Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/11828/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017Справа №910/11828/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство ЮДІСІ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мілк-Маркет

про стягнення заборгованості та процентної ставки за Субліцензійним договором № 01/0117-1-МВ_ММ у розмірі 165 270,68 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гриців А.Г., за довіреністю;

від відповідача: Гаврищишин А.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство ЮДІСІ (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мілк-Маркет (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та процентної ставки за Субліцензійним договором № 01/0117-1-МВ_ММ у розмірі 165 270,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами Субліцензійного договору № 01/0117-1-МВ_ММ від 01.01.2017 не здійснив сплату суми мінімальної гарантії у повному обсязі.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача 12 % річних у розмірі 5 178,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11828/17 та призначено до розгляду на 11.09.2017.

06.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про ознайомлення.

Також, 11.09.2017 представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представником відповідача 11.09.2017 було відзив, у якому заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач невірно розрахував суму заборгованості, оскільки відповідачем було сплачено позивачу 70 000 грн.

Представник позивача у судове засідання 11.09.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення. Проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенство ЮДІСІ (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мілк-Маркет (далі - покупець, відповідач) укладено Договір № 01/01/17-1-МВ_ММ (далі - Договір).

За умовами Договору позивачем передані відповідачем виключні майнові права на використання ліцензійної власності для виготовлення та розповсюдження товару Згущене молоко з цукром жирністю 8,5% (далі - Ліцензійний продукт ) на території України в межах строку дії Договору, а саме з 01.01.2017 до 31.12.2017, на умовах, передбачених Договором. Період розпродажі - 90 календарних днів.

Згідно з ч. а п. 12 основних умов Договору мінімальна гарантія, яка підлягає сплаті за надання права по даному Договору, загалом складає сума в розмірі 225 000 грн., яка зараховується тільки в суму роялті, отриманого на протязі строку. Отримання чи внесення субліцензіатом якого-небудь платежу по умова даного Договору не мають юридичної сили до моменту підписання даного Договору кожною стороною. Мінімальна гарантія сплачується при підписання даного ліцензійного договору ліцензіатом на підставі отриманого субліцензіатом рахунку, виставленого ліцензіатом.

Відповідно до ч. с п. 12 основних умов Договору, з метою уникнення сумнівів, мінімальна гарантія повинна бути сплачена субліцензіатом у повному обсязі у будь-якому випадку незалежно від фактичного використання субліцензіатом прав, наданих по даному Договору.

Позивачем було направлено відповідачу рахунок на оплату № 20 від 14.02.2017, який був отриманий відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідачем було сплачено 70 000 грн., а саме 26.04.2017 - 25 000 грн., 17.05.2017 - 20 000 грн. та 17.07.2017 - 25 000 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 155 000 грн.

Відповідно до п. 11 основних умов Договору роялті встановлюється в наступному розмірі:

- 8 % від чистого прибутку від продажів ліцензійної продукції у межах країни;

- роялті розраховується, та ліцензійний звіт складається не пізніше ніж через 15 днів після закінчення кожного календарного кварталу на протязі строку та періоду розпродажі.

Позивач зазначає, що перший звітний період за Договором закінчився 31.03.2017, а відтак відповідач повинен був надати ліцензійний звіт позивачу не пізніше 15.04.2017.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Оскільки відповідач не виконував свої зобов'язання за Договором по сплаті суму мінімальної гарантії, а також зобов'язання щодо подачі ліцензійного звіту за Договором, позивач направив відповідачу Претензію вих.27/04/17 від 27.04.2017, у якій вимагав сплати на протязі 30 днів заборгованість, а також повідомив, що у випадку не виконання даного обов'язку, Договір буде розірвано в односторонньому порядку з 27.05.2017.

Відповідно до ч. 2с п. 15 основних умов Договору ліцензіат має право розірвати Договір після направлення субліцензіату письмового повідомлення за 30 днів до передбачуваної дати розірвання Договору у випадку, якщо субліцензіат порушить будь-яке із свої зобов'язань, включаючи, без обмежень, несвоєчасне внесення чи не внесення передбачених даним Договором платежів чи несвоєчасність чи ненадання передаченого даним Договором ліцензійного звіту, при умові, що субліцензіат на протязі 30 днів повністю не усуне допущене порушення Договору.

Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, отримавши вказану претензію, оплату мінімальної гарантії не здійснив, в зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 155 000 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Позивач направив відповідачу Претензію вих.27/04/17 від 27.04.2017, у якій вимагав сплати на протязі 30 днів заборгованість, а також повідомив, що у випадку не виконання даного обов'язку, Договір буде розірвано в односторонньому порядку з 27.05.2017.

Відповідно до ч. 2с п. 15 основних умов Договору ліцензіат має право розірвати Договір після направлення субліцензіату письмового повідомлення за 30 днів до передбачуваної дати розірвання Договору у випадку, якщо субліцензіат порушить будь-яке із свої зобов'язань, включаючи, без обмежень, несвоєчасне внесення чи не внесення передбачених даним Договором платежів чи несвоєчасність чи ненадання передаченого даним Договором ліцензійного звіту, при умові, що субліцензіат протягом 30 днів повністю не усуне допущене порушення Договору.

Судом встановлено, що Договір є розірваним, оскільки позивачем було направлено відповідачу Претензію № 24/07/17 від 24.07.2017, яка не була виконана відповідачем у встановлений зазначеною претензію та умовами Договору строк, що сторонами не спростовано.

Частинами 3 та 4 ст. 426 ЦК України визначено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є ліцензійним договором, а відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частинами 2 та ст. 1109 ЦК України визначено, що у випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З умов укладеного між сторонами Договору вбачається, що відповідачем мало бути сплачено позивачу мінімальну гарантію у розмірі 225 000 грн. при укладенні Договору.

Однак, як встановлено судом, на виконання умов Договору, відповідачем було сплачено лише 70 000 грн., а саме а саме 26.04.2017 - 25 000 грн., 17.05.2017 - 20 000 грн. та 17.07.2017 - 25 000 грн., що сторонами не заперечується.

Таким чином, відповідачем не було здійснено у повному обсязі та у строк сплату мінімальної гарантії за Договором, а відтак за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 155 000 грн. по сплаті мінімальної гарантії, обумовленої сторонами у Договорі.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати мінімальної гарантії за Договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в 155 000 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 12 % річних в розмірі 10 270,68 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

З умов Договору вбачається, що сторони погодили, що роялті, аванс, мінімальна гарантія або будь-які інші виплати, отримані від субліцензіата після встановленої дати, збільшуються на фіксовану процентну ставку - 12 % у рік (або максимальну ставку, дозволену законом, якщо вона нижче вищевказаної) з моменту, коли платежі підлягають внесенню.

Судом визначено періоди нарахувань відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України, а також здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 12 % річних, та встановлено, що зазначена суми розрахована позивачем вірно. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 % річних в розмірі 10 270,68 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мілк-Маркет (01133, м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31, офіс 107/1; ідентифікаційний код: 37816324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство ЮДІСІ 03141, м. Київ, вулиця Амосова, будинок 4, офіс 1; ідентифікаційний код: 40524508) заборгованість в розмірі 155 000 (сто п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., 12 % річних в розмірі 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 06 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.09.2017.

Суддя О.А. Грєхова