про постійне користування земельними ділянками).

А тому доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції рішення Конституційного суду України №5/рп від 22 вересня 2005 року для вирішення даного спору не заслуговують на увагу, оскільки ні набуття, ні право користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_6 прокурором не заперечується.

Як встановлено судом спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася та прийнята за нормами ЦК України 2004 року, яким передбачено як порядок набуття права користування чужою земельною ділянкою ( ст.407 ЦК України), так і порядок спадкування такого майна ( ст.1225 ЦК України). Висновки Верховного Суду України (на які посилався суд першої інстанції у своєму рішенні), які вирішують питання стосовного неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, не заперечують право громадян на користування чужою земельною ділянкою та роз'яснюють за яких обставин таке право може передаватися в порядку спадкування. За такого, твердження апеляційної скарги про те, що такі висновки Верховним Судом України зроблено з явним порушенням Конституції є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність застосування ст.92 ЗК України до правовідносин спадкодавця та спадкоємця не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність висновків суду про те, що право користування спірною земельною за вказаних обставин не входить до складу спадщини ОСОБА_6

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки яких доводами апеляційної скарги не спростовані, тому апеляційна скарга відповідно до положення ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року, ухвалу цього ж суду від 14 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова